16 липня 2024 року Справа № 280/4775/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-МАРІУПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД»
про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені
Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - ЗОВ ФСЗОІ, позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-МАРІУПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» (далі - ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ», відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році у розмірі 47659,21 грн.
На обґрунтування позовних вимог посилається на приписи ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України, Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 «Про порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів» та зазначає, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період складала 1490 осіб, таким чином, середньооблікова кількість осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого Законом, у ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ» повинна складати 60 осіб. Вказує, що середньооблікова кількість інвалідів у роботодавця склала 35 осіб, що є меншим ніж встановлено нормативом, а тому відповідно до ст. 20 Закону відповідач повинен до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 46963,98 грн. Окрім того, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка згідно із Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці від 15.05.2007 №223, починає нараховуватись пеня у розмірі 0,03%. Пояснює, що пеня за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів у поданій до суду позовній заяві відповідно до п. 3.7 Порядку позивачем розрахована на дату її подання, та становить 695,23 грн. На підставі викладеного, а також враховуючи, що відповідачем всупереч вимогам законодавства суми адміністративно-господарських санкцій та пені самостійно не сплачено, просить стягнути з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ» заборгованість у розмірі 47659,21 грн.
Ухвалою суду від 29.05.2023 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем було усунуто.
Ухвалою судді від 06.06.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 20.06.2024 через систему «Електронний суд» надав до суду відзив (вх. №29253), в якому зазначає, що фактично середньооблікова кількість штатних працівників відповідача складає лише 1 особу, що підтверджується щомісячними Звітами з праці форма № 1-ПВ місячна (за січень-грудень 2023 року). Зазначена обставина зумовлена тим, що підприємство (наказом № 60 від 15.06.2022) з 16 червня 2022 року призупинило дію трудових договорів з працівниками до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану з працівниками Товариства (додаток 1 до Наказу). Наголошує, що наразі цей наказ є діючим, не скасованим, дія трудових договорів не поновлена. Фактично, за наявності лише одного працівника на відповідача взагалі не повинна розповсюджуватись норма ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо установленого нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, адже кількість працюючих осіб є менше 8. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Згідно з офіційними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ» (код ЄДРПОУ 38673998) зареєстровано юридичною особою 12.06.2013. Види діяльності: 24.52 Лиття сталі (основний), 28.91 Виробництво машин і устатковання для металургії, 24.51 Лиття чавуну, 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, 25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали, 25.62 Механічне оброблення металевих виробів, 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення.
Згідно з даними наданими Пенсійним Фондом України та сформованим розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік у ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ» складає 1490 осіб. Кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» становить - 60 осіб. Середньооблікова кількість осіб з інвалідністю на підприємстві у 2023 році згідно з даними Пенсійного Фонду України становить 35 осіб. Даний норматив працевлаштування відповідачем не дотримано. Середня річна заробітна плата штатного працівника складає 1878,56 грн. За 25 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю, відповідач до 15 квітня 2024 року повинен був самостійна сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 46963,98 грн. Дана сума заборгованості по адміністративно-господарських санкціях підтверджується розрахунком сум АГС, який зроблено на підставі даних Пенсійного Фонду України, які ним отримані від відповідача зі звіту Єдиного соціального внеску за 2023 рік.
За несвоєчасну сплату відповідачем адміністративно-господарських санкцій за 2023 рік нараховано відповідачу пеню в сумі 695,23 грн, про що зазначено у розрахунку пені, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Оскільки адміністративно-господарські санкції та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачем в добровільному порядку не сплачено, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені Законом України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, виходячи з наведених норм, обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають:
-у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;
-у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
-у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;
-у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;
-у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами ч. 1 ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч. 2 ст. 19 Закону № 875-XII).
Згідно із ст.20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст. 250 Господарського кодексу України.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
В силу положень ст. 238 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, за ст. 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Разом з тим, відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком або збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Зазначена позиція також кореспондується з позицією Верховного Суду України, яка відображена у постанові від 28.05.2013 року по справі №21-386а12 та неодноразово підтримана у постановах Верховного суду, зокрема, проте не виключено, у постанові від 16.06.2020 по справі №813/3047/18.
Суд встановив, що твердження позивача щодо невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 25 осіб не відповідає дійсності з огляду на таке.
Приписами ч. 1-3 ст. 18-1 Закону № 875-XII передбачено, що особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.
Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Отже, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.
Зазначена правова позиція відображена у висновках Верховного Суду України в постанові від 20.06.2011 у справі № 21-60а11 та від 26.06.2012 № 21-105а12.
Верховний Суд України дійшов висновку, що на підприємство не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості осіб з інвалідністю для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись.
Разом з цим, суд вважає, що позивачем залишено поза увагою фактичні обставини, за яких Товариство не забезпечило в 2023 році працевлаштування особи з інвалідністю.
В даному випадку крім безпосередньо нормативно-правового регулювання обов'язку суб'єктів господарювання виконувати норматив зі створення робочих місць чи сплати адміністративно-господарських санкцій, є фактичні обставини, пов'язані зі проведенням на території, де зареєстрований та провадив господарську діяльність відповідач, активних бойових дій, постійних обстрілів території, евакуації населення тощо.
Як вже зазначалось, до учасника господарських відносин можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ст. 218 Господарського кодексу України).
Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан, який триває й на теперішній час.
Військова агресія рф проти України визнана згідно з листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за вих. №2024/02.0-7.1 форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Зазначені обставини, як підтверджено в цьому листі, з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
20.07.2023 Торгово-промислова палата України на своєму офіційному сайті повідомила про те, що: «Торгово-промислова палата України враховуючи надзвичайно складну ситуацію, з якою зіткнулась наша країна, ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). З метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Це надасть можливість за необхідністю роздруковувати відповідне підтвердження всім, кого це стосується.».
