КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/842/24
Провадження № 2/552/1335/24
17.07.2024 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Кузіної Ж.В.
секретаря судового засідання Кумир О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області, треті особи Полтавська міська рада, Департамент земельних і водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради, Управління з питань містобудування та архітектури про визнання права власності на самочинне будівництво,-
ОСОБА_1 звернувся в Київський районний суд м. Полтави з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області про визнання права власності на самочинне будівництво посилаючись на те, що 31.10.2019 року він придбав у приватну власність житловий будинок з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5310136400:03:001:0761 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка також є власністю позивача. У послідуючому позивачем здійснено реконструкцію, внаслідок чого змінились технічні характеристики та цільове призначення об'єкта нерухомого майна та така реконструкція проведена без відповідного дозволу на здійснення будівельних робіт, що відповідно є самочинним будівництвом. Після технічної інвентаризації,комплекс будівель та споруд громадського призначення складається з СТО л. «Ж-2» площею 289 м2, склад «Б-1» площею 19,6 м2, погріб «б», ворота огорожі № 3, хвіртка № 4, огорожа № 5, встановлено відсутність житлової площі. Об'єкт можливо надійно та безпечно експлуатувати. Рішенням відповідача від 26 грудня 2023 року відмовлено в проведенні реєстраційної дії через наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, неможливо внести зміни розміру площі та типу об'єкта нерухомого майна. Позивач не погоджується із рішенням про відмову в проведенні реєстраційної дії відповідачем, проте такі дії ним не оскаржувались, оскільки це не призведе до набуття права власності на нерухоме майно позивачем. Просив визнати за ним право власності на комплекс будівель та споруд громадського призначення за адресою АДРЕСА_1 , що складається з СТО л. «Ж-2» площею 289 м2, склад «Б-1» площею 19,6 м2, погріб «б», ворота огорожі № 3, хвіртка № 4, огорожа № 5 та внести зміни до записів в державному реєстрі речових прав на нерухоме май шляхом внесення відомостей про об'єкт нерухомого майна в частині зміни цільового призначення об'єкта нерухомого майна, його опису з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, об'єкт житлової нерухомості: так, на комплекс будівель та споруд громадського призначення, об'єкт житлової нерухомості: ні, за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2024 року відкрито загальне провадження по справі.
Ухвалою суду від 03 квітня 2024 року закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду, до участі у справі як третіх осіб залучено Полтавську міську раду, Департамент земельних і водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради, Управління з питань містобудування та архітектури.
У судове засідання позивач не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутність позивача та представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, наполягають на задоволенні.
Відповідач у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, надав суду заяву відповідно якої покладається на розсуд суду щодо вирішення спору.
Треті особи Полтавська міська рада, Департамент земельних і водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради, Управління з питань містобудування та архітектури у судове засідання своїх представників не направили, про час та місце розгляду повідомлені належно, причина неявки невідома.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав, передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в судове засідання не з'явились.
Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.
Судом установлено, що згідно договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2019 року , який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М., ОСОБА_3 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами ,який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що складається з А-1 житлового будинку, загальною площею 94,1 м2,житловою площею 63,3 м2, господарські будівлі та споруди: сарай Б, погріб б, гараж В, огорожа №6, ворота огороді №3, хвіртка №4. Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0918 га з кадастровим номером 5310136400:03:001:0761.
Відповідно до Витягу з Реєстру будівельної діагності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 17.10.2023 року, об'єкт технічної інвентаризації : СТО загальною площею 289 м2, 2 поверхи, площа забудови 246,1 м2, корисна площа 244,8 м2; склад площею 19,6 м2; погріб площею 7,8 м2; порота огороді, хвіртка, огорожа. На збудовану будівлю СТО літ. «Ж-2» , реконструйовану будівлю складу «Б-1», не надано документи, що дають право на виконання будівельних робіт або засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єкта.
У Витязі з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 14.11.2023 р. щодо результатів проведення технічного обстеження об'єкта : нового будівництва будівлі СТО та реконструкції складу зазначені аналогічні дані щодо розмірів об'єктів.
Матеріали справи містять звіт № 801-135 про проведення технічного обстеження ПП ПБТІ «Інвентаризатор», яким за результатами проведення технічного обстеження зазначеного об'єкта встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації.
Проте позивачем не надано копії технічного паспорту на спірне нерухоме майно на підтвердження вищезазначених обставин.
Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.01.2020 року визначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5310136400:03:001:0761 за адресою АДРЕСА_1 має цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання : для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); форма власності: інформація відсутня; площа 0,0918 га;вид обмеження у використанні земельної ділянки: зона особливого режиму забудови, підстави для виникнення обмеження: Закон, План зонування території м. Полтави,який затверджений рішенням 15 сесії Полтавської міської ради 7 скликання від 24.05.2018 року, Проект коригування генерального плану м. Полтави в частині розроблення містобудівного регламенту центральної частини міста та змін меж міських територій,який розроблений УДНДІПМ «Дніпромісто» і затверджений рішенням 20 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 16.03.2012р., Територія , де необхідно передбачити захист від підтоплення. Проект коригування генерального плану м. Полтави в частині розроблення містобудівного регламенту центральної частини міста та змін між міських територій, який розроблений УДНДІПМ «Дніпромісто» і затверджений рішенням 20 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 16.03.2012 р.; санітарно-захисна зона навколо об'єкта: Проект коригування генерального плану м. Полтави в частині розроблення містобудівного регламенту центральної частини міста та змін між міських територій, який розроблений УДНДІПМ «Дніпромісто» і затверджений рішенням 20 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 16.03.2012 р., Закони України «Про охорону атмосферного повітря», «Основи законодавства України про охорону здоров'я» ДБН360-92, державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, межі зон визначаються містобудівною документацією, проектами охорони навколишнього середовища.
Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 15.09.2023 року,земельна ділянка з кадастровим номером 5310136400:03:001:0761, цільове призначення : 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); категорія земель:землі житлової та громадської забудови; вид використання:для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); форма власності: приватна; площа земельної ділянки: 0,0918; місце розташування : АДРЕСА_1 ; власник : ОСОБА_1 ; відомості про зареєстроване обмеження у використанні земельної ділянки: зона особливого режиму забудови, санітарно-захисна зона навколо об'єкта.
Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради, Полтавської області Гмиря М.А. від 26 грудня 2023 року № 70884971, який розглянувши заяву від 22.12.2023 відповідно до Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, встановив наявність обставин,які є підставою для відмовив проведенні реєстраційних дій:
-наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження , а саме:
неможливість внести зміни щодо розміру площі та типу об'єкта нерухомого майна. Так як 31.10.19 приватним нотаріусом Колотіловим О.М., Полтавського міського нотаріального округу, Полтавської області право власності № 33946517 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами , за адресою АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за № 3436від 31.10.2019, виданого ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу. Відповідно до договору за вказаною вище адресою розташованого : А-1 житловий будинок загальною площею 94,1 м2, житловою площею 63,3 м2; господарські будівлі та споруди : сарай «Б», погріб «б», гараж «В», огорожа № 5, ворота огорожа №3, хвіртка № 4. Крім того, згідно матеріалів ПБТІ «Інвентаризатор» та проведеного обстеження станом на 23.05.2019 року, даний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами відповідає вищевказаним характеристикам, що підтверджується довідкою з ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» № 5444 від 05.06.2019, тому вирішив:відмовити у проведенні реєстраційних дій за Заявою у зв'язку із зазначеними вище обставинами.
Таким чином, позивач звернувся в суд щодо визнання за ним права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
У силу статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власності та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).
Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв'язку із здійсненням самочинного будівництва.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов'язаний з питаннями права власності на землю.
Частинами третьою - п'ятою статті 376 ЦК України, відповідно, встановлено таке:
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Як установлено в ході судового розгляду, позивачем здійснено будівництво СТО на земельній ділянці, яка має цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання : для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
На час розгляду справи ні позивачем, ні його представником не надано доказів щодо зміни цільового призначення зазначеної земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:03:001:0761, а саме , що дана ділянка має цільове призначення для розміщення СТО.
Крім того, як суд зазначив раніше спірна земельна ділянка має ряд обмежень такі як зона особливого режиму забудови - їхній режим і порядок встановлення визначаються відповідно до статті 39 Земельного кодексу України, Законів України «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про регулювання містобудівної діяльності», будівельними нормами та правилами: ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій" тощо та санітарно-захисна зона розмір та особливості правового режиму якої визначаються актами законодавства про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення (насамперед, санітарними нормами і правилами): Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 № 173, пунктом 3 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 № 209, Державними санітарними нормами і правилами захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.1996 № 239 тощо.
На дані обставини позивач також не звернув уваги будуючи на земельній ділянки ,яка має цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), будівлю СТО та складу.
Законом України « Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Статтею 17 цього закону визначено, що генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення), яке складається і затверджується замовником за погодженням з розробником.
Обов'язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту.
Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Розробником генерального плану населеного пункту може бути суб'єкт господарювання, який має право здійснювати розроблення містобудівної документації відповідно до Закону України "Про архітектурну діяльність" та документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".
Генеральні плани населених пунктів можуть поєднуватися з детальними планами всієї території населених пунктів або її частин.
Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.
До складу генерального плану населеного пункту обов'язково включаються планувальні рішення детальних планів територій (у тому числі формування земельних ділянок), на яких планується розміщення:
за рахунок державного або місцевого бюджету: об'єктів соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров'я, культури, житлово-комунального господарства); об'єктів, передбачених Генеральною схемою планування території України та схемою планування області; об'єктів, для розташування яких відповідно до закону може здійснюватися примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності (якщо розташування таких об'єктів передбачено генеральним планом населеного пункту);
інших об'єктів, визначених замовником у завданні на проектування.
Після затвердження генерального плану населеного пункту відомості про такі земельні ділянки підлягають внесенню до Державного земельного кадастру.
Проектні рішення генерального плану населеного пункту повинні включати межі та правові режими всіх режимоутворюючих об'єктів та всіх обмежень у використанні земель (у тому числі обмежень у використанні земель у сфері забудови), встановлених до або під час розроблення проекту генерального плану (у тому числі межі та правові режими територій і об'єктів природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду, прибережних захисних смуг, водоохоронних зон, пляжних зон, інших охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель).
Генеральний план населеного пункту розробляється у формі електронного документа, формат якого визначається Кабінетом Міністрів України, та підписується кваліфікованими електронними підписами відповідальними особами, які його розробили, - архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та сертифікованим інженером-землевпорядником.
Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися за результатами містобудівного моніторингу не частіше одного разу на рік.
Такі зміни розробляються, узгоджуються та затверджуються в порядку, визначеному цим Законом для розроблення, узгодження та затвердження генерального плану населеного пункту та Законом України "Про землеустрій", а якщо територія територіальної громади не обмежується територією одного населеного пункту, - у порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про землеустрій" для розроблення, узгодження та затвердження комплексного плану.
Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами протягом трьох місяців з дня їх подання.
Генеральні плани населених пунктів підлягають стратегічній екологічній оцінці.
Також статтею 18 цього ж закону визначено, що план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов'язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом.
План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог:
1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території;
2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності;
3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій;
4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон;
5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови;
6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями;
7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів;
8) відображення обмежень (у тому числі меж) використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.
Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов'язковими для врахування під час зонування відповідної території.
Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності іншим положенням генерального плану населеного пункту, комплексного плану (за наявності).
Такі зміни розробляються, узгоджуються та затверджуються в порядку, визначеному цим Законом для розроблення, узгодження та затвердження комплексного плану, генерального плану населеного пункту.
За порушення вимог, встановлених планом зонування території, фізичні та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статей 77, 78, 81 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ч.3,4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд звертає увагу позивача, що будь-яка земельна ділянка має використовуватись за цільовим призначенням. Крім того, на земельній ділянці можна вести господарську (або комерційну) діяльність, яка не суперечить цільовому призначенню земельної ділянки.
У ході розгляду справи, суду не надано належних доказів у розумінні ст.ст.76-80 ЦПК України на підтвердження заявлених позовних вимог, а саме , що самочинна будівля СТО та складу, що побудовані позивачем на земельній ділянці, якамає відповідне цільове призначення відповідно до Державного земельного кадастру, а також земельна ділянка на якій розташовані спірні будівлі відповідно до генерального плану відноситься до категорії земель, що передбачають побудову СТО та складу .
Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Згідно ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст..ст. 10,12,76-81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області про визнання права власності на самочинне будівництво відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: Державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_2 виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області, Полтавська область, Гадяцький район, с. Великі Будища, вул. Миру, 1
Треті особи: Полтавська міська рада, місце знаходження м. Полтава, вул. Соборності, 36, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 24388285.
Департамент земельних і водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради, місце знаходження м. Полтава, вул. Соборності, 36, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25165593.
Управління з питань містобудування та архітектури, місце знаходження м. Полтава, вул. Соборності, 36, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02498808.
Головуючий Ж.В. Кузіна