ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"16" липня 2024 р. справа № 300/4160/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" про визнання протиправним та скасування наказу від 17.04.2024 за № 635 о/с, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" про визнання протиправним та скасування наказу № 635 о/с від 17.04.2024 в частині скасування наказу від 11.10.2023 №772 о/с, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваним наказом скасовано наказ Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" №772 від 11.10.2023, яким позивача поновлено на посаді, чим фактично допущено повторне звільнення з посади. Зазначає, що при прийнятті оскаржуваного наказу ОСОБА_1 було фактично позбавлено передбаченим чинним законодавством гарантій. З наведених підстав вважає оскаржуваний наказ таким, що підлягає до скасування та, як наслідок, просить поновити його на посаді та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 13.06.2024, відповідно до якого щодо заявлених позовних вимог заперечив. Зазначає, що оскаржуваний наказ прийнято на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2024, якою встановлено правомірність винесення попереднього наказу про звільнення позивача з посади (а.с. 25-29).
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.
Наказом від 20.06.2023 №526 о/с Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України “Лють” відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 (а.с. 37). Не погоджуючись з вказаним наказом позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року по справі № 300/4384/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» від 06.06.2023 № 233 в частині застосування дисциплінарного стягнення щодо ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» від 20.06.2023 № 526 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора роти №1 батальйону №2 полку УПОП № 1 ДПОП «ОШБ» «Лють» з 21.06.2023.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді інспектора роти №1 батальйону №2 полку УПОП № 1 Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» з 21.06.2023 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 22 275 (двадцять дві тисячі двісті сімдесят п'ять) гривень 90 копійок допущено до негайного виконання (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113862456).
У зв'язку з наведеним, Департаментом поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року по справі № 300/4384/23 наказом від 11.10.2023 за №772 о/с скасовано пункт наказу Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" від 20.06.2023 №526о/с про звільнення ОСОБА_1 та поновлено на службі в поліції на посаді інспектора роти №1 батальйону №2 полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк "Сафарі") Об'єднаної штурмової бригади Національної поліції України "Лють" з 21.06.2023 (а.с.35).
Водночас, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2024 скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року у справі №300/4384/23 та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118333469).
На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2024 у справі №300/4384/23, відповідач наказом від 17.04.2024 за №635 о/с скасував наказ від 11.10.2023 за №772 о/с (а.с.4).
Вважаючи даний наказ протиправним, позивач звернувся до суду вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Принцип обов'язковості судових рішень закріплений і в ст.14 КАС України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.
Згідно положень частини другої ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно з частиною п'ятою статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняття органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ч.2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року по справі № 300/4384/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» від 06.06.2023 № 233 в частині застосування дисциплінарного стягнення щодо ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» від 20.06.2023 № 526 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора роти №1 батальйону №2 полку УПОП № 1 ДПОП «ОШБ» «Лють» з 21.06.2023.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді інспектора роти №1 батальйону №2 полку УПОП № 1 Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» з 21.06.2023 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 22 275 (двадцять дві тисячі двісті сімдесят п'ять) гривень 90 копійок допущено до негайного виконання.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.
У зв'язку з наведеним, Департаментом поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 у справі №300/4384/23 наказом від 11.10.2023 №772 о/с скасовано пункт наказу Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" від 20.06.2023 №526о/с про звільнення ОСОБА_1 та поновлено на службі в поліції на посаді інспектора роти №1 батальйону №2 полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк "Сафарі") Об'єднаної штурмової бригади Національної поліції України "Лють" з 21.06.2023 (а.с.35).
Водночас, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2024 скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 у справі №300/4384/23 та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118333469).
Суд зазначає, що позивача звільнено зі служби в поліції наказом від 20.06.2023 №526 о/с Департамент поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України “Лють”, правомірність якого була предметом дослідження під час розгляду справи №300/4384/23, зокрема обставини звільнення позивача із займаної посади, дотримання процедури звільнення, а за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції ухвалено рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання.
Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач повторно вказує на протиправність свого звільнення, тобто заперечує рішення суду апеляційної інстанції у справі №300/4384/23.
Суд зазначає, що у разі незгоди із висновками суду, викладеними у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2024, позивач не позбавлений права на її касаційне оскарження.
В той же час, у даній справі суд позбавлений можливості повторно досліджувати обставини звільнення позивача із займаної посади та здійснювати переоцінку доказів, оскільки оскаржуваний наказ прийнято саме на виконання вказаного судового рішення.
Суд зазначає, що із прийняттям судом апеляційної інстанції рішення про відмову у задоволенні позову щодо поновлення позивача на посаді, правовідносини між сторонами спору повернулись до моменту звернення позивача із позовом до суду, а оскаржуваний наказ лише відновив правове становище, яке існувало до звернення позивача до суду з первинним позовом.
Тобто, твердження позивача про те, що на підставі наказу за №635 о/с від 17.04.2024 його фактично повторно звільнили зі служби, є помилковим, оскільки цей наказ прийнято на виконання судового рішення у справі №300/4384/23, яке набрало законної сили та яким вирішено по суті спір щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що при винесенні оскаржуваного наказу, відповідач діяв в межах та у спосіб, що передбачені діючим законодавством.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).
Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки судом не встановлено протиправності оскаржуваного наказу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" (код ЄДРПОУ 45013109, вул. Федора Максименка, 21, м. Київ, 04075) про визнання протиправним та скасування наказу № 635 о/с від 17.04.2024, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.