ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"16" липня 2024 р. справа № 300/4384/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій, -
Позиції сторін. Процесуальні дії суду:
Шевченко Наталія Павлівна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що полягає у неврахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу при призначенні пенсії за віком періодів роботи з 22.08.1992 по 29.03.1996 - у селянській спілці “Вільна земля”, з 15.05.1998 по 01.06.2001 - у ТОВ “Смотрич”, з 15.10.2001 по 20.10.2001 - у ТОВ “Альбатрос”; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , пенсії за віком з 28.02.2024 - дня звернення за призначенням пенсії, з урахуванням до страхового стажу періодів роботи з 22.08.1992 по 29.03.1996 - у селянській спілці “Вільна земля” (згідно відпрацьованих трудоднів: 1992 - 79; 1993 - 264; 1994 - 171; 1995 - 50), з 15.05.1998 по 01.06.2001 - у ТОВ “Смотрич”, з 15.10.2001 по 20.10.2001 - у ТОВ “Альбатрос”, з урахуванням проведених платежів.
Позовні вимоги мотивовано тим, що під час призначення позивачу пенсії за віком з 28.02.2024 відповідачем 2 не зараховано до страхового стажу періоди роботи позивача: з 22.08.1992 по 29.03.1996 - у селянській спілці “Вільна земля”, оскільки виявлено розбіжності в документах. Представник позивача вважає протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області, що полягає у неврахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу при призначенні пенсії за віком вищевказаних періодів роботи, оскільки у трудовій книжці позивача містяться записи про роботу шофером в селянській спілці (колгоспі) «Вільна земля» з 02.09.1992 (наказ від 16.09.1992 №10) по 29.03.1996 (наказ №1 від 29.01.1996) - записи № 9,10 трудової книжки. Також зазначений стаж, як того вимагає ст. 56 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та Порядок № 637, підтверджується архівною довідкою від 29.03.2023 №04-01/263, згідно якої у період з 22.08.1992 по 1996 (без конкретної дати) ОСОБА_1 перебував у членах селянської спілки «Вільна земля» та відпрацював наступну кількість вихододнів: 1992 - 79; 1993 - 264; 1994 - 171; 1995 - 50; 1996 - дані відсутні. Також періоди роботи позивача водієм з 15.05.1998 по 01.06.2001 - у ТОВ «Смотрич», з 15.10.2001 по 20.10.2001 - у ТОВ «Альбатрос» належним чином підтверджуються записами у трудовій книжці № НОМЕР_1 на сторінках 12-15 трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 20.09.1984. Записи у трудовій книжці виконані належним чином, чітким правописом українською мовою, без виправлень та перекреслень, а тому відсутні будь-які підстави для неврахування такого стажу при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 . Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією, а отже, й не може впливати на її особисті права. Також обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено саме на страхувальника, а не працівника.
Ухвалою від 05.06.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
14.06.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Харківській області № 2000-0905-8/110356 від 14.06.2024 на позовну заяву. Так, представник відповідача 2 зазначив, що за результатами розгляду документів позивача, доданих до заяви про призначення пенсії, не зараховано до загального стажу періоди роботи: з 22.08.1992 по 29.03.1996 - у селянській спілці “Вільна земля”, оскільки виявлено розбіжності в документах, а саме: наявна інша довідка від 29.03.2023 № 04-01/263, в якій зазначено про прийом на роботу в селянську спілку “Вільна земля” з 28.08.1992, однак запис про звільнення відсутній, трудовій книжці наявний запис про прийом на роботу в селянську спілку “Вільна земля” з 02.09.1992, а на записі про звільнення є розбіжність терміном у два місяці між датою звільнення та датою протоколу про звільнення; з 15.05.1998 по 01.06.2001, оскільки на записі про прийом на роботу відсутня назва організації, в яку прийнятий позивач, а в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків ТзОВ “Смотрич”, починаючи з 01.07.2000; з 15.10.2001 по 20.10.2001 в ТзОВ “Альбатрос”, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків. Інших документів на підтвердження вищевказаних періодів роботи позивач не надав, а тому в ГУ ПФУ в Харківській області відсутні підстави для зарахування таких періодів роботи до страхового стажу ОСОБА_1 . Представник відповідача 2 просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 79-88).
20.06.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 0900-0903-8/34170 від 14.06.2023 на позовну заяву. Так, представник відповідача 1 зазначив, що 28.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком. ГУ ПФУ в Харківській області за результатом розгляду заяви позивача прийняло рішення від 08.03.2024 № 092850020480 про призначення пенсії за віком з 28.02.2024. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи: з 22.08.1992 по 29.03.1996 - у селянській спілці “Вільна земля”, оскільки виявлено розбіжності в документах, а саме: наявна інша довідка від 29.03.2023 № 04-01/263, в якій зазначено про прийом на роботу в селянську спілку “Вільна земля” з 28.08.1992, однак запис про звільнення відсутній, трудовій книжці наявний запис про прийом на роботу в селянську спілку “Вільна земля” з 02.09.1992, а на записі про звільнення є розбіжність терміном у два місяці між датою звільнення та датою протоколу про звільнення; з 15.05.1998 по 01.06.2001, оскільки на записі про прийом на роботу відсутня назва організації, в яку прийнятий позивач, а в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків ТзОВ “Смотрич”, починаючи з 01.07.2000; з 15.10.2001 по 20.10.2001 в ТзОВ “Альбатрос”, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків. Представник відповідача 1 просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 89-95).
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області до відзиву № 0900-0903-8/34170 від 14.06.2023 на позовну заяву долучило копії документів пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 96-121).
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 28.02.2024 до через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 97-98). До вказаної заяви від 28.02.2024 були долучені копії: паспорта громадянина України (а.с. 99-100); витяг з реєстру територіальної громади (а.с. 101); довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с. 102); довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.06.2023 № 6/2776 (а.с. 103); диплому про освіту серії НОМЕР_3 від 26.02.1982 (а.с. 104); трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 20.09.1984 (а.с. 105-112); довідки Верхнянської сільської ради від 13.06.2023 № 183 про період роботи в колгоспі «За вільну Україну» за 1991-1992 роки (а.с. 113); архівної довідки Архівного відділу Калуської РДА від 29.03.2023 № 04-01/263 про періоди роботи в селянській спілці «Вільна земля» за 1984-1996 роки (а.с. 114); архівної довідки Архівного відділу Калуської РДА від 14.06.2023 № 04-01/497 про періоди роботи у ТОВ «Верхнянське» з квітня 1996 року по травень 1997 року (а.с. 115); довідки Верхнянської сільської ради від 13.06.2023 № 183 про передачу документів особового складу до архіву (а.с. 116).
За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.02.2024 ГУ ПФУ в Харківській області прийняло рішення від 08.03.2024 № 092850020480 про призначення пенсії за віком з 28.02.2024, страховий стаж становить 30 років 10 місяців 22 дні, що підтверджується розрахунком стажу (а.с. 118-119).
Представник позивача звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області з адвокатським запитом від 25.03.2024 про надання інформації про незараховані до страхового стажу позивача періоди його роботи (а.с. 14-15).
Листом № 0900-0202-8/19646 від 29.03.2024 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повідомило представника позивача, що при повторному перегляді ЕПС ОСОБА_1 встановлено, що до страхового стажу не враховано період роботи, згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 та довідки від 13.06.2023 № 183, з 28.08.1992 по 02.09.1992 в колгоспі “За вільну Україну”, оскільки виявлено розбіжності в документах, а саме: наявна інша довідка від 29.03.2023 № 04-01/263, в якій зазначено про прийом на роботу в селянську спілку “Вільна земля” з 28.08.1992, однак запис про звільнення відсутній. В трудовій книжці наявний запис про прийом на роботу в селянську спілку “Вільна земля” з 02.09.1992, а на записі про звільнення є розбіжність терміном у два місяці між датою звільнення та датою протоколу про звільнення. Також до страхового стажу не враховано періоди роботи, згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 : з 15.05.1998 по 01.06.2001, оскільки на записі про прийом на роботу відсутня назва організації, в яку прийнятий заявник. Окрім того, в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків ТзОВ “Смотрич”, починаючи з 01.07.2000; з 15.10.2001 по 20.10.2001 в ТзОВ “Альбатрос”, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків; з 01.12.2023 по 31.12.2023 в підприємця ОСОБА_2 ; з 01.01.2024 по 31.01.2024, місяць, що передує даті звернення за призначенням пенсії, в підприємця ОСОБА_2 , оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків (а.с. 16-18).
Вважаючи протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області, що полягає у неврахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу при призначенні пенсії за віком періодів роботи з 22.08.1992 по 29.03.1996 - у селянській спілці “Вільна земля”, з 15.05.1998 по 01.06.2001 - у ТОВ “Смотрич”, з 15.10.2001 по 20.10.2001 - у ТОВ “Альбатрос”, представник позивача звернулася з цим позовом до суду, в якому просить зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , пенсії за віком з 28.02.2024 - дня звернення за призначенням пенсії, з урахуванням до страхового стажу періодів роботи з 22.08.1992 по 29.03.1996 - у селянській спілці “Вільна земля” (згідно відпрацьованих трудоднів: 1992 - 79; 1993 - 264; 1994 - 171; 1995 - 50), з 15.05.1998 по 01.06.2001 - у ТОВ “Смотрич”, з 15.10.2001 по 20.10.2001 - у ТОВ “Альбатрос”, з урахуванням проведених платежів.
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами:
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058-IV.
Так, згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Відповідно до копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12), а тому на час звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком від 28.02.2024 позивач досягнув віку 60 років.
Судом встановлено, що за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.02.2024 ГУ ПФУ в Харківській області призначено позивачу пенсію за віком із 28.02.2024, страховий стаж становить 30 років 10 місяців 22 дні, що підтверджується розрахунком стажу (а.с. 118-119).
Згідно листа ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 0900-0202-8/19646 від 29.03.2024 до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи: з 28.08.1992 по 02.09.1992 в колгоспі “За вільну Україну”; з 15.05.1998 по 01.06.2001 в ТзОВ “Смотрич”, починаючи з 01.07.2000; з 15.10.2001 по 20.10.2001 в ТзОВ “Альбатрос”; з 01.12.2023 по 31.12.2023 підприємця ОСОБА_2 ; з 01.01.2024 по 31.01.2024.
З огляду на зміст позовної заяви, представник позивача оспорює незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 лише трьох періодів роботи позивача: з 22.08.1992 по 29.03.1996 - у селянській спілці “Вільна земля”, з 15.05.1998 по 01.06.2001 - у ТОВ “Смотрич”, з 15.10.2001 по 20.10.2001 - у ТОВ “Альбатрос”.
Щодо періоду роботи позивача з 22.08.1992 по 29.03.1996 у селянській спілці “Вільна земля”, то такий період незарахований ГУ ПФУ в Харківській області до страхового стажу ОСОБА_1 з тих підстав виявлення розбіжностей в документах, а саме: наявна інша довідка від 29.03.2023 № 04-01/263, в якій зазначено про прийом на роботу в селянську спілку “Вільна земля” з 28.08.1992, однак запис про звільнення відсутній. В трудовій книжці наявний запис про прийом на роботу в селянську спілку “Вільна земля” з 02.09.1992, а на записі про звільнення є розбіжність терміном у два місяці між датою звільнення та датою протоколу про звільнення.
Суд звертає увагу на те, що згідно з статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно відомостей трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 20.09.1984, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 02.09.1992 прийнятий на роботу в Селянську спілку «Вільна земля» на посаду водія в автопарк на підставі протоколу № 10 від 16.09.1992; з 29.03.1996 звільнений з роботи в Селянській спілці на підставі протоколу № 1 від 29.01.1996 (а.с. 109).
Одночасно із заявою від 28.02.2024 про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 надав пенсійному органу архівну довідку Архівного відділу Калуської РДА від 29.03.2023 № 04-01/263, згідно якої позивач був прийнятий на роботу та члени селянської спілки «Вільна земля» з 28.08.1992 (протокол № 10 засідання правління селянської спілки від 16.09.1992) та відпрацював таку кількість вихододнів: в 1992 році встановлено мінімум 250, відпрацьовано 79; в 1993 році встановлено мінімум 250, відпрацьовано 264; в 1994 році встановлено мінімум 250, відпрацьовано 171; в 1995 році встановлено мінімум 210, відпрацьовано 50. Протоколи селянської спілки «Вільна земля» за 1996 рік на зберігання до архівного відділу не надходили, тому немає можливості підтвердити дату звільнення ОСОБА_1 (а.с. 114).
Відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з'їздом колгоспників 27.11.1969, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за № 310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "Членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "Відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "Трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Окрім цього, пунктом 13 Основних Положень встановлено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до статуту і правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Згідно з пунктом 14 Основних Положень правління колгоспів вживають заходи щодо строгого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, забезпечення кадрів працівників, які ведуть трудові книжки, підготовленими до такої роботи особами, забезпечують належне зберігання архівних документів, які стосуються трудової діяльності колгоспників.
Таким чином, відповідальність за організацію робіт з ведення трудових книжок покладено на голову колгоспу, а не працівника.
Аналогічні вимоги містяться також в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, яка була чинною в спірний період.
Отже, виходячи з наведеного, можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Як вже зазначав суд вище, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка зазнала такого порушення, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Отже, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу на конкретну посаду, яку займала позивач у той чи інший період її роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає позивачу право на призначення пенсії по інвалідності, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по інвалідності.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 06.02.2018 в справі № 677/277/17, від 21.02.2018 в справі № 687/975/17.
Суд звертає увагу на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є саме трудова книжка. Натомість, згідно вимог пунктів 1 та 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, або коли трудова книжка містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Верховний Суд у постановах від 08.05.2018 у справі № 559/484/17 та від 07.11.2019 у справі № 686/19477/16 зазначив, що лише при наявності неправильності чи неточності записів у трудовій книжці, для підтвердження стажу приймаються до уваги інші документи, які визначені вищевказаним Порядком № 637, зокрема: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; довідки; виписки із наказів; особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати; посвідчення; характеристики; письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про період роботи.
В спірному випадку, трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_2 від 20.09.1984 містить відомості про період роботи позивача з 02.09.1992 по 29.03.1996 в Селянській спілці «Вільна земля». Така трудова книжка є належним та допустимим доказом вказаного періоду роботи позивача, оскільки містить інформацію стосовно періоду роботи з 02.09.1992 по 29.03.1996 в Селянській спілці «Вільна земля», а саме: дати прийняття на роботу, найменування роботодавця, де працював позивач, а також зазначено на підставі яких наказів (протоколів) позивач прийнятий на роботу та звільнений з роботи, містить підпис голови селянської спілки та відтиск печатки Селянської спілки «Вільна земля».
Записи в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 від 20.09.1984 про період роботи позивача з 02.09.1992 по 29.03.1996 в Селянській спілці «Вільна земля» не містять неправильних чи неточних відомостей, узгоджуються в хронологічному порядку із попереднім записом про звільнення з 02.09.1992 з роботи в Колгоспі «За вільну Україну» та із записом про прийняття з 02.04.1996 на роботу в Товариство з обмеженою відповідальністю «Верхнянське».
Отже, трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_2 від 20.09.1984 є основним та достатнім документом, що підтверджує стаж роботи позивача з 02.09.1992 по 29.03.1996 в Селянській спілці «Вільна земля», та має перевагу над іншими документами про такий період роботи: в спірному випадку архівною довідкою Архівного відділу Калуської РДА від 29.03.2023 № 04-01/263, яка лише додатково підтверджує факт роботи ОСОБА_1 з 02.09.1992 по 29.03.1996 в Селянській спілці «Вільна земля».
Неспівпадіння даних у вказаній архівній довідці від 29.03.2023 № 04-01/263 з відомостями трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 20.09.1984, суд тлумачить на користь позивача, оскільки за спірної ситуації суд відає перевагу даним трудової книжки, як належному та допустимому доказу трудової діяльності працівника, та виходячи з того, що саме на роботодавця покладено обов'язок щодо належного ведення звітності щодо трудової діяльності працівників, оплати їх праці, тоді як довідка архівної установи є похідним доказом, який складається на підставі лише тих документів, які здані в архів роботодавцем, і які збереглися.
Щодо доводів пенсійного органу про те, що в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 від 20.09.1984 на записі про звільнення 29.03.1996 із Селянської спілки «Вільна земля» є розбіжність терміном у два місяці між датою звільнення та датою протоколу про звільнення, то суд звертає увагу на таке.
Запис про звільнення з роботи 29.03.1996 із Селянської спілки «Вільна земля» записаний акуратно, є чітким та зрозумілим, здійснений одним почерком та чорнилом, містить відтиск печатки підприємства, назву та підпис посадової особи такого підприємства, вчинений на підставі протоколу № 1 від 29.01.1996 (а.с. 56). Відсутні будь-які дані про недостовірність такого запису.
Щодо розбіжності в даті вчинено запису про звільнення - 29.03.1996 та даті протоколу № 1 від 29.01.1996, то така розбіжність не є порушенням ні вимог Інструкцій № 162 та № 58, на які вказує пенсійний орган, ні вимог Кодексу законів про працю України.
Так, до прикладу, статтею 40 Кодексу законів про працю України визначено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктами 5 і 13 частини першої цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці (крім звільнення за пунктом 13 частини першої цієї статті).
Також статтею 3 Закону України «Про відпустки» визначено, що за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.
З огляду на викладене, суд вважає, що заперечення відповідача щодо наданої позивачем трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування періоду роботи з 02.09.1992 по 29.03.1996 в Селянській спілці «Вільна земля» до страхового стажу ОСОБА_1 .
При цьому, такий період підлягає зарахуванню не з 22.08.1992, як помилково вважає представник позивача, а з 02.09.1992, оскільки саме така дата початку трудової діяльності в Селянській спілці «Вільна земля» зазначена в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 від 20.09.1984.
Щодо періоду роботи позивача з 15.05.1998 по 01.06.2001, то такий період не зарахований пенсійним органом до страхового стажу ОСОБА_1 з тих підстав, що: в записі про прийом на роботу відсутня назва організації, в яку прийнятий позивач; в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків ТзОВ “Смотрич”, починаючи з 01.07.2000.
Так, згідно відомостей трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 20.09.1984, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 15.05.1998 прийнятий на роботу водієм вантажного автомобіля на підставі наказу № 50 від 14.05.1998; з 01.06.2001 звільнений за власним бажанням на підставі наказу № 80 від 01.06.2001 (а.с. 57).
Такі записи містять інформацію стосовно періоду роботи з 15.05.1998 по 01.06.2001 в ТзОВ “Смотрич”, а саме: дати прийняття на роботу, зазначено на підставі яких наказів позивач прийнятий на роботу та звільнений з роботи. При цьому, запис про звільнення містить підпис посадової особи підприємства та відтиск печатки такого підприємства, на якому чітко зазначено назву: Товариства з обмеженою відповідальністю “Смотрич”, ідентифікаційний код.
Відповідно до пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, у графі 3 розділу "Відомості про роботу", як заголовок, пишеться повне найменування підприємства.
В спірному випадку перед записом про початок роботи позивача в ТзОВ “Смотрич” відсутній заголовок про повне найменування підприємства.
Проте суд вважає, що запис про звільнення 01.06.2001 дає можливість однозначно встановити повне найменування підприємства, в якому ОСОБА_1 працював в період з 15.05.1998 по 01.06.2001.
Зрештою, суд переконаний, з огляду на вказані вище положення Інструкції та Порядку, що важливим для врахування відповідного періоду роботи особи до її страхового стажу, що дає право на пенсію, є наявність відповідних записів у трудовій книжці щодо такої роботи, а не якість оформлення трудової книжки працівника його роботодавцем.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, від 19.12.2019 у справі № 307/541/17.
Щодо доводів пенсійного органу про відсутність інформації про сплату страхових внесків ТзОВ “Смотрич”, починаючи з 01.07.2000, то суд вказує на таке.
Відповідно до статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи для призначення пенсії зараховується, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із статтею 20 Закону № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Частиною другої статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Отже, посадові особи таких страхувальників, відповідальні за сплату страхованих внесків, в разі їх несплати, несуть передбачену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність, а пенсійний орган застосовує до страхувальників фінансові санкції та здійснює заходи щодо стягнення такої заборгованості зі сплати страхових внесків.
Тобто щодо періодів трудової діяльності після 1 липня 2000, то Верховний Суд при застосуванні норм Закону України “Про пенсійне забезпечення” (статті 56), Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (статті 20, 24, 40, 106) виснував, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Невиконання підприємством-страхувальником обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавляти соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві. Протилежний підхід є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Отже, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо нарахування та належної сплати страхових внесків. Наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Верховний Суд застосовуючи вказані норми Закону, не розділяє право особи на призначення пенсії з зарахуванням чи незарахуванням певного періоду трудової діяльності до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком, після запровадження персоніфікованого обліку залежно від того, яку посаду на підприємстві-страхувальнику займала така застрахована особа, оскільки пенсійний орган мав своєчасно здійснювати контроль за сплатою страхувальником страхових внесків з заробітної плати працівників та притягувати чи ініціювати питання притягнення до відповідальності такого страхувальника та його посадових осіб, відповідальних за несвоєчасну сплату чи несплату таких внесків, а не фактично компенсовувати свою бездіяльність на стадії призначення пенсії конкретній особі.
(Постанови Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 20 березня 2019 у справі № 688/947/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 683/1814/16-а, від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а, від 26 березня 2020 року у справі № 299/3616/16-а, від 17 листопада 2021 року у справі № 242/5635/16-а, від 30.12.2021 у справі № 348/1249/17).
З огляду на положення пунктів 1 та 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, вимоги про підтвердження наявного трудового стажу іншими документами, які визначені вищевказаним Порядком № 637, можливі лише при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.05.2018 у справі № 559/484/17 та від 07.11.2019 у справі № 686/19477/16.
Згідно усталеної позиції Верховного Суду до запровадження персоніфікованого обліку (тобто 1 липня 2000) - зарахуванням періодів роботи особи до стажу, необхідного для призначення пенсії, здійснюється за даними, що підтверджують періоди її трудової діяльності, зокрема, записів трудової книжки.
Як встановлено судом вище, записами трудової книжки трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 20.09.1984 підтверджено період трудової діяльності позивача з 15.05.1998 по 01.06.2001 в ТзОВ “Смотрич”.
Позивач не може бути позбавлена гарантованого Державою права на пенсійне забезпечення лише через несплату страхувальниками страхових внесків із заробітної плати ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, суд вважає, що період роботи позивача з 15.05.1998 по 01.06.2001 в ТзОВ “Смотрич” підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком.
Водночас, суд звертає увагу на те, що частина періоду з 01.03.2001 по 31.03.2001 із вищевказаного періоду роботи в ТзОВ “Смотрич” з 15.05.1998 по 01.06.2001, зарахований пенсійним органом до страхового стажу позивача, що підтверджується розрахунком стажу (а.с. 86).
Таким чином, зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 підлягають лише незараховані пенсійним органом періоди роботи в ТОВ “Смотрич”, а саме: з 15.05.1998 по 28.02.2001 та з 01.04.2001 по 01.06.2001.
Щодо періоду роботи з 15.10.2001 по 20.10.2001 в ТзОВ “Альбатрос”, то такий період не зарахований до страхового стажу з тих підстав, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Згідно відомостей трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 20.09.1984, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 15.10.2001 прийнятий на роботу в ТзОВ «Альбатрос» на посаду водія-експедитора на підставі наказу № 86 від 14.10.2001; з 20.10.2001 звільнений за власним бажанням на підставі наказу № 88 від 20.10.2001 (а.с. 57-58).
Такі записи містять інформацію стосовно періоду роботи з 15.10.2001 по 20.10.2001 в ТзОВ “Альбатрос”, а саме: дати прийняття на роботу, зазначено на підставі яких наказів позивач прийнятий на роботу та звільнений з роботи. При цьому, запис про звільнення містить підпис посадової особи підприємства та відтиск печатки такого підприємства.
Щодо доводів пенсійного органу про відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформації про сплату страхових внесків за періоду роботи позивача з 15.10.2001 по 20.10.2001, то суд зазначив вище, що позивач не може бути позбавлена гарантованого Державою права на пенсійне забезпечення лише через несплату страхувальниками страхових внесків із заробітної плати ОСОБА_1 .
Таким чином, доводи пенсійного органу в цій частині, викладені в листі ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від № 0900-0202-8/19646 від 29.03.2024 є надмірним формалізмом, наслідком чого стало порушення конституційного права позивача на соціальний захист у формі отримання пенсії за віком в належному розмірі.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, від 19.12.2019 у справі № 307/541/17.
Суд переконаний, з огляду на вказані вище положення Інструкції та Порядку, що важливим для врахування відповідного періоду роботи особи до її страхового стажу, що дає право на пенсію, є наявність відповідних записів в трудовій книжці щодо такої роботи, а не якість оформлення такої трудової книжки.
В спірному випадку в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 від 20.09.1984 є належно оформлені записи щодо періодів роботи ОСОБА_1 з 02.09.1992 по 29.03.1996 в Селянській спілці «Вільна земля», з 01.03.2001 по 31.03.2001 в ТзОВ “Смотрич”, з 15.10.2001 по 20.10.2001 в ТзОВ “Альбатрос”, які мали бути враховані ГУ ПФУ в Харківській області до страхового стажу позивача.
Судом встановлено, що вказане порушення вчинено відповідачем 2 з дати призначення пенсії ОСОБА_1 , тобто з 28.02.2024, оскільки не враховано повністю відомості, поданої позивачем при зверненні за призначенням пенсії трудової книжки.
Отже, в спірному випадку, суд дійшов висновку, що позивачу безпідставно не зараховано до страхового стажу, що дає право на пенсію, періоди роботи з 02.09.1992 по 29.03.1996 в Селянській спілці «Вільна земля», з 15.05.1998 по 28.02.2001 та з 01.04.2001 по 01.06.2001 в ТзОВ “Смотрич”, з 15.10.2001 по 20.10.2001 в ТзОВ “Альбатрос”, саме з дати призначення позивачу пенсії - 28.02.2024.
З огляду на зміст положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд України, до компетенції якого і входить розгляд документів.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд приймаючи рішення, не перебирає на себе повноважень територіального органу Пенсійного Фонду України щодо призначення пенсії особі за її заявою.
В спірному випадку судом зроблено висновок про те, що відповідач 2 безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача, що дає право на пенсію, періоди роботи з 02.09.1992 по 29.03.1996 в Селянській спілці «Вільна земля», з 15.05.1998 по 28.02.2001 та з 01.04.2001 по 01.06.2001 в ТОВ “Смотрич”, з 15.10.2001 по 20.10.2001 в ТОВ “Альбатрос”.
Отже позов у цій частині періодів роботи є підставним та підлягає задоволенню. В решті, а саме за період з 01.01.2001 по 31.03.2021 - в позові слід відмовити, в зв'язку із відсутністю факту порушення права позивача.
Суд звертає увагу на те, що статтею 58 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії та зарахування періодів роботи до страхового стажу особи.
Відповідно до приписів розділу IV Порядку № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п. 4.1). Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п. 4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п. 4.3).
Заяву від 28.02.2024 про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання, тобто до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась ГУ ПФУ в Харківській області, яке прийняло спірне рішення про призначення пенсії, однак без зарахування до страхового стажу періодів роботи з 02.09.1992 по 29.03.1996 в Селянській спілці «Вільна земля», з 15.05.1998 по 28.02.2001 та з 01.04.2001 по 01.06.2001 в ТзОВ “Смотрич”, з 15.10.2001 по 20.10.2001 в ТзОВ “Альбатрос”.
Із вказаного можна виснувати, що після реєстрації заяви ОСОБА_1 , орган пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність в позивача права на призначення пенсії за віком та здійснював розрахунок стажу, в розумінні Порядок № 22-1, є ГУ ПФУ в Харківській області.
Отже, саме ГУ ПФУ в Харківській області, яке розглядало заяву позивача від 28.02.2024 та протиправно не зарахувало до страхового стажу, що є дає право на пенсії за віком періоди роботи ОСОБА_1 , є повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України, визначеним за принципом екстериторіальності, який повинен усунути допущену ним помилку, та вчинити дії зобов'язального характеру для відновлення порушеного права позивача.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.
Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, керуючись статтею 9 КАС України, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути подану позивачем заяву від 28.02.2024 про призначення пенсії та прийняти за результатами її розгляду рішення щодо призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 02.09.1992 по 29.03.1996, з 15.05.1998 по 28.02.2001, з 01.04.2001 по 01.06.2001, з 15.10.2001 по 20.10.2001.
Суд відмовляє в задоволенні позову до Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Таким чином, позов належить задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію від 31.05.2024 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 968,96 грн. (а.с. 10).
З огляду на часткове задоволення позову, ОСОБА_1 належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 484,48 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 02.09.1992 по 29.03.1996, з 15.05.1998 по 28.02.2001, з 01.04.2001 по 01.06.2001, з 15.10.2001 по 20.10.2001.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ - 14099344, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, місто Харків, Харківська область, 61022) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) від 28.02.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення за результатами її розгляду, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 02.09.1992 по 29.03.1996, з 15.05.1998 по 28.02.2001, з 01.04.2001 по 01.06.2001, з 15.10.2001 по 20.10.2001.
Відмовити в задоволенні решти позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Відмовити в позові до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ - 14099344, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, місто Харків, Харківська область, 61022) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, код ЄДРПОУ - 14099344, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, місто Харків, Харківська область, 61022.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.