15 липня 2024 року м. Ужгород№ 260/3245/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
Адвокат Михалків Б.С. в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), якою просить суд визнати протиправною відмову відповідача у звільненні позивача з військової служби; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі абз. 4 пп."г" п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за рідною сестрою ОСОБА_2 .
Позов мотивовано тим, що до моменту мобілізації позивач здійснював фактичний догляд за своєю рідною сестрою ОСОБА_2 , яка є інвалідом другої групи з дитинства, що підтверджено відповідним висновком МСЕК, є вдовою, батьків та дітей не має, проживає разом з позивачем у його квартирі за однією адресою у АДРЕСА_1 . На даний час інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за хворою сестрою крім позивача не має, що створює ризики для життя та здоров'я рідної сестри позивача ОСОБА_2 . У зв'язку з цими обставинами позивач подав рапорт про звільнення з військової служби командуванню військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд), а саме у зв'язку з необхідністю постійного догляду за рідною сестрою ОСОБА_2 .
Відповідачем було відмовлено у звільненні позивача з військової служби, оскільки у довідці МСЕК не зазначено, що ОСОБА_2 потребує стороннього догляду.
Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Ухвалою судді від 13.05.2024 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву відповідачем.
Вказану ухвалу та примірник позовної заяви було направлено в електронний кабінет у системі Електронний суд військової частини НОМЕР_2
17 червня 2024 року представником позивача подано відзив на позовну заяву у якому заперечує проти позовних вимог повністю та вказує, що солдатом ОСОБА_3 , до свого рапорту додано довідку МСЕК від 08.01.2008 серія НОМЕР_3 , в якій вказано, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється особою з інвалідністю 2 групи, з висновком: протипоказана будь-яка праця (без зазначення про необхідність постійного стороннього догляду).
Також, була додана довідка ЛКК №14/4 від 05.04.2024 та висновок ЛКК №15/4 від 05.04.2024 «Про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» за формою № 080-2/о в якому зазначено про те що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
В той же час, необхідністю постійного догляду за сестрою ОСОБА_2 , якій згідно висновку лікарсько-консультативної комісії № 15/4 від 05.04.2024 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданого КНП «Ужгородський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», рекомендується в отриманні соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, (який дійсний до 05.04.2025), не відповідає поняттю «постійний догляд» який передбачає безперервний догляд, який надається особі, який надається особі без будь-якого часового обмеження.
При цьому, відповідач вказує, що саме на наявності висновку МСЕК як належного медичного документу, який підтверджує необхідність стороннього догляду, наголошує Верховний Суд у постанові від 15.11.2019 у справі №п/811/1375/16. Підсумовуючи вищенаведене, протиправність, наявність якої є підставою для задоволення адміністративного позову, в діях (бездіяльності) уповноважених осіб військової частини НОМЕР_2 відсутня.
Розглянувши справу в порядку спрощеного (письмового) провадження за наявними матеріалами, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 з 29.03.2024 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 29.03.2024 №89 (а.с. 39).
У квітні 2024 року позивач звернувся до командування Військової частини НОМЕР_2 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі пп.г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - через такі сімейні обставини як «у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або особою, яка за висновком МСЕК чи ЛКК закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд».
До рапорту позивач додав наступні документи: нотаріально завірену копію паспорта військовослужбовця ОСОБА_1 та паспорта сестри військовослужбовця ОСОБА_2 , нотаріально завірену копію довідки МСЕК від 08.01.2008 року, нотаріально завірену копію висновку за формою 080-2/о за № 15/4 Лікарсько-кваліфікаційної комісії КНП «Ужгородський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 05.04.2024 року, нотаріально завірену копію довідки ЛКК № 14/4 від 05.04.2024 року КНП «Ужгородський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», нотаріально завірену копія довідки про реєстрацію місця проживання № 130, що видана ТОВ «УЖБУДСЕРВІС» від 08.04.2024 року, нотаріально завірену копію свідоцтва про народження військовослужбовця ОСОБА_1 , нотаріально завірену копію свідоцтва про народження сестри військовослужбовця ОСОБА_2 , нотаріально завірену копію свідоцтва про смерть матері військовослужбовця ОСОБА_1 , нотаріально завірену копію свідоцтва про смерть батька військовослужбовця ОСОБА_1 , нотаріально завірену копія довідки ЛКК № 17/4 від 16.04.2024 року (позивача).
Військова частина НОМЕР_2 за результатами розгляду поданого рапорту повідомила позивача листом від 24.04.2024 про те, що командуванням військової частини НОМЕР_2 прийнято рішення про те, що зазначений рапорт не підлягає погодженню. Згідно вказаного листа, відмова у погодженні вказаного рапорту обгрунтована тим, що солдатом ОСОБА_4 , до свого рапорту додано довідку МСЕК від 08.01.2008 серія НОМЕР_3 , в якій вказано, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється особою з інвалідністю 2 групи, з висновком: протипоказана будь-яка праця (без зазначення про необхідність постійного стороннього догляду) та довідка ЛКК №14/4 від 05.04.2024 та висновок ЛКК №15/4 від 05.04.2024 «Про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» за формою № 080-2/о в якому зазначено про те що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
В той же час, необхідністю постійного догляду за сестрою ОСОБА_2 , якій згідно висновку лікарсько-консультативної комісії № 15/4 від 05.04.2024 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданого КНП «Ужгородський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», рекомендується в отриманні соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, (який дійсний до 05.04.2025), не відповідає поняттю «постійний догляд» який передбачає безперервний догляд, який надається особі, який надається особі без будь-якого часового обмеження.
Вважаючи відмову командування військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби протиправною позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і до сьогодні.
При цьому, Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено проведення загальної мобілізації.
Статтею 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) встановлено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із частинами 3, 4, 6 статті 2 Закону № 2232-ХІІ Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Згідно частини 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно з пунктом 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункт 241 Положення №1153/2008).
Підпунктом 2 пункту 225 Положення передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Абзацом 2 пункту 14.10 Інструкції №170 передбачено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абзац 13 пункту 14.10 Інструкції № 170).
Додатком 19 Інструкції № 170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до п. 5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом г пункту 1 частини четвертої, підпунктом ґ пункту 2 частини п'ятої, підпунктом г пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах визначених в Законі № 2232-XII, а саме серед інших у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 під час дії військового стану.
Наполягаючи на необхідності здійснення постійного догляду за сестрою, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, позивач вказує на те, що необхідність такого догляду підтверджена довідкою МСЕК №0160078 від 08.01.2008, висновком КНП «Ужгородський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» №15/4 від 05.04.2024 де зазначено щодо рекомендацій соціальних послуг: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи та довідкою ЛКК від 05.04.2024 №14/4 виданої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у заключенні якої вказано «потребує постійного стороннього догляду».
Аналізуючи поданий позивачем висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я суд вважає, що такий висновок не може підтверджувати необхідності здійснення постійного стороннього догляду за хворою сестрою, оскільки належним підтвердження цього факту є висновок медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV (далі - Закон № 2961-IV) особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність; інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист; медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
Частиною 1 статті 7 Закону № 2961-IV визначено, що медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я.
Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).
Згідно з пунктом 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Пунктом 17 Положення № 1317 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Підпункт 1 пункту 11 Положення № 1317 визначає, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають серед інших: - ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків; - потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування.
Таким чином, необхідність здійснення постійного стороннього догляду за особами з інвалідністю, що досягли повноліття підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» встановлено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема серед інших: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Суд погоджується із доводами відповідача про те, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою особою підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.
Позивач висновку медико-соціальної експертної комісії, якою була би підтверджена необхідність постійного стороннього догляду за його сестрою, до рапорту не надав, а з наданої позивачем довідки МСЕК №0160078 (аркуш справи 12) слідує, що ОСОБА_2 встановлена ІІ група інвалідності з дитинства, а також вона є непрацездатною, однак у вказаній довідці відсутній висновок про те, що сестра позивача - ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.
Отже, вказана довідка МСЕК та заключення лікарсько-консультативної комісії від 05.04.2024, надані позивачем до рапорту, не можуть бути визнані документами, передбаченими чинним законодавством, на підставі яких позивач підлягає звільненню з військової служби.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Системний аналіз наведеного вище дає підстави дійти висновку, що дії відповідача правомірні та узгоджуються з вимогами встановленими частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяЮ.Ю.Дору