Справа № 240/35254/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Ганна Валеріївна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
16 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
у грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , щодо відмови у обчисленні та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 23.09,2023 та належних у вказаний період виплат без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року. Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 23.09.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2022 рік, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що пункт 6 Постанови №103 втратив чинність, у зв'язку з чим відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у редакції до внесення скасованих судом змін, згідно якої розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та розміру окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, Законом України від 15.12.2020 року №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, Законом України від 02.12.2021 року №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.202, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти. Таким чином, у зв'язку із щорічною зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позивач має право на перерахунок його грошового забезпечення, а також виплату усіх складових його грошового забезпечення з урахуванням визначених вказаним чином розміру посадового окладу та розміру окладу за військове звання.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що військова частина не порушувала вимоги чинного законодавства і чітко дотримувалась положень постанови №704 та порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 в частині обчислення та встановлення військовослужбовцям розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями. Пояснив, що військова частина при обчислені та встановлені розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями керувалася п.4 Постанови № 704.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з березня 2016 по 23.09.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2023 позивача виключено зі списків особового складу, справи та посаду здав, знято із усіх видів забезпечення.
Як зазначено позивачем, у період проходження військової служби йому було виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2023 роки у розмірі місячного грошового забезпечення.
В подальшому, позивач звернувся до відповідача із заявою з проханням надати інформацію про виплачене грошове забезпечення.
Однак, станом на день звернення до суду відповідь на вказане звернення не надходила.
В свою чергу, позивачу стало відомо, що в період з 29.01.2020 по 23.09.2023 грошове забезпечення відповідачем виплачувалось у заниженому розмірі, а саме: при встановленні посадового окладу та окладу за військовим званням було застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2028.
Позивач вважає, що при встановленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням в період з Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 відповідачем мав бути застосований прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлених законом станом на 01.01.2020, 01.1.2021,01.01.2022 та 01.01.2023.
Вважаючи дії відповідача щодо не проведення перерахунку усіх щомісячних, одноразових та додаткових видів грошового забезпечення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704) в первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
З 01.03.2018 п.4 Постанови № 704 було викладено у редакції п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103), а саме:
«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018".
Пунктом 4 Постанови № 704 було визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін, тобто посадовий оклад визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Натомість, як зазначалось відповідачем застосовувався розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, а не встановлений законом на 1 січня календарного року, зокрема у 2020-2022 роках.
На звернення позивача відповідач не здійснив відповідні перерахунки та виплату сум грошового забезпечення, що свідчить про наявність протиправної бездіяльності.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, відповідач не скористався правом для надання своїх заперечень та не навів мотивів та правового обґрунтування своєї бездіяльності щодо незастосування при визначенні посадового окладу позивача прожиткового мінімуму встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема у 2020 - 2023 роках.
У разі встановлення протиправної бездіяльності з боку відповідача належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання вчинити дії, які не було вчинено.
Отже, враховуючи вищезазначене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення позивачу у заниженому розмірі з Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022 роки без урахування без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України від 14.11.2019 року №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, Законом України від 15.12.2020 року №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, Законом України від 02.12.2021 року №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, є протиправними.
Таким чином колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що слід зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити 29.01.2020 по 23.09.2023 перерахунок грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого відповідно Законом України від 14.11.2019 року №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, Законом України від 15.12.2020 року №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, Законом України від 02.12.2021 року №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.