Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
17 липня 2024 року м. ХарківСправа № 922/4758/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Катречко Д.С.
розглянувши матеріали справи та заяви (вх. № 17176 від 04.07.2024 року) Готель "Старт" про відстрочення виконання рішення суду у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126
до Готель "Старт", 61001, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 18
про стягнення 445 194,96 грн.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
заявника (відповідача): не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Готель "Старт" про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу № 4-1475С від 01.11.2022 року у сумі 382 873,31 грн., пеню у сумі 52 923,17 грн., 3 % річних у розмірі 3 705,25 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 693,23 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.01.2024 року у позові відмовлено частково. Стягнуто з Готель "Старт" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" заборгованість за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу № 4-1475С від 01.11.2022 року у сумі 382 873,31 грн., 3 % річних у розмірі 3 705,25 грн., та інфляційні втрати у розмірі 5 693,23 грн., та судовий збір у розмірі 5 884,08 грн. В частині стягнення суми пені 52 923,17 грн. - відмовлено.
06.02.2024 року на виконання рішення суду судом видано відповідний наказ.
04.07.2024 року від Готель "Старт" через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 17176 від 04.07.2024 року) про відстрочення виконання рішення суду по справі, у якій останній, просить суд, відстрочити виконання рішення господарського суду від 15.01.2024 року у справі №922/4758/23 на один рік.
Ухвалою суду від 08.07.2024 року відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви (вх. № 17176 від 04.07.2024 року) Готель "Старт" про відстрочення виконання рішення суду у справі до повернення матеріалів справи № 922/4758/23 з Східного апеляційного господарського суду.
10.07.2024 року матеріали справи повернулись до Господарського суду Харківської області.
Ухвалою суду від 10.07.2024 року прийняти заяву (вх. № 17176 від 04.07.2024 року) Готель "Старт" про відстрочення виконання рішення суду, та призначено до розгляду у судовому засіданні на "17" липня 2024 року о(б) 14:30 год. Запропоновано позивачу до 12:00 год. - 17.07.2024 року надати пояснення щодо заяви (вх. № 17176 від 04.07.2024 року) Готель "Старт" про відстрочення виконання рішення суду. Явку учасників справи визнано не обов'язковою.
15.07.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 17917/24).
16.07.2024 року від заявника (відповідача) через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 18005/24) про розгляд справи без участі заявника.
Уповноважені представники сторін у призначене судове засідання 17.07.2024 року не з'явилися, про час та місце розгляду заяви у справі, повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, до електронного кабінету позивача та заявника (відповідача).
Суд дослідивши матеріали справи та заяви (вх. № 18005/24) заявника (відповідача) про розгляд справи без участі, дійшов висновку що вона не суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України та підлягає до задоволення.
Крім того, ухвалою суду від 10.07.2024 року явку учасників справи у судове засідання визнано не обов'язковою.
Враховуючи вищевикладене, неявка уповноважених представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши заяву (вх. № 17176 від 04.07.2024 року) Готель "Старт" про відстрочення виконання рішення суду, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши надані заявником докази, які мають значення для її розгляду, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012).
Відповідно до вимог частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно частин 2, 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу.
Відповідно до частин 4, 5, 7 статті 331 господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Положеннями пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, статті 326 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковим на всій території України.
Відповідно до частини 2 статті 326 Господарського процесуального кодексу України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
В обґрунтування наданої заяви заявник зазначає, що відповідач Готель «Старт» є юридичною особою, є підприємством об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки), створено Харківською обласною організацією сприяння обороні України, статутний капітал становить 2 гривні.
Основний видом діяльності підприємства є діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування. Підприємство не мало можливості ефективно діяти під час спалаху епідемії COVID-19 через обмежувальні заходи та відсутність осіб, які потребують розміщення в готелі, та у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України підприємство повністю припиняло свою діяльність в окремі періоди воєнного стану, який наразі триває.
Також, заявник зазначає, що у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України підприємство надає безоплатні послуги із розміщення осіб, постраждалих внаслідок військових дій, що підтверджується відповідними угодами із розміщення. Наявність осіб, проживаючих в готелі під час військового стану, потребує від підприємства здійснення сплати комунальних платежів за користування теплової енергією, водопостачанням та іншими. Підприємство не може допустити відключення вказаних послуг постачальниками через їх несплату та залишити людей в безпорадному стані, тим більше в опалювальний період. Як вбачається із фінансової звітності підприємства за 2023 рік, підприємство закінчило його із збитками в розмірі 955 700,00 грн., та із фінансової звітності підприємства за 2024 рік вбачається що підприємство має збитки в розмірі 616 100,00 грн.
Також зазначає, що підприємство має заборгованість перед державним бюджетом у розмірі - 410 177,20 грн., що підтверджується випискою з особового податкового кабінету ГУ ДПС у Харківській області на 28.06. 2024 року. Підприємство не має сталого прибутку, яке б дозволяло виконати судове рішення навіть у частині, а наявних грошових коштів на рахунках заявника (відповідача) недостатньо для виконання судового рішення, тому негайне звернення стягнення на кошти відповідача може зупинити господарську діяльність останнього.
На думку заявника (відповідача) обставини початку у березні 2020 року епідемії COVID-19 та введення у лютому 2022 року воєнного стану внаслідок військової агресії російської федерації проти України є загальновідомими, а відтак не потребують доказуванню, а ускладнення господарської діяльності державного підприємства у зв'язку із введенням воєнного стану є обставиною, що істотно ускладнює виконання рішення, та є підставою для відстрочення такого рішення.
За твердженнями заявника (відповідача) закінчення епідемії COVID-19 та відновлення діяльності підприємства у майбутньому за іншими видами діяльності свідчить про можливість виконання рішення суду у даній справі після закінчення терміну, на який останній, просить суд відстрочити його виконання, у зв'язку із чим, на думку останнього, наведені доводи у сукупності, свідчать про доведення наявності виняткових обставин, які ускладнюють виконання судового рішення у даній справі.
У зв'язку із чим, відповідач просить суд, відстрочити виконання рішення господарського суду від 15.01.2024 по справі №922/4758/23 на один рік.
Частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Складне фінансове становище заявника, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, із урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення; при цьому, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15 березня 2018 року у справі № 910/8153/17).
Європейський суд з прав людини зазначив, що відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов'язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), Справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші).
Враховуючи вищевикладене, відстрочення виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, при наявності доказів та обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.
Суд зазначає, що наведені заявником (відповідачем) у заяві (вх. № 17176 від 04.07.2024 року) про відстрочення виконання рішення суду обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, при цьому, на підтвердження викладених у заяві обставин, заявником до заяви було надано: виписку по рахункам за 28.06.2024 року, витяг із інформаційно - комунікаційної системи ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та сплати єдиного внеску, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, статут відповідача, фінансову звітність малого підприємства на 31.12.2023 року, на 31.03.2024 рік, постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 75209888 від 04.06.2024 року щодо виконання наказу у справі 922/4758/23, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на адвоката Третьякову Н.Ю., ордер серія ВІ № 1079360 на адвоката Третьякову Н.Ю., договори про надання послуг від 06.10.2023 року, договори про надання послуг від 01.01.2023 року, договір про надання послуг від 24.04.2024 року, договір про надання послуг від 14.05.2024 року, договори про надання послуг від 01.01.2023 року які укладені між юридичною особою Благодійна організація «Благодійний фонд «Старт допомога Україна Харків» із іншими юридичними та фізичними особами які не є сторонами у даній справі.
При цьому, заявником не надано до суду належного доказу (звітів, відомості про рахунки у інших банківських установах та про рух коштів по цих рахунках, про наявність або відсутність майна, яке може бути реалізовано з метою погашення боргу тощо) з якого суду можливо встановити викладені у заяві обставини, а самі лише посилання заявника (відповідача) на те, що останній має збитки, заборгованість перед державою та не задовільний фінансовий стан, оскільки наявних грошових коштів на рахунках заявника (відповідача) недостатньо для виконання судового рішення, без належних доказів, не можуть бути підставою для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду.
Також, заявником (відповідачем) не надано до суду будь-яких належних доказів у підтвердження того, що у останнього у разі відстрочення виконання рішення на рік буде взагалі реальна можливість (із урахування викладених у заяви обставин), та що він зможе виконати рішення суду у разі його відстрочення. Також, відсутні докази часткового виконання рішення суду станом на день подання заяви про відстрочення виконання рішення суду, що свідчить про необґрунтованість заяви та невиправдану затримку належного виконання рішення суду з боку заявника (відповідача), та порушення прав позивача.
