Справа № 947/19288/24
Провадження № 1-кс/947/8414/24
15.07.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12024160000000454 від 15.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,-
Як вбачається з клопотання, прокурор звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на мобільний телефон марки ІPhone 15 Pro Max IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 із сім картою оператора мобільного зв?язку Київстар з абонентським номером НОМЕР_3 , який було виявлено та вилучено 20.06.2024 року в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що вилучений під час обшуку мобільний телефон є речовим доказом в рамках кримінального провадження, так як може містити на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, міг бути засобом для вчинення кримінального правопорушення, а тому на нього слід накласти арешт з метою забезпечення його збереження.
У судовому засіданні -
Прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 вимоги поданого клопотання підтримав в повному обсязі та просив накласти арешт на вилучений мобільний телефон, оскільки у ньому віднайдено «цікаве листування».
Представник власника майна ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти накладення арешту на мобільний телефон, оскільки його було оглянуто та жодної інформації, яка має значення для досудового розслідування не виявлено.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Згідно ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК країни визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
На переконання слідчого судді клопотання прокурора про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, з огляду на наступні обставини.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
В порушення зазначених вимог кримінального процесуального закону, прокурором не було зазначене відповідне обґрунтування необхідності накладення арешту на вилучений мобільний телефон, зокрема, не було доведено його відношення до розслідуваного к/п № 12024160000000454 від 15.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України та яким чином мобільний телефон відповідає критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України для речових доказів.
Прокурор у клопотанні визначив метою накладення арешту на вказане вилучене майно його збереження як речових доказів, хоча при цьому конкретно мету та правову підставу арешту майна не обґрунтував, а лише поверхово послався на положення ст. 170 КПК України, які загалом визначають поняття арешту майна.
Окрім цього, відповідно до вимог ст. 171 КПК України прокурор належним чином не мотивував своє клопотання стосовно того, який зв'язок є між кримінальним правопорушенням, яке розслідується та майном яке належить третій особі - ОСОБА_4 .
Посилання прокурора на те, що у мобільному телефоні віднайдено «цікаве листування» не може бути підставою для накладення арешту на нього.
Слідчий суддя позбавлений можливості встановити з яких причин наразі вилучений під час обшуку мобільний телефон необхідний органу досудового розслідування та чому орган досудового розслідування вважає, що мобільний телефон є речовим доказом в рамках кримінального провадження.
Більш того, слідчий суддя звертає увагу на те, що з моменту вилучення майна, а саме з 20.06.2024 року власника майна ОСОБА_4 не було допитано навіть в якості свідка з приводу відомих йому обставин вчинення кримінального правопорушення.
Вказані обставини позбавляють слідчого суддю можливості в повній мірі дослідити обставини, якими обґрунтовані доводи клопотання та прийняти рішення по суті.
Згідно з ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність повернення клопотання про арешт майна прокурору для усунення вказаних в ухвалі слідчого судді недоліків, надавши для цього прокурору строк 72 години з моменту отримання копії цієї ухвали.
На підставі викладеного, керуючись ст. 170-172, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12024160000000454 від 15.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України - повернути прокурору.
Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1