Справа № 240/30946/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Романченко Є.Ю.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
16 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№8)" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№8)" про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,
в листопаді 2022 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№8)" про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення нарахування та виплати заробітної плати, в частині щомісячної додаткової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168.
Також, позивач просив стягнути з Державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№8)" невиплачену суму заробітної плати, яка складається з додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 за період з 24 лютого 2022 року по 07 липня 2022 року у розмірі 117 288,53 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№8)" щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 за період з 24 лютого по 31 травня 2022 року у розмірі 30000, 00 грн. на місяць.
Зобов'язано Державну установу "Житомирська установа виконання покарань (№8)" нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 за період з 24 лютого по 31 травня 2022 року, виходячи з її розміру 30000,00 грн. на місяць, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої винагороди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№8)" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 586,49 грн та 2000,00 грн витрат на правову допомогу.
Не погоджуючись з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.01.2024, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, позивач проходить службу в ДУ "Житомирська установа виконання покарань №8".
У період з 24 лютого по 25 квітня 2022 року відповідач на виконання положень Постанови №168 провів нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 14842,80 грн, про що свідчить додаток до наказу від 26.05.2022.
Вважаючи, що розмір додаткової винагороди відповідачем безпідставно занижений, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що у період з 24 лютого по 25 квітня 2022 року відповідач на виконання положень Постанови №168 провів нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 14842,80 грн.
Інші відомості про нарахування і виплату позивачу додаткової винагороди у матеріалах справи відсутні.
Як зазначив відповідач та підтверджується матеріалами справи, додаткову винагороду позивачу нараховано згідно табелів обліку робочого часу за час фактичного несення служби.
Разом з тим, Постановою №168 в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин, було передбачено виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", тобто у розмірі фіксованої суми (30 000 гривень) щомісячно, без застосування пропорційності до фактично відпрацьованого часу.
Отже, суд першої інстанції зазначив, що у період з 24.02.2022 до 31.05.2022 позивач мав право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. щомісячно.
Посилання відповідача на лист Міністерства юстиції України №38144/16.3.2/32-22 від 20.05.2022 колегія суддів відхиляє, оскільки роз'яснення, надані у зазначеному листі, мають рекомендаційний характер. Застосуванню до спірних правовідносин підлягає постанова Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у відповідній редакції, що діяла на час їх виникнення.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо виплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою №168 за період з 24.02.2022 до 31.05.2022 із розрахунку 30000 грн. на місяць, а не з 24.02.2022 по 07.07.2022, як просить позивач.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що допущена відповідачем бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі 30000,00 грн. на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року є протиправною.
Разом з тим, у частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача щомісячної додаткової винагороди у конкретній сумі, слід відмовити, адже нарахування недоплаченої допомоги наразі не виконано. Оскільки повноваженнями по нарахуванню винагороди наділений саме відповідач, визначення суми, яка підлягає доплаті є його дискреційним повноваженням.
При цьому, суд першої інстанції виходить з того, що судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані або оспорювані права; відповідне порушення має мати місце на момент розгляду справи судом, адже судовими актами не можуть регулюватись відносини на майбутнє.
Оскільки, відповідач не приймав рішення щодо визначення недоплаченої позивачу суми, такий спосіб захисту як стягнення фіксованої суми, є передчасним.
З огляду на наведене, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу недоплачену додаткову винагороду за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 у розмірі 30000,00 грн. на місяць з урахуванням попередньо виплаченої суми додаткової винагороди.
Такий спосіб захисту порушених прав позивача є належним, ефективним та достатнім для їх відновлення та узгоджується зі способом, обраним Верховним Судом у зразковій справі №260/3564/22.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята Постанова № 168, п. 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно з п.3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України № 350 від 22 березня 2022 року до постанови № 168 від 28 лютого 2022 року були внесені зміни, згідно з якими абзац перший пункту 1 після слів «та поліцейським» доповнено словами «, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Водночас, п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 350 від 22 березня 2022 року передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Разом з цим, Постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022 внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в абзаці першому слова які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка замінено словами які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні); після слова щомісячно доповнено словами (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць).
Пунктом 2 Постанови №754 передбачено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 червня 2022 року.
В подальшому, Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови №168:
- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно замінено словами і цифрами додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць;
- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;
- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Отже, п.1 Постанови №168 з урахуванням змін передбачає, установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
На період дії воєнного стану (який було запроваджено Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та в подальшому строк дії воєнного стану в Україні було продовжено (14.03.2022 Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 воєнний стан на території України продовжено з 26.03.2022 строком на 30 діб; 18.04.2022 Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №259/2022 воєнний стан на території України продовжено з 25.04.2022 строком на 30 діб; 17.05.2022 Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №341/2022 воєнний стан на території України продовжено з 25.05.2022 строком на 90 діб)), співробітникам Державної кримінально-виконавчої служби Постановою № 168 передбачена виплата додаткової винагороди.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 204-р від 06.03.2022 «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми єПідтримка затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка.
Зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Розмір додаткової винагороди особам рядового та начальницького складу, які несуть службу в органах та установах, визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу).
Отже, Постанова №168 у редакції Постанови №754 та №793 замість раніше фіксованого права на отримання додаткової винагороди осіб, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", встановлено право на отримання такої осіб, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) та пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, а також замість розміру додаткової винагороди 30000,00 грн, встановлено граничний розмір такої винагороди до 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць.
Надаючи правову оцінку змінам, внесеним Постановою №793 у пункті 1 Постанови №168, а саме в частині, що додаткова винагорода виплачується в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, замість положень, що додаткова винагорода виплачується в розмірі 30000 гривень щомісячно, суд зауважує на позицію Верховного Суду, викладену у рішенні від 06 квітня 2023 року, ухваленому за наслідками розгляду зразкової справи №260/3564/22, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023.
Разом з тим, Постановою №168 в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин, було передбачено виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", тобто у розмірі фіксованої суми (30 000 гривень) щомісячно, без застосування пропорційності до фактично відпрацьованого часу.
Тобто, у період з 24.02.2022 до 31.05.2022 (до набрання чинності Постанови КМ України №754 від 01.07.2022) позивач мав право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн, щомісячно.
Враховуючи вказане, доводи апелянта не знаходять свого підтвердження в цій частині.
Щодо питання витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У пункті 269 Рішення у цій справі суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19.
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 у справі № 520/9115/19.
Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З матеріалів справи встановлено, що представник позивача, просив суд стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.
Так, на підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача до матеріалів справи долучено:
- договір про надання правової допомоги від 06.07.2022 №б/н;
- посвідчення адвоката;
- ордер на надання правничої (правової) допомоги;
- акт виконаних робіт №1 від 16.11.2022.
Договір від 06.07.2022 №б/н не передбачав розміри та умови розрахунку надання послуг.
Відповідно до акту виконаних робіт №1 від 16.11.2022, адвокат надав наступні юридичні послуги:
- надання юридичної консультації (1 год.) - 1000 грн.;
- складання та надсилання адвокатського запиту ДУ "Житомирська установа виконання покарань (№8)" (2 год.) - 2000 грн.;
- складання позовної заяви та комплексна підготовка позову (7 год.) - 7000 грн.
Приймаючи рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції зазначив, що розмір вказаних послуг з огляду на незначну складність даної справи та наявність судової практики в аналогічних справах, а також обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, є явно завищеним.
Крім того, у провадженні суду знаходиться певна кількість справ за аналогічним предметом спору, де представником є адвокат Крижов М.О.
Отже, враховуючи наведені обставини, фактичний обсяг виконаної роботи, незначну складність справи, та з огляду на те, що позов задоволено частково, суд першої інстанції вважає, що розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача у розмірі 2000 грн.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 15.01.2024, адміністративний позов задовольнив частково.
Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши часткове задоволення позовних вимог, складність спору та інші обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що співмірним і розумним є стягнення судових витрат на користь позивача, в межах правничої допомоги, в розмірі 2000 грн 00 коп.
Так, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Щодо доводів в частині посилання на інше судове рішення, колегія суддів зазначає, що суд самостійно визначає розмір витрат, з урахуванням обґрунтованості, пропорційності, доказовості та їх реальності, а тому судове рішення в межах іншого предмету позову та інших сторін не може впливати на визначення суми.
Враховуючи вказане, доводи апелянта не знаходять свого підтвердження в цій частині.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог в частині.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№8)" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.