Справа № 539/1192/24
Провадження № 2/539/568/2024
16.07.2024
місто Лубни Полтавської області
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі головуючої судді Мирошникової О. Ш.,
за участю: секретаря судового засідання Коваль Ю. А., позивача ОСОБА_1 , представника третьої особи ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом:
ОСОБА_1 - позивач, до
ОСОБА_3 - відповідач,
Служба у справах дітей Лубенської міської ради- третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору
про позбавлення батьківських прав та встановлення факту самостійного виховання дітей, та
ухвалив це рішення про відмову в задоволенні позову про таке:
І. Стислий виклад позицій позивача та заперечень відповідача
1.25.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення її батьківських прав щодо їх спільних малолітніх дітей: ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановлення факту самостійного виховання ним дітей та проживання дітей разом з ним.
1.1.Обґрунтування позовних вимог: мати дітей ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо виховання своїх дітей, не цікавиться їх життям, потребами, не допомагає матеріально. На час звернення до суду з позовом відповідач виїхала за кордон. З метою захисту інтересів дітей позивач просить позбавити відповідача батьківських прав. Крім того, позивач проходить військову службу по мобілізації у військовій частині та залучається до тривалих відряджень, що перешкоджає йому здійснювати його батьківські права в повній мірі, тому позивачу необхідно встановити факт самостійного виховання ним малолітніх дітей для повноцінної реалізації своїх прав щодо його соціального захисту.
ІІ. Заяви, клопотання учасників справи
2.Позивач подав суду такі заяви та клопотання: 21.03.2024 клопотання про витребування доказів.
2.1.Представник Служби у справах дітей звернулася із заявою та клопотанням: 22.04.2024 про розгляд справи без участі їх представника, підтримала позовні вимоги та надала висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав; 20.06.2024 звернулася з клопотанням про долучення документів до матеріалів справи.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі
3. 28.03.2024 суд відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання з повідомленням (викликом) сторін та витребував докази.
3.1.09.04.2024 Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надав витребувану судом інформацію (а.с.41).
3.2.29.04.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив судове засідання з повідомленням учасників справи.
3.3.20.06.2024 суд постановив ухвалу про призначення судового засідання для заслуховування думки дітей за участю педагогів та психолога.
3.4.20.06.2024 представник третьої особи долучила до матеріалів справи документи.
3.5.08.07.2024 суд з'ясував думку дітей щодо предмету спору.
3.6.16.07.2024 суд постановив здійснити заочний розгляд цієї справи.
VІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
4. Суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли спірні правовідносини щодо позбавлення батьківських прав відповідача щодо їх двох малолітніх дітей. Крім того позивач просить встановити факт самостійного виховання ним дітей та проживання дітей разом з ним.
5. Суд встановив, що з 01.06.2013 сторони перебували в шлюбі, який був розірваний Лубенським міськрайонним судом Полтавської області 28.05.2024, справа № 539/1112/24, заочне рішення суду набрало законної сили 28.06.2024 (а. с. 17, 89).
6. В цьому шлюбі у подружжя народилися діти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 (а. с. 18, 19).
7.13.03.2024 позивач як батько та відповідач як мати уклали договір щодо здійснення батьківських прав (виховання та розвитку) та визначення місця проживання дітей, який нотаріально посвідчений13.03.2024 за реєстром № 403 (а. с. 20 - 22).
В преамбулі договору сторони погодили, що вони укладають цей договір як батьки без будь-якого фізичного та психологічного примусу, насильства або погроз, усвідомлюючи свої права та обов'язки за договором, маючи намір урегулювати на майбутнє відносини між собою, що стосуються питання участі у вихованні та розвитку спільних дітей.
В пунктах 1.2, 1.3 цього договору сторони домовилися про місце проживання дітей та про порядок здійснення батьківських прав батьком, який самостійно виховуватиме дітей та матір'ю, яка проживатиме окремо від дітей. Місцем проживання дітей визначено разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . У разі зміни місця проживання дітей, батько зобов'язується попереджувати матір письмово із вказанням точного місця проживання дітей не пізніше одного місяця з моменту зміни місця проживання.
В розділі 2 цього договору сторони визначили порядок здійснення батьківських прав, зокрема:
Мати має право за попереднім погодженням з батьком і враховуючи бажання дітей та їх стан здоров'я, зустрічатися на території України за місцем проживання матері та без перешкод спілкуватися з дітьми у період зимових канікул дітей два дні на тиждень, у період літніх канікул дітей один тиждень на місяць; мати зобов'язувалася забезпечити дітям якісні умови проживання, харчування та відпочинку за власний рахунок;
Батько зобов'язувався забезпечити за свій власний рахунок комфортний та безпечний транспортний засіб (авіа переліт) для перевезення дітей на територію України у період їх зимових та або літніх канікул.
В розділі 3 цього договору сторони визначили права та обов'язки батьків, зокрема:
Мати зобов'язувалася брати участь у вихованні та духовному розвитку дітей, незалежно від стосунків з батьком; приїхати в місце проживання дітей або в інше обумовлене батьком місце, забрати дітей для проведення спільного дозвілля та повернути їх у місце проживання; забезпечити комфортний та безпечний транспортний засіб для перевезення дітей на відпочинок та забезпечити дітям комфортні умови проживання та відпочинку;
Батько зобов'язувався самостійно піклуватися про здоров'я дітей, виховувати дітей, забезпечити дітям достатній рівень освіти незалежно від стосунків сторін, не перешкоджати спілкуванню дітей з матір'ю;
Спільні обов'язки батьків: зобов'язувалися належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання, своєчасно повідомляти одне одного про зміну свого місця проживання, контактних телефонів, та інші обставини, що мають суттєве значення для виконання своїх зобов'язань за цим договором; не втручатися в особисте життя один одного та не підбурювати дітей проти батька чи матері; своєчасно видавати один одному оформлену згоду на тимчасовий виїзд з дітьми за кордон з метою відпочинку або на самостійний виїзд дітей на відпочинок, змагання, тощо.
8. Відповідач разом з дітьми зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 14, 15, 16).
9.Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 10, 12).
10.Згідно акту обстеження умов проживання від 15.04.2024, в житловому будинку АДРЕСА_1 проживають позивач та двоє його малолітніх синів, відповідач з родиною не проживає з 19.03.2024, виїхала за межі України, зв'язок з нею відсутній. Дітей утримує та виховує лише батько, для життя та розвитку дітей створені належні умови (а. с. 58).
11. Позивач є військовослужбовцем, з 04.04.2022 призваний до ЗСУ за мобілізацією (а. с. 23 - 24).
10.1. Згідно форми ОК-5 дохід позивача за 2022 рік складав 359152,85 грн; за 2023 рік - 426159,32 грн (а. с. 13).
12. Згідно копії закордонного паспорту відповідача та відповіді Державної Прикордонної Служби України від 01.04.2024, відповідач 19.03.2024 перетнула кордон України в пункті пропуску Ужгород (а.с. 25-27, 41).
13.На запит Служби у справах дітей Лубенський РВП в Полтавській області повідомив, що станом на 19.06.2024 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розшуку не перебуває, оскільки заяв про безвісне зникнення останньої до поліції не надходило. ОСОБА_3 державний кордон України не перетинала (а.с.63,64).
14.Згідно з актом обстеження умов проживання родини ОСОБА_3 від 15.04.2024, за адресою: АДРЕСА_1 , будинок облаштований сучасними меблями, побутовою технікою, є затишним та комфортним, родина забезпечена продуктами харчування та готовими стравами, для малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 створені комфортні умови для життя та розвитку. На подвір'ї розташована ігрова зона для дітей (а. с. 58).
15.19.04.2024 на комісії з питань захисту прав дітей при виконавчому комітеті Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області затверджений висновок № 01-19/421 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до її двох малолітніх дітей (а. с. 44 - 46).