Суд не приймає посилання заявника (відповідача) на епідемію COVID-19 та введення у лютому 2022 року воєнного стану внаслідок військової агресії російської федерації проти України, оскільки відповідно до вимог статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Крім того, заперечуючи проти заяви (вх. № 17176 від 04.07.2024 року) Готель "Старт" про відстрочення виконання рішення суду, позивач у наданих до суду запереченнях (вх. № 17917/24 від 15.07.2024 року) зокрема зазначає, що посилання відповідача на незадовільний фінансовий стан за змістом статті 331 Господарського процесуального кодексу України не може вважатися тією виключною обставиною, що може слугувати підставою для відстрочення виконання рішення, оскільки статтею 129-1 Конституції України та частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що обов'язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів, а складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Тобто розстрочення (відстрочення) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
При цьому, позивач не має фінансової можливості відстрочувати та/або розстрочувати виконання зобов'язань своїх контрагентів, оскільки його фінансовий стан є досить тяжким. Відстрочивши виконання рішення, суд не стимулює процедуру погашення заборгованості, а сприяє відповідачу в подальшому порушувати свої зобов'язання, оскільки надана відстрочка буде істотно порушувати майнові інтереси позивача внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов'язання відповідача у спірних правовідносинах, у тому числі враховуючи стрімкі інфляційні процеси в державі.
За твердженнями позивача, відповідач свої зобов'язання щодо оплати електричної енергії за договором не виконав, тому за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (пункт 9.1 договору). Більш того, відповідач, розуміючи наявність заборгованості за укладеним договором, як не скористався своїм правом на врегулювання спору у досудовому порядку, уклавши з Товариством договір про реструктуризацію, так і не скористався правом на укладання мирової угоди, передбаченої статтею 192 Господарського процесуального кодексу України, вже після виникнення спору у судовому порядку.
Також, позивач звертає увагу суду на те, що доказів реальної можливості виконати рішення суду за умови надання відстрочки виконання рішення на один рік боржником не надано, а надання відстрочки буде порушувати майнові інтереси позивача внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов'язання відповідача у спірних правовідносинах, крім того, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, а рішення набуде ознак довготривалого невиконання.
За твердженнями позивача, у своїй заяві боржником не було надано жодних вагомих підстав або доказів, які б підтверджували необхідність відстрочки виконання судового рішення, тому відсутність таких підстав і суттєвих доказів свідчить про недостатність підстав для задоволення заяви. Відстрочення виконання судового рішення може призвести до порушення прав та інтересів товариства, а також може створити незаслужені труднощі сторонам, які мають право на виконання рішення. Враховуючи це, позивач заперечує проти відстрочення виконання судового рішення, оскільки вважає, що воно може спричинити негативні наслідки для позивача.
Відповідно до частини 5 статті 124, пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.
Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р.). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок(рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" від 28.07.1999 року (заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V). Тяжке фінансове становище підприємства (на що посилається боржник) не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер, як для боржника так і для стягувача.
Згідно вимог частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд позбавлений права самостійно збирати докази.
У статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, суд також враховує, що стягував (позивач) заперечує проти надання відстрочення у наданій до суду заяві. При цьому, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладені обставини, та не доведеність заявником (відповідачем, боржником) суду у відповідності до вимог статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України належними та допустимими доказами виняткових обставин, що можуть бути підставами для відстрочення виконання рішення суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви вх. № 17176 від 04.07.2024 року) Готель "Старт" про відстрочення виконання рішення суду.
Керуючись статтями 232 - 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Заяву (вх. № 18005/24 від 16.07.2024 року) Готель "Старт" про розгляд заяви без участі представника - задовольнити.
У задоволенні заяви (вх. № 17176 від 04.07.2024 року) Готель "Старт" про відстрочення виконання рішення суду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею, а саме 17 липня 2024 року.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку, передбаченому статтями 255 - 256 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили з врахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 17 липня 2024 року
Суддя О.О. Ємельянова