Справа № 541/2509/24
Провадження № 2-о/541/142/2024
16 липня 2024 року м.Миргород
Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Городівський О.А., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту утримання та виховання неповнолітніх дітей, заінтересовані особи: Великосорочинська сільська рада Миргородського району Полтавської області, ОСОБА_2 , -
11 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із заявою про встановлення факту утримання та виховання неповнолітніх дітей з серпня 2018 року по даний час.
Суд, дослідивши матеріали заяви, приходить до наступного висновку. Відповідно до положення статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження/загального або спрощеного; 3) окремого провадження.
Так, згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану, при цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Заявник у заяві просить суд встановити факт його, ОСОБА_1 особистого утримання та виховання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якими сам проживає, починаючи з серпня 2018 року по даний час. Мати дітей - ОСОБА_2 виїхала для проживання за кордон до Польщі. Батьківських прав відносно дітей вона не позбавлена, аліменти чи будь-яку допомогу від неї на дітей заявник не отримує. Встановлення даного факту йому необхідно до подальшого вирішення питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та отримання в подальшому пільг та державної матеріальної допомоги на дітей.
Як зазначає Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19), суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Аналізуючи дані положення, Верховний Суд зазначив, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, а також вказав, що у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Визначаючи, чи пов'язується з встановленням зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов'язків, Суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
Згідно зі ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що встановлення факту особистого утримання та виховання неповнолітніх дітей необхідне заявникові для забезпечення можливості захисту, як прав та інтересів дітей, так і прав та інтересів батька, а саме, як зазначає заявник встановлення даного факту йому необхідно до подальшого вирішення питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та отримання в подальшому пільг та державної матеріальної допомоги на дітей.
Зазначені заявником в заяві обставини дають суду підстави вважати, що вимога про встановлення факту самостійного виховання батьком дитини пов'язано із виконанням військового обов'язку, проходженням військової служби та реалізації ним права на відстрочку від призову на військову службу. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявника з державою.
Отже, з вимог заявника вбачається, що існує спір про право, який розглядається судом в порядку позовного провадження відповідно до глави 15 СК України.
Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановленні цим розділом.
Таким чином, вимоги заявника про встановлення факту особистого утримання та виховання неповнолітніх дітей не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст.ст. 293, 315 ЦПК України.
У силу вимог ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
За змістом наведеної норми, якщо встановлення юридичного факту пов'язується з подальшим вирішенням спору про право, цивільно-процесуальним законодавством передбачено розгляд вимоги про встановлення факту у порядку позовного, а не окремого провадження одночасно з вирішенням спору про право, оскільки не встановивши факт, особа позбавлена можливості довести наявність у неї права, за захистом якого вона звернулась до суду.
Отже, враховуючи вищенаведені вимоги закону, суд вважає, що у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту утримання та виховання неповнолітніх дітей, заінтересовані особи: Великосорочинська сільська рада Миргородського району Полтавської області, ОСОБА_2 необхідно відмовити, оскільки з вказаної заяви вбачається спір про право.
Керуючись ст.ст. 293, 315 ЦПК України , суд, -
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту утримання та виховання неповнолітніх дітей, заінтересовані особи: Великосорочинська сільська рада Миргородського району Полтавської області, ОСОБА_2 .
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.
Суддя: О. А. Городівський