16 липня 2024 року Справа № 280/5132/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «СІГМА»
до Державної служби України з безпеки на транспорті
до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправною та скасування постанови
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «СІГМА» (далі - ТОВ «ТБ «СІГМА», позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека, відповідач 1), до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (далі -відповідач 2), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача 2 про застосування адміністративно-господарського штрафу від 30.04.2024 №ПШ 045112.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що Під час перевірки документів водієм транспортного засобу було надано співробітнику Укртрансбезпеки наступні документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; поліс № 219083678 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та спеціальний знак; протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за ідентифікаційним номером № UA057-003968C від 03.04.2023; протокол перевірки технічного стану транспортного засобу № 01171-00140- 23 від 13.02.2023; товарно-транспортна накладна від 12.03.2024 разом з відомостями на вантаж; індивідуальна контрольна книжка водія. Вищевказані документи були надані водієм співробітнику Укртрансбезпеки, однак не були взяті до уваги, та відповідно в акті про це не вказується. Зауважує, що при перевірці документів водієм транспортного засобу наголошувалося, що він не є ані автомобільним перевізником, ані водієм, який виконує внутрішні перевезення пасажирів чи/або вантажів колісними транспортними засобами та відповідно про це значиться у товарно-транспортній накладній про, що було повідомлено відповідача. Факт того, що переміщення вантажу (обладнання) було з одного складського приміщення до іншого підтверджується у товарно-транспортній накладній. Окрім того, водій є працівником ТОВ «ТБ «СІГМА» згідно з наказом про прийняття на роботу, а відтак відповідно до п. 1.3 Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010, вказані норми на нього не розповсюджуються. Також стверджує, що норма ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» стосується виключно міжнародних перевезень пасажирів та вантажів. Пояснює, що До документів для здійснення внутрішніх перевезень обов'язковими є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають перевіряти наявність вказаних документів під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезень. Водієм транспортного засобу, що належить Позивачу, було надано індивідуальну контрольну книжку водія, яку не було взято до уваги співробітником відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті.
Ухвалою судді від 06.06.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Представник відповідачів позов не визнав, на адресу суду через систему «Електронний суд» 17.06.2024 подав відзиви (вх. №28383, №28381), в яких проти позову заперечує, постанову вважає правомірною та зазначає, що порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385. Згідно з п.3.3. Інструкції, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа та інше. Виходячи з положень наведених норм, вказує, що водії транспортних засобів, які обладнані цифровими тахографами повинні надавати інспектору для контролю картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа, а автоперевізники зобов'язані здійснювати періодичний контроль за належним використанням водіями карток водія до цифрового тахографу. Таким чином, на думку відповідача, саме автомобільний перевізник несе відповідальність за належне використання водіями індивідуальної контрольної книжки водія або протоколу перевірки та адаптації тахографа. Пояснює, що при проведені рейдової перевірки водій не надавав посадовим особам Укртрансбезпеки індивідуальну контрольну книжку водія, що підтверджується фотофіксацією, здійсненою в момент проведення рейдової перевірки. Разом із цим, наголошує, що транспортний засіб марки IVECO, номерний знак НОМЕР_1 обладнаний цифровим тахографом, а тому водій мав надати не індивідуальну контрольну книжку, а особисту картку водія до цифрового тахографу. У даному випадку, на момент проведення перевірки перевізник не забезпечив водія особистою карткою водія до цифрового тахографу, яке було зафіксоване в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.03.2024 №АР044642. Наголошує, що з 01 жовтня 2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» від 03.06.2021 №1534-ІХ, яким абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» викладено в новій редакції, відповідно до якої перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У попередній редакції передбачалось «надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку оформленої індивідуальної контрольної книжки водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. З огляду на викладене, просить у задоволенні позову відмовити.
24.06.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №29584), у якій додатково наголошує, що як свідчить витяг з ЄДР позивач не надавав послуг з перевезення вантажів, а здійснював переміщення вантажу (обладнання) з одного складського приміщення до іншого для власних потреб, тому до позивача протиправно застосовано адміністративно-господарські санкції за відсутність картки водія чи роздруківки даних тахографа. В даному випадку, вважає, що позивач не є перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».
У свою чергу, представником відповідача 08.07.2024 через систему «Електронний суд» подані до суду заперечення (вх. №31617), у яких зауважує, що не зрозуміло, чому представник позивача стверджує, що у водія була присутня індивідуальна контрольна книжка водія, адже при діючому і справному цифровому тахографі, водій повинен користуватись особистою карткою водія, відповідно до законодавства. Вважає, що позивач, який вантажним транспортним засобом здійснював за власний кошт переміщення товарів є автомобільним перевізником в силу приписів Положення №340 та Закону України «Про автомобільний транспорт».
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «ТБ «СІГМА» є суб'єктом господарювання, офіційно зареєстрованим 11.05.2002. Видами діяльності позивача є: 46.34 Оптова торгівля напоями (основний); 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 82.92 Пакування, 52.10 Складське господарство, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 69.10 Діяльність у сфері права, 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
12.03.2024 працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Укртрансбезпеки, на 75 км + 812 м а/д Олександрівка-Кропивницький-Миколаїв проведено перевірку транспортного засобу марки IVECO, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_2 , (водій ОСОБА_1 ), який належить на праві власності позивачу, за результатами якої складено акт за №АР044642 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За результатами перевірки фахівцями Укртрансбезпеки встановлено порушення вимог ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 6.1 наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010, п. 3.3 розділу ІІІ наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, а саме: під час перевезення вантажів, перевізник не забезпечив водія особистою карткою водія до цифрового тахографу, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Водій з актом ознайомлений під підпис, зауважив також, що з актом не згодний.
Листом від 25.04.2024 №25/04/24/1 позивач повідомив Укртрансбезпеку, що враховуючи той факт, що водій є найманим працівником ТОВ «ТБ «СІГМА», він не є перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а отже акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.03.2024 АР044642 не має під собою жодних правових підстав для винесення постанови про накладення штрафу на ТОВ «ТБ «СІГМА».
Однак, 30.04.2024 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Укртрансбезпеки розглянуто матеріали перевірки та прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 045112, якою за порушення статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 6.1 наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010, п. 3.3 розділу ІІІ наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 17000,00 грн (відповідальність передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Вважаючи прийняту відповідачем постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом про її скасування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.
Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Отже, з огляду на викладене, Управління під час здійснення своїх повноважень діє як суб'єкт владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Аналіз зазначеної норми дає підстави вважати, що перевезення на комерційній основі означають надання послуг, а перевезення за власний кошт перевезення для власних потреб.
Як вбачається з наведеного, визначення особи перевізника не залежить від обраного та зареєстрованого ним КВЕД. Тобто дія закону поширюється на фізичних чи юридичних осіб - автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж й для власних потреб зокрема.
Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Статтею 34 Закону № 2344-III встановлені вимоги до автомобільного перевізника, останній зобов'язаний: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирі
Стаття 48 Закону №2344-ІІІ визначає перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Так, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Виходячи зі змісту цієї норми Закону, перелік документів, які повинен мати водій для здійснення вантажних перевезень, зазначений у статті 48 Закону № 2344-III не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, пунктом 1.3 якого визначено, що це Положення поширюється на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Відповідно до вимог пункту 6.1 цього Положення автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Отже, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон (що відповідає спірному випадку) повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі Інструкція №538), відповідно до пункту 1.4 якої її дія поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 терміни вживаються у такому значенні:
контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;
тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016).
Умови використання тахографів передбачені розділом III Інструкції № 385.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 розділу ІІІ Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).
Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Згідно з пунктами 3.5, 3.6 розділу ІІІ Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Системний аналіз вказаних норм свідчить, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон, які використовуються суб'єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів в обов'язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом. А для водія такого автомобіля, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-III, обов'язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнених тахокарт (або картки водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом) (реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв).
Автомобільний перевізник (у тому числі юридична особа, яка здійснює перевезення вантажу за власний кошт), здійснюючи внутрішні перевезення вантажу, зобов'язаний забезпечити наявність у водія транспортного засобу, обладнаного тахографом, при собі всіх документів, передбачених пунктами 3.3, 3.6 Інструкції №385, зокрема, у даному випадку, наявності при собі у водія транспортного засобу протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.
Пунктом 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.2010, визначено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III передбачено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом (або копію графіка змінності водіїв), передбачено Інструкцією №385 та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010.
За відсутності документів, зокрема, як у спірному випадку оформленої індивідуальної контрольної книжки водія, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт (для власних потреб) перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.02.2020 в справі №820/4624/17.
У цьому контексті суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу повинен мати лише водій, автомобільний перевізник, який здійснює міжнародні перевезення.
Як вже зазначалось, згідно з пунктом 1.1. Положення та пункту 1.1. Інструкції визначено, що ці нормативні документи розроблені відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».
Разом з тим, положення п. 1.3. вказаних нормативних актів про те, що вони поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами та на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавства передбачено виключний випадок, коли водій веде індивідуальну контрольну книгу водія - в разі якщо транспортний засіб не обладнано тахографом.
