Справа № 120/2002/23
Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук Костянтин Олександрович
Суддя-доповідач: Моніч Б.С.
16 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Залімського І. Г. Кузьмишина В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ
В березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області №023830013695 від 31.10.2022 про відмову у призначенні пенсії з урахуванням висновків рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/4558/22 від 21.07.2022;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до спеціального (пільгового) стажу період роботи на посаді "огранувальник алмазів в діаманти" в ДП "Вінницький завод "Кристал" (теперішня назва АТ "Вінницький завод "Кристал") з 01.01.1992 по 02.07.2007.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області їй протиправно було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, тому воно має бути скасоване, а період її роботи на вінницькому заводі "Кристал" на посаді огранувальник алмазів в діаманти з 01.01.1992 по 02.07.2007 має бути зарахований до її пільгового стажу.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
При досягненні 53 років, ОСОБА_1 21 травня 2021 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області № 023830013695 від 27 травня 2021 року заявниці відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішення пенсійного органу обґрунтовано тим, що у заявниці відсутній пільговий стаж роботи, встановлений пунктом 2 частини 2 статті 114 зазначеного Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки пільговий стаж позивачки за Списком 2 становить 05 років 04 місяці 03 дні, якого недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2.
Вважаючи незаконною відмову пенсійного органу в призначенні пільгової пенсії за віком за Списком 2, позивачка оскаржила таку в судовому порядку.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 120/9491/21-а позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо незарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", періоду навчання у Вінницькому середньому професійно-технічному училищі по професії огранувальника алмазів у діаманти з 01 вересня 1985 року по 24 липня 1986 року та роботу огранувальника алмазів в період з 25 липня 1986 року по 31 грудня 1991 року у Вінницькому заводі "Кристал" у розрахунку 05 років 05 місяців та 03 дні, а також зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", період навчання у Вінницькому середньому професійно-технічному училищі по професії огранувальника алмазів у діаманти з 01 вересня 1985 року по 24 липня 1986 року та роботу огранувальника алмазів в період з 25 липня 1986 року по 31 грудня 1991 року у Вінницькому заводі "Кристал" у розрахунку 05 років 05 місяців 03 дні, та з урахуванням висновку суду, наведеному у цьому рішенні, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання зазначеного рішення суду пенсійний орган повторно розглянув заяву позивачки про призначення пенсії на пільгових умовах та рішенням № 023830013695 від 02 грудня 2021 року відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з недосягненням пенсійного віку та відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
Не погодившись із таким рішенням пенсійного органу, позивачка оскаржила його в судовому порядку.
За результатами розгляду адміністративної справи № 120/4558/22 Вінницьким окружним адміністративним судом 21 липня 2022 року прийнято рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Цим судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 023830013695 від 02 грудня 2021 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії з урахуванням висновків рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/9491/21 від 03 листопада 2021 року, а також зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списом № 2 із урахуванням висновків суду у цій справі. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання цього судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянуто заяву позивачки та 31 жовтня 2022 року прийнято рішення № 023830013695, яким їй відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зі змісту такого рішення слідує, що вік ОСОБА_1 станом на день звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України (21 травня 2021 року) становить 53 роки, а страховий стаж - 33 роки 07 місяців 02 дні, стаж роботи за Списком № 2 - 06 років 03 місяці 28 днів.
Довідкою № 10/54 від 24 червня 2019 року державне підприємство "Вінницький завод "Кристал" підтвердило зайнятість заявниці повний робочий день в шкідливих і важких умовках праці за професією, що передбачена Списком № 2, протягом періоду з 25 липня 1986 року по 31 грудня 1991 року. Довідки, яка б підтверджувала спеціальний стаж за період роботи з 01 січня 1992 року по 02 липня 2007 року не надано.
З огляду на висновки Вінницького окружного адміністративного суду, наведені у рішенні від 21 липня 2022 року у справі № 120/4558/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області 05 вересня 2022 року на електронну адресу акціонерного товариства "Вінницький завод "Кристал" надіслано лист вих. № 0200-0303-8/63872 щодо надання нової довідки, яка б підтверджувала спеціальний стаж роботи ОСОБА_1 . Проте відповідь на такий лист не надійшла.
