Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/469/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 309 (229-5, 229-8) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
11.07.2024 року. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Ленінського районного суду м.Кіровограда від 15 травня 2024 року, якою задоволено клопотання обвинуваченої ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із дійовим каяттям та:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Кіровограда, громадянку України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працюючу, заміжню, маючоу на утриманні малолітню доньку, зареєстровану та проживаючу АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.309 КК України на підставі ст. 45 КК України у зв'язку з дійовим каяттям.
Кримінальне провадження № 12024121010000416 за обвинуваченням ОСОБА_7 - закрито.
ОСОБА_7 згідно обвинувального акту обвинувачується у незаконному придбанні, зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, тобто кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.309 КК України, за таких обставин.
Так, ОСОБА_7 у невстановлені органом досудового розслідування дату та час, перебуваючи у м. Кропивницькому, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, в порушення вимог Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" № 60/ 95- ВР від 15.02.1995 та Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними" № 62/95-ВР від 15.02.1995 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, придбала у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, без мети збуту один прозорий полімерний пакет із зіп-застібкою з речовиною рослинного походження, тьмяно-зеленого кольору та один полімерний пакет рожевого кольору, в якому міститься прозорий полімерний згорток з речовиною рослинного походження, тьмяно-зеленого кольору, які відповідно до висновку судової експертизи матеріалів, речовин і виробів № СЕ-19/112-24/1860-НЗПРАП від 26.02.2024 є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, обіг якого заборонено, масою в перерахунку на суху речовину 23,709 грама. В подальшому, з метою приховання вказаних предметів помістила полімерні пакети з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом у топ, у який була одягнена, де залишила зберігати при собі до моменту вилучення 09.02.2024 у ході проведення особистого обшуку відповідно до вимог «Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5, в Державній установі «Кропивницька виправна колонія № 6», тим самим вчинила незаконне придбання, зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, обіг якого заборонено, без мети збуту.
Ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.309 КК України на підставі ст. 45 КК України у зв'язку з дійовим каяттям. Кримінальне провадження № 12024121010000416 за обвинуваченням ОСОБА_7 - закрито.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_7 кримінальне правопорушення (проступок) скоїла вперше, а саме умисні дії, які виразилися у незаконному придбанні, зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, тобто кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 309 КК України. Згідно ч. 2 ст. 12 КК України скоєне ОСОБА_7 кримінальне правопорушення є кримінальним проступком. Обвинувачена ОСОБА_7 у скоєному щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення та внаслідок її протиправних дій будь-якої шкоди не завдано. Окрім того, обвинувачена ОСОБА_7 наполягає, а отже не заперечує щодо звільнення її від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям. З урахуванням наведеного, обвинувачену ОСОБА_7 на підставі ст. 45 КК України слід звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України у зв'язку з її дійовим каяттям, а кримінальне провадження щодо неї закрити.
В апеляційній скарзі прокурор просила скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги обґрунтувала тим, що як вбачається із висунутого органом досудового розслідування обвинувачення та оскаржуваного судового рішення точні дата, час, місце та спосіб придбання ОСОБА_7 особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, а також мета його придбання та подальшого зберігання органом досудового розслідування не встановлені.
Також, як вбачається із оскаржуваного судового рішення під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_7 фактично визнала лише незаконне зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу та його вилучення під час особистого огляду, однак правдивих і достовірних пояснень щодо обставин придбання особливо небезпечного наркотичного засобу суду не надала. Такі пояснення обвинуваченої щодо обставин вчинення інкримінованого кримінального проступку вочевидь не можуть свідчити про активне сприяння обвинуваченою ОСОБА_7 органу досудового розслідування у встановленні дійсних обставин кримінального правопорушення та, як наслідок, вказують на відсутність підстав для звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із дійовим каяттям.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, ОСОБА_7 , яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, дотримуючись меж перегляду судових рішень, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Право на отримання мотивованого судового рішення є процесуальним елементом права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Апеляційний суд вважає, що вказаних вимог Конвенції та кримінального процесуального закону, суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_7 не дотримався.
Відповідно до вимог ст. 45 КК України особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, якщо вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Тобто, дійове каяття полягає в тому, що після вчинення кримінального правопорушення особа щиро покаялася, активно сприяла його розкриттю та повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду. Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України. Виняток можуть становити лише випадки вчинення кримінального правопорушення чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитки.
Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення слід вважати надання особою органам досудового розслідування будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи. При цьому, активне сприяння - це добровільні дії особи, що вчинила кримінальне правопорушення, спрямовані на допомогу органам досудового розслідування у встановленні знарядь, засобів, співучасників вчиненого кримінального правопорушення, а також інших обставин, які мають кримінально-правове чи кримінально-процесуальне значення для розслідування та розкриття кримінального правопорушення.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України у зв'язку з дійовим каяттям можливе в разі вчинення нею вперше кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину, крім корупційних кримінальних правопорушень.
На переконання колегії суддів, заява обвинуваченої ОСОБА_7 , яка міститься у матеріалах кримінального провадження (а.с. 16), сама по собі не може свідчити про дійове каяття ОСОБА_7 .
Поряд з тим, апеляційний суд враховує те, що згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.03.2018 (у справі № 759/7784/15-к), розкаяння не повинно носити формальний характер. Окрім визнання особою факту вчинення злочину, каяття передбачає, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
За наведених обставин, колегія суддів вважає безпідставними висновки суду першої інстанції щодо наявності такої суб'єктивної обставини, що характеризує дійове каяття особи, як активне сприяння розкриттю злочину, оскільки в оскаржуваній ухвалі судом не наведено, які саме добровільні дії ОСОБА_7 спрямовані на допомогу органу досудового розслідування у встановленні обставин вчиненого кримінального правопорушення, при цьому матеріали справи не місять даних добровільної видачі пакету з наркотичним засобом під час проведення поверхневої перевірки та надання показів щодо інформації про придбання наркотичного, що в свою чергу не свідчить про наявність активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення з боку ОСОБА_7 .
Крім того, за змістом роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна у його вчиненні, а також, що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК, і лише після цього має бути постановлене (ухвалене) відповідне судове рішення у визначеному КПК порядку. При цьому ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.
Отже, суд першої інстанції приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, мав встановити факт вчинення нею кримінального правопорушення, переконатися, що кримінальне правопорушення, у якому остання обвинувачується дійсно мало місце, що кримінальне правопорушення містить склад кримінального правопорушення і обвинувачена винна у його вчиненні та навести в ухвалі аналіз доказів її винуватості, що відповідало б вимогам ст. 372 КПК України.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 372 КПК України, у мотивувальній частині ухвали, що викладається окремим документом має бути зазначено встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів, мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали і положення закону яким він керувався.
Проте, як вбачається з ухвали, цих вимог закону під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 суд першої інстанції також не дотримався.
З мотивувальної частини ухвали вбачається, що суд формально та частково виклав обвинувачення сформульоване ОСОБА_7 органом досудового розслідування. При цьому, даних про те, що ж було встановлено безпосередньо у судовому засіданні в ході судового розгляду, в результаті яких встановлених обставин суд прийшов до висновку про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, мотивувальна частина ухвали не містить.
Вказані порушення колегія суддів вважає істотними, оскільки вони пов'язані з неповнотою судового розгляду і впливають на висновки суду щодо кваліфікації дій обвинуваченої, можливість призначення покарання або звільнення від нього, чи звільнення від кримінальної відповідальності за певні дії.
Колегія суддів вважає, що за таких обставин висновок суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, у зв'язку з дійовим каяттям, є передчасним та невмотивованим.
Відповідно до ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінально процесуального закону є такі порушення вимог КПК України,які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Вказані порушення вимог кримінального процесуального закону при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_7 колегія суддів вважає істотними.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справив суді апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , обвинуваченої за ч. 1 ст. 309 КК України, судом першої інстанції допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства та об'єктивного з'ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення кримінального провадження, що є безумовною підставою для скасування судового рішення та призначення відповідно до ст. 415 КПК України нового розгляду у суді першої інстанції.
При новому розгляді кримінального провадження, суду першої інстанції необхідно з чітким дотриманням вимог кримінального процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно дослідити всі обставини кримінального провадження, встановити, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 дійсно мало місце, що воно містить склад кримінального правопорушення і особа винна у його вчиненні, а також наявність чи відсутність підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності, ретельно перевірити доводи викладені в апеляційній скарзі прокурора, та в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення, яке б відповідало вимогам ст. 370 КПК України.
У зв'язку з наведеним, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м.Кіровограда від 15 травня 2024 року стосовно ОСОБА_7 - скасувати, призначити новий судовий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
(підписи)