Єдиний унікальний номер 615/54/23
Номер провадження 22-ц/818/259/24
16 липня 2024 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 19 вересня 2023 року в складі судді Токмакової А.П. у справі № 615/54/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 23 жовтня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2526416, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 14100 грн строком до 22 листопада 2020 року зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів і можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
Відповідач належним чином не виконав зобов'язання за вказаним договором у зв'язку з чим станом на 06 травня 2021 року має заборгованість у розмірі 61109,40 грн, з яких: 14100 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 46022,40 грн - прострочена заборгованість за відсотками; 987 грн - прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту.
26 січня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 60-МЛ, відповідно до умов якого останнє набуло право вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 2526416 від 23 жовтня 2020 року, укладеним з ОСОБА_1 .
Посилаючись на вказані обставини, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2526416 від 23 жовтня 2020 року в розмірі 61109,40 грн та 2681 грн судового збору.
07 березня 2023 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відзив мотивовано тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог.
Він не укладав та не підписував кредитний договір № 2526416 від 23 жовтня 2020 року.
Зазначав, що долучені позивачем копії письмових матеріалів містять значні суперечності. В довідці про ідентифікацію вказано час відправки ідентифікатора позичальнику о 04:55 год., а в додатку з назвою «процес оформлення та розгляду заяви» в графі «Заповнення заяви 2526416» вказано час об 11:02 год, що є неможливим, оскільки спочатку подається заява на отримання позики, а вже потім проходить ідентифікація клієнта.
Подана позивачем довідка на підтвердження підписання договору одноразовим ідентифікатором не відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», доказів, що позичальник отримав та використав одноразовий ідентифікатор позивачем не надано.
Витяг з сайту ТОВ «Мілоан» не є належним доказом по справі, оскільки вказані інформація повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Платіжне доручення про надання позики не відповідає вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , а саме не містить інформації про зміст та обсяг господарської операції, у платіжному дорученні не зазначено повного номеру рахунку, на який доручено здійснити перерахунок коштів; не вказано посаду особи, підпис та інші дані, які дають змогу ідентифікувати особу, відповідальну за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; печатка підприємства відсутня.
Крім того, у платіжному дорученні номер банківського рахунку, на який повинна бути перерахована сума, зазначено як 516875*31, тобто номер не відображає повної інформації про номер рахунку та, відповідно, власника рахунку.
Також, позивачем не надано доказів, що примірник електронного договору був вручений споживачу.
ТОВ «ФК «Кредит Капітал» не доведено що на момент переходу до нього права вимоги за кредитним договором на підставі договору про відступлення права вимоги існувало право вимоги до відповідача саме в тому обсязі та на умовах, зазначених в позовній заяві.
Вказував, що реєстр заборгованості, долучений до позову не є належним доказом по справі. Зазначений реєстр не містить відомості, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та не підтверджує факти виконання операцій на загальну суму, обраховану до стягнення. Також відсутня інформація щодо періоду за який нарахована заборгованість, періоду нарахування відсотків тощо.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 19 вересня 2023 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2526416 від 23 жовтня 2020 року в розмірі 61 109,40 грн. та судовий збір - 2481 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем належним чином не виконано умови договору, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення заборгованості, розмір якої підтверджено належними та допустимими доказами, які ОСОБА_1 спростовано не було.
28 жовтня 2023 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Плугатирьов Віталій Вікторович, на вказане судове рішення подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами наявність у ного права вимоги по спірному кредитному договору.
Копія реєстру боржників, яка була долучена до позову, є підробленою, оскільки створена шляхом об'єднання двох письмових матеріалів, а саме таблиця роздрукована, а реквізити сторін перенесені на аркуш з таблицею шляхом копіювання.
Долучений до відповіді на відзив реєстр боржників також не є належним доказом, оскільки відрізняється від першого варіанту розділом з реквізитами сторін (текстом реквізитів, положенням підписів та печаток), а також мовою - дані боржника вказані російською мовою ( в першому варіанті - українською). Також, вказаний реєстр долучений до матеріалів справи у порядку, який не передбачений процесуальним законодавством, тобто, не разом з позовною заявою. Також, матеріали справи не містять доказів відступлення права вимоги за кредитним договором і в частині відсотків.
Також, позивачем не було обґрунтовано розмір відсотків, що підлягають стягненню та їх правову природу (договірні чи на підставі статті 625 ЦК України).
У разі, якщо вказані відсотки нараховувались відповідно до умов договору, їх розмір мав становити 14100,00 грн х 64 (кількість днів прострочення виконання зобов'язання (за невідомий період) х 5 (розмір процентів, встановлених Договором та відповідно з частиною 2 статті 625 ЦК України) : 100: 365 = 123,61 грн.
У разі нарахування відсотків за ч.2 ст.625 ЦК України розмір відсотків мав бути 74,17 грн (14100 грн. х 3 (%) х 64 : 365 : 100).
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 19 вересня 2023 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт1 частини 1 статті 374ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 23 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено кредитний договір № 2526416, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 14100 грн строком до 22 листопада 2020 року зі сплатою 5.00% відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (а.с.6-8).
Відповідно до п.1.5 договору, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити позичальник за цим договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 4709.40 грн в грошовому виразі та 406.00 грн відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п.1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 18809.40 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що позикодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі.
