Справа № 240/34547/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Романченко Євген Юрійович
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
16 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити кошти,
в грудні 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо непроведення в день звільнення повного розрахунку;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.10.2023 по 27.10.2023 у розмірі 29758,75 грн.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 15.03.2024 позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо невчасного проведення з ОСОБА_1 розрахунку при звільненні.
Зобов'язав Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 18563,22 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Судове рішення мотивоване тим, що середнє грошове забезпечення позивача за час затримки розрахунку при звільненні в межах визначеного статтею 117 КЗпП України шестимісячного терміну та з врахуванням принципу співмірності становить 18563,22 грн (1189,95 грн х 24 календарні дні х 0,65).
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що враховуючи алгоритм розрахунку розміру відповідальності роботодавця за затримку розрахунку при звільненні позивача у відповідності до постанови Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, з урахуванням суми середньоденного грошового забезпечення 1189,95 грн., сума середнього заробітку за 25 днів складає 29748,45 грн., тобто 100 відсотків середнього заробітку за період затримки розрахунку. Отже, з урахуванням принципу пропорційності, відповідальність роботодавця за несвоєчасний розрахунок при звільненні обраховується як 27,07 відсотки від суми 29748,75 грн. та становить 8052,31 грн.
Також вважає, що суд першої інстанції не врахував у своєму рішенні висновки, зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що вчасно надавав відповідачу всі необхідні документи щодо відряджень, а тому не розуміє в чому саме виникла проблема відповідача щодо вчасного розрахунку при звільненні.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом т.в.о. начальника ГУНП в Житомирській області від 29.09.2023 № 493 о/с, ОСОБА_1 звільнено з державної служби з 02 жовтня 2023 року.
27.10.2023 ГУНП в Житомирській області виплатило ОСОБА_1 заборгованість за відрядження в сумі 18450,00 грн, що підтверджується випискою з його карткового рахунку відкритого в АТ КБ " Приватбанк".
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вважає, що має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Так, статтею 117 КЗпП у редакції Закону 2352-ІХ від 01 липня 2022 року у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Отже, всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення; в разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок №100).
Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 був звільнений з 02.10.2023.
При цьому, з позивачем не здійснено повного розрахунку при звільненні, оскільки заборгованість за відрядження в сумі 18450,00 останньому була виплачена лише 27.10.2023.
Наведене дає підстави для висновку, що відповідач не дотримався обов'язку виплатити позивачу при звільненні всі належні йому суми.
З огляду на викладене суд першої інстанції доходить висновку, що пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям є середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 18563,22 грн за період з 03.10.2023 по 26.10.2023 (включно).
Доводи відповідача з посиланням на різні практики судів апеляційної та касаційної інстанцій, в тому числі на постанови Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, при цьому приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19 липня 2022 року, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
Наведена правова позиція узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 30 листопада 2023 року справі №380/19103/22 та інших, зокрема у постановах від 28 червня 2023 року у справі №560/11489/22, від 30 листопада 2023 року у справі №380/19103/22, від 29 січня 2024 року у справі №560/9586/22, від 15 лютого 2024 року у справі №420/11416/23, від 22 лютого 2024 року у справі № 560/831/23.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.