Справа № 240/5733/24
Головуючий у 1-й інстанції: Майстренко Н.М.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
16 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Мойсюка М.І
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського апеляційного суду про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
22.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирського апеляційного суду, в якому просив:
-визнати дії Житомирського апеляційного суду з невиплати грошової допомоги за 2024 рік в розмірі середньомісячної заробітної плати при наданні щорічної основної відпустки, протиправними;
-зобов'язати Житомирський апеляційний суд виплатити грошову допомогу за 2024 рік в розмірі середньомісячної заробітної плати, згідно ст.27 Закону №108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком №100 при наданні йому у січні того ж року щорічної основної відпустки.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, встановлюючи момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, зазначив, що оскільки ОСОБА_1 у період з 26.01.2024 по 28.01.2024 надана частина щорічної відпустки тривалістю 3 календарні дні та виплачена грошова допомога, то про порушення свого права щодо отримання грошової допомоги не у повному обсязі позивач дізнався при отриманні заробітної плати за відповідний місяць (не пізніше останнього числа кожного місяця, в якому така винагорода мала бути виплачена).
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів, що підтверджують причини пропуску такого строку.
Вказана ухвала обґрунтована тим, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, визначений ч.5 ст.122 КАС України.
29.03.2024 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, в якій зазначено, що під час визначення строку звернення до суду осіб, які перебувають на публічній службі, з приводу стягнення заробітної плати, варто застосовувати ч.2 ст.233 КЗпП.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що до даних правовідносин підлягають застосуванню норми ч.5 ст.122 КАС України, а не ч.1 ст.233 КЗпП, як вважає позивач.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст.122 КАС України).
Абз.1 ст.3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Так, ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції, чинній до 01.07.2022) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України № 2352-IX від 01.07.2022р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесені зміни до норм КЗпП України.
Зокрема, частини 1 і 2 ст.233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно яких працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1).
Однак, за приписами частин третьої і п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд у постанові від 29 лютого 2024 року у справі № 240/3609/23 вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, зазначив наступне: "...обов'язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов'язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).
Частиною першою статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
У Рішенні від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).
Таким чином, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.".
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, оскаржувана ухвала про повернення позовної заяви підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 122, 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського апеляційного суду про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Мойсюк М.І