Справа № 120/18492/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук Ірина Миколаївна
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
16 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Мойсюка М.І Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 10.10.2023 про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі абзацу 5 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 10.10.2023 про звільнення з військової служби, у зв'язку з наявністю дружини з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи на підставі абзацу 5 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та прийняти рішення по суті порушеного питання, з урахуванням висновків суду.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 858 гривень 88 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .
Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 2000 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із рапортом (датованим 10.10.2023) про звільнення його з військової служби на підставі абзацу 5 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону "Про військовий обов'язок та військову службу".
Відповідний рапорт отриманий відповідачем 10.10.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Як зазначає представник позивача в позовній заяві, відповіді на зазначений рапорт позивач не отримав.
Також, представник позивача зазначила, що інформації про результати розгляду рапорту позивача не було надано на її адвокатський запит.
Таким чином, вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду рапорту про звільнення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні продовжений станом на теперішній час.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється відповідно до положень Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок та військову службу" (надалі - Закон №2232-XII).
Спірним у даній справі є питання щодо застосування положень абзацу 5 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", які визначають підстави для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини.
Згідно абзацу 5 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Судом встановлено, що позивачем подано рапорт до командування Військової частини НОМЕР_1 , в якому останній просив звільнити його з військової служби у запас на підставі пп. "г" п. 2 ч.4 статті 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами: "у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи".
Факт отримання відповідного рапорту також підтверджується представником Військової частини НОМЕР_1 у відзиві на позовну заяву.
На підтвердження наявності підстав для звільнення позивача з військової служби останній додав до рапорту, зокрема, довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААА №666178 та свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 04.10.2023, згідно яких ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , якій 14.12.2010 МСЕК встановлена ІІІ група інвалідності, інвалідність встановлена безстроково.
Відповідно до пп. 233, 234, 241, 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення №1153/2008) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення.
Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.
Заперечення військовослужбовців щодо розрахунку вислуги років військової служби розглядаються командирами (начальниками) військових частин перед оформленням документів для звільнення з військової служби. Спірні питання щодо заліку вислуги років окремих періодів служби для призначення пенсії розглядаються спеціальною комісією Міністерства оборони України.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Аналіз наведених законодавчих норм свідчить про те, що розгляд рапорту про звільнення з військової служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність, зокрема, сімейних обставин або інших поважних причин, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Як зазначає відповідач, рапорт позивача був розглянутий, однак, командування військової частини НОМЕР_1 прийшло до висновку, що підстав для звільнення позивача з військової служби не має. Тобто, доказів розгляду відповідного рапорту та повідомлення позивача про результати такого розгляду матеріали справи не містять. На вимогу суду першої інстанції такі докази відповідачем також надані не були
З огляду на вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Військовою частиною НОМЕР_1 допущено бездіяльність щодо розгляду рапорту позивача від 10.10.2023 про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі абзацу 5 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Як наслідок, з метою поновлення порушених прав позивача, відповідача належить зобов'язати розглянути рапорт позивача від 10.10.2023 про звільнення з військової служби, у зв'язку з наявністю дружини з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи на підставі абзацу 5 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та прийняти рішення по суті порушеного питання, з урахуванням висновків суду.
Щодо стягнення на користь позивача судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 , а саме, по сплаті 2000,00 грн. витрат пов'язаних з наданням йому правничої допомоги адвоката, колегія суддів виходить з наступного.
В апеляційній скарзі відповідач зазначив про неспівмірність витрат. Зокрема, вказав на те, що понесені позивачем витрати є неспівмірними зі складністю справи, а показники часу, витраченого адвокатом на надання юридичних послуг є завищеними, а тому такі витрати не підлягають задоволенню.
При вирішенні питання щодо підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно зазначити, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
На підтвердження понесених витрат представником позивача адвокатом СлізякМ.М. надано: Договір про надання правничої допомоги №М-94 від 15.11.2023, Акт здачі-приймання наданих послуг від 25.12.2023, із якого слідує, що вартість послуг становить 12000 грн. Адвокатом також надано платіжні інструкції №513045226, №513042792 та №@2PL467791.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Колегія суддів погоджується з розміром витрат, які суд першої інстанції відшкодував позивачу (2000 грн.), врахувавши завищеність заявленого загального розміру понесених витрат (12000 грн). Суд вірно врахував, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Обсяг і складність оформлених процесуальних документів також є незначним та потребував значних зусиль для адвоката.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Мойсюк М.І Граб Л.С.