09 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 4/5007/33-Б/11 (906/1518/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житом"
на рішення господарського суду Житомирської області (суддя Гнисюк С.Д.) від 28.12.2023
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду (головуючий - Грязнов В.В., судді: Розізнана І.В., Павлюк І.Ю.) від 10.04.2024
за заявою Відкритого акціонерного товариства "Український концерн хмелярства "Укрхміль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житом"
за участі Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг"
та Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Грант Інвест"
ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 ,
Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень",
приватного нотаріуса Сєтака Віктора Ярославовича
про витребування майна, визнання права власності, скасування державної реєстрації та припинення права власності
у справі за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
до боржника Відкритого акціонерного товариства Український концерн хмелярства "Укрхміль"
про визнання банкрутом.
Учасники справи:
представники позивача - Коротка А.В., ліквідатор ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль",
представники відповідача - Луценко Р.О., адвокат,
представник (ТОВ "Толк Консалтинг") - не з'явився,
представник (ТОВ "Керуюча компанія "Грант Інвест") - не з'явився.
представник ОСОБА_1 ) - не з'явився,
представник Павловського Володимира Анатолійовича - не з'явився,
представник Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" - не з'явився,
представники приватного нотаріуса Сєтака Віктора Ярославовича - не з'явився,
представник кредитора (ТОВ "Статус-Дрім") - Андрушко І.П., адвокат.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 26.12.2011 Господарський суд Житомирської області ухвалив порушити за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства Український концерн хмелярства "Укрхміль" (далі - Боржник) в загальному в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів тощо.
14.09.2012 Господарський суд Житомирської області постановив визнати Боржника банкрутом, відкрити стосовно нього ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначити арбітражного керуючого Вербило Ю. В. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 21.09.2021 ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Коротку Аллу Володимирівну.
1.2. 28.12.2020 Боржник (далі - Позивач) звернувся з позовною заявою, в якій з урахуванням поданої 24.02.2023 заяви про зміну предмета позову просив:
- витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Житом" (далі - Відповідач) на користь Позивача майновий комплекс виробничих будівель, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 950445618101, загальною площею 3532,0 кв. м за адресою: місто Житомир, вул. Коростишівська, 47 (складовими частинами якого є: склад контори, літ. А (250,1 кв.м.); вагова, літ. Б (19,5 кв.м.); гараж закритого типу, літ. В (397,2 кв.м.); складські площадки, літ. Г (596,8 кв.м.) гараж на два бокси, літ. Г1 (69,9 кв.м.); столярна майстерня, літ. Д (130,3 кв.м.); склад, літ. Е (402,0 кв.м.); матеріальний склад, літ. Ж (1081,5 кв.м.); лісопильний цех, літ. З (570,4 кв.м.); ТП, літ. И (14,3 кв.м.); вбиральня, літ. У (12,7 кв.м.), пожежна водойма, літ. К (далі - Майновий комплекс);
- витребувати від Відповідача на користь Позивача майно, що розташоване за адресою: місто Житомир, вул. Коростишівська, 47: електричний лічильник типу НІК2303L АРК1 № 8423594 та трансформатор, плити перекриття 7 штук, башту Рожновського, автомобільну естакаду, ворота металеві, ворота металеві, бетонно-цегляний паркан, що огороджує територію (далі - Майно);
- визнати за Боржником право власності на Майновий комплекс та Майно;
- скасувати державну реєстрацію права власності за Відповідачем на Майновий комплекс;
- припинити право власності Відповідача на Майновий комплекс.
1.3. Позов обґрунтований вибуттям спірного майна з власності Боржника поза його волею, оскільки Аукціон з продажу спірного майна, за результатами якого це майно вибуло з власності Боржника на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Грант Інвест", а також укладений за результатами проведення Аукціону договір купівлі-продажу були визнані недійсними за рішенням суду.
1.4. 17.06.2021 Господарський суд Житомирської області ухвалив залучити Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Грант Інвест", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" до участі у справі як учасників провадження в частині розгляду заяви Боржника про витребування спірного майна та визнання права власності.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.02.2022 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Грант Інвест" до участі у справі як співвідповідачів, залучено приватного нотаріуса Сєтака Віктора Ярославовича як учасника провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.03.2023 замінено процесуальний статуc Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Грант Інвест" на учасників провадження в частині розгляду заяви.
2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій
2.1. 28.11.2023 Господарський суд Житомирської області вирішив вимоги Позивача задовольнити частково: витребувати від Відповідача на користь Боржника Майновий комплекс (за винятком пожежної водойми, літ. К), а також Майно, визнати за Боржником право власності на Майновий комплекс (за винятком пожежної водойми, літ. К) та на Майно, скасувати державну реєстрацію за Відповідачем права власності на Майновий комплекс (за винятком пожежної водойми, літ. К), припинити право власності Відповідача на Майновий комплекс (за винятком пожежної водойми, літ. К).
2.2. 10.04.2024 Північно-західний апеляційний господарський суд постановив про залишення без задоволення апеляційної скарги Відповідача та задоволення апеляційної скарги Боржника на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.12.2023, зміну цього рішення з доповненням пунктів 2, 4, 6, 7 його резолютивної частини об'єктом - "пожежна водойма літ. "К".
2.3. Судові рішення мотивовані наявністю підстав для задоволення позовних вимог та витребування спірного майна від Відповідача, беручи до уваги недійсність за рішеннями судів результатів Аукціону (з продажу майна Боржника, який відбувся 28.09.2018) та договору купівлі-продажу від 28.09.2018 (далі - Договір), укладеного за результатами Аукціону, згідно з якими з власності Боржника вибуло спірне майно, а Відповідач як кінцевий набувач спірного майна є недобросовісним набувачем.
Правомірність вимог ліквідатора про визнання права власності Боржника на спірне майно мотивоване тим, що майно підлягає витребуванню на користь Боржника внаслідок визнання недійсними результатів Аукціону та договору купівлі-продажу, а поєднання наведених способів захисту порушеного права не є порушенням вимог закону.
Також суди зазначили, що через задоволення судом вимог ліквідатора про витребування спірного майна та визнання права власності обґрунтованими є вимоги ліквідатора про скасування державної реєстрації та припинення права власності Відповідача на спірне майно.
При цьому суди виходили з того, жодна зі змін у характеристиках спірного майна упродовж володіння Відповідачем не є доказом знищення належного спірного майна, тобто припинення його фактичного існування в натурі.
Щодо відмови у задоволенні вимог про витребування пожежну водойми, суд першої інстанції зазначив, що це майно не входило до Майнового комплексу, реалізованого на Аукціоні.
2.4. Погодившись по суті із наведеними мотивами рішення місцевого суду, однак визнавши необґрунтованою відмову у задоволенні вимог щодо пожежної водойми, апеляційний суд зазначив, що пожежна водойма не могла виокремлюватися як окреме нерухоме майно і не підлягала обов'язковому внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки є складовою Майнового комплексу, оскільки входила до його складу ще у 1995 році. Апеляційний суд також врахував, що спірна пожежна водойма була зареєстрована за Відповідачем не як нове/новостворене нерухоме майно, а як складова частина об'єкту нерухомого майна (проданого на Аукціоні Майнового комплексу).
3. Встановлені судами обставини
3.1. 04.06.2018 ліквідатор Боржника провів повну інвентаризацію активів і зобов'язань банкрута (наказ № 2).
3.2. 09.07.2018 комітет кредиторів Боржника прийняв рішення затвердити ліквідаційну масу Боржника.
Усі види майнових активів Боржника, які належать йому на праві власності та були виявлені в ході ліквідаційної процедури, ліквідатор Боржника включив до складу ліквідаційної маси, зокрема:
Місцезнаходження: АДРЕСА_1.
1. Склад контори, літ.А - 250,1 кв.м.
2. Вагова, літ.Б - 19,5 кв.м.
3. Гараж закритого типу, літ.В - 397,2 кв.м.
4. Складські площадки, літ.Г - 596,8 кв.м.
5. Гараж на два бокси, літ.Г1 - 69,9 кв.м.
6. Столярна майстерня, літ.Д - 130,3 кв.м.
7. Склад, літ.Е - 402,0 кв.м.
8. Матеріальний склад, літ.Ж - 1081,5 кв.м.
9. Лісопильний цех, літ.З - 570,4 кв.м.
10. Трансформаторна підстанція №780, літ.И - 14,3кв.м.
11. Електричний лічильник типу НІК2303L АРК1 №8423594 та трансформатор - 2 шт.
12. Вбиральня, літ. У - 12,7 кв.м.
13. Плити перекриття - 7 шт.
14. Башта Рожновського - 1 шт
15. Автомобільна естакада - 1 шт.
16. Ворота металеві - 1 шт.
17. Ворота металеві - 1 шт.
18. Бетонно-цегляний паркан, що огороджує територію.
3.3. 11.09.2018 визнано таким що відбувся другий повторний аукціон з продажу цілісного майнового комплексу Боржника (далі - Аукціон). Переможцем другого повторного аукціону визнано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Грант Інвест", яка запропонувала найвищу ціну - 1 455 392,00 гривень, без ПДВ.
3.4. 11.09.2018 між ліцитатором та переможцем аукціону підписано протокол №11-2 проведення аукціону.
3.5. 28.09.2018 продавцем Боржником в особі ліквідатора Іванкова В.М., покупцем ТОВ "Керуюча компанія "Грант Інвест" та ТОВ "Толк Консалтинг" підписано Договір купівлі-продажу майна Боржника в провадженні у справі про банкрутство (далі - Договір).
3.6. Боржник, покупець, ТОВ "Керуюча компанія "Грант Інвест" та ТОВ "Толк Консалтинг" підписали:
- 01.10.2018 акт про передання права власності на нерухоме майно, придбане на другому повторному аукціоні 11.09.2018;
- 01.10.2018 акт про передання права власності на майно, придбане на другому повторному аукціоні 11.09.2018;
- 01.10.2018 акт про приймання-передачі документів, долучених до оголошення про проведення 11.09.2019 другого повторного аукціону з продажу цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута Боржника.
3.7. 12.10.2018 договір купівлі-продажу майна, придбаного на другому повторному аукціоні 11.09.2018, посвідчено приватним нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за №11099 про те, що ТОВ "Керуюча компанія "Грант Інвест", місцезнаходження: АДРЕСА_2, код платника податків згідно ЄДРПОУ 40690420 - належить на праві власності нерухоме майно, що складається з: майнового комплексу виробничих будівель загальною площею 3517,7 кв. м., який знаходиться за адресою: Житомирська обл. м. Житомир, вул. Коростишівська, буд.47, до складу якого входить: склад контори літ. А площею 250,1 кв. м.; вагова літ. Б площею 19,5 кв. м.; гараж закритого типу літ. В площею 397,2 кв. м.; складські площадки літ. Г площею 596,8 кв. м.; гараж на два бокси літ.Г1 площею 69,9 кв. м.; столярна майстерня літ. Д площею 130,3 кв. м.; склад літ. Е площею 402.0 кв.м.; матеріальний склад літ. Ж площею 1081,5 кв.м.; лісопильний цех літ.З площею 570,4 кв.м.
3.8. ТОВ "Керуюча компанія "Грант Інвест" за договором купівлі-продажу від 19.10.2018, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О., зареєстрованого в реєстрі за № 16846, майновий комплекс виробничих будівель загальною площею 3517,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 950445618101, продано по 1/2 частині ОСОБА_2. та ОСОБА_1., до якого входить:
- 1. Склад контори, літ.А - 250,1 кв.м.
- 2. Вагова, літ.Б - 19,5 кв.м.
- 3. Гараж закритого типу, літ.В - 397,2 кв.м.
- 4. Складські площадки, літ.Г - 596,8 кв.м.
- 5. Гараж на два бокси, літ.Г1 - 69,9 кв.м.
- 6. Столярна майстерня, літ.Д - 130,3 кв.м.
- 7. Склад, літ.Е - 402,0кв.м.
- 8. Матеріальний склад, літ.Ж - 1081,5 кв.м.
- 9. Лісопильний цех, літ.З - 570,4 кв.м.
3.9. Після придбання об'єкту ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийнято рішення №1 від 23.10.2018 про створення товариства Відповідача та внесення до його статутного капіталу Майнового комплексу загальною площею 3517,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.
24.10.2018 за актом приймання-передачі нерухомого майна Майновий комплекс виробничих будівель загальною площею 3517,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , було передано до статутного капіталу товариства Відповідача та зареєстровано в державному реєстрі прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом №142750562 від 25.10.2018.
3.10. 05.11.2018 ТОВ "Керуюча компанія "Грант Інвест" та Відповідач уклали договір купівлі-продажу № 1-ЖТ від 05.11.2018, за яким Відповідачу передано у власність таке майно:
1. Трансформаторна підстанція №780, літ.И - 14,3кв.м.
2. Електричний лічильник типу НІК2303L АРК1 №8423594 та трансформатор - 2 шт.
3. Вбиральня, літ.У - 12,7 кв.м.
4. Плити перекриття - 7 шт.
5. Башта Рожновського - 1 шт
6. Автомобільна естакада - 1 шт.
7. Ворота металеві №1 - 1 шт.
8. Ворота металеві №2 - 1 шт.
9. Бетонно-цегляний паркан, що огороджує територію протяжністю 350 м.
10. Бетонні стовпи - 14 шт.
11. Пожежна водойма - 1 шт.
3.11. З наявної в матеріалах справи довідки державного реєстратора (експерт з інвентаризації нерухомого майна) №18428 від 21.10.2019 вбачається, що при обстеженні майнового комплексу виробничих будівель по вул. Коростишівській, 47 у м. Житомирі, встановлено факт помилкового невключення до складу вищезазначеного комплексу будівлі трансформаторної підстанції літ. "ТП" загальною площею 14,3 кв.м. та пожежної водойми як складових частин.
3.12. На підставі довідки державного реєстратора за заявою Відповідача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (№ 187994785 від 08.11.2019) внесено зміни щодо загальної площі майнового комплексу з "3517,7 кв.м." на "3532 кв.м." шляхом включення до його складових таких об'єктів: "ТП, И", "вбиральня, У", "пожежна водойма К".
Складські площадки, літ. Г - 596,8 кв.м., які входили до складу майнового комплексу, реалізованого на аукціоні - за Відповідачем не зареєстровано.
3.13. До майна, яке не підлягає державній реєстрації та належить Відповідачу згідно з договором купівлі-продажу від 05.11.2018 входить:
1. Електричний лічильник типу НІК2303L АРК1 №8423594 та трансформатор - 2 шт.
2. Плити перекриття - 7 шт.
3. Башта Рожновського - 1 шт
4. Автомобільна естакада - 1 шт.
5. Ворота металеві - 1 шт.
6. Ворота металеві - 1 шт.
7. Бетонно-цегляний паркан, що огороджує територію протяжністю 350 м.
3.14. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.02.2020 визнано недійсними результати Аукціону з продажу майна Боржника, лот № 1 згідно з протоколом № 11-2 від 11.09.2018, проведених ТОВ "Толк Консалтинг". Зобов'язано ліквідатора Боржника, Іванкова В.М., здійснити заходи для повернення до ліквідаційної маси Боржника майна, яке було реалізоване на Аукціоні.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 рішення Господарського суду Житомирської області від 27.02.2020 скасовано, прийнято нове, яким в задоволенні заяви ТОВ "Остер" про визнання результатів Аукціону відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 20.10.2020 скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2020, а рішення Господарського суду Житомирської області від 27.02.2020 залишено в силі.
Переглядаючи постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2020, Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про недотримання передбачених законом вимог щодо організації та проведення аукціону з продажу майна боржника попри накладений у межах кримінального провадження арешт частини майна боржника, яке увійшло до складу майна, проданого на аукціоні одним лотом, а також щодо наявності у зв'язку із цим підстав для визнання аукціону недійсним.
3.15. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 (справа №4/5007/33-Б/11 (906/763/21)), яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 24.01.2023, визнано недійсним укладений 28.09.2018 між продавцем Боржником в особі ліквідатора Іванкова В.М., покупцем ТОВ "Керуюча компанія "Грант Інвест" та організатором аукціону ТОВ "Толк Консалтинг" договір купівлі-продажу майна банкрута в провадженні у справі №4/5007/33-Б/11 про банкрутство; визнано недійсним укладений 12.10.2018 між продавцем Боржником в особі ліквідатора Іванкова В.М., та покупцем ТОВ "Керуюча компанія "Грант Інвест" договір купівлі-продажу майна, який посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я., зареєстрований в реєстрі за № 11099; визнано недійсним видане 12.10.2018 Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я.
Свідоцтво, зареєстровано в реєстрі за №11100, яким було посвідчено, що ТОВ "Керуюча компанія "Грант Інвест" належить на праві власності нерухоме майно, що складається з: майнового комплексу виробничих будівель загальною площею 3517,7 кв.м., який знаходиться за адресою: Житомирська область м. Житомир, вул. Коростишівська, буд.47, до складу якого входить: склад контори літ.А площею 250,1 кв.м.; вагова літ.Б площею 19,5 кв.м.; гараж закритого типу літ.В площею 397,2 кв.м.; складські площадки літ.Г площею 596,8 кв.м.; гараж на два бокси літ.Г1 площею 69,9 кв.м.; столярна майстерня літ.Д площею 130,3 кв.м.; склад літ.Е площею 402,0 кв.м.; матеріальний склад літ.Ж площею 1081,5 кв.м.; лісопильний цех літ.З площею 570,4 кв.м.(т.4, арк. справи 12 на звороті - 24).
3.16. Відповідач не надав суду першої чи апеляційної інстанції доказів можливості відокремлення поліпшення майна, що було реалізовано на Аукціоні та зареєстроване за Відповідачем.
Відповідач не подавав зустрічний позов щодо відшкодування витрат на невід'ємні поліпшення, а на момент розгляду апеляційної скарги - у справі відсутні відомості про подання Відповідачем на загальних підставах окремого позову щодо відшкодування здійснених поліпшень.
3.17. З довідки державного реєстратора (експерт з інвентаризації нерухомого майна) № 18428 від 21.10.2019 вбачається, що при обстеженні майнового комплексу виробничих будівель по вул. Коростишівській, 47, в м. Житомирі - виявлено, що помилково до вищезазначеного майнового комплексу не було включено будівлю трансформаторної підстанції літ. "ТП" загальною площею 14,3 кв.м. та пожежну водойму як складову частину.
Матеріали справи містять Акт про передання права власності на майно, згідно з договором купівлі-продажу майна №1 -ЖТ від 05.11.2018, згідно з пунктом 11 якого та з додатком № 10 вбачається, що у 2018 році ТОВ"Керуюча компанія "Грант інвест" передала для Відповідача, серед іншого пожежну водойму.
3.18. Згідно з копією технічного звіту по встановленню меж і виготовленню державного акта на право постійного користування землею Боржнику, ділянок, що розміщені на території Житомирської міської та Вересівської сільської рад народних депутатів Житомирського району Житомирської області 1994 року та згідно з планом землекористування на земельній ділянці № 3 знаходилася пожежна водойма.
Наказом Фонду державного майна України від 30.06.1995 № 151-АТ було створено товариство Боржника та передано останньому цілісний майновий комплекс Державного підприємства Український державний виробничо-технічний центр хмелярства "Укрхміль".
З доданого викопіювання з місцем розташування спірної земельної ділянки з ресурсу Google Earth Рго, за період з 2003 по 2020 роки відповідно, вбачається, що пожежна водойма, літ. К, знаходилась на земельній ділянці за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, буд.47, поряд з трансформаторною підстанцією, літ. И та матеріальним складом, літ. Ж, починаючи з 2003 до теперішнього часу, та входила до складу цілісного майнового комплексу Боржника, який було відчужено за результатами Аукціону.
3.19. Відповідач не надав, а матеріали справи не містять доказів створення саме Відповідачем об'єкту "пожежна водойма, К" після придбання цілісного майнового комплексу.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. 06.05.2024 Відповідач подав касаційну скаргу, у якій, з урахуванням поданих 11.06.2024 письмових пояснень на виконання ухвали Верховного суду від 28.05.2024 про усунення недоліків касаційної скарги, просить:
- скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 28.12.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2024 в частині задоволення вимог про визнання за Боржником права власності на Майновий комплекс та Майно, скасування державної реєстрації права власності за Відповідачем на Майновий комплекс, припинення права власності Відповідача на Майновий комплекс і ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви (позову) Боржника;
- скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 28.12.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2024 в частині задоволення вимог про витребування від Відповідача на користь Боржника Майнового комплексу та Майна і передати справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди неправильно застосували положення статей 330, 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), без урахування висновків щодо застосування статті 388 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 922/719/16 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19, оскільки оскаржувані судові рішення не містять висновку та мотивів, що Відповідач як набувач спірного майна є добросовісним чи недобросовісним, а суди для ухвалення рішень обмежилися лише фактом визнання результатів Аукціону недійсними.
Також за аргументами скаржника суди неправильно застосували статті 387, 388 ЦК України, без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №14/5026/1020/2011 та постанові від 18.02.2021 у справі № Б-39/187-08, щодо необхідності з'ясувати питання добросовісності/недобросовісності набувача, а також щодо критерію "пропорційності" втручання у право власності набувача майна при застосуванні статей 387, 388 ЦК України.
5.2. Крім цього скаржник зазначив, що суди неправильно застосували статті 387, 388, 392 ЦК України, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статтю 55 "КУзПБ" без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 922/719/16 щодо належного та ефективного способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах.
5.3. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення також пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди першої та апеляційної інстанції необґрунтовано відхилили клопотання Відповідача про призначення будівельно-технічної експертизи.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. Позивач та ТОВ "СТАТУС ДРІМ" (кредитор у справі про банкрутство Боржника) у відзивах на касаційну скаргу заперечують аргументи, викладені в касаційній скарзі з мотивів, які загалом аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях, наголошуючи на тому, що:
- оскаржуваним судовим рішенням першої інстанції було встановлено, що Відповідач не є добросовісним набувачем спірного майна, про що свідчать і ті обставини, що директором ТОВ "Корбаза", засновником якого є ТОВ "Керуюча компанія "Грант інвест", є та сама фізична особа, що є директором Відповідача (Гаркавий М.В.);
- в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності та про припинення права власності Відповідача на спірне майно, рішення першої інстанції в суді апеляційної інстанції не оскаржувалось, а отже, не може бути предметом касаційного оскарження в цій справі.
- відповідно до касаційної скарги Відповідач не оскаржує постанову апеляційного суду в частині - "пожежна водойма літ. "К", а отже вказане майно не є предметом касаційного оскарження в цій справі;
- цілісний майновий комплекс Боржника був проданий в три рази дешевше, а визнані вимоги кредиторів були задоволені лише на 1/3;
- Відповідач не надав суду першої чи апеляційної інстанції доказів можливості відокремлення поліпшення майна за правилами частини четвертої статті 390 ЦК України;
- обставини, які встановлені в межах справи про банкрутство Боржника щодо недійсності результатів Аукціону та щодо недійсності укладеного за результатами його проведення Договору, є преюдиційними для вирішення спору у цій справі.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо захисту права на майно, відчужене у боржника у процедурі банкрутства
7.1. Суди встановили, що предметом спору у цій справі за вимогами Позивача є Майновий комплекс (група об'єктів нерухомого майна, пункти 1.2, 3.8) та Майно (за переліком, пункти 1.2, 3.10), щодо яких Позивач одночасно заявив вимоги про їх витребування на свою користь від Відповідача, про визнання за Позивачем права власності на спірні Майновий комплекс та Майно, а також про скасування державної реєстрації за Відповідачем права власності на Майновий комплекс, а також про припинення права власності Відповідача на спірний Майновий комплекс.
При цьому суди встановили, що:
- спірне майно вибуло від Боржника (Позивача) за результатами проведення Аукціону у справі про банкрутство за укладеним з переможцем Аукціону за результатами його проведення Договором, які (і Аукціон, і Договір) були визнані недійсними за рішеннями суду (пункти 3.3- 3.7, 3.14);
- Відповідач набув право на спірне Майно, отримавши його від переможця Аукціону за укладеним між ними договором купівлі-продажу, а право на Майновий комплекс (зареєструвавши також право на нього), - отримавши Майновий комплекс як внесок до статутного капіталу Відповідача, що був внесений фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які перед тим набули право власності на Майновий комплекс, отримавши його також від переможця Аукціону за укладеним між ними договором купівлі-продажу (пункти 3.8- 3.10).
У зв'язку з цим Суд звертається до визначених законом порядку та наслідків відчуження майна боржника - юридичної особи в процедурі банкрутства.
7.2. Системний аналіз положень норм статей 49, 50 Закону про банкрутство (чинного на момент проведення Аукціону та укладення Договору) та статей 650, 655, 656 ЦК України свідчить, що правова природа реалізації у справі про банкрутство майна боржника на торгах у формі аукціону полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу прав власності на нього до покупця переможця торгів (аукціону), невід'ємною і завершальною стадією якого є оформлення результатів продажу (аукціону) договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів (аукціону).
Передбачені законодавством особливості процесу щодо проведення аукціону розкриваються у регламентованих Законом про банкрутство діях його учасників, спрямованих на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин.
7.3. За висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими в постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 (Провадження № 12-41гс23, пункт 88), які тут і далі підлягають врахуванню при розгляді цієї справи касаційним судом відповідно до положень частини четвертої статті 300 ГПК України, порушення встановлених законодавством правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону, правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону, правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону, є підставою для визнання результатів аукціону недійсними за статтею 55 Закону про банкрутство, що тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу (див. подібні за змістом висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 904/3388/15, від 11.08.2020 у справі № 924/1708/14, від 13.08.2020 у справі № 922/600/17, від 27.01.2021 у справі № 910/18250/16, від 07.10.2021 у справі № 922/3059/16, від 29.06.2022 у справі № 23/334-б (910/3657/21), від 06.10.2022 у справі № 911/1902/17).
7.4. Щодо порядку та способу захисту порушеного права на майно, що вибуло від боржника в процедурі банкрутства, Суд зазначає про таке.
7.5. За змістом статей 15, 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту її права чи інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 08, 09, 22 лютого 2022 року у справах № 209/3085/20, у справі № 910/6939/20, у справі № 761/36873/18 та ін.)
Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.
7.6. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.
Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні) (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21).
Отже, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).
Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним.
7.7. Інакше кажучи, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значенні має розумітися ефективний захист порушених прав особи.
Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто повинне залежати як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17).
7.8. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (Провадження № 12-25гс21).
7.9. У правовідносинах з повернення майна, відчуженого на аукціоні у справі про банкрутство, для вирішення питання, кому належить право на пред'явлення позову і з якими саме вимогами (про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу чи про витребування майна) необхідно з'ясовувати, у кого перебуває у власності майно на момент виникнення спору, чи був боржник власником відчуженого на аукціоні майна та відповідно у який спосіб позивач має захистити саме своє право у разі його порушення.
У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 (Провадження № 12-41гс23) з посиланням, зокрема на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.
7.10. Відповідно до цивільного законодавства особа, яка вважає, що її речові права порушено, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (статті 215-235 ЦК України) (зобов'язально-правовий спосіб захисту), так і з позовом про витребування майна (статті 330, 387, 388 ЦК України) (речово-правовий спосіб захисту).
7.11. Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 ЦК України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право.
Отже захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном у разі відсутності між ними зобов'язально-правових відносин (за договором тощо) та якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно, зокрема в добросовісного набувача.
Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 29.03.2017 у справі № 6-3104цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 674/31/15-ц (провадження № 14-288цс18), та аналогічними висновками Верховного Суду в постановах від 11.04.2018 у справі № 904/9655/16 та від 16.07.2020 у справі № 17/04/05/10-01-14-05-08/4129.
7.12. Поряд з цим у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (висновки про застосування норм права, які викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (Провадження № 14-2цс21)).
7.13. Крім цього Суд, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду. сформульовані в постанові від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (Провадження № 14-96цс21, пункти 41, 42), зазначає, що метою позову про витребування майна з чужого володіння є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку позбавлення власника його нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно (див. близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) та № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц).
Отже, задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна на користь його власника із чужого володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146).
7.14. Велика Палата Верховного Суду у справі № 183/1617/16 (в постанові від 14.11.2018) та у справі № 359/3373/16-ц (постанова від 23.11.2021) також виснувала, що для витребування майна за правилами статей 387, 388 ЦК України оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
При цьому, зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.
7.15. Натомість суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та, задовольнивши поряд з вимогами Позивача про витребування спірного майна від Відповідача, також інші заявлені Позивачем вимоги щодо предмету спору у цій справі (пункти 1.2, 2.1- 2.4), припустилися у відповідній частині порушення наведених норм права, якими врегульований порядок та спосіб захисту порушеного права власника на майно, яке відчужено на аукціоні у справі про банкрутство боржника.
Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника (пункт 5.2).
7.16. Щодо застосування положень статті 388 ЦК України, то Суд зазначає також про таке.
Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, від волевиявлення власника щодо вибуття майна, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, а також від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).
Право власника витребувати своє майно у всіх випадках і без будь-яких обмежень при володінні цим майном недобросовісним набувачем передбачено статтею 387 ЦК України
7.17. Щодо застосування положень статей 387, 388 ЦК України Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 виснувала про важливе значення належної перевірки обставин, які свідчать про добросовісність або недобросовісність набувача як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна як такого, що може вважатися відповідним нормам справедливого судового розгляду згідно зі статтею 6 Конвенції.
7.18. Так, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які мають право розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
У питанні витребування майна у добросовісного набувача Верховний Суд вважає за необхідне зауважити про таке.
7.19. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі - Конвенція) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Водночас визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У статті 41 Конституції України також закріплено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).
7.20. Відповідно до приписів статті 330 ЦК України добросовісність є умовою набуття права власності. Оскільки спір про віндикацію є титульним спором для обох сторін, саме на набувача покладено обов'язок довести свою добросовісність.
При цьому Суд враховує, що частина п'ята статті 12 ЦК України встановлює загальну презумпцію добросовісності, однак виходить з того, що у віндикаційному спорі пріоритет має спеціальна норма - стаття 330 ЦК України висновки в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 924/408/21 (924/287/23) (пункт 131).
7.21. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.12.2022 у справі № 461/12525/15-ц зазначила, що суди, розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 виснувала, зокрема, що перевірка добросовісності набувача цього майна здійснюється саме при вирішенні питання про витребування майна.
