Справа № 240/23720/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк Микола Федорович
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
25 червня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтатрейд Україна" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтатрейд Україна" до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив про визнання протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 28.06.2023 №UA101020/2023/000104/1.
ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що неподання декларантом всіх витребуваних митним органом документів та наявні розбіжності в поданих документах щодо ціни товару правомірно слугували підставою для прийняття відповідачем картки відмови в митному оформленні товару за поданою декларантом МД №23UA101020023280U2 від 27.06.2023 і за заявленою в ній митній вартості товару. Вказане рішення відповідача позивачем не оскаржено і не оскаржується в межах даної справи, а тому є чинним і таким, що підтверджує відсутність підстав для митного оформлення товару за заявленою митною вартістю 17500 євро.
ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що позивач надав митному органу вичерпний перелік первинних документів, передбачених ч. 2 ст. 53 МК України.
ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що надані позивачем документи не містять всіх даних про конкретний товар, що унеможливило встановлення складових митної вартості.
V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою суду від 08.01.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
27.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельтатрейд Україна" відповідно до договору (зовнішньоекономічного контракту) з компанією Norgauto MB від 19.06.2023 через уповноважену особу з метою проведення митного оформлення придбаного товару (транспортний засіб, легковий автомобіль, б/в, марка TOYOTA, модель RAV-4, номер кузова НОМЕР_1 , двигун гібридний (бензо-електро), робочий об'єм двигуна -2487, ти кузова -АС/універсал, колір чорний, кількість місць-5, рік виготовлення 2020, модельний рік 2020, дата введення в експлуатацію - 02.12.2020) Житомирській митниці було надано вантажно-митну декларацію №23UA101020023280U2 (UA101020/2023/002328) від 27.06.2023, а не митну декларацію №23UA101020023430U4 віл 28.06.2023, як зазначено в позові.
В поданій декларації була заявлена ціна Товару в сумі 17500 євро та додано відповідні документи, а саме:
- зовнішньоекономічний договір (контракт) № INOR 0047 від 19.06.2023;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 19/06/2023-1 від 19.06.2023;
- рахунок-фактура (інвойс) № INOR 0047 від 19.06.2023;
- декларація про походження товару № INOR 0047 від 19.06.2023;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 02.12.2020;
- внутрішній договір-доручення № бн від 19.06.2023 ОСОБА_1 на транспортування автомобіля;
- довідка про відповідність авто екологічним нормам від 26.06.2023року №266771.
Такий перелік поданих документів відображено в графі 40 дослідженої судом копії митної декларації №23UA101020023280U2 від 27.06.2023.
На вимогу митного органу позивачем в особі декларанта було надано:
- платіжну інструкцію №91 від 21.06.2023 на підтвердження оплати продавцеві вартості товару;
- копію митної декларації країни відправника №23PL301010Е0849902 від 24.06.2023 (без перекладу на українську мову);
- доручення на водія від 23.06.2023;
- звіт експертного авто-транспортного дослідження автомобіля від 27.06.2023.
Інші запитувані документи на запит митного органу позивачем в особі декларанта не були надані, що підтверджується копією листа декларанта ОСОБА_2 від 27.06.2023.
VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, та подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Статтею ст.53 Митного кодексу України встановлено, що одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, тощо.
Під час вивчення поданих декларантом документів уповноваженою особою митного органу було встановлено розбіжності в поданих документах.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до зовнішньоекономічного контракту № INOR 0047 від 19.06.2023 такий контракт від імені покупця, ТОВ "Дельтатрейд Україна", укладається його директором ОСОБА_3 , а литовською мовою такий контракт від імені покупця, ТОВ "Дельтатрейд Україна", укладається його директором ОСОБА_4 . Вказаний контракт не містить визначення ціни товару.
Згідно з даними граф 18, 21, 25, 26 МД №23UA101020023280U2 від 27.06.2023 Товар переміщувався на митну територію України іншим транспортним засобом, але всупереч вимогам ч.1 ст.335 Митного кодексу України до митного оформлення не було долучено транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні).
Відповідно до ч.1 ст.254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.
Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що всупереч вказаним вимогам наданий декларантом рахунок-фактура (інвойс) № INOR 0047 від 19.06.2023 виконаний на іноземній мові, а переклад на українську мову митному органу не був наданий.
При цьому саме вказані документи свідчили про розбіжності в поданих декларантом документах, а також призвели до виникнення у митного органу сумнівів щодо достовірності заявленої декларантом митної вартості зазначеного товару та про здійснення такої оплати саме відповідно до вказаного контракту.
Вказані обставини в розумінні вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України дали право уповноваженій особі митниці запропонувати декларанту для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару надати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особам про поставку товару, в якому містилася б вартість товару, рахунки по здійсненню платежів третіми особами на користь продавця для підтвердження вартості товару, висновок про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною комісією та копію митної декларації країни відправлення.
