Справа № 240/27415/23
Головуючий у І інстанції: Єфіменко О.В.
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
15 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 червня 2024 року апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року - без змін.
25 червня 2024 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року призначено розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення в порядку письмового провадження.
27 червня 2024 року від представника Волинської митниці надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, зважаючи на необхідність вирішити питання про розподіл судових витрат, вважає, що наявні підстави для прийняття додаткової постанови.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту першого частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статей 1, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що на підтвердження надання професійної правничої (правової) допомоги до заяви було долучено: ордер АІ №1081514, договір про надання правової допомоги б/н від17.07.2023 р., додаток 1 від 17.07.2023 р. до договору про надання правоовї допомоги від 17.07.2023 року, акт приймання-передачі наданих послуг б/н від 20.06.2024 р.
Згідно Акту приймання-передачі наданих послуг від 20.06.2024 року за договором про надання правової допомоги від 17.07.2023 року Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 отримано комплекс послуг професійної правничої допомоги на загальну суму 20 000,00 гривень. Такі послуги підлягають оплаті протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з моменту підписання Акту приймання-передачі.
Відповідно до п.4 Адвокат зазначає та підтверджує, що з метою виконання умов Договору про надання правової допомоги від 17.07.2023 року було здійснено наступні дії: контроль розгляду судової справи №240/27415/23 в суді апеляційної інстанції - 2 години; консультування Клієнта по судовій справі №240/27415/23 - 1 година; проведення перемовин із стороною відповідача щодо подальшого позасудового врегулювання спору - 1 година.
Між тим, у заяві відповідача вказано про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Так, Волинська митниця вказує на те, що щодо послуги «Контроль розгляду судової справи №240/27415/23 в суді апеляційної інстанції», то позивачем, не надано доказів, якими б підтверджувалося виконання вищевказаної послуги, не зазначено, які дії були здійснені його представником з метою надання цієї послуги. Щодо послуги із «Консультування Клієнта по судовій справі №240/27415/23» зазначає, що її надання не потребувало вивчення нових документів, які б потребували часу для ознайомлення. При цьому, необхідно врахувати, що на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції як позивач, так і представник позивача вже були ознайомлені із фактичними обставинами справи. Щодо послуги «Проведення перемовин із стороною відповідача щодо подальшого позасудового врегулювання спору» зазначаємо, що вказана послуга взагалі є незрозумілою, адже жодних перемовин із стороною відповідача щодо подальшого позасудового врегулювання спору проведено не було.
Так, колегія суддів враховує, що частиною 5 ст.134 КАС України вказано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 у справі №280/1765/19.
У постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
При цьому враховуючи надані позивачем докази понесених витрат на правничу допомогу, суд не заперечує обґрунтованості встановленого договірними відносинами розміру адвокатського гонорару, який підлягає сплаті позивачем за надані послуги.
Проте, колегія суддів оцінює співмірність заявленої до стягнення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 КАС України, з урахуванням обсягу необхідної правової допомоги, складністю справи, ціною позову, значенням даної справи для сторін, виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо), кількості сторін та відсутності інших учасників у справі, виходячи з фактично витраченого представником позивача часу та наданих послуг, а також кількості підготовлених документів.
Апеляційний суд зауважує, що дана справа є справою незначної складності та розглядалася в порядку письмового провадження, тому колегія суддів вважає, що розмір вартості наданих послуг, визначених позивачем, є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача на користь позивача частини судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу, а саме - 2000 грн., що відповідає засадам співмірності та справедливості.
Таким чином заява позивача про стягнення витрат понесених на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення на користь позивача судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу у розмірі 2000 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 252, 310, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.