Справа № 600/7000/23-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов Олег Валерійович
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
16 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
в жовтні 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (відповідача), в якому просила:
- визнати дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати їй компенсації за неотримане речове майно протиправними.
- зобов'язати військову частину виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно.
Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 29.03.2024 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що виплати грошової компенсації за не отримане речове майно позивачу при звільненні не здійснювалась, а тому суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що позивачем при поданні позову належним чином необґрунтовано за яке саме речове майно він має отримати компенсацію, оскільки за час проходження військової служби військовослужбовець забезпечується повним обсягом речового майна. Відповідно до повідомлення військової частини НОМЕР_1 від 25.08.2023 за № 693/4907 у зв'язку з несвоєчасним зверненням (своєчасним) військовослужбовця за отриманням компенсації за неотримане речове майно станом на 25.08.2023 вказані дії неможливо здійснити у зв'язку із закінченням строків зберігання первинної документації та їх знищенням встановленим порядком.
Вважає, що військовослужбовець з метою отримання компенсації за недоотримане речове майно повинен був пройти певну процедуру, звернутись з рапортом, визначити перелік майна та додати до рапорту довідку з речової служби, натомість вказаних дій позивачем не здійснено і при цьому здійснено звернення до суду без актуалізації/ конкретизації порушених суспільних відносин і описано ситуацію в загальному, без уточнення ситуації, що дає вважати позовну вимогу безпідставною.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.07.2017 року №24, ОСОБА_1 було звільнено та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
22.08.2023 ОСОБА_1 звернулась до військової частини НОМЕР_1 із заявою, у якій, серед іншого, просила провести виплату грошової компенсації за неотримане речове майно та у разі не проведення виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, надати письмове роз'яснення на підставі чого не здійснювалось виплата.
У відповіді на заяву позивача військова частина НОМЕР_1 листом від 25.08.2023 №693/4807 повідомила про те, що ОСОБА_1 у 2017 році не зверталася встановленим порядком до командира військової частини НОМЕР_1 щодо виплати грошової компенсації за не отримане речове майно, тому їй не здійснювалась виплата. Станом на 25.08.2023 це не можливо здійснити у зв'язку із закінченням строків зберігання первинних документів та їх знищення встановленим порядком.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року №3551-ХІІ (далі - Закон №3551-ХІІ), Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Так, згідно частини 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У відповідності до частини 1 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, головою Служби зовнішньої розвідки України, головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затверджений постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 року (далі - Порядок № 178).
Пункт 2 Порядку №178 вказує, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно пункту 3 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, й звільнення з військової служби.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (пункт 4 Порядку №178).
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).
Таким чином, статтею 9-1 Закону №2011-XII та пунктом 3 Порядку № 178 чітко передбачено право військовослужбовця на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у разі його звільнення з військової служби.
Верховний Суд у постановах від 03.10.2018 року у справі №803/756/17, від 30.04.2020 року у справі №813/4138/17 сформував висновок щодо застосування норм права, який в силу положень частини 5 статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Так, Верховним Судом визначено, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Тобто, навіть після звільнення з військової служби у запас зберігається право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у тому випадку, якщо така компенсація не була виплачена при звільненні.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач звернулась до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату грошової компенсації при звільненні за недоотримане речове майно.
Водночас, військова частина НОМЕР_1 листом від 25.08.2023 №693/4807 повідомила про те, що ОСОБА_1 у 2017 році не зверталася встановленим порядком до командира військової частини НОМЕР_1 щодо виплати грошової компенсації за не отримане речове майно, тому їй не здійснювалась виплата. Станом на 25.08.2023 року це не можливо здійснити у зв'язку із закінченням строків зберігання первинних документів та їх знищення встановленим порядком.
Апеляційний суд зазначає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Відтак, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.07.2020 по справі № 820/5767/17.
Крім того, колегія суддів зазначає, що на користь вказаного вище висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 23.08.2019 по справі № 2040/7697/18.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для отримання позивачем грошової компенсації вартості неотриманого речового майна.
При цьому, право позивача на виплату компенсації вартості за неотримане речове майно не може ставитися в залежність від порядку документообігу та зберігання первинних документів відповідачем.
Як наголошено відповідачем у листі від 25.08.2023№693/4807 виплати грошової компенсації за не отримане речове майно позивачу при звільненні не здійснювалась, а тому суд першої інстанції обґрунтовано зобов'язав відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно, у відповідності до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016.
Покликання скаржника на пункт 4 Порядку №178 колегія суддів відхиляє, оскільки інтерпретація, яку відстоює відповідач, протирічить змісту цього пункту та судовій практиці його тлумачення й застосування.
Водночас колегія суддів вважає, що факт неоскарження позивачкою наказу про звільнення її з військової служби та/або виключення її зі списків особового складу військової частини не знімає з відповідача обов'язку виплатити їй за заявою грошову компенсацію за неотримане речове майно.
Тож доводи скаржника, які стосуються питань правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального закону, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.