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Відповідно до наказу Мінреінтеграції тимчасового окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" вся територія Маріупольського району за винятком с. Заїченко, с. Пікузи з 05.03.2022 по теперішній час визначена тимчасово окупованою російською федерацією територією України.
Так, судом встановлено, що ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ» зареєстровано, як платник податків та зборів, та здійснювало свою діяльність за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Карпова, буд. 80.
За матеріалами справи, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України відповідач після 24.02.2022 фактично припинив господарську діяльність. 06.05.2022 відповідач змінив місце реєстрації на м. Запоріжжя, вул. Північне шосе/вул. Теплична, буд. 22 Б/1, кабінет 206, однак, фактична діяльність підприємства не поновлена (всі виробничі потужності залишись в м. Маріуполі).
В позовній заяві позивач вказує, що середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, у роботодавця (в Розрахунку рядок 02) склала 35 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом.
В той же час, фактично, середньооблікова кількість штатних працівників відповідача складає лише 1 особу, що підтверджується щомісячними Звітами з праці форма № 1-ПВ місячна (за січень-грудень 2023 року), код рядка 1040.
Зазначена обставина зумовлена тим, що підприємство відповідача (наказом № 60 від 15.06.2022) з 16 червня 2022 року призупинило дію трудових договорів з працівниками до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану з працівниками Товариства (додаток 1 до Наказу), наразі цей наказ є діючим, не скасованим, дія трудових договорів не поновлена.
Протилежного позивачем не доведено.
Так, відповідачем, через те, що внаслідок ведення активних бойових дій були знищені та значно пошкоджені потужності та майно ТОВ «МЕТІЕНВЕСТ-МРМЗ», а територія м. Маріуполя, де знаходяться виробничі потужності, є тимчасово окупованою, функціонування з об'єктивних і незалежних від Товариства причин є неможливим, господарська діяльність Товариства є припиненою, що виключає можливість забезпечення працівників роботою та виконання роботи працівниками Товариства за укладеними трудовими договорами, на підставі ст. 19 Закону № 875-XII був виданий наказ № 79/1 від 30.12.2022 «Про бронювання робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на 2023 рік», відповідно до якого заброньовані на 2023 рік 49 робочих місць в структурних підрозділах підприємства для працевлаштування осіб з інвалідністю (додаток 1 до цього наказу), вирішено після відновлення господарської діяльності підприємства:
ввести в структурних підрозділах 12 вакантних посад та створити робочі місця для осіб з інвалідністю згідно з додатком 2 до цього наказу із внесенням відповідних змін до штатного розпису;
при створенні робочих місць та працевлаштуванні осіб з інвалідністю в ТОВ «МЕТІЕНВЕСТ-МРМЗ» керуватися чинним законодавством України, діючими інструкціями з охорони праці та рекомендаціями медико-соціальної експертної комісії, індивідуальною програмою реабілітації тощо.
Також, відповідач 26.01.2024 листом проінформував ЗОВ ФСЗОІ та Запорізький обласний центр зайнятості про неможливість надання роботи та виконання роботи працівниками з 16.06.2022 та підтвердив, що у випадку відновлення виробничих потужностей та можливості працевлаштування осіб з інвалідністю, підприємство ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ» проінформує про таку можливість усі уповноважені органи шляхом подання відповідних форм звітності та листування. Вищевказаний лист отримано 31.01.2024 та 06.02.2024 відповідно, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
На підтвердження фактів знищення потужностей, неможливість забезпечення працівників роботою, призупинення дії трудових договорів, відкриття процедури банкрутства, у зв'язку із чим відповідач об'єктивно, за не залежних від нього причин, через обставини непереборної сили не виконав (та міг виконати) норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, що виключає необхідність сплати ним адміністративно-господарської санкції і пені, до матеріалів справи надано:
- Акт № 2 від 24.02.2022 про втрату доступу до первинних кадрових документів,
- Наказ № 60 від 15.06.2022 «Про призупинення дії трудових договорів з працівниками ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ» з додатком,
- Повідомленням про можливе зупинення (скорочення) виробництва на адресу Маріупольського міського центру зайнятості вих. № 02/42 від 21.04.2022,
- Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.02.2023 про порушення провадження у справі № 908/306/23 про банкрутство ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ»,
- Заочний акт №14_МРМЗ_ЗАВОДОУПРАВЛІННЯ_400 фіксації подій, їх причин та наслідків в результаті яких підприємство зазнало економічних втрат від 28.06.2022 з додатками.
Доказів, які б свідчили про те, що відповідачем неправомірно або безпідставно відмовлено особам з інвалідністю у прийнятті на роботу, які були направлені центром зайнятості або безпосередньо звернулись до відповідача, позивачем до суду не надано.
Суд зазначає, що законодавство про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні передбачає, що створюючи спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємства, установи і організації здійснюють для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, що суттєво ускладнено в умовах воєнного стану, бойових дій, постійних обстрілів, дистанційної роботи виключно малої кількості працівників від загального штату.
Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність у діях відповідача вини за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а отже відсутні підстави для стягнення з нього адміністративно-господарських санкцій та, відповідно, пені за їх несплату.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 75, оф. 226, код ЄДРПОУ 20508338) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-МАРІУПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» (69106, м. Запоріжжя, Північне шосе/вул. Теплична, буд.22 «Б»/1, каб. 206, код ЄДРПОУ 38673998) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак