Справа № 240/32975/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
16 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Мойсюка М.І ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Волинської митниці, в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000344/2 від 31.05.2023;
-визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/001909 від 31.05.2023.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року позов задоволено:
-визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000344/2 від 31.05.2023;
-визнано протиправною та скасовано, прийняту Волинською митницею, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/001909 від 31.05.2023.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 20.01.2016 між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та Gruplast Gruba Spolka Jawna (постачальник) укладено контракт №20012016.
Згідно пунктом 1.1 предметом контракту є поставка стретч-плівки ПЕ, поліетиленових пакетів та інших поліетиленових виробів. Поставка товару здійснюється відповідно до замовлення покупця. Кожне замовлення укладається у формі Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього контракту. У кожній специфікації сторони погоджують конкретний перелік товару та інші умови.
26 травня 2023 року між ФОП ОСОБА_1 та Gruplast укладено Специфікацію № 207 до Контракту № 20012016 від 20.01.2016. За даною Специфікацією Gruplast зобов'язувався поставити ФОП ОСОБА_1 товар, а саме стретч плівку з різними кількісно-якісно-технічними характеристиками на загальну суму 29494,65 Євро.
26 травня 2023 року компанією Gruplast здійснено відвантаження товару на користь ФОП ОСОБА_1 , за фактом чого було складено Інвойс (Фактуру) № FVEXP/0138/23, Експортну декларацію № 23PL445010E1391546 та Міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR).
29.05.2023, з метою імпорту товару на територію України та за допомогою засобів електронного зв'язку, до Волинської митниці було подано митну декларацію № 23UA205140042069U0. Також, разом з митною декларацією, на підтвердження заявленої митної вартості, ФОП ОСОБА_1 надано: декларацію митної вартості від 29.05.2023; контракт № 20012016 від 20.01.2016; додаткову угоду № 3 від 27.12.2018 до контракту № 20012016 від 20.01.2016; додаткову угоду № 4 від 31.07.2019 до контракту № 20012016 від 20.01.2016; специфікацію № 207 від 26.05.2023 до контракту № 20012016 від 20.01.2016; прайс лист б.н. від 22.05.2023; пакувальний лист від 26.05.2023; інвойс № FVEXP/0138/23 від 26.05.2023; документ країни відправлення № 23PL445010E1391546 від 26.05.2023; товарно-транспортну накладну CMR від 26.05.2023; сертифікат EUR.1 №PL/MF/AS 0620107 від 26.05.2023; довідку про транспортні витрати № 29052023-5 від 29.05.2023; калькуляцію транспортних витрат згідно до довідки № 29052023-5 від 29.05.2023.
Для визначення митної вартості товарів, що імпортувалися на територію України, було обрано основний метод визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
В подальшому, при перевірці правильності визначення митної вартості, Волинська митниця дійшла до висновку, що документи, які надані до митного оформлення не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, що обраний ФОП ОСОБА_1 .
Внаслідок вищезазначеного, позивачу запропоновано надати додаткові документи, які б підтвердили митну вартість товарів.
30 травня 2023 року ФОП ОСОБА_1 , надав до митного органу лист-пояснення № 3005-8 та № 3005-9 з документами, які додатково підтверджували митну вартість товарів, а саме: лист-пояснення щодо співпраці від 29.05.2023; переклад прайс листа від 22.05.2023; комунікат IE599 - підтвердження вивозу від 26.05.2023; витяг ICIS про відображення річних коливань цін на поліетилен від 05.05.2023.
31.05.2023 митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000344/2.
У рішенні зазначено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять розбіжності, а також в зв'язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень ст.55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар 1 на рівні 1,65 дол США/кг за МД від 17.04.2023 №UA205140/2023/30069.
На підставі вказаного рішення відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA205140/2023/001909 від 31.05.2023 ФОП ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст. 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За визначеннями наведеними у пунктах 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення- виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль-сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
У частині 2 статті 52 МК України зазначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Частиною першою статті 53 МК України врегульовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено,-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування,-страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті забороняється (частина п'ята статті 53 МК України).
Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 12.03.2019 у справі №820/8016/15 та від 26.11.2019 у справі №821/107/16.
Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 58 МК України закріплено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
За приписами частин четвертої п'ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті-це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
З матеріалів справи встановлено, що з метою належного митного оформлення товару позивач 29.05.2023 подав відповідачу митну декларацію № 23UA205140042069U0, згідно якої заявлена митна вартість товару була визначена за методом, який передбачений пп.1 ч.1 ст.57 МК України, основний-за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також надані підтверджуючі митну вартість документи.
Однак, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості, оскільки визначено розбіжності та неточності у поданих до митного оформлення документах.
Так, за змістом спірного рішення про коригування митної вартості за результатами опрацювання поданих документів виявлено, що останні не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та містять розбіжності, а також в зв'язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень ст.55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар 1 на рівні 1,65 дол США/кг за МД від 17.04.2023 №UA205140/2023/30069.
Зокрема, у рішенні про коригування митної вартості зазначено наступне:
-відповідно до п.9.5 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 20.01.2016 №20012016 контракт є чинним до 31 грудня 2018 року, документа, який підтверджує актуальність даного контракту не подано до митного оформлення;
-згідно п.3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 20.01.2016 №20012016 оплата за товар проводиться у формі попередньої оплати або у формі оплати після відвантаження товару, що суперечить умовам оплати, зазначеним в рахунку-фактурі від 26.05.2023 № FVEXP/0138/23- термін оплати до 02.06.2023;
-відповідно до рахунка-фактури від 26.05.2023 № FVEXP/0138/23 вартість товару становить 29494,65 євро, курс EUR/PLN - 4,5030, в перерахунку вартість становить 132 814,4 злотих (29494,65 євро 4,5030), що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 26.05.2023 № 23PL445010E1391546-136495.
При цьому, представником Волинської митниці вказано, що ані контракт №20012016 від 20.01.2016, ані додаткова угода №3 від 27.12.2018 до контракту №20012016 від 20.01.2016 не визначили строку дії в роках чи місцях договору купівлі-продажу, а лише конкретну дату, залишається відкритим питання щодо чинності на момент митного оформлення договору купівлі-продажу №20012016 від 20.01.2016. Дана розбіжність викликала сумніви щодо відношення вищевказаного договору (контракту) до даної поставки товару і стала однією з причин витребування митницею у декларанта додаткових документів.
Поряд з цим, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п.9.5 зовнішньоекономічного договору (контракту) №20012016 від 20.01.2016 контракт є чинним до 31.12.2018.
Водночас, 27.12.2018 року між ФОП ОСОБА_1 та Gruplast укладено додаткову угоду № 3 до контракту № 20012016 від 20.01.2016, відповідно до якої п.9.5 розділу 9 діючого контракту викладено в новій редакції, а саме: "9.5. Контракт є чинним до 31 грудня 2020 року".
В подальшому, 31.07.2019 між позивачем та Gruplast укладено додаткову угоду № 4 до контракту № 20012016 від 20.01.2016, якою доповнено пункт 9.5 розділу 9 діючого контракту абзацом наступної редакції: "Якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення строку дії договору не заявить про відсутність в неї наміру продовжувати його дію, договір вважаються продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах".
Відповідачем не заперечується, що додаткову угоду № 3 до контракту № 20012016 від 20.01.2016 та додаткову угоду № 4 до контракту № 20012016 від 20.01.2016, позивачем подано митному органу разом з митною декларацією.
В свою чергу, колегія суддів зауважує, що зауваження митниці в частині дат укладення додатків до Договору, не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості товару, вказаного позивачем у митній декларації, та не свідчать про те, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити саме вартість товару за основним методом.
Стосовно доводів відповідача про розбіжність в рахунку-фактурі та договорі, судом першої інстанції встановлено наступне.
До митного оформлення декларантом подано рахунок-фактуру (інвойс) №FVEXP/0138/23 від 26.05.2023, де зазначена сума, яка підлягає сплаті - 29494,65 Євро та термін сплати - 02.06.2023.
Специфікацією №207 від 26.05.2023 до контракту №20012016 від 20.01.2016 сторони домовились про поставку товару, загальною вартістю 29494,65 Євро, а також визначили умови оплати: відтермінування товару.
Вунктом 3 контракту №20012016 від 20.01.2016 визначено умови оплати за товар, а саме: оплата товару проводиться у формі попередньої оплати або у формі оплати після відвантаження товару постачальником.
Відповідач вказує, що умови оплати вказані у рахунку-фактурі №FVEXP/0138/23 від 26.05.2023 та специфікації №207 від 26.05.2023 до контракту №20012016 від 20/01/2016 суперечать умовам поставки визначеним у п.3 контракту №20012016 від 20.01.2016, оскільки сторони не передбачували в укладеному договорі відтермінування оплати як один з можливих варіантів здійснення оплати.
Сторона позивача зазначає, що вказана розбіжність пояснюється тим, що словосполучення "у формі оплати після відвантаження товару" трактується сторонами контракту як "відтермінування оплати", що повністю узгоджується з умовами, які зазначені у специфікації № 207 від 26.05.2023 до контракту № 20012016 від 20.01.2016 та рахунку-фактурі № FVEXP/0138/23 від 26.05.2023.
В той же час, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що вказана розбіжність жодним чином не впливає на визначення числових показників заявленої митної вартості товарів.
Також, причиною коригування митної вартості товарів є виявлена розбіжність, а саме: відповідно до рахунка-фактури від 26.05.2023 № FVEXP/0138/23 вартість товару становить 29494,65 Євро, курс EUR/PLN - 4,5030, в перерахунку вартість становить 132 814,4 злотих (29494,65 євро Х 4,5030), що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 26.05.2023 № 23PL445010E1391546-136495.
На спростування вказаного, ФОП ОСОБА_1 зазначив, що з офіційного перекладу митної декларації країни відправлення № 23PL445010E1391546 від 26.05.2023-сума в 136495 злотих є статистичною вартістю, внаслідок чого така сума не може бути використана для визначення митної вартості товару за основним методом (за ціною продажу).
Щодо виявлених митним органом у спірному рішенні розбіжностей у числовому значенні, зазначеному в експортній декларації, які не відповідають ціні товару, зазначеній в рахунку-фактурі, то як підставно зауважено судом першої інстанції, митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини 6 статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням.
Верховний Суд в постанові від 25 червня 2020 року у справі № 826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
При цьому, за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄЛІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України.
Окрім іншого, судом першої інстанції обгрунтовано звернуто увагу, що спрацювання ризиків АСУР не може бути достатньою підставою щодо твердження під час перевірки показників МД наявності у митного органу сумнівів та наявність підстав для витребування додаткових документів, оскільки згідно Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, такий розроблено з метою забезпечення вибірковості митного контролю шляхом застосування системи управління ризиками, поліпшення ефективності роботи Держмитслужби під час митного контролю, прискорення митного оформлення за рахунок застосування методів управління ризиками, у тому числі аналізу ризиків із використанням інформаційних технологій, та здійснення таргетингу та цей Порядок встановлює єдиний підхід до здійснення митними органами (їх структурними підрозділами) аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю.
Тобто, сам спрацьований АСУР не є достатнім доказом порушення декларантом положень МК України, а є тим розробленим методом, який покращує ефективність роботи митниці під час перевірки та оформлення МД, та посадові особи під час застосування СУР як системи управління ризиками мають діяти у відповідності до МК України.
Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15).
Також, за змістом п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч.2 ст.55 МК України.
Зазначена позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.01.2020 у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 у справі №804/7761/16.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано та матеріали справи не містять належних та достатніх аргументів та доказів з приводу того, що подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, чи є недостатніми для визначення митної вартості товару за основним методом (ціною договору).
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 16.07.2020 у справі №815/6833/17.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Мойсюк М.І