ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"16" липня 2024 р. справа № 300/4070/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, в особі Івано-Франківського відділу державної міграційної служби щодо відмови, оформленої листом №Н-69/6/2602-24/2610/63-24 від 30.04.2024, щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Івано-Франківського відділу державної міграційної служби оформити та видати громадянину ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, у зв'язку із релігійними та іншими переконаннями заявника.
Адміністративний позов обґрунтований тим, що у зв'язку із непридатністю для користування паспорту громадянина України, позивач звернувся до Івано-Франківського відділу Управління ДМС України в Івано-Франківській області із заявою від 05.04.2024 про видачу паспорта у формі книжечки зразка 1994 року. Від оформлення паспорта громадянина України у формі картки позивач відмовився, враховуючи свої релігійні та інші переконання. На звернення позивача, відповідач відмовив у видачі паспорта зразка 1994 року. Позивач посилається на те, що чинними правовими актами передбачено видачу паспорта як у формі картки, так і у формі книжечки, що відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 19.09.2018 у справі №806/3265/17. Відтак, просить суд позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
На адресу суду від Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області 06.06.2024 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що ОСОБА_1 28.07.2021 було видано паспорт громадянина України у формі ІD-картки № НОМЕР_1 на підставі особистої заяви-анкети ОСОБА_1 про внесення інформації до ЄДДР №6285514 від 12.07.2021, яка одночасно є згодою на обробку персональних даних. Після завершення ідентифікації особи в Реєстрі автоматично підтягнуло УНЗР №20070607-01856. Крім того, позивач документований діючим біометричним паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 05.11.2021, який оформлений на підставі заяви-анкети №20024757 від 27.10.2021 та втраченим біометричним паспортом громадянина України для виїзду за кордон, серія та номер НОМЕР_3 від 11.07.2017, який виданий на підставі заяви-анкети №5630478 від 14.06.2017 для внесення інформації до ЄДДР. Оформлення позивачем паспорта у формі ID-картки чи відмова від його оформлення жодним чином не вплине на наявність або зміну у ЄДДР сформованого УНЗР. На думку представника відповідача, паспорт у формі книжечки видається на підставі відповідного рішення суду за умови наявності в особи реальних побоювань настання шкоди приватному життю з мотивів релігійних переконань. Зазначено, що посилання позивача на постанову Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 є безпідставним, оскільки вона не стосується правовідносин, які є предметом спору у даній справі. Просить відмовити у задоволенні позову.
Також на адресу суду 04.07.2024 від позивача надійшла заява про долучення доказів до позову.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського відділу Управління ДМС України в Івано-Франківській із заявою, в якій просив видати паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, у зв'язку із непридатністю для користування бланка паспорта громадянина України, номер НОМЕР_4 , що виданий 28.07.2021 (а.с.8).
Івано-Франківський відділ Управління ДМС України в Івано-Франківській області листом від 30.04.2024 №Н-69/6/2602-24/2610/63-24 повідомив, що позиція позивача щодо небажання оформлення нового паспорта у формі ID-картки є необгрунтованою, підстав для побоювання формування унікального номера запису в Єдиному державному демографічному реєстрі немає, оскільки УНЗР у реєстрі вже сформований під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон - серія та номер НОМЕР_3 , виданого 11.07.2017 (а.с.9-10).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови видати паспорт у вигляді книжечки, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про громадянство України» документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України» Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення), згідно з пунктами 2 та 3 якого паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Пунктом 13 Положення встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
З 06.12.2012 набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону № 5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Частиною 1 статті 4 Закону № 5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 № 1474-VIII, який набрав чинності з 1 жовтня 2016 року (далі - Закон № 1474-VIII), статтю 13 Закону № 5492-VI доповнено частиною 3 наступного змісту: «Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.».
Також Законом № 1474-VIII частину 2 статті 21 Закону № 5492-VI викладено в такій редакції: «Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»
Згідно з частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Кабінету Міністрів України пунктом 7 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1474-VIII доручено у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Згідно з пунктами 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302 (далі - Порядок № 302), паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Обмін паспорта здійснюється у разі зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації) (підпункт 1 пункт 6 Порядку № 302).
Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктами 14 та 32 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
Отже, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 820/3327/16, від 29 листопада 2019 року у справі №260/1414/18, від 10 грудня 2020 року у справі № 240/575/20.
Що стосується посилань у позовній заяві на правову позицію щодо наявності права громадян на отримання паспорта у формі книжечки, яка була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.08.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), суд зазначає про таке.
У постанові від 18.08.2019 у справі № 0940/2105/18 Верховний Суд аналізував, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 за позовом особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії вказано на ознаки цієї типової справи:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.
Розглянувши зразкову справу № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону № 5492-VI.
Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 21, 22 частини 1 статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
Відтак, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач-суб'єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.
Повертаючись до матеріалів справи, судом встановлено, що визначальними її особливостями, на підставі яких вона (справа) не може бути визначена як типова є, зокрема, наступне.
По-перше, судом встановлено, що 28.07.2021 позивачу було видано паспорт громадянина України у формі ІD-картки № НОМЕР_1 на підставі особистої заяви-анкети ОСОБА_1 про внесення інформації до ЄДДР №6285514 від 12.07.2021, яка одночасно є згодою на обробку персональних даних (а.с.24). До того ж, ОСОБА_1 , звертаючись 14.06.2017 із заявою про оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, в інтересах якого діяла мати, вже надавав згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру і унікальний номер запису в Реєстрі вже був сформований (а.с.26).
Так, УНЗР № 2007060701856 йому було присвоєно у зв'язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон у 2017 році відповідно до заяви-анкети та облікової картки, який в подальшому при зверненні із заявами від 12.07.2021 про оформлення паспорту громадянина України та від 27.10.2021 щодо оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон був автоматично підтягнутий (а.с.24-25).
По-друге, матеріалами справи підтверджено, що при зверненні до органу міграційної служби із заявою від 05.04.2024, позивач не зазначив про наявність релігійних переконань і приналежність до окремої суспільної групи, що зумовлювало би необхідність у відмові від обробки персональних даних та видачі паспорта із безконтактним носієм інформації (а.с.8).
Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
При цьому, при прийнятті рішення у зразковій справі суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання особи.
Відтак, безпідставним є посилання позивача на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, оскільки ці висновки стосуються інших правовідносин, а саме при їх прийнятті суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.2024 від позивача до суду надійшла заява про відкликання ним згоди на обробку персональних даних відповідачем.
Суд погоджується з тим, що суб'єкт персональних даних наділений правом на відкликання згоди на обробку персональних даних, що передбачено п.11 ч.2 ст. 8 Закону України "Про захист персональних даних"; відповідна заява має бути адресована володільцю персональних даних.
Разом з тим, відповідно до листа Міністерства юстиції України від 26.04.2013 № 5543-0-33-13/6.1 "Щодо відкликання згоди на обробку персональних даних" роз'яснено, що відкликання згоди можливе лише стосовно майбутньої обробки персональних даних, але не тих даних, які вже були оброблені. Рішення та процеси, які були здійснені під час обробки персональних даних, не можуть бути анульованими.
Отже, отримання позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, який вже оформлявся позивачем, жодним чином не порушує його права та в будь-якому разі не є втручанням у приватне і сімейне життя ОСОБА_1
З вказаного також слід дійти висновку про відсутність порушень статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Суд також звертає увагу, що Верховний Суд у справі № 160/1/21 (постанова від 21 грудня 2022 року) погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв'язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.
Оскільки позивачем не наведено належних аргументованих доводів щодо протиправності оскаржуваних дій, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для відмови в задоволенні позову у повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає, що у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.