Також, умовами договору передбачено, що комісія за надання кредиту, що становить 987.00 грн, нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом складають 3722.40 грн, які нараховуються за ставкою 0.88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована (п. 1.5.1 - 1.5.2 договору).
За п. 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору.
Розділом 6: «Порядок укладення договору» передбачено порядок його укладання.
Згідно з п. 6.1 договору - цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства.
Відповідно до п.6.2 договору, розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронними повідомленнями (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, який використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником товариству через веб-сайт або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником Товариству.
Приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він, зокрема, ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід'ємною частиною цього договору (п.6.3 договору).
Укладення товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п.6.4 договору). Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п.6.5 договору).
Згідно з графіком платежу до кредитного договору № 2526416 від 23 жовтня 2020 року загальну сума, яка має бути сплачена ОСОБА_1 до 22 листопада 2020 року за кредитним договором становить 18809,40 грн, з яких кредит - 14100 грн, комісія за надання кредиту - 987 грн, проценти - 3722 грн (а.с. 9).
Відповідно до анкети-заяві на кредит № 2526416 від 23 жовтня 2020 року, яка містить інформацію про суму та строк кредиту, комісію за надання кредиту, а також інформація про позичальника, сума кредиту має бути перерахована на картку позичальника: MASTERCARD DEBIT UNEMBOSSED 516875*31. Банк, що випустив картку: pb (а. с. 10).
Для укладання вищевказаного електронного кредитного договору сторони вчинили такі дії:
Заповнення заяви 23 жовтня 2020 року 11:02:42 - 11:03:48
Автоматична перевірка 23 жовтня 2020 року 11:03:48 - 11:04:04
Перевірка у КБІ 23 жовтня 2020 року 11:04:04 - 11:04:08
Скронинг 23 жовтня 2020 року 11:04:08 - 11:04:11
Підписання договору 23 жовтня 2020 року 11:04:11 - 11:05:21
Оброблено 23 жовтня 2020 року 11:05:21.
Вказані кошти були перераховані на рахунок ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 11, 64).
Згідно з довідкою про ідентифікацію ОСОБА_1 акцептовано кредитний договір одноразовим ідентифікатором L31377, час відправки ідентифікатора позичальнику 23/10/2020 04:55, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор: НОМЕР_1 (а.с. 12).
26 січня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 60-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 2526416 від 23 жовтня 2020 року (а.с. 13-17).
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Оспорюваний договір був укладений сторонами в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому позивач через особистий кабінет на веб-сайті відповідача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого відповідач надіслав позивачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.
Встановивши, що без здійснення вказаних дій позивачем кредитний договір не був би укладений сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Між тим, що до суми, що підлягає стягненню, судова колегія виходить з такого.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Між тим, оскільки товариством не було зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які була встановлена комісія за видачу кредиту, відповідна умова кредиту є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) та постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 344/3078/23 (провадження № 61-15548св23) щодо оцінки правомірності встановлення у кредитному договорі умови про щомісячну плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Отже, вказані витрати у сумі 987 грн стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача не підлягають.
Доводи апеляційної скарги про безпідставне стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування є необґрунтованими.
Можливість стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування передбачено пунктом 2.2.3 кредитного договору, який укладено між сторонами. Доказів щодо сплати заборгованості та інших платежів після отримання коштів на свій рахунок ОСОБА_1 не надано. Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Зважаючи, що умови договору про відступлення права вимоги виконано сторонами, вартість, обумовлена договором, сплачено ТОВ ФК «Кредит-Капітал», в судовому порядку вказаний правочин не оскаржено, судова колегія вважає, що позивач набув право вимоги до відповідача на законних підставах.
Доводи позивача про те, що повний реєстр боржників не було долучено до заяви не свідчать про неналежність доказу, оскільки цивільним процесуальним законодавством можливість подання доказів не обмежена лише етапом пред'явлення позову.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.
Отже, рішення суду підлягає зміні шляхом зменшення суми, що підлягає стягненню з 61 109,40 грн до 60112,40 (61 109,40 - 987) грн
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
При звернення до суду з позовом ТОВ ФК «Кредит-Капітал» сплачено 2481 грн. При звернення до суду з апеляційною скаргою, судовий збір, що підлягав сплаті, становив 2977,20 грн (2481 х 1,5 х 0,8)
Між тим, до апеляційної скарги ОСОБА_1 долучено Довідку МСЕК №709389, відповідно до якої останньому встановлено ІІ групу інвалідності з 24 липня 2023 року до 01 серпня 2025 року (а.с.114).
Зважаючи, що позовні вимоги задоволено на 98,38%, позивачу мають бути компенсовані за рахунок держави у розмірі 2392,84 грн, виходячи з такого розрахунку: 2491 х 98,38- 1,62% х 2977,20 (витрат, пов'язаних з розглядом апеляційною скарги).
Керуючись ст. ст. 367, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Валківського районного суду Харківської області від 19 вересня 2023 року змінити.
Зменшити розмір заборгованості за кредитним договором № 2526416 від 23 жовтня 2020 року, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», з 61 109,40 грн до 60112 ( шістдесят тисяч сто дванадцять) грн 40 коп.
Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 2392 (дві тисячі триста дев'яносто дві) 84 коп судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 16 липня 2024 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина