Справа №644/7634/23 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/1740/24 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.15, ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України
про повернення апеляційної скарги
11 липня 2024року м. Харків
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши на відповідність вимогам ст. 396 КПК України апеляційну скаргу обвинуваченого на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19.10.2023 року стосовно ОСОБА_3 ,-
Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19.10.2023 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15- ч. 4 ст. 185 КК України і призначено покарання: за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі; за ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України призначено ОСОБА_3 покарання, за сукупністю призначених йому покарань шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначивши покарання у виді 5 (п'яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
Не погодившись з вказаною ухвалою, обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.
При перевірці апеляційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам ст. 396 КПК України, що є підставою для її повернення, виходячи з наступного.
Вичерпний перелік вимог, яким повинна відповідати апеляційна скарга, встановлений ст. 396 КПК України.
Згідно вимог п. п. 3,4,5,6 ч. 2 ст. 396 КПК України, в апеляційній скарзі поряд з іншим зазначаються: судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив, вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, клопотання про дослідження доказів, а також перелік матеріалів, які додаються.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що вона не відповідає вищевказаним вимогам кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
У Рішеннях Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 та від 14 липня 2021 року № 1-р/2021 зазначено, що українська мова, як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
Також ч. 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92 Основного Закону України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у частині 6 статті 13 цього Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом. Частинами 1, 2 статті 14 Закону України передбачено, що у судах України судочинство проводиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
При цьому за змістом статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
У ч. 1 ст. 29 КПК України теж регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.
Тобто, згідно з Конституцією України, КПК і зазначеними законами України органи досудового розслідування, прокуратура та суд, як державні органи, а також їх посадові особи при здійсненні своїх повноважень і в інших публічних сферах суспільного життя, зобов'язані використовувати лише державну мову. Це також стосується і прийняття до розгляду документів, складених лише українською мовою.
Викладене узгоджується, зокрема, із Рішенням Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 8-рп/2008, відповідно до якого види судочинства (конституційне, адміністративне, господарське, кримінальне та цивільне) є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення.
Однак, передбачена чинним законодавством України вимога щодо подання документів (у тому числі апеляційних і касаційних скарг) українською мовою не є перешкодою у доступі до правосуддя та не звужує права учасників провадження за мовною ознакою, оскільки процесуальним законодавством гарантовано право учасників провадження щодо користування ними в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють.
Так, процесуальним законодавством України, а саме п. 18 ч. 3 ст. 42 КПК України, передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та, в разі необхідності, користуватися послугами перекладача за рахунок держави. Засуджений має права обвинуваченого, передбачені статтею 42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження (частина 3 статті 43 КПК України).
Особи, які не володіють мовою судочинства, можуть скористатися послугами перекладача для перекладу своїх скарг, клопотань, інших процесуальних документів, зокрема й з метою забезпечення можливості проведення з'ясування судом наявності в особи, яка звертається з апеляційною чи касаційною скаргою, прав і підстав для цього.
У той же час рішенню про повернення апеляційної скарги, якщо особа не усунула недоліків, обов'язково передує процесуальне рішення про залишення апеляційної скарги без руху.
Проте ч. 1 ст. 399 КПК України прямо передбачено, що таке процесуальне рішення, як залишення скарги без руху, застосовується до апеляційних скарг на вирок чи ухвалу суду першої інстанції.
Водночас викладене не виключає можливості повернення таких апеляційних скарг із підстав, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, що узгоджується з позицією об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловленою у справі № 686/24639/17 (провадження № 51-5496кмо18).
Повернення апеляційної скарги, згідно положень ч. 7 ст. 399 КПК України, не перешкоджає повторному зверненню обвинуваченого ОСОБА_3 з апеляційною скаргою після усунення зазначених недоліків.
З огляду на викладене, приходжу до висновку про необхідність повернення апеляційної скарги обвинуваченого у зв'язку із тим, що вона складена неукраїнською мовою, що суперечить вимогам закону.
Керуючись статтею 399 КПК України, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19.10.2023 року стосовно ОСОБА_3 , повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою невідкладно надіслатиапелянту.
Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня отримання копії судового рішення.
Суддя Харківського
апеляційного суду ОСОБА_4