16 липня 2024 року Справа № 620/14414/23
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Епель О.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В. перевіривши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної телерадіостудії Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної телерадіостудії Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 апелянту було відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення суду, а його апеляцію залишено без руху з цих же підстав і установлено строк для усунення її недоліків.
Копії зазначених ухвал суду апелянтом отримано в електронному кабінеті 05.07.2024 та 04.07.2024 відповідно.
05.07.2024 від Апелянта надійшло клопотання про поновлення строку звернення з цією скаргою, в якому він посилається на ті обставини пропуску строку, які вже були визнані судом неповажними, зокрема наявність важких захворювань, наявність статусу учасника бойових дій та проходження військової служби в посиленому режимі. Крім того апелянт у своєму клопотанні посилається на запровадження воєнного стану та зазначає про судову практику Верховного Суду.
Аналізуючи доводи заявника, судова колегія зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Водночас, як вже було встановлено судом апеляційної інстанції під час перевірки клопотання Апелянта, поданого разом з його апеляційною скаргою, оскаржувана ухвала постановлена 10.05.2024, отримана апелянтом в електронному кабінеті 10.05.2024, втім апеляційна скарга подана 29.06.2024, тобто з пропуском п'ятнадцятиденного строку.
Перевіряючи наведені заявником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку, колегія суддів зазначає, що підстави пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.
Питання поважності причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи і належних доказів поважності пропуску процесуального строку на оскарження.
Так, апелянт зазначає, що протягом 2020-2023 років і вже тривалий час важко хворіє та має ряд хвороб, які також вплинули на своєчасне звернення до суду.
Водночас, апелянт не зазначає яким чином вказані обставини унеможливили подання ним апеляційної скарги в межах строків, встановлених КАС України строків та не надає відповідних доказів.
Крім того, як вбачається з виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №174/25, ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 10.01.2024 по 17.01.2024, а оскаржувана ухвала прийнята 10.05.2024, тобто через 5 місяців після настання вказаних обставин.
Окремо апелянт наполягає на тому, що він є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 12.05.2014, проходить військову службу та виконує обов'язки в посиленому режимі.
Колегія суддів приймає такі доводи до уваги, однак зазначає, що апелянтом при цьому не надано суду доказів, що протягом травня - червня 2024 року у нього існували об'єктивні причини, що унеможливлювали дотримання процесуального строку на оскарження рішення суду першої інстанції.
При цьому, апеляційний суд відзначає, що статус учасника бойових дій, відповідно до посвідчення, виданого у 2014 році, є підставою для звільнення від сплати судового збору, однак не свідчить про поважність причин пропуску строку на оскарження ухвали суду першої інстанції, оскільки не підтверджує участь у бойових діях у вказаний вище період чи здійснення ним інших заходів, які позбавили апелянта можливості вчасно реалізувати своє право на апеляційне оскарження. При цьому, апелянт не надає суду інших належних і допустимих доказів, які підтверджують такі обставини.
Апеляційний суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові у справі №500/1912/22, однак повторно зазначає, що апелянт не надав суду жодних доказів наявності у нього таких обставин проходження військової служби, які виключали б можливість звернутися зі скаргою у встановлений строк.
Щодо посилання апелянта на запровадження в Україні воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, як поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження, Суд зазначає таке.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України.
Водночас, введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
Суд наголошує, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу апелянта, у чому полягає несення служби у «посиленому» режимі, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
Неможливість здійснення процесуальних дій учасником процесу задля визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку має бути реальною. Указані ж доводи скаржника є неаргументованими, адже не містять належного підтвердження доказами. Лише констатація факту, що апелянт є учасником бойових дій з 2014 року та є військовослужбовцем не дозволяє суду прийти до обґрунтованого висновку про наявність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку.
Колегія суддів не заперечує, що вказані обставини могли ускладнити дотримання строку на апеляційне оскарження, однак вони не підтверджені достатніми та належними доказами.
Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали апелянту скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою у межах визначеного КАС України строку, апелянт не зазначає та не надає.
З урахуванням наведеного, Суд не вбачає підстав визнавати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
При цьому колегія суддів зазначає, що наявність поважних причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції входить до предмета доказування та повинно бути підтверджено належними і допустимими, в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказами, яких у цьому випадку суду не надано.
Втім дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.
Зазначені процесуальні строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Приписами статті 44 КАС України встановлено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.
При цьому у рішенні Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 по справі «Смірнова проти України» зазначено, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що наведені в клопотанні апелянта підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними, а тому в задоволенні такого клопотання слід відмовити.
Отже, станом на 16.07.2024, визначені в ухвалі недоліки апеляційної скарги усунуті не були, а саме: поважних причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у цій справі не наведено.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 299, ч. 2 ст. 321, ст. 325, ст.ст. 328-331 КАС України, суд,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 - відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної телерадіостудії Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Епель
Судді: Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк