16 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/5437/23 пров. № А/857/23910/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року, ухвалене суддею Маєцькою Н.Д. у м. Ужгороді Закарпатської області у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 260/5437/23 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Закарпатського обласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Ужгород" про стягнення заборгованості,-
29 червня 2023 року позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернувся в суд з позовом до відповідача - Закарпатського обласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Ужгород", у якому просив стягнути заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених за Списком № 1, яка виникла за період січень-травень 2023 року в сумі 81 706,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем в порушення пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, не відшкодовано витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах гр. ОСОБА_1 за Списком № 1, за період січень-травень 2023 року в сумі 81 706,22 грн.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород» не є правонаступником підприємств, на якому працювала особа, яка внесена у список, а видача довідки про підтвердження пільгового характеру роботи не свідчить про визнання факту роботи такої особи на підприємстві (або на підприємстві, правонаступником якого є підприємство), що видало уточнюючу довідку. Суд виснував, що у відповідача відсутній обов'язок з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії гр. ОСОБА_1 , що в свою чергу свідчить про безпідставність стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених по Списку №1, яка виникла за період з січня 2023 року по травень 2023 року, в сумі 81706,22 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивачем на адресу відповідача надсилались розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 в частині пенсій, призначених відповідно до пункту а статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991.
Відповідно до зведеного розрахунку фактичних витрат пільгових пенсій, які підлягають відшкодуванню, пенсіонеру ОСОБА_1 за період з січня 2023 року по травень 2023 року було виплачено пенсію в сумі 81706,22 грн.
Пенсійний орган з метою стягнення заборгованості щодо відшкодування сум витрат на виплату і доставку пенсій, звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає на таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) та Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» №21-1 (далі - Інструкція №21-1).
Статтею 13 Закону №1788-ХІІ визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Так, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
- пункт "а" працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць;
- пункти "б"-"з", зокрема працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць тощо.
За приписами частини 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За правилами пункту 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 затверджена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яка визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування":
-особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
-особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (п. 6.1 Інструкції №21-1).
Відповідно до пункту 6.2 Інструкції №21-1 витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.
При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.
Згідно з пунктом 6.4 Інструкції №21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2"Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Приписами пункту 6.5 Інструкції №21-1 визначено, що розрахунки формуються програмними засобами Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) Пенсійного фонду України до 01 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (підсистема «Призначення та виплата пенсій на базі електронної пенсійної справи» (ППВП ЕПС)) за даними відомостей, сформованих згідно з додатком 8. Уповноважені особи підписують розрахунки та передають їх підрозділам, відповідальним за направлення їх платникам.
Відповідно до пункту 6.7 Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 «Прикінцевих положень» Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
Положеннями пункту 6.8 Інструкції №21-1 закріплено, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у п. 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона «Крим»). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.
Отже, відповідач зобов'язаний щомісячно до 25-го числа здійснювати покриття фактичних витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах, а підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.
Позиція Верховного Суду стосовно застосування положень Інструкції №21-1 сформована, зокрема, у постановах від 07 серпня 2018 року у справі № 826/4490/15, від 14 лютого 2019 року у справі № 805/487/17-а, від 14 лютого 2019 року у справі № 805/951/17-а, від 25 квітня 2019 року у справі № 820/1165/17, від 25 квітня 2019 року у справі №813/822/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 810/3957/15, від 21 жовтня 2019 року у справі № 2а-135/10/2270/9, від 21 жовтня 2019 року у справі № 819/2382/15, від 08 листопада 2019 року у справі № 802/84/16-а, від 09 квітня 2020 року у справі № 813/2829/17, від 14 травня 2020 року у справі № 809/603/17, від 16 червня 2020 року у справі № 826/5835/14 та від 23 червня 2020 року у справі № 815/6413/16.
Згідно з частинами 1, 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення боргу перед пенсійним органом, предметом доказування у цій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення такої заборгованості в судовому порядку, встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття пенсійним органом заходів щодо стягнення боргу.
Так, на підтвердження даної заборгованості Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області додало до позовної заяви копію направленого до Закарпатського обласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Ужгород" зведеного розрахунку фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії, що підлягає відшкодуванню, призначеної ОСОБА_1 за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України та надано доказ його скерування на адресу відповідача.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 05 січня 2021 року у справі №640/18421/19 зазначив, що підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.
Учасниками справи не заперечується право особи, зазначеної у розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, на отримання пільгової пенсії та щодо наявності законодавчо визначених підстав для відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку таких пенсій, натомість ключовим спірним питанням у цій справі є наявність підстав для виникнення обов'язку саме у ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород» відшкодовувати Управлінню витрати на виплату та доставку пільгової пенсії згаданій особі.
Скаржник зазначає, що в даному випадку наявний очевидний зв'язок між діючим підприємством відповідача та підприємством, на якому працював гр. ОСОБА_1 і набув стаж, необхідний для призначення пільгової пенсії. З 01 жовтня 1993 року гр. ОСОБА_1 прийнятий по переводу у Закарпатську філію державного підприємства «Аерорух». Отже, гр. ОСОБА_1 пропрацював в Об'єднаному державному авіазагоні, Ужгородському Авіапідприємстві з 26.07.1983 по 30.09.1993, тобто в аеропорту, в якому саме набув пільгового стажу, що, на думку скаржника, спростовує доводи відповідача про відсутність у нього відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгової пенсії гр. ОСОБА_1 .
Вирішуючи розглядуваний спір, судом першої інстанції було враховано встановлені у межах розгляду справи № 260/2398/20 обставини та виснувано, що Закарпатське обласне комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт «Ужгород» не є правонаступником підприємства, на якому працювала особа, внесена у список.
Однак, за наслідками розгляду касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у наведеній справі № 260/2398/20 (за участі сторін- Закарпатського обласного комунального підприємства"Міжнародний аеропорт "Ужгород" та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області) Верховний Суд у постанові від 29 січня 2024 року зазначив:
« 47. Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 наказом Ужгородського об'єднаного авіазагону Українського управління цивільної авіації (Ужгородського об'єднаного авіазагону УУЦА) №71 від 25 липня 1983 року було прийнято на посаду диспетчера СДП (стартового диспетчера пункту) служби руху.
48. Наказом Міністра цивільної авіації СРСР №25 від 25 січня 1991 року було реорганізовано Українське управління цивільної авіації (УУЦА) та на його базі створено Українське об'єднання цивільної авіації «Авіалінії України». Згідно додатку 2 до даного Наказу до складу Українського об'єднання цивільної авіації «Авіалінії України» входило 28 Об'єднаних авіазагонів в тому числі Ужгородський об'єднаний авіазагін.
49. Наказом Фонду Державного Майна України №536 від 24 грудня 1992 року «Про створення державного підприємства» було паралельно засновано Державне підприємство обслуговування повітряного руху України Наказом Міністерства транспорту України №65 від 15 травня 1993 року з метою створення єдиної системи радіотехнічного забезпечення засобами та зв'язком державного підприємства по обслуговуванню повітряного руху України, авіакомпаній, аеропорту та підприємств і організацій Міністерства транспорту України та Державне підприємство Центр ЕРТОЗ входить до складу об'єднання «Авіалінії України».
50. Наказом Ужгородського авіапідприємства Українського об'єднання цивільної авіації «Авіалінії України» від 01 жовтня 1993 року за №77/о ОСОБА_1 диспетчера служби руху, з 01 жовтня 1993 року звільнено у зв'язку з переведенням його на роботу в Закарпатську філію державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух».
51. Як встановлено судами та не заперечується учасниками справи, у відповідності до наказу Міністерства транспорту України №448 від 25 серпня 1994 року на базі Ужгородського державного авіаційного підприємства було створено Ужгородське державне авіаційне підприємство «Універсал Авіа» (далі ДАП «Універсал Авіа»).
52. Рішенням виконкому Ужгородської Ради народних депутатів за №240 від 27 серпня 1995 року було зареєстровано Статут Ужгородського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа», затверджено 15 серпня 1995 року головою Державного Департаменту авіаційного транспорту «Укравіатранс». Відповідно до даного статуту, Ужгородське державне авіаційне підприємство «Універсал-Авіа» є правонаступником державного підприємства «Ужгородський об'єднаний авіазагін», який, в свою чергу, зареєстрований 20 січня 1992 року, рішенням №19 виконавчого комітету Ужгородської Ради народних депутатів.
53. Пунктом І.І. статті І Статуту зазначено, що Ужгородське ДАП «Універсал-Авіа» засновано на державній власності, підпорядковано об'єднанню державних авіаційних підприємств «Універсал-Авіа» Державного Департаменту авіаційного транспорту України «Укравіатранс». Авіапідприємство є правонаступником (правоприємником згідно Статуту) майна, прав і обов'язків Ужгородського об'єднаного авіазагону.
54. 04 вересня 2000 року Наказом Міністерства транспорту України №487 від 04 вересня 2000 року Ужгородське державне авіаційне підприємство «Універсал-Авіа» реорганізоване шляхом виділення з його складу аеропорту Ужгород. Створено на базі майна аеропорту Ужгород Державне підприємство ДП «Міжнародний аеропорт Ужгород», розташувавши його за адресою м. Ужгород, вул. Собранецька № 145. Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Ужгород»» було правонаступником реорганізованого підприємства у відповідних частинах майнових прав і обов'язків за розподільчим балансом. Дане новостворене підприємство віднесено до сфери управління Міністерства транспорту України та включено його до складу Українського об'єднання цивільної авіації «Аеропорти України» передбачивши чим наказом подальшу передачу ДП «Міжнародний аеропорт Ужгород» до сфери управління Закарпатської обласної державної адміністрації.
55. 22 грудня 2001 року Державне підприємство «Міжнародний аеропорт Ужгород» реорганізоване в Закарпатське обласне комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Ужгород» на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року №297-р та рішення Закарпатської обласної ради від 07 листопада 2001 року №340 було передано майно у комунальну власність, згідно Виписки з ЄДРПОУ.
56. Згідно положень пунктів 1.1. та 1.2. Статуту Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород», затвердженого рішенням Закарпатської обласної ради від 16 травня 2019 року №1479 «Про затвердження Статуту Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород» у новій редакції», що діяв на момент підписання Договору №35/19 від 24 травня 2019 року, ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород» засновано на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (комунальній власності Закарпатської області), а його засновником та власником є Закарпатська обласна рада.
57. Підприємство створено на підставі рішення Закарпатської обласної ради №340 від 07 листопада 2001 року на базі цілісного майнового комплексу ДП «Міжнародний аеропорт Ужгород», що передано у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст області, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №297-р від 26 липня 2001 року «Про передачу цілісних майнових комплексів аеропортів цивільної авіації з державної у комунальну власність» та Наказу Міністерства транспорту України №658 від 01 жовтня 2001 року «Про передачу цілісних майнових комплексів аеропортів цивільної авіації з державної у комунальну власність».
58. Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів вказує, що ДП «Міжнародний аеропорт Ужгород» (правонаступником якого в подальшому став ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород») утворено шляхом виділу зі складу ДАП «Універсал-Авіа», що є правонаступником державного підприємства «Ужгородський об'єднаний авіазагін», де працював ОСОБА_1 .
59. Відповідно до частин першої та другої статті 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.
60. Колегія суддів також зазначає, що положеннями чинного на момент створення ДП «Міжнародний аеропорт Ужгород» Закону України «Про підприємства в Україні», а саме пунктом 2 статті 5 передбачено, що підприємство може бути створено в результаті виділення із складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об'єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.
61. Відповідно до пункту 6 статті 34 цього ж Закону при виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства.
62. З огляду на це, Суд доходить висновку, що виділ є способом створення нової юридичної особи, а не припинення юридичної особи, яка вже існує. Крім того, обсяг прав та обов'язків, що передаються новоствореній юридичній особі, визначаються положеннями розподільчого балансу»
63. Подібного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 11 серпня 2020 року у справі №2а-1350/08.
64. Водночас, судами попередніх інстанцій не встановлено, чи продовжує існувати ДАП «Універсал-Авіа», як юридична особа, з якої було здійснено виділ, а також не досліджено наявність та зміст розподільчого балансу, в частині того, які саме передано права та обов'язки та, зокрема чи передано внаслідок виділу ДП «Міжнародний аеропорт «Ужгород» з ДАП «Універсал-Авіа» його обов'язок щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, що має безпосереднє значення для правильного вирішення спірних правовідносин, які виникли у цій справі.
65. Крім того, згідно з вимогами частини третьої статті 109 ЦК України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.
Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.
66. Подібні правовідносини вже були предметом аналізу Верховним Судом. У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 Велика Палата Верховного Суду вказала, що хоча при виділі юридична особа, з якої був здійснений виділ, не припиняється, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, є правонаступником юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов'язаннями, які перейшли згідно з розподільчим балансом. Водночас юридична особа, з якої був здійснений виділ, та юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несуть у відношенні одна до одної додаткову (субсидіарну) відповідальність щодо зобов'язань, у яких вони не є основними боржниками після здійсненого виділу в силу вказівки закону, який регламентує процедуру виділу, а не виходячи із змісту матеріальних зобов'язальних правовідносин, які зумовлюють можливість пред'явлення кредитором вимоги до інших осіб, крім основного боржника (наприклад, субсидіарна відповідальність батьків (піклувальників) за шкоду, заподіяну неповнолітньою особою, встановлена договором поруки субсидіарна відповідальність поручителя тощо).
67. Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що критерієм визначення обсягу відповідальності у спірних правовідносинах, що виникли, є обсяг прав та обов'язків, що перейшли за розподільчим балансом внаслідок виділу.
68. Таким чином, з метою вжиття заходів для з'ясування всіх обставин справи судам попередніх інстанцій необхідно дослідити і надати правову оцінку вищезазначеним обставинам та встановити факт існування ДАП «Універсал-Авіа» як юридичної особи, з якої було здійснено виділ; здійснити дослідження, які саме права і обов'язки передані ДП «Міжнародний аеропорт «Ужгород» (правонаступником якого в подальшому став ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород») за розподільчим балансом внаслідок його виділу з ДАП «Універсал-Авіа» та ухвалити на підставі встановлених обставин законне і обґрунтоване рішення щодо наявності/відсутності у ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород» обов'язку відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пенсії відповідної особи.»
Ураховуючи вказані висновки Верховного Суду, відображені у постанові від 29 січня 2024 року по справі № 260/2398/20, суд апеляційної інстанції зазначає, що Закарпатським обласним комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт "Ужгород" не доведено обставин відсутності у ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород» обов'язку відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгової пенсії, виплаченої громадянину ОСОБА_1 .
Також Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не містить жодних відомостей щодо функціонування Ужгородського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа».
Згідно частини четвертої статті 109 ЦК України, якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.
За приведених фактичних обставин справи та положень законодавства, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород», як особа що була утворена внаслідок виділу з юридичної особи, яка існувала до виділу несе солідарну відповідальність перед Пенсійним фондом за понесені ним витрати на виплату та доставку пільгової пенсії, виплаченої громадянину ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню у відповідній частині.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 317, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задовольнити, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 260/5437/23 - скасувати.
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задовольнити.
Стягнути із Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Ужгород» (Код ЄДРПОУ 31315735, адреса: 88004, м. Ужгород, вул. Собранецька, 145) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (КОД ЄДРПОУ 20453063, адреса: 88008, м. Ужгород, пл. Народна,4) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної за Списком 1, на загальну суму 81706 (вісімдесят одна тисяча сімсот шість) грн 22 коп. яка виникла за період з січня 2023 року по травень 2023 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний