Справа № 240/19891/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко А.В.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
16 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,
в липні 2023 року позивач, - ФОП ОСОБА_1 , звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №007096 від 27.06.2023.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.02.2024, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, 15 травня 2023 видано направлення №013995 на проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортних засобів за додержанням законодавства про автомобільний транспорт згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006, в період з 15.05.2023 по 21.05.2023 (а.с.25 зворот).
19 травня 2023 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено перевірку транспортного засобу щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, марки ЗИЛ 131, державний номерний знак НОМЕР_1 .
За результатами проведеної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19.05.2023 №006071 (далі - акт перевірки), у якому зафіксовано, що при перевірці транспортного засобу марки ЗИЛ 131, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , встановлено порушення вимог чинного законодавства: здійснення внутрішніх вантажних перевезень без дозвільних документів перелік, яких визначено ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363, у тому числі порушення. відповідальність за які передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - на момент перевірки у водія відсутня товарно-транспортна накладна встановленої форми, зразка та поліс обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті у водія.
Вказані документи були передані начальнику Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті для вирішення питання щодо притягнення перевізника до адміністративно-господарської відповідальності.
26.05.2023 відповідач направив позивачу лист за вих.№38458/24/24-23, у якому повідомив про розгляд 27.06.2023 справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт. Вказаний лист та копія акту перевірки №006071 від 19.05.2023 направлені на адресу позивача рекомендованим листом №1001432921530 з повідомленням про вручення (а.с.28 - 28 зворот).
27.06.2023 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті розглянуто акт перевірки та винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №007096, відповідно до якої до ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі розміром 17000 грн (а.с.29).
Позивач не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що існування договору (полісу) особистого страхування водія - ОСОБА_2 під час керування транспортним засобом ЗИЛ 131, державний номерний знак НОМЕР_1 , судом не встановлено, оскільки позивач заперечує факт надання послуг з перевезення, що в свою чергу виключає виконання вказаного обов'язку.
Водій, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, зобов'язаний мати на момент проведення перевірки товарно-транспортну накладну, а у випадку перевезення для власних потреб - накладну або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.
На момент проведення рейдової перевірки водієм ОСОБА_2 надано накладну №2 від 19.05.2023 відповідно до змісту якої "відпущено" - ОСОБА_2 , "від кого прийнято" - ФОП ОСОБА_1 , "вантаж, що перевозився" - дров"яні обрізки (обапол) сосна (а.с. 11).
Таким чином, зазначеною накладною №2 від 19.05.2023 підтверджується перевезення ОСОБА_2 вантажу для власних потреб.
Суд першої інстанції погодився з твердження позивача, що у водія ОСОБА_2 , був відсутній обов'язок мати товарно-транспортну накладну при перевезенні вантажу для власних потреб.
ОСОБА_1 (позивач) є власником транспортного засобу ЗИЛ 131, державний номерний знак НОМЕР_1 , згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , що не оспорюється сторонами (а.с.13).
Водночас, позивач зазначає, що 12.04.2023 ним отримано від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 6000 доларів США, при цьому дане зобов'язання забезпечується шляхом притримання автомобіля ЗИЛ 131, державний номерний знак НОМЕР_1 , отримані кошти зобов'язується повернути до 06.08.2023. Вказане підтверджується розпискою про отримання коштів від 12.04.2023 та актом прийому-передачі предмета притримання (автомобіля) згідно з розпискою про отримання коштів від 12.04.2023 (а.с. 9, 10).
Таким чином сторони погодили нового користувача транспортного засобу на визначений ними строк.
Отже, позивач - ФОП ОСОБА_1 у межах спірних правовідносин не мав статусу автомобільного перевізника, та як наслідок, не є суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III.
Суд першої інстанції, також погодився з доводами Укртрансбезпеки про те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте зазначив, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону №2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.
Надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але така обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III, Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб.
Також, суд першої інстанції вказав, що нормативно-правові акти не передбачають обов'язку безпосередньо власника транспортного засобу здійснювати перереєстрацію транспортного засобу при наданні його в позичку іншій особі. Відсутність тимчасового реєстраційного талону не змінює факту передання транспортного засобу іншій особі на підставі договору позички.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області №007096 від 27.06.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу, є протиправною та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з п.4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, серед іншого, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському, електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ.
Згідно з ст.5 ЗУ "Про автомобільний транспорт" основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до ст.6 ЗУ "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відтак, саме на органи Укртрансбезпеки покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до ст.48 ЗУ "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у ст.48 ЗУ "Про автомобільний транспорт" визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.
Також, згідно з ч.2 ст.49 ЗУ "Про автомобільний транспорт" водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Згідно з абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.1 ЗУ "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;
документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України “Про транспортно-експедиторську діяльність”, “Про транзит вантажів”, інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом;
рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт;
товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Як вбачається з матеріалів справи позивача було притягнуто до відповідальності за порушення ст.48 ЗУ "Про автомобільний транспорт" (з підстав відсутності у водія товарно-транспортної накладної на товар, який він перевозив та договору (полісу) особистого страхування водія, що вказано в Акті проведення перевірки від 19.05.2023 №006071) та накладено санкцію за абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт".
Разом з тим, позивач зазначає, що товар наявний в автомобілі під час перевірки був придбаний водієм ОСОБА_2 для власних потреб, про що вказує видаткова накладна №2 від 19.05.2023.
На підставі зазначеного, та відсутності достатніх спростувань даної обставини відповідачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача був відсутній обов'язок пред'являти посадовим особам відповідача товарно-транспорту накладну та договору (полісу) особистого страхування водія, адже в межах цих правовідносин ФОП ОСОБА_1 не виступав як перевізник, що здійснює перевезення вантажу на договірних умовах, а перевезення вантажу здійснювалось ОСОБА_2 для власних потреб.
Крім того, колегія суддів зазначає, що акт перевірки - це лише один із доказів, який повинен братися до уваги під час розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт. Чинним законодавством не визначено такий акт як єдиний доказ вчинення правопорушення перевізником. Цей документ є лише службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлення порушень вимог чинного законодавства відповідними суб'єктами, однак наведені в акті обставини повинні бути підтвердженні іншими доказами.
Колегія суддів зазначає, що під час проведення перевірки та розгляду справи відповідач повинен встановити всі обставини, які призвели до порушення вимог законодавства.
В свою чергу, відповідачем не встановлено в яких відносинах (трудових, договірних чи інших) перебувають ФОП ОСОБА_1 та водій ОСОБА_2 .
Щодо керування транспортним засобом водієм ОСОБА_2 , колегія суддів також зазначає, що ст.16 ЗУ "Про дорожній рух" передбачає право власнику автомобіля, або водію довіряти у встановленому порядку право користування і розпорядження приватним транспортним засобом іншій особі, яка має відповідне право на керування.
При цьому, факт передачі такого транспортного засобу в користування може бути підтверджено наявністю відповідного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та не вимагає від особи оформляти будь-які додаткові документи.
Крім того, як зазначено судом першої інстанції і не спростовано відповідачем, 12.04.2023 позивачем отримано від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 6000 доларів США, при цьому дане зобов'язання забезпечується шляхом притримання автомобіля ЗИЛ 131, державний номерний знак НОМЕР_1 , отримані кошти зобов'язується повернути до 06.08.2023. Вказане підтверджується розпискою про отримання коштів від 12.04.2023 та актом прийому-передачі предмета притримання (автомобіля) згідно з розпискою про отримання коштів від 12.04.2023 (а.с. 9, 10).
Також, колегія суддів звертає увагу, що в видатковій накладній №2 від 19.05.2023, чітко вказано особу одержувача, постачальника та який саме товар було придбано.
Тобто, апелянт фактично ніяким чином не спростовує доводи позивача, що під час рейдової перевірки транспортний засіб використовувався ОСОБА_2 у власних потребах.
Щодо доводів апелянта про те, що позивач був повідомлений про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, проте жодних пояснень не надавав під час розгляду справи, колегія суддів не бере до уваги, оскільки суд не може обмежити право позивача довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих пояснень і доказів, що надавались під час проведення перевірки чи розгляду справи відповідачем.
З урахуванням вказаного вище, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, та спростовуються встановленими обставинами і доказами в справі.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.