ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"15" липня 2024 р. Справа № 342/811/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Тимощук О.Л., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Коломийської районної державної адміністрації про скасування розпорядження та стягнення державних аліментів (державної допомоги на утримання),
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 11.06.2024 звернулася до Городенківського районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Коломийської районної державної адміністрації (надалі, також - відповідач, УСЗН РДА), в якій просить:
-скасувати розпорядження №206 від 25.04.2024 УСЗН РДА;
-стягувати на користь ОСОБА_1 на утримання двох дітей з УСЗН РДА державні аліменти (державну допомогу на утримання), що не сплачені і не сплачуються згідно положень постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплат аліментів, які не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме», при цьому роз'яснити, що позивач, щоби рішення суду не виконувалося, мала б мати щомісяця доходу в розмірі два прожиткові мінімуми для двох дітей віком від 6 до 18 років та один прожитковий мінімум для працездатних.
Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини 5 статті 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Також відповідно до частини 4 статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначає про наявність підстав на отримання відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 №189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплат аліментів, які не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме» (надалі, також - Постанова №189) тимчасової допомоги на двох неповнолітніх дітей, оскільки батько дітей ОСОБА_2 згідно з вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 21.03.2024 №534/667/23 засуджений до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць та не виплачує аліменти на дітей.
Однак позивач не долучає жодного доказу на підтвердження обставини щодо фактичного відбування батьком дітей ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, зокрема, безпосереднє перебування останнього у місцях позбавлення волі (довідка відповідної установи тощо).
За наявності вказаного недоліку позовна заява не відповідає вимогам частини 4 статті 161 КАС України.
Окрім цього, згідно із частиною 3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам частини 3 статті 161 КАС України суддею встановлено, що позивачем не долучено документа про сплату судового збору. Натомість, позивач вказує на наявність підстав для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Із цього приводу суд звертає увагу на таке.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 (надалі, також - Закон №3674-VI).
Частиною 1 статті 1 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 8 Закону №3674-VI встановлено підстави для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Також статтею 5 Закону №3674-VI визначено пільги щодо сплати судового збору.
Так, пунктом 3 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Відповідно до статті 181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що загальні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до частини 2 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
У свою чергу, частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ, до яких частина 6 статті 19 ЦПК України відносить, серед іншого, справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Таким чином, з аналізу зазначених вище норм вбачається, що законодавством передбачено обов'язок батьків утримувати дітей, забезпечуючи їм рівень життя, достатній для фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Для виконання батьками такого обов'язку рішенням суду можуть присуджуватися кошти на утримання дитини (аліменти).
При цьому, справи щодо стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) розглядаються загальним судом за правилами цивільного судочинства.
У цій справі підставою звернення до суду стали не необхідність присудження судом аліментів, які має сплачувати батько ОСОБА_2 на утримання своїх неповнолітніх дітей, а відмова УСЗН РДА згідно розпорядження №206 від 25.04.2024 у призначенні державної соціальної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, на яку, на переконання позивача, її неповнолітні діти мають право відповідно до Постанови №189 у зв'язку з перебуванням батька дітей у місці позбавлення волі та несплатою ним аліментів.
Тобто спір у цій справі виник у зв'язку з відмовою суб'єкта владних повноважень (Управління соціального захисту населення Коломийської районної державної адміністрації) при здійсненні ним владних управлінських функцій у призначення державної соціальної допомоги, передбаченої Постановою №189.
При цьому, умова призначення такої державної допомоги дітям (ухилення батьків від сплати аліментів, відсутність можливості утримувати дитину) не змінює правову природу таких коштів (державної допомоги).
Таким чином, оскарження рішення органу соціального захисту населення про відмову у призначенні державної соціальної допомоги дітям у зв'язку з ухиленням (неможливістю) батьків сплачувати аліменти та стягнення такої допомоги (навіть попри те, що позивач називає таку допомогу «державні аліменти») не є тотожним спору про стягнення аліментів, й, відповідно, такий предмет спору не підпадає під пільгу щодо звільнення від сплати судового збору, передбачену пунктом 3 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Доказів, які підтверджують наявність інших підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, визначених Законом України "Про судовий збір", при зверненні до суду з цим позовом матеріали справи не містять.
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 3 абзацу 1 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2024 року у розмірі 3 028 гривні.
Зі змісту прохальної частини позовної заяви суддею встановлено, що позивачем заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру (основну вимогу про скасування рішення та похідну вимогу).
Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону №3674-VI передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою встановлена ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, за подання фізичною особою до суду адміністративного позову немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Отже, сума судового збору, що підлягає сплаті ОСОБА_1 за подання до суду цієї позовної заяви становить 1 211,20 грн.
Зважаючи на викладене, позивачу слід подати документ про сплату судового збору за звернення до суду з цим позовом в розмірі 1211,20 грн або вказати інші підстави та долучити документи, які підтверджують наявність пільг щодо сплати судового збору або є підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Зважаючи на викладене, при зверненні до суду з цим позовом позивачем не дотримано вимог частини 3 статті 161 КАС України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
На підставі наведеного, керуючись статями 160, 161, 169, 171 та 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Коломийської районної державної адміністрації про скасування розпорядження та стягнення державних аліментів (державної допомоги на утримання) - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання:
- документа на підтвердження обставини щодо фактичного відбування батьком дітей ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, зокрема, безпосереднє перебування останнього у місцях позбавлення волі на момент звернення до відповідача із заявою про призначення спірної допомоги (довідка відповідної установи тощо);
- документа про сплату судового збору за подання до суду цієї позовної заяви у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок або зазначення інших підстав та долучення доказів, які підтверджують наявність пільг щодо сплати судового збору відповідно до закону.
Роз'яснити, що в разі бездіяльності щодо усунення недоліків у вище зазначений строк, позовна заява буде повернена позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.