ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"16" липня 2024 р. справа № 300/4677/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області) про:
визнання протиправними дій відповідача щодо відмови провести з 01.03.2024 перерахунок та виплату пенсії з врахуванням основного розміру грошового забезпечення в розмірі 79% від грошового забезпечення, яка зазначена в довідці від 20.05.2021 №351, виданою Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області», без обмеження максимальним розміром пенсії з урахуванням виплачених сум;
зобов'язання відповідача провести з 01.03.2024 перерахунок та виплату пенсії позивачу з врахуванням основного розміру грошового забезпечення в розмірі 79% від грошового забезпечення, яка зазначена в довідці від 20.05.2021 №351, виданою Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області», без обмеження максимальним розміром пенсії з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (надалі - Постанова №185) відповідачем з 01.03.2024 проведено перерахунок пенсії позивача, при цьому зменшено розмір пенсії з 79% до 70% грошового забезпечення, а також пенсія виплачується із застосуванням обмеження її максимального розміру. ОСОБА_1 вважає, що має право на отримання пенсії, яку обчислено у розмірі 79% грошового забезпечення з врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених у довідці від 20.05.2021 №351, виданою Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області» без обмеженням її максимального розміру.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач скористався правом на подання відзиву, який надійшов на адресу суду 28.06.2024 У відзиві представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву представник відповідача вказала, що максимальний розмір пенсії за вислугу років, обчислений за нормами ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, відтак, позивачу правомірно проведено перерахунок пенсії за вислугу років в розмірі 70% грошового забезпечення. Окрім того, відмітила, що визначення максимального розміру пенсії регулюється ст. 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (надалі - Закон №3668-VI), в якій, зокрема зазначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тому, на переконання відповідача, застосування обмеження при розрахунку пенсії є правомірним і відповідає чинному законодавству України. Окрім цього, вказує, що рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 у справі №3-102/2021 (231/21, 415/21) підтверджено те, що приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI визнано неконституційними лише для осіб, які мають спеціальний юридичний статус громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Отже, рішення Конституційного суду України від 12.10.2022 у справі №3-102/2021 (231/21,415/21), на думку представника позивача, підтверджує дію приписів статті 2 Закону №3668-VI для всіх інших категорій військовослужбовців, які отримують пенсійні виплати відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років, яка була призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.
Згідно з протоколом перерахунку пенсії від 31.12.2015, пенсія позивачу виплачувалась із розрахунку 79% від грошового забезпечення на відповідній посаді (а.с. 11). Вказане не заперечує і відповідач у відзиві на позов.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 по справі №300/6121/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, з врахуванням виплачених сум пенсії, починаючи з 01.12.2019, із врахуванням основних і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, згідно довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області» №351 від 20.05.2021.
Окрім цього, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» відповідачем здійснено індексацію пенсії ОСОБА_1 (а.с. 10). При цьому, згідно відомостей з електронного кабінету позивача на порталі електронних послуг ПФУ, основний розмір пенсії розрахований із 70% грошового забезпечення та складає 23 999,63 грн. Однак, до виплати призначено пенсію у розмірі 23 610,00 грн, тобто із застосуванням обмеження її максимального розміру (а.с. 10).
10.05.2024 позивач через особистий кабінет на порталі електронних послуг ПФУ звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести з 01.03.2024 перерахунок та виплату пенсії з врахуванням основного розміру грошового забезпечення в розмірі 79% від грошового забезпечення, яка зазначена в довідці від 20.05.2021 №351, виданою Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області», без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням виплачених сум (а.с. 7).
Відповідач листом від 28.05.2024 за №5376-4091/Ф-02/8-0900/24 повідомив про те, що після індексації пенсії на виконання постанови КМУ від 23.02.2024 №185, виплата пенсії здійснюється в межах максимального розміру. Окрім цього, зазначено, що зобов'язань щодо проведення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром з урахуванням 79% грошового забезпечення на Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області покладено не було (а.с. 8-9).
Вважаючи такі дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії та її обмеження максимальним розміром протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-ХII).
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення позивачу процентного розміру грошового забезпечення з 79% до 70% з 01.03.2024, то суд виходить з такого.
Спір у цій частині позовних вимог фактично стосується правомірності дій пенсійного органу щодо виплати пенсії позивачу із урахуванням даних довідки про розмір грошового забезпечення від 20.05.2021 №351, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області».
Так, відповідно до ст. 13 Закону №2262-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення (пункт «а»); б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ або служба в державній пожежній охороні (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43) (пункт «б»); особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення (пункт «в»).
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2 - 95 процентів (частина 2).
Таким чином, відповідно до ст. 13 Закону №2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення пенсії), позивачу призначено пенсію за вислугу років в розмірі 79% грошового забезпечення.
Згідно із ст. 43 Закону №2262-ХІІ, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону №2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган ПФУ.
Верховний Суд в постанові від 04.02.2019 у зразковій справі виклав правову позицію та зазначив, що системний аналіз статей 13, 63 Закону №2262-ХІІ, Постанов КМУ №45, №103 дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668-VI та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону№3668-VI та Закону №1166-VII не зазнала.
При цьому, у постанові від 23.05.2023 у справі №380/24477/21 колегія суддів Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від зазначеного висновку.
Так, суд встановив, що Головним управлінням ПФУ в Івано-Франківській області проведено перерахунок пенсії позивачу, зокрема і з 01.03.2024 у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення (а.с. 10). При цьому, як уже встановлено, розмір пенсії позивача при її призначенні, а також станом на 31.12.2015 (згідно з протоколом перерахунку пенсії від 31.12.2015), обраховувався із 79% грошового забезпечення на відповідній посаді (а.с. 11).
Отже, відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивача, протиправно зменшив основний розмір пенсії позивача з 79% на 70% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.
При цьому, суд відхиляє посилання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у відзиві на судові рішення суду апеляційної інстанції та не бере їх до уваги, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не суду апеляційної інстанції.
Таким чином, суд робить висновок, що відповідач протиправно зменшив з 01.03.2024 основний розмір перерахованої позивачу пенсії з 79% на 70% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.
Щодо позовних вимог у частині обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, то суд вказує на таке.
08.07.2011 прийнято Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
За приписами абзацу першого пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Згідно із Законом №3668-VI внесено зміни до Закону №2262-XII, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, а саме частину 7 статті 43, яку викладено в наступній редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність» та доповнено реченням такого змісту «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень».
На виконання вищевказаних нормативних приписів Головним управлінням ПФУ в Івано-Франківській області, при здійсненні перерахунку, зокрема на виконання Постанови №185, починаючи з 01.03.2024, призначена і виплачується позивачу пенсія з обмеженням її розміру максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів (а.с. 10).
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740,00 грн.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно із частиною 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абзац 6 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України у справі №1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Крім того, Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII) передбачено, що відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, він набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Суд зазначає, що частина 7 статті 43 Закону №2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, втратила чинність з дня проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
Буквальне розуміння змін, внесених Законом №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, дозволяє стверджувати, що в Законі №2262-XII була відсутньою норма частини 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Тобто, починаючи з 2017 року стаття 43 Закону №2262-XII не передбачала положення про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Отже, внесені Законом №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року»), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 12.03.2019 у справі №522/3049/17 та від 31.03.2021 у справі №815/3000/17.
Крім цього суд звертає увагу й на те, що принцип обов'язковості рішень Конституційного Суду України, та їх властивість «негативної нормотворчості» проявляється у недопустимості запровадження правового регулювання з тими самими недоліками.
Зокрема, Конституційний Суд України в пункті 7 рішення від 08.06.2016 №4-рп/2016 висловлював правову позицію, якою зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є «обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені». Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Також Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004).
Конституційний Суд України зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 №7-рп/2004).
При цьому, Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 вказав, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 1-1 Закону №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Закон №2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.
Суттєвою є обставина, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною з 20.12.2016, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання підпадає під регулювання положень статті 2 Закону №3668-VI в частині, що не вирішується нормами Закону №2262-XII.
Застосування положень Закону №3668-VI по відношенню до військовослужбовців фактично суперечить висновкам рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016, яким встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає статті 17 Конституції України.
Висновки по цій справі не спростовують можливість застосування норм Закону №3668-VI по відношенню до осіб, щодо яких положення про обмеження виплати пенсії в максимальному розмірі встановлено іншими спеціальними Законами, які у встановленому порядку неконституційними не визнано.
Саме така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2020 у справі №813/678/18 та від 09.02.2021 у справі №640/2500/18.
Правильність такої позиції додаткового підтверджена рішенням Конституційного Суду України №7-р (II)/2022 від 12.10.2022, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-XII, є протиправним. Таке обмеження є звуженням обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист, у зв'язку з чим такі дії відповідача не відповідають критеріям правомірності, визначеним у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дана позиція суду узгоджується з висновками щодо застосування норм права у подібних спірних правовідносинах викладеними Верховним Судом у численних постановах, зокрема від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 11.07.2022 у справі №620/613/21, від 29.06.2022 у справі №640/19118/18, від 18.05.2022 у справі №380/12337/20.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
Розподіл судових витрат згідно із ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови провести з 01.03.2024 ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з врахуванням основного розміру грошового забезпечення в розмірі 79% від грошового забезпечення, яка зазначена в довідці від 20.05.2021 №351, виданою Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області», без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести з 01.03.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з врахуванням основного розміру грошового забезпечення в розмірі 79% від грошового забезпечення, яка зазначена в довідці від 20.05.2021 №351, виданою Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області», без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням виплачених сум.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.