Справа № 226/1525/24
ЄУН 226/1525/24
Провадження № 2/226/433/2024
16 липня 2024 року м. Мирноград
Димитровський міський суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Рибкіна О.А.,
за участю секретаря Тіссен О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Мирнограді Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати,
І. Стислий виклад позиції позивача
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що в період з 14.02.2022 року по 28.12.2023 року він працював в товаристві з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське». 28.12.2023 року його було звільнено за ст.38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням. При звільненні підприємство не провело з ним повний остаточний розрахунок по виплаті заробітної плати, що передбачено ст.116 КЗпП України, внаслідок чого виникла заборгованість по заробітній платі. Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 21 березня 2024 року з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на його користь було стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 130958,98 грн. Судове рішення в примусовому порядку виконано в повному обсязі 15.05.2024 року. Вважає, що на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» має право на отримання компенсації втрати частини заробітку. Просить суд стягнути з відповідача на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 14.02.2022 року до моменту фактичного розрахунку 15.05.2024 року в сумі 1842,74 грн.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду відзив, в якому зазначив, що відповідач заявлені позовні вимоги не визнає, вважає їх такими, що порушують його права та законні інтереси. Відповідно до судового рішення Димитровського міського суду Донецької області від 21.03.2024 року справа № 226/422/24 з відповідача на користь позивача стягнуто нараховану, але невиплачену заробітну плату у розмірі 130958,98 грн (без утримання з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів). Судове рішення виконано в повному обсязі 15.05.2024 року, що не заперечує і сам позивач. Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача компенсацію втрати частини заробітку у сумі 1842,74 грн за період з 14.02.2022 року до моменту фактичного розрахунку 10.05.2024 року, хоча заборгованість виникла лише за грудень 2023 року. Відповідно до ст.16 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» спори, що виникають з питань індексації грошових доходів населення, вирішуються у судовому порядку. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначається «Порядком проведення індексації грошових доходів населення», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зупинено з 01.01.2023 року, згідно із Законом України №2710-ІХ від 03.11.2022 року. У 2023 році не проводиться нарахування сум індексації, які визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 N 1078 (зі змінами), роз'яснення норм якого надає Мінсоцполітики. Відповідач наголошує, що остаточна сума компенсації, відповідно до приписів законодавства, підлягає розрахунку на день виплати боргу та не залежить від дати ухвалення судового рішення. Виходячи із вищевикладеного вбачається, що розмір компенсації втрати частини заробітку за період з 14.02.2022 року до моменту фактичного розрахунку 10.05.2024 року, на користь позивача, як зазначено в позовній заяві, є фактично невірно визначеним, тому що 14.02.2022 р. Позивач працевлаштувався на підпрємство, а заборгованість виникла лише в грудні 2023 р. (згідно довідки від 26.06.2024 р. № 426), жодних звернень від позивача не надходило щодо нарахувань компенсації ні за яких періодів. Таким чином, вважає, що позовні вимоги позивача визивають сумнів у достовірності періоду і є значно завищеними, тому і алгоритм розрахунку суперечить нормам чинного законодавства. Вимоги щодо стягненню компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати підлягають відмові у задоволенні позовних вимог. Крім того, відповідач вважає, що вимоги позивача необґрунтовані та безпідставні, оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 14.02.2022 року по 10.05.2024 рік включно відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку №159,тому його вимоги не підлягають задоволенню. Відповідач не відмовляв позивачу своїм рішенням у виплаті відповідної компенсації. Частиною 1 статті 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. З огляду на те, що у цій справі позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-ПІ та Порядку № 159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, то право позивача ще не було порушено відповідачем ,тому звернення позивача до суду з цим позовом є передчасним. Звернення позивача слід розцінювати як форму волевиявлення відповідача щодо відмови у виплаті позивачеві компенсації втрати частини доходів через порушення строку їхньої виплати. Відповідач зазначає, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІП та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію. Вважає, що таким чином, законодавцем передбачене обов'язкове досудове врегулювання спору у правовідносинах щодо виплати компенсації втрати частини доходів шляхом подання заяви до підприємства, причому виключно відмову останнього за наслідком розгляду такого звернення особа може оскаржити у судовому порядку. Відтак, враховуючи те, що позивач до відповідача із заявою про компенсацію йому втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації не звертався, та останній не відмовляв позивачу у її виплаті, відтак відповідач наполягає про відсутність порушень прав позивача та відповідно підстав для задоволення позовних вимог. За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, на думку відповідача, позовна заява позивача про стягнення компенсації втрати частини доходів задоволенню не підлягає в повному обсязі. Вважають, що дії самого позивача направлені на безпідставне збагачення в судовому порядку, а останній являється інструментом такого збагачення. Подаючи позов позивач повинен був усвідомлювати, що дії його повинні бути виправданими і відповідати загальним засадам права, а саме справедливості та розумності, які були сформульовані ще римськими юристами «Contra legem facit, qui id facit, quod lex prohibet; in fraudem vero, qui salvis verbis legis sententiam eius circumvenit» Paul., D. 1, 3, 29. Той, хто чинить дії, заборонені законом, порушує закон; той, хто оминає закон, дотримуючись його букви, порушує дух закону (Павло «Коментар до закону Цинція» (Lex Сіпсіа), пізніше закріплено в Дигестах Юстиніана 1, З, 29). Тобто, дотримуватися необхідно не тільки букви закону, але і його духу. Просить звернути увагу суду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» протягом багатьох років є флагманом енергетичного комплексу України, а також є містоутворюючим та бюджетоутворюючим підприємством і знаходиться у м.