Єдиний унікальний номер 953/1994/23
Номер провадження 22-ц/818/614/24
16 липня 2024 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Мальованого Ю.М.,
суддів - Маміної О.В., Яцини В.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 липня 2023 року в складі судді Губської Я.В. у справі № 953/1994/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 16 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» (далі - ТОВ «Гоуфінгоу») та ОСОБА_1 була укладена індивідуальна частина договору про надання фінансового кредиту № 3303704716/447899.
19 квітня 2022 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №19042022-Г, відповідно до умов якого ТОВ «Гоуфінгоу» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «Гоуфінгоу» права вимоги до боржників, вказаних в Реєстрі боржників, зокрема, до боржника ОСОБА_1 у розмірі 12075 грн, з яких: 3000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9075 грн - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн - сума заборгованості за пенею.
09 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» (далі - ТОВ «ФК «Інвеструм») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №05537-08/2021.
18 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №18022022, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до вказаних у Реєстрі боржників, зокрема, до боржника ОСОБА_1 у розмірі 18000 грн, з яких: 4500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13500 грн - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн - сума заборгованості за пенею.
10 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» (далі - ТОВ «КУ «Європейська кредитна група») та ОСОБА_1 була укладена індивідуальна частина договору про надання фінансового кредиту №3303704716/716449.
19 квітня 2022 року між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №19042022-Є, відповідно до умов якого ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» права вимоги до вказаних в Реєстрі боржників, зокрема, до боржника ОСОБА_1 у розмірі 11442 грн, з яких: 3000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8442 грн - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн - сума заборгованості за пенею.
Позивач стверджує, що всупереч умовам кредитних договорів, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав своїх зобов'язань. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попередніх кредиторів. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 05537-08/2021 від 09 серпня 2021 року у розмірі 18000 грн; за кредитним договором № 3303704716/447899 від 16 липня 2021 року у розмірі 12075 грн; за кредитним договором № 33037704716/716449 від 10 серпня 2021 року у розмірі 11442 грн, що складає 41517 грн та понесені судові витрати.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 липня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 05537-08/21 від 09 серпня 2021 року в загальній сумі 18000 грн 00 коп., з яких: 4500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 13500,00 грн- заборгованість за відсотками; за кредитним договором № 3303704716/447899 від 16 липня 2021 року в загальній сумі 12075,00 грн., з яких: 3000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 9075,00 грн.- заборгованість за відсотками; за кредитним договором № 3303704716/716449 від 10 серпня 2021 року в загальній сумі 11442,00 грн, з яких: 3000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 8442,00 грн- заборгованість за відсотками, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 2 684 грн.
12 грудня 2023 року адвокат Іванченко Анастасія Валеріївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку апелянта, судом першої інстанції зроблено хибний висновок про виконання ТОВ «ФК «Інвеструм», ТОВ «Гоуфінгоу», ТОВ «КУ «Європейська агенція з повернення боргів» своїх зобов'язань за договором та про передачу коштів. Зауважує, що суд першої інстанції помилково прийняв розрахунки заборгованості, надані позивачем за належні та допустимі докази, які підтверджують суми, що підлягають до стягнення. Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно нормам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Проте, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його погашення, тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем є правильним.
19 червня 2024 року через підсистему «Електронний суд» адвокат Іванченко А.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала додаткові пояснення в яких, посилаючись на те, що судом першої інстанції проігноровано, що надані позивачем Витяг з реєстру прав вимоги № 18022022 від 18 лютого 2022 року, Витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу № 19042022-Г від 19 квітня 2022 року, Витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу № 19042022-Є від 19 квітня 2022 року не містить підписів уповноважених осіб та печаток клієнта та фактора, а сформований і підписаний лише представником однієї сторони договору - представником ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», а отже не підтверджує переходу права вимоги за кредитними договорами, що нібито укладені з первісними кредиторами. Тому вважає, що позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надав доказів переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитними договорами № 05537-08/2021, № 3303704716/447899, № 33303704716/716449, оскільки позивач не надав доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора за кредитним договором, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та стягнення на користь останнього із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Посилаючись на вищевикладене, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, стягнути сплачений судовий збір.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 липня 2023 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Своє рішення мотивував тим, що відповідач не виконав зобов'язання по поверненню кредитних коштів за договорами, чим порушив умови кредитних договорів, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 16 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 була укладена індивідуальна частина договору про надання фінансового кредиту № 3303704716/447899, який підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить пункт 7 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін (а.с.23-24).
Відповідно до п.1.1 кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в межах суми 3000 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі-кредит), а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 14 серпня 2021 року. Строк дії договору починається з моменту його укладення відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» (п.1.2 договору). Згідно п.1.3 договору, за користування кредитом клієнт сплачує 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована (а.с.23).
Проведення транзакції № 32645-87003-07944 на суму 3000 грн 16 липня 2021 року підтверджено довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» №162/05 від 08 травня 2023 року (а.с.110).
19 квітня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №19042022-Г, відповідно до умов якого ТОВ «Гоуфінгоу» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняла належні ТОВ «Гоуфінгоу» права вимоги до боржників вказаних у Реєстрі боржників, зокрема, до боржника ОСОБА_1 у розмірі 12075 грн, з яких: 3000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9075 грн - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн - сума заборгованості за пенею (а.с.25-28).
09 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 05537-08/2021, який підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить пункт 7 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін (а.с.9-12).
Відповідно до п.1.1 кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4500 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі-кредит), а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 07 вересня 2021 року. Строк дії договору починається з моменту його укладення відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» (п.1.2 договору). Згідно п.1.3 договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5% (процентів) річних процентів від суми кредиту в розрахунку 2,50% (процентів) на добу (а.с.9).
Проведення транзакції № 102107535 на суму 4500 грн 09 серпня 2021 року підтверджено листом директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» Веліканова Є.М. № 2919_230508100929 від 08 травня 2023 року (а.с.127).
18 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 18022022, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до вказаних у Реєстрі боржників, зокрема, до боржника ОСОБА_1 у розмірі 18000 грн, з яких: 4500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13500 грн - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн - сума заборгованості за пенею (а.с.13-17).
10 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 була укладена індивідуальна частина договору про надання фінансового кредиту № 3303704716/716449, який підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить пункт 7 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін (а.с.33-37).
Відповідно до п.1.1 кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі-кредит), а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 08 вересня 2021 року. Строк дії Договору починається з моменту його укладення відповідно до вимог Закону України Про електронну комерцію (п.1.2 договору). Згідно п.1.3 договору, за користування кредитом клієнт сплачує 686,2% (процентів) річних процентів від суми кредиту в розрахунку 1,88% (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована (а.с.33).
Проведення транзакції № 32857-67301-16893 на суму 3000 грн 10 серпня 2021 року підтверджено довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» №170/05 від 08 травня 2023 року (а.с.119).
19 квітня 2022 року між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 19042022-Є, відповідно до умов якого ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» права вимоги до вказаних у Реєстрі боржників, зокрема, до боржника ОСОБА_1 у розмірі 11442 грн, з яких: 3000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8442 грн - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн - сума заборгованості за пене (а.с.38-42).
Всупереч умовам кредитних договорів, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав своїх зобов'язань. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки первісних кредиторів.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Однак колегія суддів не може в повному обсязі погодитися із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію», який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію», який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у статті 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 2 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію».
Виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що кредитні договори № 3303704716/447899 від 16 липня 2021 року; № 05537-08/2021 від 09 серпня 2021 року; № 3303704716/716449 від 10 серпня 2021 року підписані відповідачем електронним підписом. Вказане вбачається із зазначення в тексті договорів про підписання сторонами таких договорів електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
Встановлено, що відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредиторів подавав заявки на отримання кредитів за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредитів, після чого кредитори надіслали відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитних договорів. Без здійснення зазначених вище дій відповідачем кредитні договори не були б укладені сторонами.
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» оспорювані кредитні договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 , від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі 561/77/19.
Укладені з ОСОБА_1 вищезазначені договори в судовому порядку розірвані не були, не визнані вони також недійними, тобто в силу статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.
Твердження апелянта про те, що позивач не довів обставин отримання ним коштів відповідно до умов кредитних договорів, на увагу не заслуговують, з огляду на наступне.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Схоже визначення первинних документів міститься також і в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24 травня 1995 року № 88.
У пункті 2.1 зазначеного Положення вказано, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, і включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно пунктом 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
На виконання вищевказаних норм закону, та в обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач надав суду документи щодо надання кредитів позичальнику, які складені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: копії кредитних договорів, які містить підписи обох сторін і в кредитних правовідносинах є первинним бухгалтерським документом, та копії інформаційних довідок № 162/05 від 08 травня 2023 року, №170/05 від 08 травня 2023 року ТОВ «Платежі онлайн», які є оператором системи прийому платежів «Platon» та копію листа директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» Веліканова Є.М. № 2919_230508100929 від 08 травня 2023 року про перерахування на картку відповідача, зазначені ним у відповідних кредитних договорах суми (а.с.9-12, 23-24, 33-37, 110, 119, 127).
Зазначені докази є належними та допустимими, та такими, що підтверджують факт виконання кредиторами свого обов'язку з надання кредиту та перерахування грошових коштів. Доказів на спростування зазначеного матеріали справи не містять.
Враховуючи те, що за умовами вищезазначених договорів відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, відповідачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих доказів відповідно до вимог частини 1 статті 81 ЦПК України того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить, чи доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.
Також, враховуючи умови надання кредитних коштів, колегія суддів зазначає, що саме відповідач має доступ до свого рахунку, а саме карти № НОМЕР_1 , і він мав можливість представити суду виписку зі свого рахунку на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів у відповідну дату (проміжок часу), оскільки відповідно до принципу змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 3 статті 12 ЦПК України).
Крім того, відповідач, в свою чергу, не спростував належними і допустимими доказами, що ним отримано карту № НОМЕР_1 , на яку було направлено кошти за договорами про надання фінансових кредитів. Також ним не надано належних та допустимих доказів тому, що йому не надсилався одноразовий ідентифікатор (електронного підпису) 16 липня 2021 року ТОВ «Гоуфінгоу», 09 серпня 2021 року ТОВ «ФК «Інвеструм» та 10 серпня 2021 року ТОВ «КУ «Європейська кредитна група».
Враховуючи вищевикладене, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів позики, які оформлені сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи в своїй сукупності свідчать про те, що відповідач отримав кредитні кошти за договором про надання фінансового кредиту № 3303704716/447899 від 16 липня 2021 року від ТОВ «Гоуфінгоу» на суму кредиту 3000 грн; за договором про надання фінансового кредиту № 05537-08/2021 від 09 серпня 2021 року від ТОВ «ФК «Інвеструм» у розмірі 4500 грн; за договором про надання фінансового кредиту № 3303704716/716449 від 10 серпня 2021 року від ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» у розмірі 3000 грн, проте не виконав взяті на себе зобов'язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитними договорами, отримані в кредит кошти не повернув. При цьому, апеляційний суд зауважує, що вказані договори підписані електронними підписами, використання яких є неможливим без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Згідно з нормою статті 562 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплатити суму боргу кредитору.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц).
За умовами договору про надання фінансового кредиту № 3303704716/447899 від 16 липня 2021 року укладеного між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 було передбачено надання кредиту в розмірі 3000 грн, строком на 30 днів, тобто до 14 серпня 2021 року (а.с.23-24).
Відповідно до п.1.1 кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в межах суми 3000 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі-кредит), а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 14 серпня 2021 року. Строк дії Договору починається з моменту його укладення відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» (п.1.2 договору). Згідно п.1.3 договору, за користування кредитом клієнт сплачує 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% (процентів) на добу. Тип відсоткової ставки фіксована (а.с.23).
Отже, ТОВ «Гоуфінгоу» має право на нарахування та стягнення процентів за період, визначений кредитним договором користування кредитними коштами, а саме 30 днів - з 16 липня 2021 року по 14 серпня 2021 року, що, виходячи із установлених у договорі процентних ставок (2,5% на добу), становить 2250 (3000*2,5/100*30) грн.
За умовами договору про надання фінансового кредиту № 05537-08/2021 від 09 серпня 2021 року укладеного між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 було передбачено надання кредиту в розмірі 4500 грн строком на 30 днів, тобто до 07 вересня 2021 року (а.с.9-11).
Відповідно до п.1.1 кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4500 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі-кредит), а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 07 вересня 2021 року. Строк дії Договору починається з моменту його укладення відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» (п.1.2 договору). Згідно п.1.3 договору, за користування кредитом клієнт сплачує 912,5% (процентів) річних процентів від суми кредиту в розрахунку 2,50% (процентів) на добу (а.с.9).
Отже, ТОВ «ФК «Інвеструм» має право на стягнення процентів за користування кредитними коштами за 30 днів по 07 вересня 2021 року, що, виходячи із установлених у договорі процентних ставок (2,50% на добу) становить 3375 (4500*2,50/100*30) грн.
Колегія суддів враховує те, що пунктом 1.4. Договору передбачена процентна ставка у розмірі 0,9 % на добу, проте зазначає, що вказана ставка застосовується за умови повного повернення кредиту протягом 30 днів з моменту його надання кредиту. Натомість, як було встановлено, відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав та не повернув у встановлений строк кредит разом із нарахованими відсотками, а тому втратив право на пільгову процентну ставку за користування кредитними коштами.
За умовами договору про надання фінансового кредиту №3303704716/716449 від 10 серпня 2021 рокуукладеного між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 було передбачено надання кредиту в розмірі 3000 грн строком на 30 днів, тобто до 08 вересня 2021 року (а.с.33-36).
Відповідно до п.1.1 кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в межах суми 3000 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі-кредит), а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 08 вересня 2021 року. Строк дії Договору починається з моменту його укладення відповідно до вимог Закону України Про електронну комерцію (п.1.2 договору). Згідно п.1.3 договору, за користування кредитом клієнт сплачує 686,2% (процентів) річних процентів від суми кредиту в розрахунку 1,88% (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована (а.с.32).
Отже, ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» має право на стягнення процентів за користування кредитними коштами за 30 днів по 08 вересня 2021 року, що, виходячи із установлених у договорі процентних ставок (1,88% на добу) становить 1692 (3000*1,88/100*30) грн.
Позивач набув права вимоги за вказаними договорами внаслідок укладення договорів факторингу № 19042022-Г від 19 квітня 2022 року (а.с.25-28), № 18022022 від 18 лютого 2022 року (а.с.13-17), № 19042022-Є від 19 квітня 2022 року (а.с.38-42). Окрім того, з матеріалів справи чітко вбачається, що позивачем до позовної заяви додано витяги з реєстру боржників, з якими і пов'язано набуття позивачем права вимоги.
Суд першої інстанції помилково не звернув увагу на вказані обставини та неправомірно погодився із заявленим у позовній заяві розміром заборгованості, який ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» обчислило станом на 31 січня 2023 року, тобто за період, коли у кредитора, право вимог якого відійшло до позивача, не існувало права на нарахування відсотків за користування кредитними коштами.
Здійснюючи розрахунок, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що проценти за користування кредитними коштами за вказаними кредитними договорами могли бути нараховані ОСОБА_1 по 31 січня 2023 року, оскільки строк кредитування був погоджений сторонами та становив 30 днів. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.
У постанові Об'єднаної палати КГС Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року № 911/19/19 суд зазначив, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Колегія суддів бере до уваги строки кредитування, розміри відсотків, визначені в кредитних договорах та провівши розрахунок розміру відсотків за користування кредитними коштами, дійшла висновку, що з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за відсотками:
1) за договором № 3303704716/447899 від 16 липня 2021 року, укладеного між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 (кінцевий строк повернення кредиту - 14 серпня 2021 року) розмір заборгованості за кредитним договором склав 5250 грн, із яких 3000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу і 2250 грн - сума заборгованості за відсотками (3000*2,5/100*30);
2) за договором № 05537-08/2021 від 09 серпня 2021 року, укладеного між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 (кінцевий строк повернення кредиту - 07 вересня 2021 року) розмір заборгованості за кредитним договором склав 7875 грн, із яких 4500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу і 3375 грн - сума заборгованості за відсотками (4500 *2,50/100*30);
3) за договором № 3303704716/716449 від 10 серпня 2021 року, укладеного між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 (кінцевий строк повернення кредиту - 08 вересня 2021 року) розмір заборгованості за кредитним договором склав 4692 грн, із яких 3000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу і 1692 грн - сума заборгованості за відсотками (3000*1,88/100*30).
Саме ця заборгованість має бути стягнута з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Оскільки після спливу строку кредитування відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України банк не мав права нараховувати відсотки за кредитом, тому вимоги про стягнення процентів, які нараховані після 14 серпня 2021 року за договором № 3303704716/447899 від 16 липня 2021 року укладеного між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 , після 07 вересня 2021 року за договором № 05537-08/2021 від 09 серпня 2021 року укладеного між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 та після 08 вересня 2021 року за договором № 3303704716/716449 від 10 серпня 2021 року укладеного між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 , є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, однак таких вимог банк не заявляв.
За неповернення вказаних сум після закінчення строку, на який були видані кредитні кошти, може наставати відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України, проте регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.
Посилання в додаткових поясненнях представника апелянта на те, що Витяг з реєстру прав вимоги №18022022 від 18 лютого 2022 року, Витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу № 19042022-Г від 19 квітня 2022 року, Витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу № 19042022-Є від 19 квітня 2022 року не містить підписів уповноважених осіб та печаток клієнта та фактора, а сформований і підписаний лише представником однієї сторони договору - представником ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», а отже не підтверджує переходу права вимоги за кредитними договорами, що нібито укладені з первісними кредиторами, не приймаються судом апеляційної інстанції та є безпідставним, адже Витяг з реєстру прав вимоги № 18022022 від 18 лютого 2022 року, Витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу № 19042022-Г від 19 квітня 2022 року, Витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу № 19042022-Є від 19 квітня 2022 року завірено представником ТОВ ФА «Європейська агенція з повернення боргів» Грибановим Д.В., який діє на підставі довіреності, наданої їй ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», яка підписана генеральним директором ТОВ «ФК «ЄАПБ» Ревуновим Р.О., який діє на підставі Статуту (а.с.54), тобто уповноваженими особами.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що договори факторингу не визнані недійсними у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована.
Інші доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем своїх позовних вимог, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру заборгованості, шляхом його зменшення з 41517 грн до 17817 грн.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
При зверненні з позовом до суду ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило судовий збір у сумі 2684 грн (а.с.1).
Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено частково, а саме - на 42,91 % ((17817 х 100%) : 41517), то позивач має право на відшкодування сплаченого судового збору пропорційно задоволеним вимогам у сумі 1151 грн 70 коп (2684 х 42,91%).
Судові витрати, понесені відповідачем, документально підтверджено, а саме, за подання апеляційної скарги сплачено 4026 грн (а.с.188).
Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено частково, зменшено суму, що підлягає стягненню, відповідачу має бути компенсовано пропорційно незадоволених позовних вимог 2298 грн 44 коп. судового збору (4026 х 57,09%)
Отже, різниця між зазначеними сумами, що становить 1146 грн 74 коп. (2298,44 - 1151,70), має бути компенсована ОСОБА_1 за рахунок ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 липня 2023 року в частині стягнення розміру заборгованості за відсотками та судового збору змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість:
1) за договором про надання фінансового кредиту № 3303704716/447899 від 16 липня 2021 року в розмірі 5250 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят) грн;
2) за договором про надання фінансового кредиту № 05537-08/2021 від 09 серпня 2021 року в розмірі 7875 (сім тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн;
3) за договором про надання фінансового кредиту № 3303704716/716449 від 10 серпня 2021 року в розмірі 4692 (чотири тисячі шістсот дев'яносто дві) грн.
В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1146 грн (одна тисяча сто сорок шість) грн 74 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 16 липня 2024 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина