Справа №760/33916/21 2/760/4115/24
16 липня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Отруби В. В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванюта Іван Миколайович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»), в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 14 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М., зареєстрований у реєстрі за № 38525, про стягнення заборгованості у розмірі 12 840,40 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 24 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Іванютою І. М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 на підставі вищевказаного виконавчого напису, про що вона дізналася з Автоматизованої системи виконавчого провадження. Позивач наполягає на тому, що їй невідомо про будь-які правовідносини з відповідачем щодо отримання нею від останнього послуг фінансового характеру.
Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України), оскільки сума заборгованості, що підлягає стягненню, не є безспірною. Жодних письмових повідомлень від відповідача щодо порушення умов кредитного договору, укладеного з ТОВ «Глобал Кредит», чи відповідного розрахунку цієї заборгованості вона не отримувала, як і повідомлень щодо відступлення права грошової вимоги. Позивач зазначає, що про існування кредитного договору, укладеного з ТОВ «Глобал Кредит», вона не знала, чим порушуються її права та інтереси, визначені Законом України «Про захист прав споживачів» та Законом України «Про споживче кредитування». Також позивач посилається на те, що нотаріус мав відмовити у вчиненні виконавчого напису за кредитним договором, оскільки стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, було визнано незаконним. Разом з тим, вказує на те, що виконавчий напис був вчинений особою, яка не мала на той час права на зайняття нотаріальною діяльністю у зв'язку із включенням до Єдиного реєстру нотаріусів інформації про те, що нотаріус Остапенко Є. М. тимчасово не діє.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та просить позов задовольнити в повному обсязі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 грудня 2021 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору задоволено, заяву позивача про витребування доказів повернуто їй без розгляду, позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення зазначених у ній недоліків. ОСОБА_1 необхідно було надати суду засвідчену у встановленому чинним законодавством порядку копію кредитного договору чи будь-якого іншого договору, на підставі якого виникла заборгованість, а у разі її відсутності у неї звернутися до суду з клопотанням про витребування, надавши докази, які підтверджують, що вона здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаних доказів.
10 лютого 2022 року позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано копію договору фінансового кредиту від 30 грудня 2019 року № 001/19/212027, на підставі якого було вчинено оспорюваний виконавчий напис. У заяві позивач також звертає увагу на те, що вказаний кредитний договір не містить її підпису та про існування цього договору їй не було відомо.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за вищевказаним позовом.
Оскільки розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони в судове засідання не викликались.
Згідно з даними зворотніх повідомлень про вручення поштових відправлень, учасники справи отримали копії ухвал про відкриття та позовних заяв з додатками.
Відповідач у встановлений судом строк не скористався своїм правом на подання відзиву, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Треті особи пояснення до суду не надали.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів визначений у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Суд установив, що 30 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Глобал Кредит» укладений договір фінансового кредиту № 001/19/212027. Відповідно до умов цього договору кредитор надав позичальникові фінансовий кредит у розмірі 3 200 грн на засадах строковості, зворотності і платності, а позичальник мав повернути його на умовах, що передбачені цим договором. Відповідно до пункту 2.1. вказаного договору строк його дії становив 30 діб: з 30 грудня 2019 року по 29 січня 2020 року включно.
Разом з тим, 14 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 38525, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» невиплачених у строк грошових коштів за кредитним договором від 30 грудня 2019 року № 001/19/212027. Заборгованість стягується за період з 28 січня 2021 року по 10 травня 2021 року включно у сумі 12 840,40 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 200 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у сумі 8 710,40 грн, а також плати за вчинення виконавчого напису.
З виконавчого напису вбачається, що право вимоги за кредитним договором від 30 грудня 2019 року № 001/19/212027 до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло від ТОВ «Глобал Кредит» на підставі договору відступлення прав вимоги від 29 січня 2021 року № ГЛ/29-01.
24 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Іванютою І. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису № 38525, вчиненого 14 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості в сумі 12 840,40 грн з урахуванням плати за вчинення виконавчого напису.
В рамках даного виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Іванютою І. М. 24 листопада 2021 року стягнуто з боржника витрати на проведення виконавчих дій та стягнуто основну винагороду приватного виконавця.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти до наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на викладене, та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).
Позивач, звертаючись до суду з указаним позовом, посилалася на те, що виконавчий напис вчинено з порушенням Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки сума заборгованості, що підлягає стягненню, не є безспірною, і жодних письмових повідомлень від відповідача щодо порушення умов кредитного договору, укладеного з ТОВ «Глобал Кредит», чи відповідного розрахунку цієї заборгованості вона не отримувала, як і повідомлень щодо відступлення права грошової вимоги. Також позивач посилалася на те, що нотаріус мав відмовити у вчиненні виконавчого напису за кредитним договором, оскільки стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, було визнано незаконним.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі виконавчого напису від 14 травня 2021 року № 38525 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором від 30 грудня 2019 року № 001/19/212027, яка утворилася за період з 28 січня 2021 року по 10 травня 2021 року у сумі 12 840,40 грн, з урахуванням плати за вчинення виконавчого напису.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 750/1627/18.
Судом установлено, що позивач не визнає заборгованості за кредитним договором від 30 грудня 2019 року № 001/19/212027 та наполягає на тому, що жодного договору з ТОВ «Глобал Кредит» вона не укладала, а відповідач не надав доказів того, що звертаючись до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, подав документи, які підтверджують безспірність заборгованості боржника.
Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості лише по наданому відповідачем нотаріусу кредитному договору, який не містить підписів обох сторін, суд позбавлений можливості, такий обов'язок на суд не покладається, оскільки довести це має стягувач при зверненні до нотаріуса.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що укладений між ТОВ «Глобал Кредит» та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально.
Таким чином, серед документів наданих нотаріусу для вчинення виконавчого напису оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, відсутній, а отже не може бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц.
Крім того, матеріали справи, що розглядається, не містять доказів повідомлення позивача про відступлення прав вимоги, а також надсилання повідомлення від стягувача про виконання умов кредитного договору від 30 грудня 2019 року № 001/19/212027 на адресу боржника та докази його отримання нею, що є порушенням підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Так, ОСОБА_1 , не будучи повідомленою про намір вчинення виконавчого напису, позбавлена була можливості заперечувати проти вимог відповідача та надати докази неправомірності і безпідставності такої вимоги про стягнення коштів.
Отже, нотаріус не перевірив та не встановив, чи підтверджують надані стягувачем документи безспірність боргу.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач, не подавши відзиву, наведені позивачем обставини не спростував, доказів наявності законних підстав, передбачених для видачі виконавчого напису, не надав.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення.
Згідно з частиною першою статті 133 та частиною першою статті 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач ухвалою суду звільнена від сплати судового збору, судові витрати, що включають судовий збір у розмірі 1 362 грн, підлягають стягненню на користь держави з відповідача.
Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на правничу (правову) допомогу в розмірі 4 000 грн, то суд зазначає наступне.
У відповідності до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19) судом зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що 01 червня 2021 року між ОСОБА_1 та адвокатом Вергелес Д. Є. укладено договір про надання правової допомоги № 01-06-2021.
01 грудня 2021 року між ними укладено додаткову угоду № 1 до цього договору, відповідно до пункту 1.2 якої розмір гонорару (винагороди) встановлюється у фіксованому розмірі 4 000 грн.
Актом приймання-передачі наданих послуг від 13 грудня 2021 року підтверджено, що адвокатом надано клієнту правничу (правову) допомогу у справі про визнання виконавчого напису від 14 травня 2021 року № 38525 таким, що не підлягає виконанню, та визначено, що позивачем кошти у розмірі 4 000 грн мають бути сплачені протягом 30 календарних днів з дня ухвалення позитивного рішення судом першої інстанції.
Таким чином, необхідність оплати позивачем судових витрат, пов'язаних із витратами на професійну правничу допомогу, підтверджена належними та допустимими доказами.
Під час розгляду даної справи від відповідача не надходило заперечень щодо розміру попередньо визначеної позивачем у позовній заяві вартості судових витрат, фактичний розмір яких не перевищує попередньо визначений.
Співмірності судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідач також не оспорював.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, статтями 15, 16, 18, 257 ЦК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича від 14 травня 2021 року, зареєстрований за № 38525.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь держави судовий збір у розмірі 1 362 грн, та на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28;
треті особи:
приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місцезнаходження: АДРЕСА_2;
приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванюта Іван Миколайович, місцезнаходження: 03035, м. Київ, площа Солом'янська, 2, оф. 701.
Суддя Л. М. Ішуніна