Родинське Покровської міської територіальної громади Покровського району Донецької області. У цей складний час для України, а саме після початку війни російським агресором, вугледобувна галузь переживає глибоку кризу, виконуючи свою господарську діяльність, підприємство платить податки до бюджету країни, виплачує заробітну плату працівниками які кожен день ризикуючи своїм життям щодня роблять спуски під землю для того, щоб давати енергетичну стабільність для внутрішнього виробника електроенергії та постачання цієї електроенергії до осель Українських сімей. І якщо кожен почне звертатися до суду з позовом про стягнення компенсації і суд почне ставати на сторону позивача то це стане тягарем для підприємства та це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату. Просить у позовних вимогах позивача до відповідача про стягнення компенсації втрати частини заробітку внаслідок несвоєчасної виплати в розмірі відмовити, розглянути справу без участі представника відповідача та винести рішення по суті справи, у відповідності до норм чинного законодавства.
Інших клопотань в порядку ст.222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.
Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права i взаємовідносини сторін i немає необхідності вислуховувати особисті пояснення осіб, які не з'явилися до суду.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
20.06.2024 на підставі ухвали судді відкрите провадження у даній справі, яка розглядається у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначений на 10.45 год. 16.07.2024 року, відповідачу запропоновано подати суду відзив на позовну заяву.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що позивач з 14.02.2022 року по 28.12.2023 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем, працював гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті, був звільнений за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України (а.с. 13).
Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 21.03.2014 року, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 стягнута заборгованість по заробітній платі після утримання податків та інших обов'язкових платежів в сумі 130958,98 грн (а.с.7-8).
Згідно платіжної інструкції №3653 від 15.05.2024 року, ОСОБА_1 перераховано заборгованість по заробітній платі у сумі 130958,98 грн за виконавчим документом виданим Димитровським міським судом Донецької області, що не заперечується сторонами (а.с.12).
Згідно довідки відповідача від 26.06.2024 року заборгованість з виплати заробітної плати позивача утворилась за грудень 2023 року та становила 130958,98 грн. Сума заборгованості зазначена після утримань всіх податків та зборів. (а.с.25-зворотня сторона).
V. Оцінка суду.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.
Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Порядок нарахування та виплати компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати встановлено Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Відповідно до ст.1-4 Закону України «Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10-го числа, що настає за звітним.
Відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку.
Відповідно до цього Порядку, компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати складає:
За грудень 2023 року: 1,004 х 1,003 х 1,005 х 1,002 х 100 = 101,41;
101,41 - 100 = 1,41;
130958,98 грн. х 1,41 : 100 = 1846,52 грн,
де 1,004 х 1,003 х 1,005 х 1,002 - індекси інфляції розділені на 100 з січня 2024 р. по квітень 2024 р.; 130958,98 грн - невиплачена заробітна плата за грудень 2023 року.
Таким чином компенсація за втрату частини заробітної плати у зв'язку із затримкою її виплати складає 1846,52 грн.
Позивач просив стягнути компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв'язку із затримкою її виплати у сумі 1842,74 грн.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд вважає, що стягненню підлягає компенсація за втрату частини заробітної плати у зв'язку із затримкою строків її виплати в межах заявлених позовних вимог, а саме у розмірі 1842,74 грн.
Суд не приймає доводи відповідача, зазначені у відзиві, щодо відсутності підстав для задоволенню позову, оскільки вони не ґрунтуються на законі та вважає, що посилання відповідача на Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» необґрунтованими, оскільки цей Закон не регулює правовідносини, пов'язані із затримкою виплати заробітної плати.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн, оскільки позивач на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від вказаних витрат при подачі позову до суду.
На підставі ст.ст. 47, 115, 116 КЗпП України, Законів України «Про оплату праці», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ № 159 від 21.02.2001, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», місцезнаходження: 01054, м.Київ, вул. Хмельницького Богдана (Шевченківський р-н), буд. 64, код ЄДРПОУ 32281519, про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в сумі 1842 (одна тисяча вісімсот сорок дві) грн 74 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 16.07.2024.
Суддя О.А. Рибкін