29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"16" липня 2024 р. Справа № 924/389/24
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі судового засідання Загроцькій А.Ю., розглянувши матеріали справи
за позовом фізичної особи -підприємця Лущик Сергія Леонідовича, с. Бережки, Дубровицький район, Рівненська область
до приватного підприємства "ГВМ-АГРО", с. Іванівка, Ярмолинецький район, Хмельницька область
про стягнення грошей
за участю представників сторін:
від позивача - Оніщук Є.О. згідно ордера,
від відповідача - не з'явився.
встановив:
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 229500,00 грн. основного боргу, 128079,86 грн. пені, 21505,00 грн. інфляційних збитків та 10131,53 грн. 3% річних за умовами договору №290722 оренди майна (сільськогосподарської техніки) від 29 липня 2022р.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач представника для участі в судовому засіданні не направив, належним чином повідомлений про час та місце судових засідань у справі №924/389/24, що підтверджується довідками про доставку процесуальних документів в електронний кабінет ФГ "ГВМ-АГРО" в ЄСІТС. У відзиві на позовну заяву, який сформований через систему „Електронний суд” 14.06.2024р. зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, не повідомленням ним причин неявки, підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено.
Згідно частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
29.07.2022 року між фізичною особою-підприємцем Лущиком Сергієм Леонідовичем (орендодавець) та приватним підприємством "ГВМ-АГРО" (орендар) укладено договір №290722 оренди майна (сільськогосподарської техніки) ( далі - договір), за умовами якого орендодавець зобов'язався передати орендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми, а орендар зобов'язався прийняти техніку орендодавця та сплачувати орендодавцеві орендну плату за її використання.
У п. 1.2 договору погоджено перелік техніки, що передається на умовах цього договору: причіп-бункер перевантажувач зерна Kinze 840.
Передача техніки здійснюється за адресою: смт. Яромлинці (п. 3.1. договору).
Відповідно до п. 3.2. договору передача техніки в оренду здійснюється сторонами за актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписується повноваженими представниками сторін та скріплюється печатками орендаря та орендодавця.
Згідно з п. 4.1. договору техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі.
Термін оренди за цим договором з 29.07.2022 року по 20.08.2022 року (п.4.2. договору).
Орендна плата за договором становить 8 500,00 грн. за один робочий день на ранні зернові без ПДВ. Ціною даного договору є сума нарахованої та сплаченої орендної плати за весь строк оренди протягом терміну дії договору (п. 5.1., п. 5.2. договору).
Відповідно до п. 5.3 договору внесення орендної плати орендарем на поточний рахунок орендодавця здійснюється на протязі 10 банківських днів після підписання акту приймання-передачі наданих послуг.
Згідно п. 6.2 договору орендар, з-поміж іншого, зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату.
Орендодавець, в свою чергу, за положеннями п. 6.4 договору має право на отримання орендної плати згідно умов договору.
Відповідно до п. 7.1. договору після закінчення строку оренди орендар зобов'язаний протягом десяти діб повернути техніку орендодавцю за актом приймання-передачі. Повернення техніки здійснюється за місцезнаходження орендаря.
Згідно з п.8.1. договору у разі порушення своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену договором і чинним законодавством України. Порушення зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У разі прострочення внесення орендної плати згідно п. 5.2 цього договору орендар несе відповідальність за цим договором у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується і сплачується за весь строк прострочення платежу (п.8.11. договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2022 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.1 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.
29.07.2022 року між сторонами підписано акт приймання-передачі до договору, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду причіп-бункер перевантажувач зерна Kinze 840.
ФОП Лущиком С.Л. та ПП "ГВМ-АГРО" підписано та скріплено печатками акт надання послуг №260822-А від 26.08.2022р., згідно якого вартість оренди сільськогосподарської техніки за договором №290722 від 27.07.2022р. склала 102 000,00 грн.; акт надання послуг №311022/3-А від 31.10.2022р., згідно якого вартість оренди сільськогосподарської техніки за договором №290722 від 27.07.2022р. склала 34 000,00 грн.; акт надання послуг №301122-А від 30.11.2022р., згідно якого вартість оренди сільськогосподарської техніки за договором №290722 від 27.07.2022р. склала 93 500,00 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань зі сплати позивачу орендних платежів, останній звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши наявні в справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що 29.07.2022 року між фізичною особою-підприємцем Лущиком Сергієм Леонідовичем та приватним підприємством "ГВМ-АГРО" укладено договір №290722 оренди майна (сільськогосподарської техніки), за умовами якого позивач надав у користування відповідачу за плату транспортний засіб - причіп-бункер перевантажувач зерна Kinze 840.
Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п. 5.1 договору сторонами погоджено розмір орендної плати - 8500,00 грн. за 1 робочий день, та у п. 5.3 договору визначено, що сплата визначеної в акті приймання-передачі наданих послуг здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту підписання такого акту.
На виконання умов договору оренди майна (сільськогосподарської техніки) між ФОП Лущиком С.Л. та ПП "ГВМ-АГРО" підписано акти надання послуг (ід 26.08.2022р., від 31.10.2022р., від 30.11.2022р.) про те, що вартість оренди сільськогосподарської техніки за договором №290722 від 27.07.2022р. склала в загальному 229 500,00 грн.
Оскільки сторонами в п. 5.3. договору узгоджено строк внесення орендної плати, з огляду на підписання сторонами вищезгаданих актів наданих послуг, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату орендної плати сумі 102 000,00 грн. по акту від 26.08.2022 не пізніше 09 вересня 2022 року; в сумі 34 000,00 грн. по акту від 31.10.2022 не пізніше 14 листопада 2022 року; в сумі 93 500,00 грн. по акту від 30.11.2022 не пізніше 14 грудня 2022 року.
Матеріали справи доказів оплати 229 500,00 грн. оренди сільськогосподарської техніки не містять, тому відповідна позовна вимога підлягає задоволенню.
Позивач також просить суд стягнути пеню, 3% річних та втрати від інфляції згідно поданих розрахунків.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За положеннями частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі.
Так, сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі № 910/2031/16, від 10.04.2018 у справі № 916/804/17 та від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19.
У п. 8.11 договору передбачено, що у разі прострочення внесення орендної плати згідно п. 5.2 цього договору орендар несе відповідальність за цим договором у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується і сплачується за весь строк прострочення платежу.
Тобто, сторонами в договорі передбачено інший строк нарахування пені, ніж той, який передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме, протягом всього строку існування заборгованості.
Перевірений судом розрахунок нарахованої пені в цілому підтверджує правильність здійснення розрахунку, проте фактична сума нарахованої пені заявлена до стягнення в меншому розмірі, а ніж підтверджена розрахунком сума. Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлена позивачем сума пені в розмірі 128 079,86 грн. підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За положеннями зазначеної норми наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом здійснено перерахунок у ІПС "Законодавство" 3% річних за вказані періоди та встановлено, що сума 3% річних складає 10125,97 грн. грн. Таким чином, в стягненні 5,57 грн. 3% річних слід відмовити.
В пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бізнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" №м14 від 17.12.2013 року).
При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").
Судом здійснено перерахунок втрат від інфляції в ІПС "Законодавство" та встановлено, що втрати від інфляції за період з вересня 2022 року по березень 2024 року складають 21467,83 грн. В стягненні 37,17 грн. втрат від інфляції суд відмовляє.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства “ГВМ-АГРО” (32140, Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Іванівка, вул. Шевченка, буд. 62, код 38171525) на користь фізичної особи-підприємця Лущика Сергія Леонідовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 229500,00 грн. (двісті двадцять дев'ять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) основного боргу, 128079,86 грн. (сто двадцять вісім тисяч сімдесят дев'ять гривень 86 коп.) пені, 10125,97 грн. (десять тисяч сто двадцять п'ять гривень 97 коп.) 3% річних, 21467,83 грн. (двадцять одну тисячу чотириста шістдесят сім гривень 83 коп.) втрат від інфляції, 5837,61 грн. (п'ять тисяч вісімсот тридцять сім гривень 61коп.) витрат по сплаті судового збору.
У решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Суддя Ю.В. Гладюк
Повний текст рішення складено 17.07.2024р.
Віддрук 1 примірника: 1 - до справи,
Позивачу та відповідачу надіслати ухвалу в кабінет ЕС.