Водночас у рішенні пенсійного органу містяться посилання на лист акціонерного товариства "Вінницький завод "Кристал" № 10/07 від 25 січня 2022 року, зі змісту якого слідує, що за результатами атестації робочих місць, які проводились на підприємстві протягом періоду з 1994 року по 2021 рік, право на пільгове пенсійне забезпечення за посадою, на якій працювала ОСОБА_1 , не підтверджено.
Таким чином, оскільки в записах трудової книжки заявниці відсутні відомості щодо зайнятості в певному виробництві, передбаченому Списком № 2, відомості про характер виконуваної позивачкою роботи, а також періоди, протягом яких ОСОБА_1 повний робочий день фактично була зайнята на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, тому з урахуванням листа акціонерного товариства "Вінницький завод "Кристал" № 10/07 від 25 січня 2022 року пенсійний орган дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 01 січня 1992 року по 02 липня 2007 року.
Враховуючи вищевикладене, за результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 пенсійний орган відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки заявниця не досягла пенсійного віку, а також у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи в шкідливих і важких умовах праці.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду із відповідним позовом.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Суд першої дійшов висновку, що доводи пенсійного органу щодо відсутності у позивачки права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із недосягненням відповідного віку є необґрунтованими, оскільки застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Щодо відсутності у ОСОБА_1 необхідного стажу роботи в шкідливих і важких умовах праці, то суд дійшов висновку, що період роботи ОСОБА_1 з 01 січня 1992 року по 02 липня 2007 року відповідачем правомірно не зараховано до пільгового стажу позивачки, оскільки результати атестації робочого місця за професією "огранувальник алмазів у діаманти", за якою працювала позивачка в згадуваний період, не підтвердили право на пенсію за віком на пільгових умовах.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржила його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що посилання відповідача на те, що позивачем не було надано уточнюючих довідок, які б підтверджували пільговий характер роботи позивачки у період з 01.01.1992 по 02.07.2007 безпідставні, оскільки оформлення та видачу таких довідок несе підприємство, а не працівник. Ненадання позивачем уточнюючих довідок не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на соціальний захист.
При прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 № 520/15025/16-а.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про правильність висновків суду першої інстанції, тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон України № 1058-IV).
Відповідно до ч.1 статті 114 Закону України № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України 1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відтак право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Cписком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, мають жінки після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню в частині підстав не зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 01 січня 1992 року по 02 липня 2007 року у ДП "Вінницький завод "Кристал", колегія суддів зазначає наступне.
Як слідує з матеріалів справи, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 31 жовтня 2022 року № 023830013695 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зокрема з підстави недостатності пільгового стажу роботи; до такого стажу не зараховано період її роботи з 01 січня 1992 року по 02 липня 2007 року за професією "огранувальник алмазів у діаманти" у акціонерному товаристві "Вінницький завод "Кристал", оскільки не підтверджено, що протягом цього періоду позивачка працювала зі шкідливими і важкими умовами праці (відсутні докази, які б підтверджували результати атестації робочого місця за умовами праці).
Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі - Порядок № 442).
Відповідно до пункту 6 Порядку № 442 атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до пункту 8 та 9 Порядку № 442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка (редакція Порядку № 637, чинна на момент роботи позивачки).
Згідно зі Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, до такої категорії працівників віднесені також огранувальники алмазів у діаманти (розділ ХХХІІІ "Загальні професії", код: 23200000-15418).
Також у пункті 11 "Оброблення алмазів на діаманти без застосування робототехніки" розділу XIV "Оброблення металу" Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2003 року № 36, передбачено професію "огранувальник алмазів у діаманти". Таку ж професію передбачено і в розділі ХХХІІІ "Загальні професії" цього ж Списку.
Із аналізу наведених норм слідує, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 вересня 2023 року за результатами розгляду справи № 620/2611/20.
В силу приписів Порядку № 383 до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків лише за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відтак задля зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи до 21 серпня 1992 року необхідно підтвердити відповідними документами умови праці за час виконання певної роботи, а після 21 серпня 1992 року - підтвердити такі умови праці проведеною атестацією її робочого місця.
Відповідно до записів № 2-6 трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 працювала з 25 липня 1986 року по 02 липня 2007 року у Вінницькому заводі "Кристал" (довідка акціонерного товариства "Вінницький завод "Кристал" від 25 січня 2022 року вих. № 10/08 свідчить про те, що правонаступником Вінницького державного заводу "Кристал" є акціонерне товариство "Вінницький завод "Кристал") за професією "огранувальник алмазів в діаманти".
Як зазначав суд вище, відповідно до пункту 3 Порядку № 383 право на пільгову пенсію мають особи, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, чинними у період такої роботи. При цьому для зарахування періоду роботи на посадах, віднесених до Списку № 2 у період до 21 серпня 1992 року необхідне підтвердження документами відповідних умов праці, а за період після 21 серпня 1992 року - підтвердження результатів проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції витребовувались у ДП "Вінницький завод "Кристал" належним чином засвідчені матеріали проведення атестації робочих місць, які проводились у період з 01.01.1992 по 02.07.2007 включно, за професією "огранувальник алмазів у діаманти".
На виконання вимог ухвали АТ "Вінницький завод "Кристал" повідомлено суд про те, що на підприємстві проведено атестацію робочих місць за умовами праці у 1994 році, у 1999 році, у 2002 році, у 2008 році, у 2013 році, у 2016 році та в 2021 році. За результатами проведених усіх атестацій по професії "огранувальник алмазів у діаманти" не підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах. При цьому у зв'язку із закінченням строку зберігання документів акціонерне товариство передало такі до Державного архіву Вінницької області.
До суду апеляційної інстанції АТ "Вінницький завод "Кристал" надало копії висновків Державної експертизи умов праці за результатами експертизи якості проведення апестації робочих місць за умовами праці, відповідно до яких на робочих місцях за професією "огранувальник алмазів у діаманти" не підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Зі змісту листа акціонерного товариства "Вінницький завод "Кристал" від 25 січня 2022 року вих. № 10/07, наявного в матеріалах справи, та який було враховано і відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення, слідує, що за результатами атестації робочих місць, які проводилися з 1994 року по 2021 рік, право виходу на пільгову пенсію за спеціальністю ОСОБА_1 не підтверджено.
Отже, і зміст цього листа і надані на виконання вимог суду документи, свідчать про те, що атестація робочого місця за професією огранувальник алмазів в діаманти з 1994 року по 2021 рік проводилася, проте за результатами такої атестації право на пільгове пенсійне забезпечення не підтверджено.
Враховуючи вищевикладене, до страхового стажу, який надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, необхідно зарахувати періоди роботи позивача з 01.01.1992 по 21.08.1992, оскільки за час роботи за професією, яка передбачена Списками № 2 до 21.08.1992, працівник не зобов'язаний надавати відомості про атестацію робочого місця за умовами праці, надання уточнюючих довідок підприємств або їх правонаступників необхідно лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період роботи ОСОБА_1 з 22 серпня 1992 року по 02 липня 2007 року правомірно не зараховано до пільгового стажу позивачки, оскільки результати атестації робочого місця за професією "огранувальник алмазів у діаманти", за якою працювала позивачка в згадуваний період, не підтвердили право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Щодо посилань апелянта на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 по справі № 520/15025/16-а, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що така не є релевантною до обставин цієї справи. В згаданій постанові зазначено, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Разом з тим, на відміну від справи, що розглядається, за обставинами справи № 520/15025/16-а на підприємстві атестація умов праці не проводилася.
Натомість у цій справі, на підприємстві проведена атестація робочих місць, проте професія "огранувальник алмазів у діаманти", роботу за якою виконувала позивачка у спірний період, не була віднесена до посад зі шкідливими та важкими умовами праці.
Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу, який надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах період роботи позивача з 01.01.1992 по 21.08.1992, тому оскаржуване рішення відповідача від 31.10.2022 № 023830013695 про відмову у призначенні пенсії підлягає скасуванню.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що рішення відповідача від 31.10.2022 № 023830013695 про відмову у призначенні пенсії необхідно скасувати, зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи позивача період її роботи з 01.01.1992 по 21.08.1992 на Вінницькому заводу "Кристал" та повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норми матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Отже, висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та частково задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1342,00 грн, сплачений за подання адміністративного позову та апеляційної скарги, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до частини 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пункту 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №023830013695 від 31.10.2022 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 період її роботи з 01.01.1992 по 21.08.1992 на Вінницькому заводу "Кристал" та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн. 00 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Залімський І. Г. Кузьмишин В.М.