Справа № 240/27567/23
Головуючий у 1-й інстанції: Горовенко Анна Василівна
Суддя-доповідач: Курко О. П.
16 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
в вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №007256 від 08.08.2023.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 (шістдесят) коп.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 10 липня 2023 року видано направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №013178 для проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортних засобів, в період з 10.07.2023 по 16.07.2023.
11 липня 2023 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено перевірку транспортного засобу щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом - транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ номерний знак НОМЕР_1 .
За результатами проведеної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.07.2023 №013557 (далі - акт перевірки), у якому зафіксовано, що при перевірці транспортного засобу MERCEDES-BENZ номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , встановлено порушення вимог чинного законодавства: при міжнародному перевезенні вантажів (автомобілі) в кількості 3 штуки, відсутні документи на підставі яких здійснюються дані перевезення, а саме відсутні CMR на перевезення транспортного засобу Toyota YARIS та Nissan Qashqai+2, чим порушено вимоги ст.53 Закону України "Про автомобільний транспорт", у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена абз.6 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - виконання резидентами України міжнародних перевезень вантажів без документів визначених ст.53 цього Закону.
Вказані документи були передані начальнику Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті для вирішення питання щодо притягнення перевізника до адміністративно-господарської відповідальності.
20.07.2023 відповідач направив позивачу лист, у якому повідомив про розгляд 08.08.2023 справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт та копію акту перевірки №АР 013557 від 11.07.2023.
08.08.2023 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті розглянуто акт перевірки та винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №007256, відповідно до якої до ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі розміром 34000 грн за порушення вимог статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 6 частини 1 статті 60 вказаного закону.
Позивач не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у суду відсутні докази наявності порушення позивачем Закону України «Про автомобільний транспорт» та Закону України «Про дорожній рух». Також судом першої інстанції вказано, що позивач був необізнаний стосовно розгляду справи про порушення у зв'язку з тим, що повідомлення про дату та час розгляду справи не отримано позивачем на дату розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт - 08.08.2023.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).
За визначеннями, наведеними в статті 1 Закону №2344-ІІІ, у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
- автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб);
- автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів;
- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
- вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;
- внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави;
- внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України;
- міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону;
- водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка;
- рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт;
Відповідно до статті 33 Закону №2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Відповідно до статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен:
- виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;
- утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;
- забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;
- забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв;
- організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;
- забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;
- забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;
- забезпечувати безпеку дорожнього руху;
- забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Внутрішні перевезення пасажирів регламентує Розділ II Закону №2344-ІІІ, котрий містить статтю 39 «Документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення».
Внутрішні перевезення вантажів регламентує Розділ IIІ Закону №2344-ІІІ, котрий містить статтю 48 «Документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення».
Міжнародні перевезення пасажирів і вантажів регламентує Розділ IV Закону №2344-ІІІ, який містить статтю 53 «Організація міжнародних перевезень пасажирів і вантажів»; ця стаття визначає окремі переліки документів (різні за змістом, чотири шт.), які повинні мати: (1) резиденти України при виконанні міжнародних перевезень (а) вантажів або (б) пасажирів; (2) нерезиденти України при виконанні міжнародних перевезень (а) вантажів або (б) пасажирів.
Отже особливості організації міжнародних перевезень пасажирів та вантажів визначені статтею 53 Закону №2344-ІІІ.
Як визначено частинами 1, 2 та 4 статті 53 Закону №2344-ІІІ, організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.
До міжнародних перевезень пасажирів та небезпечних вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки.
При виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати:
- дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення;
- дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
- сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;
- документи на вантаж.
Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт визначає стаття 60 Закону №2344-ІІІ. Частиною першою цієї статті передбачено застосування до автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт адміністративно-господарських штрафів за такі склади правопорушень:
- перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац третій частини першої статті 60);
- виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац шостий частини першої статті 60).
Під час проведення перевірки було встановлено, що належним позивачу транспортним засобом здійснювалося перевезення 3 транспортних засобів: TOYOTA Avensis, TOYOTA Уarіs та NISSAN Qashqai. Для перевірки водієм транспортного засобу, що перевірявся було надано: посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , СМR на перевезення TOYOTA Avensis та контрольний талон.
Документи на перевезення TOYOTA Уarіs та NISSAN Qashqai водієм транспортного засобу, що перевірявся надані не були.
Суд звертає увагу, що Акт про порушення складено на місці перевірки в присутності водія. Після оформлення акту перевірки водієм жодного доказу щодо суті порушення надано не було.
Судова колегія не приймає до уваги долучені до позовної заяви CMR б/н від 07.07.2023 року на NISSAN Qashqai+2, CMR б/н від 10.07.2023 року на TOYOTA Уarіs, Електронну декларацію форми МД-2 №23UA101020025778U4, оскільки вказані документи не було пред'явлено під час перевірки, внаслідок чого прийнято оскаржувану постанову.
Проте наведені документи не спростовують факт відсутності встановленого порушення, оскільки обов'язок пред'являти такі документи чітко встановлений статтею 49 Закону № 2344-ІІІ.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.12.2021 року у справі №420/3371/21.
А тому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково прийнято до уваги долучені позивачем до позовної заяви документи.
Стосовно доводів суду першої інстанції про необізнаність позивача про розгляд справи, суд звертає увагу на наступне.
Так, згідно з пунктом 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктом 26 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Як свідчать матеріали справи, листом від 20.07.2023 №54715/24/24-23 позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення. Лист було надіслано за належною адресою місця реєстрації ОСОБА_1 . Вказаний лист 22.07.2023 року під час доставки вручено не було, а лише 12.08.2023 року його було отримано особисто позивачем.
Відтак встановлені обставини свідчить про те, що позивач мав можливість отримати надіслане йому повідомлення з 22 липня 2023 року, проте вказаним правом не скористався.
Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Враховуючи наведене, слід дійти обґрунтованого висновку, що відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв'язку із неявкою позивача або його уповноваженої особи орган Укртрансбезпеки правомірно розглянув справу без участі автомобільного перевізника.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 820/4624/17, від 14 грудня 2023 року у справі № 280/1426/20 та інших.
Відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, а тому винесена постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №007256 від 08.08.2023 є правомірною та не підлягає скасуванню.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 16 липня 2024 року.
Головуючий Курко О. П.
Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.