В цьому висновку зазначено, що мати дітей ОСОБА_3 в березні 2024 року виїхала за кордон на невстановлений термін, зв'язок з нею відсутній. Батько дітей ОСОБА_1 створив їм належні умови для життя та розвитку. Згідно до акту участі у навчанні та вихованні малолітніх дітей з Української класичної гімназії ЛМР з першого класу мати ОСОБА_3 та батько ОСОБА_1 постійно підтримували контакт з класним керівником дітей, відвідували батьківські збори, адекватно реагували на зауваження вчителів. Батьки обоє приймали участь у вихованні дітей, але останній місяць увагу вихованню дітей приділяє лише батько. На теперішній час ОСОБА_1 несе військову службу на посаді старшого солдата, у зв'язку з чим можливі періодичні відрядження для виконання бойових завдань. Враховуючи обставини, які виникли в цій родині, орган опіки та піклування виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району вважає доцільним позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно її дітей: ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .
16. В судовому засіданні суд з'ясував думку дітей, щодо позбавлення їх матері батьківських прав, за участю вчителів та представника служби у справах дітей.
Малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили, що проживали разом з мамою та татом. В березні 2024 року вони прокинулися вранці й мами вдома не було, куди вона поділася їм невідомо, батько не пояснював та вони у нього не питали. Зв'язок з матір'ю вони не підтримують з моменту її зникнення. До березня 2024 року мати так ніколи не вчиняла, все було добре. Наразі діти проживають разом з батьком, сумують за мамою, бажають щоб все було як раніше і всі жили разом.
Класний керівник малолітнього ОСОБА_5 ОСОБА_8 суду пояснила, що до березня 2024 року ОСОБА_3 завжди приймала участь у навчанні сина ОСОБА_7 , відвідувала батьківські збори, допомагала сину із шкільними завданнями.
У березні 2024 на батьківські збори прийшов батько, чому саме він, а не мати ОСОБА_8 не з'ясовувала. Після зборів батько підійшов до неї та пояснив, що ОСОБА_3 поїхала за кордон і що він не хоче травмувати сина.
До школи діди та баби дітей не приходили, зі школи ОСОБА_9 забирали батьки, один раз - знайома матері.
Класний керівник малолітнього ОСОБА_4 ОСОБА_10 суду пояснила, що батьківські збори в школі завжди відвідувала мати, лише на останніх зборах був присутній батько. ОСОБА_10 завжди з будь яких питань телефонувала матері, яка реагувала на дзвінки класного керівника, останнім часом зв'язок з матір'ю відсутній.
V. Законодавство, яке застосував суд
15. Конвенція про права дитини:
Стаття 3 - в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
Стаття 9 - Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.
Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
16. Частини друга та третя статті 51 Конституції України - батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
17. Закон України «Про охорону дитинства»:
Стаття 11, зокрема сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Частина перша статті 12 - виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Частини перша та друга статті 15 - дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
18.Сімейний кодекс України:
Частини перша, друга, третя статті 5 - держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Частини сім, вісім статті 7 - дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Частина перша статті 19 - у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.
Частина п'ята статті 19 - орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Частина перша статті 141 - мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитири, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Стаття 150, зокрема - батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Частина третя статті 151 - батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Стаття 152, зокрема - право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї.
Стаття 157 - питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.
Частина перша статті 160 - місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Частина перша та друга статті 161 - якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Частина перша статті 164, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Частина перша статті 166 - особа, позбавлена батьківських прав:
1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;
2) перестає бути законним представником дитини;
3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;
4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);
6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
Стаття 171, зокрема - дитина має право на те, щоб бути вислуханою посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
19.Цивільний процесуальний кодекс України:
Частина перша та сьома статті 19 - суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частина перша статті 293 - окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Стаття 315 - суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
2. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
20.Правовий висновок постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18, від 08.11.2019 у справі № 161/853/19, від 27.03.2019 у справі № 569/7589/17: Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
VІ. Мотивована оцінка суду
Щодо позбавлення матері дітей батьківських прав:
21. Позивач стверджував про те, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо їх двох спільних малолітніх синів.