7.22. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 (Провадження № 12-41гс23) також нагадала, що, вирішуючи питання про можливість витребування спірного майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід перевіряти, оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
Добросовісною не може вважатися особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19).
При цьому питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на аукціоні (торгах), слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо.
7.23. Отже, судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності набувача, що суттєво для застосування як положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном.
7.24. Звідти, під час розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій мали встановити шляхом дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності з урахуванням вірогідності та взаємозв'язку обставини, які б свідчили про наявність підстав для висновку стосовно волевиявлення власника щодо вибуття майна, про добросовісність/недобросовісність Відповідача, зокрема, про незаконність вибуття спірного майна з власності Боржника, про об'єктивну неможливість (або можливість) Відповідача бути обізнаним про можливу незаконність вибуття спірного майна з володіння Боржника, про недобросовісну поведінку Боржника та переможця Аукціону при укладенні Договору.
7.25. Суди, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог у спірних правовідносинах, зокрема і про витребування спірного майна у Відповідача, керувались тими встановленими обставинами, що результати Аукціону та укладений за результатами його проведення Договір були визнані недійсними за рішенням суду (пункти 3.1-3.7, 3.14, 3.15).
Поряд з цим в контексті можливості його витребування за правилами статті 388 ЦК України суди дійшли передчасного висновку про недобросовісність Відповідача як кінцевого набувача спірного майна, оскільки всупереч вимогам, встановленим в частині четвертій статті 238 ГПК України щодо змісту судового рішення, суди попередніх інстанцій не навели мотивів для зазначеного висновку, а саме не послалися на досліджені ними докази у справі та встановлені на їх підставі обставини, які б беззаперечно вказували та доводили і висновок про недобросовісність Відповідача у спірних правовідносинах, і мотиви для цього висновку.
Зокрема, суди не врахували та не надали оцінку тим фактам, що право на Майновий комплекс Відповідач набув не безпосередньо від Боржника за результатами проведення Аукціону, а як на внесок до статутного капіталу від засновників Відповідача, фізичних осіб (учасників провадження у цій справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), які перед тим набули право власності на таке майно, уклавши договір купівлі-продажу з переможцем Аукціону (пункти 3.8, 3.9); а на інше спірне майно - уклавши договір купівлі-продажу Майна з переможцем Аукціону (пункт 3.10).
7.26. Крім цього щодо можливості витребування за правилами статті 388 ЦК України спірного майна суди не дослідили та не оцінили докази, не встановили обставини та не навели мотиви щодо того, чи мав права Боржник відчужувати спірне майно, у зв'язку з цим - щодо добросовісності набуття права на спірне майно переможцем Аукціону, а в подальшому іншими власниками та Відповідачем; суди не врахували та не надали оцінки визначеним у відповідних судових рішеннях обставинам вибуття спірного майна з власності Боржника, а також мотивам, підставам та обставинам, за яких були визнанні недійсними результати Аукціону та укладений за результатами його проведення Договір.
7.27. З огляду на викладене, а саме:
- незазначення судами попередніх інстанцій мотивів для висновку про недобросовісність Відповідача у розумінні статті 388 ЦК України (пункт 7.25);
- ненадання судами оцінки обставинам та умовам вибуття об'єктів спірного майна від Боржника, а також мотивам, підставам та обставинам, за яких були визнанні недійсними результати Аукціону та укладений за результатами його проведення Договір (пункт 7.26);
Суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову за вимогами Боржника про витребування і Майнового комплексу, і Майна із чужого незаконного володіння Відповідача через неповне дослідження судами обставин, які б свідчили про наявність чи відсутність підстав для такого витребування, передбачених статтею 388 ЦК України.
Тому Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника (пункт 5.1), однак Суд не оцінює інші аргументи скаржника (пункт 5.3) через передчасність їх заявлення у цій справі.
7.28. Дійшовши наведених висновків, Суд частково погоджується з аргументами скаржника, зокрема з тими, в яких він стверджує про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункти 5.1-5.3), та враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, і з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 308, пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, доходить висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
7.29. Дійшовши висновку про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, судові витрати у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житом" задовольнити частково.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2024 та рішення Господарського суду Житомирської області від 28.12.2023 у справі № 4/5007/33-Б/11 (906/1518/20) скасувати.
3. Справу № 4/5007/33-Б/11 (906/1518/20) направити на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.В. Васьковський
Судді К.М. Огороднік
В.Я. Погребняк