Справа №760/6649/23 2/760/4390/24
16 липня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Отруби В. В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, про захист прав споживача шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»), в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 10 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М., зареєстрований у реєстрі за № 127784, про стягнення з неї заборгованості у загальній сумі 8 310 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 18 жовтня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О. О. відкрито виконавче провадження № 67157305 на підставі вищевказаного виконавчого напису, про що вона дізналася з Єдиного порталу державних послуг «Дія».
Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження за допомогою Автоматизованої системи виконавчого провадження, їй стало відомо про те, що виконавчий напис від 10 червня 2021 року № 127784 було вчинено на кредитному договорі від 28 серпня 2019 року № 117708, укладеному між нею та ТОВ «Лінеура Україна».
Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України), оскільки жодного кредитного договору, зокрема, нотаріально посвідченого з ТОВ «Лінеура Україна» вона не укладала. Разом з тим, позивач зазначає, що нотаріус при вчиненні спірного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню, оскільки з наданих йому документів неможливо встановити, чи дійсно заборгованість була саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та встановити факт отримання боржником повідомлення про усунення порушень зобов'язання. Оскільки кредитний договір не підписаний сторонами та не посвідчений нотаріально, а виконавчий напис вчинений після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, наявні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Крім того, позивач вказує на те, що відсотки за користування кредитом були нараховані відповідачем поза межами погодженого строку кредитування.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та просить позов задовольнити в повному обсязі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 березня 2023 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 28 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення зазначених у ній недоліків. Позивачеві необхідно було надати суду засвідчену у встановленому чинним законодавством порядку копію кредитного договору, на підставі якого вчинено виконавчий напис, а у разі її відсутності звернутись до суду з клопотанням про витребування, надавши докази, які підтверджують, що позивач здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаних доказів, а також надати докази сплати судового збору або докази звільнення від його сплати.
09 червня 2023 року на виконання вимог вищевказаної ухвали від позивача до суду надійшли копії договору про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, від 28 серпня 2019 року № 117708, на підставі якого було вчинено оспорюваний виконавчий напис, та платіжна інструкція про сплату судового збору у розмірі 1 073,60 грн.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 26 червня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за вищевказаним позовом.
Оскільки розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони в судове засідання не викликались.
Згідно з даними зворотніх повідомлень про вручення поштових відправлень, учасники справи отримали копії ухвал про відкриття та позовних заяв з додатками.
Відповідач у встановлений судом строк не скористався своїм правом на подання відзиву, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Натомість, 02 листопада 2023 року подав до суду заяву про визнання позову, у якій просить повернути позивачеві з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а також клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, посилаючись на те, що визначений стороною позивача розмір витрат є несправедливим, тому вважає, що відшкодування витрат можливе в обсязі 1 000 грн.
Треті особи пояснення до суду не надали.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів визначений у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Суд установив, що 28 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» укладений договір про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, № 117708. Відповідно до умов цього договору позивачеві надано грошові кошти в розмірі 2 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності строком на 30 днів шляхом їх перерахування на її банківський картковий рахунок.
У графіку розрахунків, який є додатком № 1 до вказаного договору, визначено, що позика має бути повернута, а нараховані проценти у сумі 1 140 грн сплачені не пізніше 27 вересня 2019 року.
Разом з тим, 10 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 127784, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» невиплачених у строк грошових коштів за кредитним договором від 28 серпня 2019 року № 117708. Заборгованість стягується за період з 25 травня 2021 року по 03 червня 2021 року включно у сумі 8 310 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2 000 грн, заборгованості за відсотками та комісією у сумі 4 560 грн, заборгованості за штрафними санкціями у сумі 1 700 грн, плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 50 грн.
З виконавчого напису вбачається, що право вимоги за кредитним договором від 28 серпня 2019 року № 117708 до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» перейшло від ТОВ «Фінпром Маркет» на підставі договору факторингу від 25 травня 2021 року № 250521-ФК, якому в свою чергу ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу від 24 грудня 2020 року № 24122020-ФК, якому в свою чергу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу від 23 грудня 2020 року № 23/12/20, якому ТОВ «Лінеура Україна» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу від 23 березня 2020 року № 23/03/2020.
18 жовтня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67157305 з примусового виконання виконавчого напису № 127784, вчиненого 10 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованості в сумі 8 310 грн з урахуванням плати за вчинення виконавчого напису.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти до наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на викладене, та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).
Позивач, звертаючись до суду з указаним позовом, посилалася на те, що виконавчий напис вчинено з порушенням Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки нотаріус не переконався належним чином у безспірності заборгованості, не звернув уваги на відсутність доказів надсилання позивачеві письмової вимоги про погашення заборгованості, та на те, що відсотки за користування кредитом нараховані відповідачем поза межами строку кредитування, а також вчинив виконавчий напис на кредитному договорі, який не був посвідчений нотаріально.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі виконавчого напису від 10 червня 2021 року № 127784 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 28 серпня 2019 року № 117708, яка утворилася за період з 25 травня 2021 року по 03 червня 2021 року у сумі 8 310 грн, з урахуванням плати за вчинення виконавчого напису.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 750/1627/18.
Судом установлено, що позивач не погоджується із розміром заборгованості за кредитним договором від 28 серпня 2019 року № 117708, а відповідач не надав доказів того, що звертаючись до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, подав документи, які підтверджують безспірність заборгованості боржника.
Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості по наданому відповідачем нотаріусу кредитному договору та графіку платежів, суд позбавлений можливості, такий обов'язок на суд не покладається, оскільки довести це має стягувач при зверненні до нотаріуса.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, тому він не може бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц.
Крім того, матеріали справи, що розглядається, не містять доказів повідомлення позивача про відступлення прав вимоги, а також надсилання повідомлення від стягувача про виконання умов кредитного договору від 28 серпня 2019 року № 117708 на адресу боржника та докази його отримання нею, що є порушенням підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Так, ОСОБА_1 , не будучи повідомленою про намір вчинення виконавчого напису, позбавлена була можливості заперечувати проти вимог відповідача та надати докази неправомірності і безпідставності такої вимоги про стягнення коштів.
До того ж, обґрунтованим є посилання позивача на те, що нарахування передбачених договором процентів відповідачем здійснено після спливу визначеного договором строку кредитування, з огляду на наступне.
З оспорюваного виконавчого напису нотаріуса вбачається, що сума заборгованості в тому числі за процентами визначена за період з 25 травня 2021 року по 03 червня 2021 року. Разом з тим, за умовами договору від 28 серпня 2019 року № 117708 та графіку платежів датою повернення позики та сплати нарахованих процентів є 27 вересня 2019 року.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України та частиною першою статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
З огляду на викладене, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» відповідно до статті 1048 ЦК України має право на стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 27 вересня 2019 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, що також свідчить про те, що заборгованість ОСОБА_1 не є безспірною.
Отже, нотаріус не перевірив та не встановив, чи підтверджують надані стягувачем документи безспірність боргу.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач визнав позовні вимоги щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Частиною четвертою статті 206 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, враховуючи визнання відповідачем позову, приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення.
Відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України, зокрема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що відповідачем визнано позов, суд приходить до висновку про повернення позивачу 50 відсотків судового збору в сумі 536,80 грн.
Згідно з частиною першою статті 133 та частиною першою статті 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем, що включають судовий збір у розмірі 536,80 грн, підлягають стягненню на її користь з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, статтями 15, 16, 18, 257 ЦК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича від 10 червня 2021 року, зареєстрований за № 127784.
Повернути ОСОБА_1 50 відсотків суми сплаченого судового збору в розмірі 536,80 грн згідно з платіжною інструкцією від 06 червня 2023 року № 0.0.3032159619.1.
Виконання ухвали доручити Головному управлінню державної казначейської служби України у місті Києві.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», код ЄДРПОУ: 40340222, місцезнаходження: 03035, м. Київ, Солом'янська площа, 2;
треті особи:
приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місцезнаходження: АДРЕСА_2;
приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 46, приміщ. 54.
Суддя Л. М. Ішуніна