22. Служба у справах дітей надала висновок про доцільність позбавити відповідача батьківських прав.
23. На час ухвалення рішення вік малолітнього ОСОБА_4 становить 11 років, малолітнього ОСОБА_5 становить 8 років.
24.У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються витаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
25. Суд розглянув цю справу з дотриманням принципу забезпечення найкращих інтересів дітей.
26. При визначені найкращих інтересів дітей в цій справі суд врахував два чинники: 1) інтересам дітей найкраще відповідає збереження їх зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; 2) у найкращих інтересах дітей є забезпечення їх розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.
27. Підстави для позбавлення батьківських прав, зазначені у статті 164 СК України - мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
28. Суд проаналізував кожну з цих підстав та дійшов таких висновків:
28.1. В цій справі відсутня така підстава, як зазначена у п. 1 частини першої статті 164 СК України.
28.2. Суд не встановив наявності такої підстави як жорстоке поводження матері з дітьми як і те, що мати дітей є хронічним алкоголіком або наркоманом.
28.3. Суд не встановив підстав для позбавлення відповідача батьківських прав за пунктом 5 частини першої статті 164 СК України, пов'язаних з експлуатацією дітей матір'ю, примушуванням дітей до жебракування та бродяжництва.
28.4. Учасники справи не надали суду доказів, які могли це підтвердити.
28.5. Суд не встановив, що відповідач була засуджена за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дітей, учасники справи не подали суду доказів засудження матері, тому відповідно відсутня підстава для позбавлення її батьківських прав за пунктом 6 частини першої статті 164 СК України.
28.6. Позивач та служба у справах дітей стверджували суду, що наявна підстава для позбавлення відповідача батьківських прав за п. 2 частини першої статті 164 СК України - відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
28.7. Учасники справи не надали суду доказів, які підтверджують ухилення відповідача щодо забезпечення здобуття дітьми повної загальної освіти.
28.8. Навпаки в матеріалах справи містяться докази, що діти навчаються та мати до березня 2024 року приймала активну участь у їх навчанні, наразі діти перебувають на літніх канікулах.
28.9. Тому, суд вважає, що відсутня така підстава для позбавлення відповідача батьківських прав як її ухилення від забезпечення здобуття дітьми повної загальної освіти.
29. Ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей може бути підставою для позбавлення батьківських прав за п. 2 частини першою статті 164 СК України лише за умови винної поведінки матері, свідомого нехтування нею своїми обов'язками.
29.1. Ухилення матері від виконання своїх обов'язків має місце коли вона не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дітьми в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню дітьми загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до внутрішнього світу дітей; не створює умов для отримання дітьми освіти.
29.2. В ході розгляду справи суду не вдалося з'ясувати де саме перебуває відповідач та з яких причин вона не повертається до України.
29.3. Позивач не надав суду доказів, які підтверджують свідоме ухилення матері від виконання своїх батьківських обов'язків щодо дітей.
29.4. Суд встановив, що 13.03.2024 сторони у справі добровільно уклали договір щодо здійснення ними батьківських прав (виховання та розвитку) щодо своїх дітей. В цьому договорі сторони погодили їх участь у вихованні своїх дітей, зокрема, сторони добровільно вирішили що діти будуть проживати з батьком. Мати дітей взяла на себе обов'язки брати участь у вихованні та духовному розвитку дітей, без перешкод спілкуватися з дітьми в визначений сторонами час у період літніх та зимових канікул. Батько взяв на себе обов'язки піклуватися про здоров'я дітей, про їх виховання, забезпечити дітям належний рівень освіти.
29.5. Суд вважає, що батьки відповідно до вимог статті 157 Сімейного кодексу України спільно вирішили питання щодо їх участі у вихованні дітей про що й уклали 13.03.2024 відповідний договір. Цей договір на час вирішення спору є дійсним. В цьому договорі батьки спільно погодили форми та методи виховання, які не суперечать закону та моральним засадам суспільства, відповідно до частини третьої статті 151 Сімейного кодексу України.
29.6. Аналізуючи здійснення матір'ю батьківських обов'язків, які сторони добровільно взяли на себе в договорі, суд вважає, що мати на час ухвалення рішення в цій справі не допустила порушення цих домовленостей. Зокрема, суд не встановив порушення матір'ю обов'язку щодо її спілкування з дітьми в період літніх канікул один тиждень на місяць, оскільки перший місяць літніх канікул ще триває.
29.7. В укладеному батьками договорі, вони погодили, що мати буде проживати окремо від дітей та їх батька, тому суд вважає, що виїзд матері дітей з будинку, в якому вони всі разом проживали, не є невиконанням батьківських прав з боку матері.
29.8. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для матері, так і для її дітей, зазначені у статті 166 СК України.
29.9. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку матері у кращу сторону вже неможливо, проте в цій справі окреме проживання матері від дітей та її спілкування з дітьми в погоджені в договорі від 13.03.2024 періоди не є ухиленням матері від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей, а є виконанням нею умов договору щодо здійснення батьківських прав батьками.
30. Суд вважає, що в цій справі відсутні підстави для застосування такого заходу як позбавлення батьківських прав.
31. Суд заслухав думку дітей щодо цього спору та переконався, що діти сумують за матір'ю. Крім того, діти повідомили, що коли ввечері лягали спати, мама була вдома, а коли прокинулися мами вже не було, куди вона зникла їм не пояснили. До цього моменту таких ситуацій в їх родині не було.
32. Суд не погоджується з висновком служби у справах дітей про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав. Оцінюючи цей висновок, суд вважає, що службою у справах дітей не були повністю враховані всі обставини, які необхідні для такого висновку, він не ґрунтується на достатніх доказах. Зокрема, служба не врахувала, що батьки відповідно до вимог частини четвертої статті 157 Сімейного кодексу України в договорі добровільно вирішили питання здійснення ними батьківських прав щодо своїх дітей.
33. За встановлених обставин, суд не встановив жодних підстав для позбавлення батьківських прав відповідача, тому в задоволені позовних вимог в цій частині відмовляє.
Щодо встановлення факту перебування дітей на утриманні батька та факту самостійного виховання дітей батьком:
34. Позивач в позовній заяві послався на таку мету встановлення цього факту як необхідність для повноцінної реалізації свої прав щодо його соціального захисту як батька, який самостійно виховує дітей. Без встановлення цього факту позивач буде не в змозі в повній мірі здійснювати батьківські обов'язки та виховувати своїх малолітніх дітей, оскільки проходить військову службу по мобілізації.
35. Суд встановив, що 13.03.2024 батьки дітей уклали договір щодо здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків щодо дітей, за умовами якого сторони добровільно вирішили що діти будуть проживати з батьком та він взяв на себе обов'язки піклуватися про здоров'я дітей, про їх виховання, забезпечити дітям належний рівень освіти.
36. Суд вважає, що встановлення факту самостійного виховання батьком дітей та факту їх проживання з батьком не породжує ті юридичні наслідки, про які зазначив в позові позивач, та від встановлення судом цих фактів не залежить виникнення, зміна особистих прав позивача як батька.
37. Суд враховує укладення договору між батьками дітей та мету встановлення цих фактів самостійного виховання дітей батьком та факту проживання дітей з батьком, вважає, що заявлені позивачем вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
38. Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволенні цих вимог слід відмовити.
VII. Судові витрати:
39. Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати у виді судового збору залишити за позовачем.
З цих підстав суд вирішив:
1.Повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області, про позбавлення батьківських прав, визнання встановлення факту самостійного виховання дітей батьком та встановлення факт проживання дітей з батьком.
2.Судовий збір залишити за позивачем.
3.Копію цього заочного рішення видати учасникам справи.
4.Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подання до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
5.Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
6.Позивач: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_5 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ;
Третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради, місцезнаходження: вулиця Я. Мудрого, будинок 33, місто Лубни.
7.Суд підписав повне рішення 16.07.2024.
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області Мирошникова О. Ш.