Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
17.07.2024м. ХарківСправа № 922/1926/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Тонкій Є.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОФРОПАК ПЛЮС" Залютинська, 4,Харків,61177
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦИЯ" (61050, м. Харків, вул. Юр'ївська, буд. 17)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Морозової Л.М.(дов №б/н від 15.07.2024 року)
відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОФРОПАК ПЛЮС" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦИЯ", в якій просить суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦИЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОФРОПАК ПЛЮС" борг у сумі 33502,75 грн., з яких: 28197,30 грн. сума заборгованості за поставлений товар, 2819,73 штраф, 2258,60 грн. розмір пені, 227,12 грн. 3% річних;
- судові витрати, а саме судовий збір, покласти на відповідача.
Позов обгрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 673 від 25.01.2022 укладеного між сторонами, щодо своєчасної оплати поставленого відповідачем товару.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.06.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОФРОПАК ПЛЮС" залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ГОФРОПАК ПЛЮС" строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ГОФРОПАК ПЛЮС" спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету сторін; письмових пояснень щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОФРОПАК ПЛЮС" 18.06.2024 надійшла заява про усунення недоліків (вх.№ 15845/24), в якій позивач на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 06.06.2024 повідомляє про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача та про наявність у позивача оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви.
Ухвалою суду від 20.06.2024року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1926/24 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання з розгляду справи призначено на 17 липня 2024 року о 11:00.
Представник позивача в судовому засіданні 17.07.2024 року позовні вимоги підтримував повністю.
Копії всіх процесуальних документів у справі направлялись відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві , що кореспондуються із даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Ухвала Господарського суду Харківської області від 20.06.2024 року про відкриття провадження , направлені на адресу відповідача, були повернута до суду 26.06.2024 року відповідно з довідкою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.
Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).
Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалами суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З огляду на наведене та враховуючи факт обізнаності відповідача про розгляд справи № 922/1926/24, направлення судом ухвал суду на дійсну адресу відповідача у справі та повернення вказаних ухвал із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі №922/1926/24 та констатує, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог і дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Враховуючи, що судом було здійснено всі необхідні заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 17.07.2024 р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарським судом встановлено таке.
25.01.2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОФРОПАК ПЛЮС»/ (далі-Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАРМАЦИЯ» (далі- Відповідач), був укладений Договір Поставки №673 від 25.01,2022р. (надалі - Договір поставки).
Згідно п.1.1. Договору Позивач прийняв на себе зобов'язання виготовити та передати, а Відповідач прийняти та своєчасно оплатити в строки та на умовах Договору гофротару (надалі - «Товар»).
Згідно п.3.2. Договору розрахунок за відвантажену продукцію здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у розмірі 100% платежу вартості партії Товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня постачання, відповідно до відвантажувальних документів.
На виконання свої зобов'язань Позивач виготовив, та поставив Товар Відповідачу за видатковою накладною №245 від 06.02.24р, ТТН №Вн-245 від 06.02.2024р, рахунок №250 від 06.02.24р, на загальну суму 28197,30 грн., термін оплати за який, відповідно до умов Договору поставки, сплив до 20.02.2024р.
ТОВ «ГОФРОПАК ПЛЮС» 19.03.2024р надіслав листа № б/н до ТОВ «ФАРМАЦИЯ» в якому просив здійснити розрахунок за поставлений товар, та виконати зобов'язання за Договором поставки.
За станом на 27.05.2024р грошове зобов'язання, яке випливає безпосередньо з умов Договору Поставки не виконано, заборгованість за отриманий та не сплачений Товар ТОВ «ФАРМАЦИЯ" перед ТОВ «ГОФРОПАК ПЛЮС» залишається у розмірі 28197,30 (з ПДВ) грн.
Додатково, позивачем нараховані відповідачу 2819,73 штраф, 2258,60 грн. пені, 227,12 грн. 3% річних за порушення ним грошового зобов'язання.
Висновки суду та норми права, які підлягають застосуванню.
Положеннями ст. 11 ЦКУ передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
Господарські зобов'язання можуть виникати зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГКУ).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).
Згідно положень ст. 509 ЦКУ, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст. 173 ГКУ, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 175 ГКУ).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦКУ).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦКУ).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦКУ).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦКУ, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ст. 193 ГКУ, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Також відповідно до положень ст. 198 ГКУ, платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами (ст. 202 ГКУ).
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ст. 179 ГКУ).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦКУ, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).
Згідно ст. 631 ЦКУ, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Нормою ст. 638 ЦКУ передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГКУ).
Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях (ст. 189 ГКУ).
Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 181 ГКУ).
Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 655 ЦКУ, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦКУ).
Приписами ст. 662 ЦКУ передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦКУ).
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 ЦКУ).
Відповідно до положень ст. 689 ЦКУ, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Згідно ст. 691 ЦКУ, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Відповідно до положень ст. 692 ЦКУ, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Приписами ст. 712 ЦКУ передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 28197,30 грн.
Належними і допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, підтверджується поставка позивачем відповідачу товару, а також наявність непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем у загальній сумі 28197,30 основного боргу за договором поставки.
Відповідач заяв по суті справи до суду не подав, власного контррозрахунку позовних вимог до суду не надав, доказів погашення заборгованості перед позивачем до матеріалів справи не долучив.
Таким чином, суд задовольняє позовну вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 28197,30 грн.
Щодо стягнення штрафу та пені.
Згідно з приписами ст. 216 - 218 ГКУ, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В силу положень ст. 230 ГКУ, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Разом з тим, ч. 6 ст. 232 ГКУ передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п.6.1. Договору: «У разі порушення термінів оплати поставленого Товару, відповідно до умов п.3.2. Договору. Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення».
Відповідно до розрахунку з 20.02.2024р по 27.05.2024р включно, розмір пені за порушення Відповідачем строків оплати за відвантажений товар складає 2258,60 гри.
Згідно п.6.3. Договору : «У разі порушення термінів оплати поставленого Товару, більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів від наступного за останнім днем оплати відповідно до умов п.3.2. договору, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості партії товару, оплату за який прострочено», що становить 2817,93 грн.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі наведеної норми матеріального закону, позивач розрахував та просить суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 227,12 грн.
Здійснивши перевірку наданих розрахунків, суд дійшов висновку, що визначення розміру пені, відсотків річних та штрафу здійснено позивачем арифметично правильно.
За викладених обставин, враховуючи факт здійснення позивачем постачання товару та порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині своєчасної сплати за нього визначеної договором суму, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 77-79, 86, 129, 165, 233, 236-241, 247, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦИЯ"(61050, м. Харків, вул. Юр'ївська, буд. 17, код ЄДРПОУ 22609411) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОФРОПАК ПЛЮС" (61177, м. Харків, вул. Залютінська, 4, код ЄДРПОУ 43298100) - борг у сумі 33502,75 грн, з яких: 28197,30 грн. сума заборгованості за поставлений товар, 2819,73 штраф, 2258,60 грн. розмір пені, 227,12 грн. 3% річних; витрати по сплаті судового збору в сумі 3028.0грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОФРОПАК ПЛЮС" (61177, м. Харків, вул. Залютінська, 4, код ЄДРПОУ 43298100).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦИЯ"(61050, м. Харків, вул. Юр'ївська, буд. 17, код ЄДРПОУ 22609411).
Повне рішення складено "17" липня 2024 р.
Суддя О.О. Присяжнюк