Поряд з цим, враховуючи, що транспортний засіб позивача обладнаний тахографом, відповідно до чинного законодавства України позивач зобов'язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнені тахокарти або роздруківку даних роботи тахографа.
Відсутність картки водія до цифрового тахографу 12.03.2024 під час проведення перевірки підтверджена актом від 12.03.2024 № АР044642, не спростовувалась позивачем під час розгляду справи.
При цьому, як слідує з позовної заяви, основним аргументом позивача, яким він обґрунтовує протиправність прийняття відповідачем оскарженої постанови, є те, що 12.03.2024 в день проведення рейдової перевірки співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області, ТОВ «ТБ «СІГМА» не надавало послуги у сфері перевезення вантажів, а здійснювало перевезення для власних потреб, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 12.03.2024, оскільки водієм переміщення вантажу (обладнання) здійснювалося з одного складського приміщення позивача до іншого за маршрутом: вул. Коломійцевська, буд. 21/2, м. Кривий Ріг - вул. Перша Виставкова, буд. 3, м. Кропивницький, вказані складські приміщення орендуються позивачем для власних потреб. Тобто, позивач не є перевізником в розумінні Закону №2344-ІІІ.
Суд звертає увагу, що норми статті 48 Закону №2344-ІІІ передбачають обов'язок перевізника та, зокрема водія пред'являти посадовим особам відповідача, які здійснюють перевірку, документи, на підставі яких здійснюється вантажне перевезення (зокрема, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу).
Враховуючи, що позивач під час проведення перевірки не мав документів, визначений для водія статтею 48 Закону №2344-ІІІ, в даному випадку оформленої індивідуальної контрольної книжки водія, то допустив правопорушення, внаслідок якого прийнято оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.
При цьому суд критично оцінює аргументи позивача, які зводяться до того, що він не надає послуг з перевезення, а тому під час здійснення внутрішніх перевезень у нього відсутній обов'язок використовувати тахограф чи індивідуальну книжку водія. Закон зобов'язує мати тахограф чи індивідуальну книжку водія у разі перевезення вантажу, а не надання послуг перевезення вантажів, про що вище суд вже зазначав.
Суд звертає увагу, що з 01.10.2021 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» від 03.06.2021 №1534-ІХ, яким абзац 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» викладено в новій редакції, відповідно до якої:
перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У попередній редакції передбачалось:
надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порівняльний аналіз наведених положень статті 60 Закону №2344-ІІІ (діючої та попередньо) дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт (тобто для власних потреб) перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не виділяє такої категорії перевезень вантажу, як перевезення вантажу для власних потреб юридичною особою, яка використовує найману працю водіїв, як і не передбачає надання якогось окремого, іншого, від визначеного Положенням №340, документа на підтвердження обліку часу роботи водія.
Суддів звертає увагу, що перевезення вантажів для власних потреб може здійснюватися не лише на короткі відстані в межах одного міста, а й на відстані, що зумовлюють довготривале перебування водіїв за кермом, для прикладу, між різними областями країни, або у декілька місць.
Отже, перевезення вантажів для власних потреб не може бути підставою для звільнення перевізника від виконання вимог законодавства щодо обліку робочого часу водія транспортного засобу, оскільки це суперечить меті та цілям нормативного регулювання відповідних суспільних правовідносин.
У відповідності до пункту «а» частини 1 статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.
Згідно з частиною 3 статті 10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.
Суд також, звертає увагу на те, що приписи пункту «а» частини 1 статті 10 вказаної Конвенції є універсальними для будь-якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.
В той же час, ведення тахографу передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі таких, протяжність маршруту яких становить понад 50 км.
Водночас, у разі, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування і є альтернативним способом контролю водіїв, або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Таким чином, оскільки сам позивач стверджує, що здійснював перевезення вантажу для власних потреб, а не надавав послуги з перевезення то відповідно до приписів статті 1 Закону №2344-ІІІ позивач є автомобільним перевізником, незалежно від того, чи здійснював він перевезення товару за власний кошт для власних потреб в межах господарської діяльності, чи в межах надання послуг з перевезення.
Отже, відсутність у водія під час здійснення перевезення оформленої індивідуальної контрольної книжки водія, свідчить про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону №2344-III.
Відтак, штрафна санкція до позивача як перевізника вантажу для власних потреб застосована правомірно, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 30.04.2024 №ПШ 045112 у сумі 17000,00 грн є законною та такою, що винесена в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «СІГМА» (69032, м. Запоріжжя, вул. Виборзька, буд. 8; код ЄДРПОУ 32006396) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 9, код ЄДРПОУ 39816845), до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 8) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак