вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"16" липня 2024 р. м. Рівне Справа № 912/1231/24
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи
за позовом: Комунального підприємства "Регіональний центр розвитку послуг"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія"
про: стягнення в сумі 82 040,71 грн
секретар судового засідання: С.Коваль
представники:
від позивача: Г.Бебік
від відповідача: не з'явився
Комунальне підприємство "Регіональний центр розвитку послуг" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія" про стягнення в сумі 82 040,71 грн, з яких: 54 600,90 грн кошти отримані без достатньої правової підстави та 27 439,81 грн збитки.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22 грудня 2021 року Комунальне підприємство "Регіональний центр розвитку послуг" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова компанія" уклали договір постачання природного газу №52, який, як визначено пунктом 11.1. договору, діє до 31 грудня 2021 року.
Відповідно до акту про надані послуги з розподілу природного газу від 31 грудня 2021 року, складеного Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" та Комунальним підприємством "Регіональний центр розвитку послуг" загальний фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу в грудні 2021 року склав 1706,00 н.куб.м.
31 грудня 2021 року позивач та відповідач підписали акт №00001 приймання-передачі природного газу у грудні 2021 року в обсязі 1706,00 м. куб. на загальну суму 60 494,76 грн.
Внаслідок неврахування даних оператора ГТС відповідачем до акту приймання - передачі природного газу №00001 від 31.12.2021 року включено на 1265 м.куб. природного газу більше ніж фактично поставлено.
У грудні 2021 року (з 01 по 23 грудня 2021 року) природний газ в об'ємі 1265 м.куб. позивачу було поставлено ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".
Отже, на переконання позивача, відповідач без достатньої правової підстави отримав кошти в розмірі 44 856,90 грн за природний газ в об'ємі 1265 м.куб. (35,46*1265 м. куб) поставлений позивачу у грудні 2021 року іншим постачальником.
31 грудня 2021 року позивач та відповідач уклали договір постачання природного газу №55.
Позивач стверджує, що згідно з правилами Кодексу ГТС відповідач повинен був зареєструвати позивача на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи, але дані дії ТОВ "Газова компанія" не було здійснено своєчасно, тобто 31.12.2021 року, у зв'язку з чим позивача було включено до реєстру споживачів постачальником "останньої надії", і як наслідок таких дій постачання природного газу в період з 01 по 04 січня 2022 року в об'ємі 174 м.куб. здійснювалося ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".
На підставі договору постачання природного газу №55 від 31.12.2021 року відповідачем позивачу виставлено рахунок на оплату №55-1 від 31 січня 2022 року за спожите у січні 2022 року газове паливо (природний газ) на суму 76160,00 грн в об'ємі 1360 м.куб.
Позивач сплатив на користь відповідача 76 160,00 грн за газове паливо (природний газ) в об'ємі 1360 м.куб, тобто відповідачем без достатньої правової підстави отримано 9 744,00 грн за непоставлений природний газ у об'ємі 174 м.куб в період з 01 по 04 січня 2022 року.
Загальна сума безпідставно отриманих відповідачем коштів складає 54 600,90 грн.
Разом з тим, рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 09 квітня 2024 року у справі №912/338/24 з позивача на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз" стягнуто: 56 943,57 грн основного боргу, 3 298,6 грн 3% річних; 17 649,67 грн інфляційних втрат; 4 069,14 грн пені та 2 422,40 грн судового збору.
На виконання вказаного рішення позивачем сплачено 84 383,83 грн.
Позивач також стверджує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договорів та недобросовісних дій позивачу нанесено збитки в розмірі 27 439,81 грн (3298,6 грн 3% річних, 17649,67 грн, інфляційних втрат, 4 069,14 грн пені, 2 422,40 грн судового збору).
Свого відзиву на позов відповідач суду не надав.
Процесуальні дії у справі
Комунальне підприємство "Регіональний центр розвитку послуг" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія" про стягнення в сумі 82 040,71 грн, з яких: 54 600,90 грн кошти отримані без достатньої правової підстави та 27 439,81 грн збитки.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 21 травня 2024 року позовну заяву №б/н від 14.05.2024 року КП "РЦРП" до ТОВ "Газова компанія" про стягнення 82 040,71 грн з додатками передано за підсудністю до Господарського суду Рівненської області.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 16 липня 2024 року.
У судовому засіданні позивач підтримав позов.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що стверджується рекомендованим повідомленням, яке наявне у справі.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Господарський суд встановив наступне.
22 грудня 2021 року між Комунальним підприємством "Регіональний центр розвитку послуг" (споживач/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газова компанія" (постачальник/відповідач) укладено договір постачання природного газу №52 (далі договір №52), відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується передати у власність (поставити) споживачу у листопаді-грудні 2021 року природний газ для використання у якості палива або сировини, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Згідно з умовами пункту 11.1 договору №52 цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх здійснення.
За умовами пункту 2.9 договору №52, визначення (звіряння) фактичного об'єму поставленого (спожитого) газу між сторонами здійснюється в наступному порядку: За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний об'єм розподіленого (протранспортованого) газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих даних від споживача та/або даних оператора ГТС та/або на підставі даних оператора ГРМ, постачальник протягом 3 робочих днів готує два примірника акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника.
Згідно з актом про надані послуги з розподілу природного газу складеного Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" та Комунальним підприємством "Регіональний центр розвитку послуг" від 31 грудня 2021 року загальний фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу споживача у грудні 2021 року склав 1706,00 н.куб.м.
31 грудня 2021 року позивач та відповідач погодили акт №00001 приймання-передачі природного газу у грудні 2021 року, за яким сторонами визначено постачання відповідачем позивачу природного газу в обсязі 1 706,00 м. куб. на загальну суму 60 494,76 грн з ПДВ, при цьому вартість 1 м. куб. складає 35,46 грн.
31 грудня 2021 року відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №52-1 за спожитий у грудні 2021 року природний в обсязі 1706,00 м.куб на суму 60 494,76 грн, який позивачем оплачено 11 січня 2022 року згідно з платіжною інструкцією №38.
Позивач вказує, що обсяг спожитого позивачем природного газу відповідачем визначено без урахування остаточної алокації відборів природного газу споживачем у грудні 2021 року, що є порушенням п. 2.9.2 договору 52, а внаслідок неврахування даних оператора ГТС відповідачем до акту приймання - передачі природного газу №00001 від 31.12.2021 року включено на 1265 м.куб природного газу більше ніж фактично поставлено.
У грудні 2021 року (з 01 по 23 грудня 2021 року) природний газ в об'ємі 1265 м.куб позивачу було поставлено ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", про що свідчать відомості з інформаційної платформи оператора ГТС, так за період з 01 грудня 2021 року по 23 грудня 2021 року ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" поставило споживачу за кодом споживача 56Х0000NJ9EX000 (позивач)1 265 м.куб. природного газу.
У грудні 2022 року ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" направило позивачу лист з актом приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року на суму 47 660,00 грн, за яким у грудні 2021 року поставлено газ в обсязі 1,26500 тис. м.куб.
Надалі, 31 грудня 2021 року Комунальне підприємство "Регіональний центр розвитку послуг" (споживач/позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова компанія" (постачальник/відповідач) уклали договір постачання природного газу №55 (далі договір №55), відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується передати у власність (поставити) споживачу у січні - грудні 2022 року природний газ для використання у якості палива або сировини, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
На підставі договору постачання природного газу №55 від 31.12.2021 року відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №55-1 від 31 січня 2022 року за спожите у січні 2022 року газове паливо (природний газ) на суму 76 160,00 грн в об'ємі 1360 м.куб.
На виконання умов договору №55 та згідно із виставленим рахунком позивач сплатив на користь відповідача 76 160,00 грн за газове паливо (природний газ) в об'ємі 1360 м.куб, що підтверджується платіжною інструкцією №101 від 04 лютого 2022 року.
Позивач вказує, що при визначені фактично поставленого природного газу не було враховано даних оператора ГТС, що є порушенням п. 2.9.2 договору №55.
Згідно з умовами пункту 2.9 договору №55, визначення (звіряння) фактичного об'єму поставленого (спожитого) газу між сторонами здійснюється в наступному порядку: За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний об'єм розподіленого (протранспортованого) газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих даних від споживача та/або даних оператора ГТС та/або на підставі даних оператора ГРМ, постачальник протягом 3 робочих днів готує два примірника акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника.
Позивач вказує, що згідно з нормами Кодексу ГТС відповідач повинен був зареєструвати позивача на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи, але дані дії ТОВ "Газова компанія" не було здійснено своєчасно. А оскільки відповідач не зареєстрував позивача в реєстрі споживачів, його було включено до Реєстру споживачів постачальником "останньої надії", і як наслідок, постачання природного газу в період з 1 по 4 січня 2022 року в об'ємі 174 м.куб. здійснювалося ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".
У січні 2022 року (з 01 по 04 січня 2022 року) природний газ в об'ємі 174 м.куб позивачу було поставлено ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", про що свідчать відомості з інформаційної платформи оператора ГТС, так за період з 01 січня 2022 року по 4 січня 2022 року ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" поставило споживачу за кодом споживача 56Х0000NJ9EX000 (позивач)174,00 м.куб. природного газу.
У грудні 2022 року ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" направило позивачу лист з актом приймання-передачі природного газу за січень 2022 року на суму 9 283,57 грн, за яким у січні 2022 року поставлено газ в обсязі 0,17400 тис. м.куб.
Як слідує з рішення Господарського суду Кіровоградської області від 9 квітня 2024 року у справі №912/338/24 з позивача на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз" стягнуто: 56 943,57 грн основного боргу, 3 298,6 грн 3% річних; 17 649,67 грн інфляційних втрат; 4 069,14 грн пені та 2 422,40 грн судового збору.
На виконання вказаного рішення позивачем сплачено 84 383,83 грн.
Вказаним рішенням встановлено зокрема, що заборгованість, яка становила предмет спору виникла у період з січня 2021 року по січень 2022 року, яка в тому числі включає в себе заборгованість, що виникла за поставлений у грудні 2021 року та січні 2022 року товар.
З врахуванням наведеного, позивач вважає, що відповідач безпідставно отримав 54 600,90 грн в якості оплати за товар, який поставлено не було у грудні 2021 року на суму 44 856,90 грн, що складає вартість переплати за 1265 м.куб. газу, а також безпідставно отримано 9 744,00 грн у січні 2022 року на суму, що складає вартість переплати за 174 м.куб. газу.
Також, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договорів та недобросовісних дій позивачу нанесено збитки. Такими збитками позивач вважає стягнуті з нього в судовому порядку кошти в розмірі 27 439,81 грн, а саме: 3 298,6 грн 3% річних; 17 649,67 грн інфляційних втрат; 4 069,14 грн пені та 2 422,40 грн судового збору.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін
Предметом спору є позовна вимога про стягнення коштів, отриманих відповідачем без достатньої правової підстави а також стягнення збитків.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з нормами статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
За результатами розгляду спору судом встановлено, що між позивачем та відповідачем існували правовідонисини з постачання природного газу згідно двох договорів, а саме № 52 та №55.
Зокрема, судом встановлено, що договір №52 укладено 22 грудня 2021 року на строк до 31 грудня 2021 року.
За вказаним договором позивачем сплачено на користь відповідача 60 494,76 грн за отриманий у грудні 2021 року газ в обсязі 1706,00 куб.м., за ціною 35,46 грн за 1 м.куб.
Також судом встановлено, що договір №55 укладено 31 грудня 2021 року на строк до 31 грудня 20212 року.
За вказаним договором позивачем сплачено на користь відповідача 76 160,00 грн за отриманий у січні 2022 року газ в обсязі 1 360,00 куб.м., за ціною 56,00 грн за 1 м.куб.
Згідно з положеннями пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Згідно з приписами пунктів 1-2 розділу 3 глави IV Кодексу ГТС, для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень.
Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником "останньої надії" та випадків, передбачених цією главою) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником "останньої надії" здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу.
Реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи (крім випадку наявності заборгованості оператора газорозподільної системи перед постачальником "останньої надії") здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта в таких випадках як відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником.
Разом з тим, судом установлено що у грудні 2021 року (з 1 по 23 грудня 2021 року) природний газ в об'ємі 1265 м.куб позивачу було поставлено ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", про що свідчать відомості з інформаційної платформи оператора ГТС, так за період з 1 грудня 2021 року по 23 грудня 2021 року ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" поставило споживачу за кодом споживача 56Х0000NJ9EX000 (позивач) 1 265 м.куб. природного газу.
У грудні 2022 року ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" направило позивачу лист з актом приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року на суму 47 660,00 грн, за яким у грудні 2021 року поставлено газ в обсязі 1,26500 тис. м.куб.
У січні 2022 року (з 1 по 4 січня 2022 року) природний газ в об'ємі 174 м.куб позивачу було поставлено ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", про що свідчать відомості з інформаційної платформи оператора ГТС, так за період з 1 січня 2022 року по 4 січня 2022 року ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" поставило споживачу за кодом споживача 56Х0000NJ9EX000 (позивач)174,00 м.куб. природного газу.
У грудні 2022 року ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" направило позивачу лист з актом приймання-передачі природного газу за січень 2022 року на суму 9 283,57 грн, за яким у січні 2022 року поставлено газ в обсязі 0,17400 тис. м.куб.
Як слідує з рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09 квітня 2024 року у справі №912/338/24 з позивача на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз" стягнуто: 56 943,57 грн основного боргу, 3 298,6 грн 3% річних; 17 649,67 грн інфляційних втрат; 4 069,14 грн пені та 2 422,40 грн судового збору.
Вказаним рішенням встановлено зокрема, що заборгованість, яка становила предмет спору виникла у період з січня 2021 року по січень 2022 року, яка в тому числі включає в себе заборгованість, що виникла за поставлений у грудні 2021 року та січні 2022 року товар.
Підсумовуючи викладене суд робить висновок, що з 1 706 м.куб газу, отриманого позивачем у грудні 2021 року, 1265 м.куб було поставлено ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз". Тобто позивачем безпідставно сплатив на користь відповідача вартість газу в обсязі 1265 м.куб. за ціною 35,46 грн, що в загальному становить 44 856,90 грн. А також з 1 360 м.куб. газу отриманого позивачем у січні 2022 року, 174 м.куб. було поставлено ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз". Тобто позивач безпідставно сплатив на користь відповідача вартість газу в обсязі 174 м.куб. за ціною 56,00 грн, що в загальному становить 9 744,00 грн.
Загальна сума безпідставно сплачених позивачем на користь відповідача коштів становить 54 600,90 грн.
Згідно з правилами статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Таким чином, позов в частині вимог про стягнення з відповідача 54 600,90 грн, набутих без достатньої правової підстави є обґрунтованим, оскільки вказані кошти були сплачені за товар, який поставлено іншою особою.
Щодо позовних вимог про стягнення збитків суд відзначає наступне.
У обґрунтування вказаних вимог позивач посилається на те, що після сплати на користь відповідача вартості отриманого товару, у листопаді та грудні 2022 року до позивача звернулось ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз" з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 56 943,57 грн за актом приймання - передачі за грудень 2021 року та січень 2022 року.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 09 квітня 2024 року у справі №912/338/24 з позивача на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз" стягнуто: 56 943,57 грн основного боргу, 3 298,6 грн 3% річних; 17 649,67 грн інфляційних втрат; 4 069,14 грн пені та 2 422,40 грн судового збору.
На виконання вказаного рішення позивачем сплачено 84 383,83 грн.
Таким чином позивач стверджує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договорів та недобросовісних дій позивачу нанесено збитки в розмірі 27 439,81 грн (3298,6 грн 3% річних, 17649,67 грн, інфляційних втрат, 4 069,14 грн пені, 2 422,40 грн судового збору).
Згідно з положеннями абзацу 4 пункту 10 розділу ІІ Правил постачання природного газу постачальник відшкодовує збитки споживачеві за несвоєчасне включення споживача до Реєстру споживачів постачальника за умови дотримання споживачем договору постачання природного газу відповідно до розділу VІI цих Правил.
Відповідно до положень статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода); додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Підставою для відшкодування збитків є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювана; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Зазначене відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №910/20261/16 (п. 55 постанови).
Отже, набуття майна без достатньої правової підстави та завдання збитків мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. На відміну від безпідставно набутих коштів, для повернення яких необхідним є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майно відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала, для стягнення збитків необхідним є доведення наявності складу цивільного правопорушення.
Однак позивач не навів аргументів на доведення наявності складу правопорушення, обмежившись загальними твердженнями про завдані збитки. У позові позивач не обґрунтував жодного з елементів складу цивільного правопорушення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 у справі №750/8676/15-ц зроблено висновок, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17 зроблено висновок, що "збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача".
Згідно з правилами статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги те, що позов не містить обґрунтування наявності шкоди, протиправної поведінки її заподіювача, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана, вини, суд відмовляє в позові про стягнення збитків.
Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що отримавши вимогу від третьої особи про сплату боргу, позивач мав можливість уникнути настання для нього негативних наслідків у вигляді стягнення в судовому порядку додаткових сум, зокрема інфляційних нарахувань, пені, процентів за користування грошовими коштами та судових витрат. Однак з невідомих суду причин позивач проігнорував такі вимоги.
У цьому позові позивач ухилився від обґрунтування та доведення обов'язкових елементів цивільного правопорушення. Зокрема позивач не навів суду жодних аргументів щодо того який саме причинно-наслідковий зв'язок між стягнутими з нього сумами та поведінкою відповідача. Позивач також уник пояснень, щодо того як його власна поведінка вплинула на наявність та розмір стягнутих з нього коштів.
Натомість, як зазначено вище, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення. Зокрема, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі 902/761/18, від 04.12.2019 у справі 917/2101/17.
Отже, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, причин виникнення збитків, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
А проте встановлення судом з власної ініціативи наявності чи відсутності складових цивільного правопорушення за відсутності його обґрунтування у позові не відповідає вимогам статі 13 ГПК України, та порушує принцип рівності учасників судового процесу.
Висновки суду
Суд вважає позов в частині вимог про стягнення 54 600,90 грн коштів отриманих без достатньої правової підстави обґрунтованим, а тому робить висновок про необхідність його задоволення.
Щодо вимог про стягнення збитків в сумі 27 439,81 грн, суд відзначає, що за відсутності обґрунтування складових цивільного правопорушення, у суду відсутні правові підстави для задоволення вказаної вимоги.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір судового спору за даними вимогами складає 2 422,40 грн (з врахуванням коефіцієнту 0,8).
Згідно з правилами частини 9 статті 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає судові витрати повністю на відповідача.
Разом з тим, позивачем зайво сплачено судовий збір в розмірі 605,60 грн, який може бути повернутий особі, яка його сплатила.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія" (35426, Рівненська обл., Рівненський р-н, село Синів, вул. Зарічна, будинок 29, ідентифікаційний код 43260428) на користь Комунального підприємства "Регіональний центр розвитку послуг" (25006, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вул. Преображенська, будинок 2, ідентифікаційний код 23693537) 54 600 (п'ятдесят чотири тисячі шістсот) грн 90 коп коштів отриманих без достатньої правової підстави та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн 40 коп судового збору.
3. У задоволенні вимог про стягнення 27 439,81 грн збитків відмовити.
4. Ухвалою суду повернути Комунальному підприємству "Регіональний центр розвитку послуг" (25006, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вул. Преображенська, будинок 2, ідентифікаційний код 23693537) з державного бюджету України судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп. судового збору.
Позивач (Стягувач): Комунальне підприємство "Регіональний центр розвитку послуг" (25006, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вул. Преображенська, будинок 2, ідентифікаційний код 23693537).
Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова компанія" (35426, Рівненська обл., Рівненський р-н, село Синів, вул. Зарічна, будинок 29, ідентифікаційний код 43260428).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне рішення складено 17 липня 2024 року.
Суддя Андрій КАЧУР