Зазначена правова норма ч.3 ст.53 Митного кодексу України одночасно зобов'язує декларанта або уповноважену ним особу на письмову вимогу органу доходів і зборів надати запитувані додаткові документи протягом 10 календарних днів.
Як вбачається з матеріалів справи, на вимогу митного органу позивачем в особі декларанта було надано: платіжну інструкцію №91 від 21.06.2023 на підтвердження оплати продавцеві вартості товару; копію митної декларації країни відправника №23PL301010Е0849902 від 24.06.2023 (без перекладу на українську мову); доручення на водія від 23.06.2023; звіт експертного авто-транспортного дослідження автомобіля від 27.06.2023.
При цьому колегія суддів враховує пояснення відповідача про те, що звіт експертного авто-транспортного дослідження автомобіля від 27.06.2023 зроблено самим декларантом, тобто ОСОБА_2 , що викликало обґрунтований сумнів в його об'єктивності.
Крім того судом першої інстанції вірно враховано, що з копії митної декларації країни відправника №23PL301010Е0849902 від 24.06.2023 з перекладом на українську мову встановлено, що згідно графи 2 цієї декларації відправником Товару (транспортного засобу) зазначено іншу особу, яка не є продавцем товару згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) № INOR 0047 від 19.06.2023.
Неподання декларантом всіх витребуваних митним органом документів та наявні розбіжності в поданих документах щодо ціни товару правомірно слугували підставою для прийняття відповідачем картки відмови в митному оформленні товару за поданою декларантом МД №23UA101020023280U2 від 27.06.2023 і за заявленою в ній митній вартості товару.
Вказане рішення відповідача позивачем не оскаржено і не оскаржується в межах даної справи, а тому є чинним і таким, що підтверджує відсутність підстав для митного оформлення товару за заявленою митною вартістю 17500 євро.
Отже колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявні розбіжності в поданих декларантом документах правомірно призвели до виникнення у митного органу сумнівів щодо достовірності заявленої декларантом митної вартості зазначеного товару та про здійснення такої оплати саме відповідно до вказаного контракту. Ненадання декларантом на вимоги митного органу додаткових документів правомірно слугували підставою для здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості Товару та її коригування.
Алгоритм дій митного органу щодо здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів визначений правовими нормами глави 9 Митного кодексу України.
Згідно статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Як вірно встановлено судом першої інстанції за наданими декларантом документами та ненадання додаткових документів встановити дійсну ціну товару, заявлену у вантажно-митній декларації МД №23UA101020023280U2 від 27.06.2023, та її відповідність ціні договору (контракту), було неможливо по причині розбіжності в поданих декларантом документах.
Тобто, митна вартість зазначеного товару не могла бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу за ціною, зазначеною в контракті, так як використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не були підтверджені документально.
В зв'язку із цим між декларантом та митним органом була проведена процедура консультації, що підтверджується підписом декларанта на ВМД та рішенні про коригування митної вартості.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості на зазначений товар, методи 2а та 2б не могли бути застосовані у зв'язку із відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари, а методи 2в та 2г - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.
При цьому всупереч ч.7 ст.57 Митного кодексу України жодних клопотань від позивача чи його декларанта про застосування методів на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) до митного органу не надходило.
Отже відповідно до ст.ст.57 і 64 Митного кодексу України відповідачем при коригуванні митної вартості на вказаний товар був застосований резервний метод, в основу якого було покладено раніше визнану митним органом митну вартість (МД №UA202150/2022/004536 від 19.05.2022), тобто скориговану митну вартість ввезеного раніше ідентичного товару (легковий автомобіль, б/в, марка TOYOTA, модель RAV-4, двигун гібридний (бензо-електро), робочий об'єм двигуна -2487.
Доводи позивача про те, що на митну вартість товару могли вплинути різні фактори, в тому числі різні умови контракту не підтверджуються жодними доказами та розцінюється виключно як припущення позивача.
Твердження позивача щодо того, що відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA101020/2023/000104/1 від 28.06.2023 на підставі іншого платіжного документа, не врахувавши той, що надавався позивачем для підтвердження митної вартості транспортного засобу не спростовує встановлених розбіжностей у наданих позивачем документах.
Стосовно доводів позивача про протиправність витребування додаткових документів митним органом слід зазначити, що відповідач наділений повноваженнями витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. При цьому відповідач надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи коригування митної вартості шляхом надання додаткових документів.
Наведені скаржником обґрунтування апеляційної скарги ідентичні тим, що були викладені у позові та яким надавалася правова оцінка в суді першої інстанції. Інших доводів, які б підтверджували правомірність заявлених у позові вимог позивачем не наведено.
При цьому судом першої інстанції вірно враховано, що позивачем не оскаржено рішення відповідача щодо відмови в митному оформленні товару за поданою декларантом МД №23UA101020023280U2 від 27.06.2023 і за заявленою в ній митній вартості товару (17500 євро).
Відтак колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.
VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтатрейд Україна" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.