Єдиний унікальний номер 629/947/23
Номер провадження 22-ц/818/321/24
16 липня 2024 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 вересня 2023 року в складі судді Каращука Т.О. у справі № 629/947/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, завданих в результаті неправомірних дій, та моральної шкоди,
У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті неправомірних дій, та моральної шкоди.
Позов, з урахуванням уточнень, мотивовано тим, що 18 вересня 2022 року в смт Краснопавлівка Лозівського району Харківської області навпроти кафе «Люкс», ОСОБА_1 , керуючи своїм мотоциклом ЧЗ-350, р.н. НОМЕР_1 не впорався з його керуванням та здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen Caddy р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
Внаслідок дорожньо-транспортній пригоді (далі - ДТП) транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_1 також отримав тілесні ушкодження. По даному факту було порушено кримінальне провадження №12022221110001219 від 19 вересня 2022 року за ч.1 ст. 286 КК України.
Постановою слідчого СВ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області від 30 листопада 2022 року вказане кримінальне провадження закрито.
Згідно зі звітом № 65/2022 про оцінку автомобіля Volkswagen Caddy, р.н. НОМЕР_2 , складений 04 жовтня 2022 року, ФОП ОСОБА_3 матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля в результаті його пошкодження, станом на 18 вересня 2022 року, без урахування величини втрати товарної вартості складає: 42 126,87 грн.
За ремонтною калькуляцією, зазначеною у висновку № 65/2022 про оцінку автомобіля, вартість ремонтних робіт та запасних частин до автомобіля, які підлягають відновленню. становить 90 787, 57 грн.
Також, внаслідок ДТП йому спричинено моральну шкоду, розмір якої оцінює в 30 000 грн, оскільки значний проміжок часу не міг користуватися автомобілем, було порушено звичайний спосіб життя, що приносило великий дискомфорт для нього та згубно вплинуло на стан його здоров'я.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 90 787, 57 грн матеріальної шкоди, спричиненої майну, 30 000,00 грн моральної шкоди, 10050 витрат на правничу допомогу, 2500 грн витрат на експертні послуги .
09 травня 2023 року та 20 липня 2023 року ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, в якому просив залишити позов без задоволення.
Відзив мотивовано тим, що позивач не є власником транспортного засобу Volkswagen Caddy р.н. НОМЕР_2 , вказаний автомобіль належить ОСОБА_4 , який є батьком ОСОБА_2 .
Зазначав, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, розмір її необґрунтовано.
Звіт, наданий ОСОБА_2 не є належним доказом розміру матеріальної шкоди, оскільки експерт не був повідомлений про кримінальну відповідальність відповідно до вимог статті 103 ЦПК України.
Його не було повідомлено про проведення оцінки, а огляд транспортного засобу здійснювався за його відсутності. Крім того, в протоколі огляду відсутній підпис позивача, що викликає сумнів у фактичному проведенні огляду.
Також позивачем не надано доказів надання правової допомоги та сум, які були витрачені на зазначені дії.
Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 серпня 2023 року Моторне (транспортне) страхове бюро України виключено з переліку відповідачів.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 вересня 2023 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 90 787, 57 грн за заподіяння шкоди майну, моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн, витрати на оплату адвоката у розмірі 10 050 ,00 грн та 2500,00 грн на оплату послуг спеціаліста.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 1333, 37 грн.
Заяву Моторного (транспортного) страхового бюро про стягнення витрат, пов'язаних з розглядом справи - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 відбулася ДТП, в якій було пошкоджено транспортний засіб, що перебував у володінні позивача, а тому відповідно до вимог статей 1192, 1194 ЦК України наявні підстави для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування збитків, визначених звітом про оцінку майна, а також витрат, понесених у зв'язку з проведенням експертного дослідження та звернення до фахівця в галузі права. З урахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості та обставин справи суд вважав обґрунтованими вимоги щодо відшкодування завданої моральної шкоди, розмір грошової компенсація якої визначив у сумі 3 000 грн.
Також, під час розгляду справи МТСБУ було понесено витрат на професійну правничу допомогу, які також підлягають відшкодуванню відповідачем.
09 листопада 2023 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якого дії адвокат Смірнова Наталія Андріївна, на вказане судове рішення подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, який позов залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позов пред'явлено неналежним позивачем, оскільки ОСОБА_4 не є власником спірного автомобіля. Транспортний засіб Volkswagen Caddy, реєстраційний номер НОМЕР_3 належить батькові позивача- ОСОБА_4 .
Матеріали справи не містять доказів, що пошкоджений автомобіль правомірно і систематично використовувався саме ОСОБА_2 , що виключає підстав для відшкодування йому шкоди.
Крім того, судом першої інстанції безпідставно звільнено ОСОБА_2 від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», оскільки позов не стосується захисту його прав, пов'язаних зі статусом учасника бойових дій.
Також, судові витрати мали бути стягнуті пропорційно задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 10679,07 грн, з яких: 907,88 грн - витрати по сплаті судового збору; 1879,07 грн - витраті на оплату послуг спеціаліста; 7892,12 грн - витрати на оплату правничої допомоги.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачкою подано не було.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 вересня 2023 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт1 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що транспортний засіб Volkswagen Caddy р.н. НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 (а. с.29).
18 вересня 2022 року в смт Краснопавлівка Лозівського району Харківської області навпроти кафе «Люкс» відбулося зіткнення автомобілю Volkswagen Caddy р.н. НОМЕР_2 з мотоциклом марки ЧЗ-350, р.н. НОМЕР_1 , внаслідок чого водій мотоцикла ОСОБА_1 отримав пошкодження.
За вказаним фактом 19 вересня 2022 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1 ст. 286 КК України, кримінальне провадження за №1202222111000 1219.
Постановою слідчого СВ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області кримінальне провадження №12022221110001219 від 19 вересня 2022 року за вказаним фактом за ч.1 ст. 286 КК України закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України, а саме за відсутністю складу кримінального правопорушення (том 1, а.с. 12).
Як вбачається з постанови, в ході досудового розслідування кримінального провадження було встановлено, що водій ОСОБА_1 , керуючи своїм мотоциклом самостійно не впорався з його керуванням, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого отримав тілесні ушкодження.
Відповідно до звіту № 65/2022 про оцінку автомобіля Volkswagen Caddy, р.н. НОМЕР_2 , від 04 жовтня 2022 року, складеним ФОП ОСОБА_3 матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля в результаті його пошкодження, станом на 18 вересня 2022 року, без урахування величини втрати товарної вартості складає: 42 126,87 грн. Як вбачається з ремонтної калькуляції що є додатком до висновку № 65/2022 про оцінку автомобіля, загальна сума ремонтних робіт та запчастин становить 90 787, 57 грн (а.с.13-37).
Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку ( частина друга статті 1187 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини 2 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22), від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21 (провадження № 61-73св23).
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Таким чином розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вказав, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа.
У той же час розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).
Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Встановивши, що ОСОБА_1 є винною особою у вчиненні ДТП, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення на користь володільця транспортного засобу матеріальної шкоди, розмір якої відповідачем спростовано не було.
Врахуючи всі чинники та обставини, передбачені положеннями статті 23 ЦК України, а саме: обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, висновки суду першої інстанції про стягнення 3000 грн моральної шкоди також є обґрунтованими.
Щодо доводів апеляційної скарги, що у позивача відсутнє право на звернення з цим позовом у справі, що переглядається, оскільки власником автомобіля є ОСОБА_4 , то суд зазначає таке.
Право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник (частина 3 статті 386 ЦК України) та/або особи, які мають речове право на чуже майно (статті 396 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Згідно з пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (в редакції, чинній на час вчинення ДТП) власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху (висновок Верховного Суду України в постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14).
Позивач, який правомірно керував транспортним засобом, має право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну за рахунок страховика (страхової компанії) винної особи, а понад розмір страхового відшкодування, зокрема, франшизи, за рахунок винної особи.
Аналогічного висновку дійшли Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 200/21325/15-ц, від 03 квітня 2019 року в справі №299/2811/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 300/193/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 607/3007/16-ц, Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14, така практика є сталою.
Факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної автомобілю, яким керувала особа під час ДТП.
Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) та від 16 листопада 2022 року у справі № 335/2566/18
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_2 є належним позивачем у цій справі щодо відшкодування завданої в ДТП майнової (матеріальної) шкоди через пошкодження автомобіля Volkswagen Caddy з вини відповідача.
Доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано доказів правомірності користування транспортним засобом, оскільки ним не долучено посвідчення водія, є необґрунтованими. Матеріали справи не містять відомостей щодо порушення позивачем правил дорожнього руху під час ДТП, а саме - керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки, про що мав бути кладений відповідний протокол за статтею 126 КУпАП. Отже, підстави вважати, що ОСОБА_2 неправомірно володів транспортним засобом відсутні.
Щодо доводів ОСОБА_1 про неналежність висновку оцінювача, то відповідачем не надано належних, допустимих доказів (іншого висновку експерта тощо) у спростування доказів позивача, а саме того, що відновлюваний ремонт автомобілю Volkswagen Caddy є меншим, ніж зазначено у висновку. Будь-яких клопотань, у тому числі про призначення будь-якої експертизи у цій частині, відповідачем подано не було.
Між тим, щодо визначення розміру судових витрат судова колегія виходить з такого.
Відповідно до частини 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи, що позов задоволено частково (77,65%), з відповідача підлягало стягненню 937,92 грн судового збору, а також 9745,08 грн інших судових витрат.
Щодо відсутності підстав для звільнення від сплати судового збору позивачем, то судова колегія виходить з такого.
За приписами пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом таких питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Питання щодо застосування положень пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» розглядалось Великою Палатою Верховного Суду в справі № 9901/311/19, за результатами розгляду якої 09 жовтня 2019 року було прийнято постанову.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 545/1149/17 зазначено, що, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
ОСОБА_2 не звертався до суду з позовом, пов'язаним з порушенням його прав, вказаний позов не зачіпає порядку та обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосується соціального і правового захисту учасників бойових дій (прирівняних до них осіб).
З огляду на викладене, за подання позову судовий збір мав сплачуватися на загальних підставах та становив 1207,88 грн.
Зважаючи на часткове задоволення позову ОСОБА_2 , з нього підлягає стягненню недоплачений судовий збір пропорційно розміру незадоволених вимог у сумі 269,96 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.
Отже, рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.
Оскільки апеляційна скарга задоволені частково лише щодо стягнення судових витрат, підстави для перерозподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 вересня 2023 року у частині розподілу судових витрат змінити.
Зменшити розмір судових витрат, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 12550 грн до 9745,08 грн (дев'ять тисяч сімсот сорок п'ять) грн 08 коп.
Зменшити розмір судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь держави з 1333, 37 грн до 937 (дев'ятсот тридцять сім) 92 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь держави 269 (двісті шістдесят дев'ять) грн 96 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 16 липня 2024 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина