Справа № 240/11743/20
Головуючий у 1-й інстанції: Чернова Ганна Валеріївна
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
16 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в прохальній частині якої просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати звіт про виконання судового рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 № 240/11743/20.
ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю щодо виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 у адміністративній справі №240/11743/20 відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах у порядку ч.1 ст.382 КАС України встановлюється судом саме при вирішенні справи по суті, висновки стосовно наявності або відсутності підстав для встановлення такого контролю зазначаються безпосередньо у рішенні суду за результатами розгляду адміністративного позову.
ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що пенсійний орган не виконав рішення суду.
ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що функції з фінансування виплати пенсії покладені на Пенсійний фонд України, а не на його територіальні органи. При цьому Головним управлінням забезпечено вжиття всіх заходів для повного і неухильного виконання рішення суду.
V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою суду від 16.04.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
24.04.2024 до суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу в якому вказано, що перерахунок пенсії необхідно робити виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, а не 1600 грн.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 позов задоволено частково.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2021 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задоволено частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 скасовано в частині задоволених позовних вимог за період з 17.07.2018 до 11.09.2019 та залишено позовні вимоги в цій частині без розгляду.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 в іншій частині, а саме:
в частині задоволення позову щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 12.09.2019 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 12 вересня 2019 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік);
та в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів та зобов'язати нарахувати її, у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії разом із сумою індексації за період з 17.07.2018 по дату виплати, щодо невиплати індексації невиплаченого підвищення до пенсії за період із 17.07.2018 по дату виплати, щодо знецінення грошових коштів, як щомісячної доплати підвищення до пенсії, й порушення права на володіння майном, за період із 17.07.2018 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, компенсації, індексації, відсотків у розмірі облікової ставки Нацбанку - залишено без змін.
16.11.2023 позивач звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України, яка обґрунтована тим, що судове рішення у справі № 240/11743/20 не виконується протягом двох років.
VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили незважаючи на те, чи погоджується учасник справи з висновками суду викладеними в цьому рішенні, яке набрало законної сили.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 6 ст. 245 КАС України у випадках, визначених у частинах 3 - 5 цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб'єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення. При цьому, суд першої інстанції вірно вказав, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
В той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2021 залишено в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 в частині задоволення позову щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 12.09.2019 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 12.09.2019 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Позивач, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю вказав, що судове рішення не виконується протягом двох років.
Відповідачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду доказів виконання судового рішення, яке набрало законної сили, а тому наявні правові підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
При цьому пояснення відповідача про здійснення перерахунку пенсії позивачу не є доказом виконання судового рішення.
Разом з тим колегія суддів зазначає, що при прийняті рішення про зобов'язання подати звіт, судом не надається оцінка можливості чи не можливості виконання судового рішення (наявності поважних причин невиконання), а перевіряється обґрунтованість заяви про невиконання судового рішення. Оцінка ж аргументам відповідача про неможливість виконання рішення має надаватися за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду.
Відмовляючи в задоволенні заяви позивача суд першої інстанції виходив з того, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах у порядку ч. 1 ст. 382 КАС України встановлюється судом саме при вирішенні справи по суті, висновки стосовно наявності або відсутності підстав для встановлення такого контролю зазначаються безпосередньо у рішенні суду за результатами розгляду адміністративного позову.
Колегія суддів зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 800/320/17 сформульовано правовий висновок про можливість встановлення судового контролю, передбаченого ст. 382 КАС України, після прийняття кінцевого рішення у справі.
Як зазначив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 340/962/19: “…клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом вже після ухвалення рішення у справі. Отже, позивача не позбавлено можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі у разі існування ризику його невиконання”.
Отже, посилання суду першої інстанції на те, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах у порядку ч.1 ст.382 КАС України встановлюється судом саме при вирішенні справи по суті є помилковим.
При цьому встановлення судового контролю, є правом, а не обов'язком суду, однак, задля того, щоб відмовити в його встановленні, суд має перевірити належним чином доводи заявника, викладені в його заяві та навести підстави для висновку про відмову в задоволенні заяви, поданої у порядку ст. 382 КАС України, чого у даній справі судом першої інстанції зроблено не було.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що відповідач не надав доказів виконання судового рішення у справі №240/11743/20, а тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати звіт про виконання рішення суду.
VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановлянням нової постанови.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року скасувати та прийняти нову постанову.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду подану в порядку ст. 382 КАС України задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протягом 30 днів подати до Житомирського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року згідно постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року у справі №240/11743/20.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає згідно ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.