16 липня 2024 року м. Ужгород№ 260/4076/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівський район, Львівська область, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Львівській області), яким просить суд: 1. Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яка викладена у Рішенні №047250018164 від 09.05.2024 року, щодо виплати грошової допомоги згідно п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти місячних пенсій. 2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу згідно п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач зверталася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, відповідач повідомив, що посада на якій ОСОБА_1 працює з 21.10.2019 року не передбачена переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років згідно Постанови КМУ від 04.11.1993 №909, то до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років (спеціального стажу), період роботи на такій посаді не зараховується. Як наслідок, відсутні підстави для виплати при призначенні пенсії за віком грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Позивач вважає таку відмову протиправною.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву.
08 серпня 2023 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні. Вказує, що оскільки Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах та міжшкільних навчальних закладах не передбачено посади «завідувач відділення», то права на виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій ОСОБА_1 не має.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Як слідує з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1 з 02.07.2023 року, отримує пенсію за віком, розмір якої обчислено за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Загальний страховий стаж позивача становить 42 роки, 08 місяців, 10 днів.
01.12.2023 року ОСОБА_1 , звернулась із заявою до територіального органу Пенсійного фонду України щодо нарахування їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 05.12.2023 року за №047250018164 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » позивачу було відмовлено у виплаті десяти місячних пенсій, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 з 21.10.2019 року працює на посаді, яка не передбачена переліком посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.
02.05.2024 року ОСОБА_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення перерахунку пенсії, а саме виплати грошової допомоги у розмірі 10 пенсій як працівнику освіти згідно з актом.
Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 09.05.2024 року за №047250018164 позивачу було відмовлено у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 пенсій як працівнику освіти ОСОБА_1 , оскільки завідувачі відділенням, які працюють у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації Переліком №909 не передбачено.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною позивач звернулась із даним позовом до суду.
Визначаючись щодо предмету спору суд зазначає, що в межах даної судової справи спірним є наявність правових підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій згідно пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі Порядок №1191), цей Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №49 - 51, ст.376), та механізм її виплати.
Пунктом 2 Порядку №1191 передбачено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., №3, ст.10), що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (ЗП України, 1994 р., №4, ст. 70; Офіційний вісник України, 2002 р., №39, ст. 1820; 2004 р., №46, ст. 3052).
За приписами пунктів 5 - 7 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Як убачається із Переліку №909, до переліку посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено роботу у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах на таких посадах: директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Відповідно до абзацу першого пункту 3 частини першої статті 28 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 №1556-VII (далі Закон №1556-VII), коледж заклад вищої освіти або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження та/або творчу мистецьку діяльність.
Приписами частини другої статті 53 Закону №1556-VII визначено, що педагогічні працівники - це особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах провадять навчальну, методичну та організаційну діяльність.
Згідно з частиною третьою статті 55 Закону №1556-VII повний перелік посад науково-педагогічних і педагогічних працівників вищих навчальних закладів установлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, у Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, посада завідувача відділенням навчального закладу відноситься до посад педагогічних працівників.
Отже, згідно норм чинного законодавства посади, на якій перебувала позивач «завідувача відділення» є педагогічною, а тому зазначений період роботи позивача на цій посаді підлягає зарахуванню до спеціального (педагогічного) стажу роботи відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Вказані висновки також викладені в постанові Верхового Суду від 22.05.2018 у справі №308/5434/17.
Водночас, аналізуючи наведені норми законодавства у подібних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №876/5312/17 (№442/456/17) дійшла висновку про те, що при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії та зарахуванні до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до пільгового стажу педагогічного працівника має зараховуватись такий стаж навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909.
З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення вихователів, які є працівниками освіти та мають право на отримання пенсії за вислугу років, суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача на посаді завідувач відділення з правом викладання у відокремленому структурному підрозділі» «Нікопольський фаховий коледж Дніпровського Державного аграрно-економічного університету» з 21.10.2019 року слід зараховувати до пільгового стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином, позивач, згідно з записами трудової книжки, має необхідний спеціальний стаж (більше 30 років) для одержання грошової допомоги відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області в наданні позивачу грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, є протиправною.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд робить висновок, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав адміністративний позов підлягає задоволенню.
Частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області суму судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівський район, Львівська область, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 09.05.2024 року за №047250018164, щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 (десять) місячних пенсій у відповідності до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівський район, Львівська область, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) сплаченого судового збору
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич