15 липня 2024 рокуСправа №160/4672/24
Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (вул.Саєнка Андрія, 10, м.Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
20 лютого 2024 року позивачка звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області №104650016869 від 09.02.2024 про відмову у призначенні пенсії позивачці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Київській області зарахувати періоди роботи з 01.12.1992 по 25.11.1994 та з 29.11.1994 по 25.11.1996 до мого загального стажу, призначити та виплатити пенсію позивачці з дня виникнення права на її призначення, а саме з 02.12.2023 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що вона звернулася до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.02.2024р. №104650016869 позивачці відмовлено у призначенні пенсії та не враховано певні періоди її роботи. Позивачка вважає таку відмову протиправною, у зв'язку з чим звернулася до суду із цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
26 березня 2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому вони просили відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до журналу операцій ЕПС №104650016869 рішення про відмову у призначенні пенсії від 09.02.2024 ОСОБА_2 , за заявою приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області не опрацьовувалась. Враховуючи зазначене, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області є неналежним відповідачем щодо відмови позивачу у призначенні пенсії пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримав ухвалу суду 20.02.2024 р., але відзиву на позовну заяву та будь-яких документів, що стосуються цього предмету спору, до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.
Натомість, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримало ухвалу суду 20.02.2024 р. та надало відзив, де заперечило проти позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 05.02.2024 року звернулась до Пенсійного фонду із заявою про призначення мені пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності органом розгляду заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішенням від 09.02.2024 №104650016869 Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області відмовило позивачці у призначенні пенсії за віком, зазначивши, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи з 01.01.1992 по 25.11.1994, з 29.11.1994 по 25.11.1996 неможливо зарахувати, оскільки рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року».
Згідно трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 містяться записи про такі періоди роботи:
- з 19.11.1991 - прийнята в д/с 113 при музичним керівником на 0,5 ставки (наказ №636 від 20.11.1991);
- з 01.09.1993 - переведена музичним керівником в д/с 113 на повну робочу ставку;
- 25.11.1994 звільнена за власним бажанням в порядку переводу в д/с 213 (наказ №39 від 25.11.1994);
- з 29.11.1994 по 25.11.1996 р. - прийнята на посаду музичного керівника в музичний освітній заклад «школа - дитячий сад №213» управління освіти адміністрації міста Краснодар (наказ №140-Л від 28.11.1994);
Вважаючи відмову у призначенні пенсії за віком та неврахування періоду роботи з 01.01.1992 по 25.11.1994, з 29.11.1994 по 25.11.1996р., позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі - Закон №1058- ІV).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
З 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058- ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058- ІV).
Основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника з огляду на положення статті 48 Кодексу законів про працю України, статті 62 Закону №1788-ХІІ та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, є трудова книжка.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України №1058, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі, Україна та рф (надалі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (ст. 5 Угоди).
Відповідно до ст. 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Згідно із ч. 3 ст. 6 Угоди, обчислення пенсій відбувається із заробітку (доходів) за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж. У тому випадку якщо у державах-учасницях Угоди введено національну валюту, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Відповідно до Постанови КМУ від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (надалі - Постанова №1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно із Угодою.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на період роботи позивача в рф.
Окрім цього, згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської соціальної хартії та ст. 46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, відповідач неправомірно відмовив у врахуванні при обчисленні розміру пенсії заробітної плати (доходу) позивача за періоди роботи на території рф.
За наведених обставин, пенсійним органом протиправно не були враховані до страхового стажу позивача періоди його роботи на території рф з 01.01.1992р. по 25.11.1994р., з 29.11.1994р. по 25.11.1996р.
Крім того, копією трудової книжки серії НОМЕР_2 підтверджено роботу позивачки в спірні періоди.
З огляду на наведене, суд доходить висновку про безпідставне неврахування до страхового стажу роботи позивачки періодів роботи з 01.01.1992р. по 25.11.1994р., з 29.11.1994р. по 25.11.1996р.
Щодо позовної вимоги позивачки про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду у Київській області призначити їй пенсію, суд зазначає таке.
В рамках заявлених позовних вимог та доказів, поданих на їх обґрунтування, не вбачається можливим встановити достатність підстав та умов для призначення такої пенсії, а саме: чи вистачає набутого позивачем страхового стажу для призначення такого виду пенсії.
На час розгляду справи пенсія ще не призначена і остаточний правильний обрахунок страхового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком, пенсійним органом не проведено, відтак, останнім і не зроблено остаточного висновку про наявність/відсутність у позивача достатнього стажу для призначення такої пенсії.
При цьому, призначення пенсії, в тому числі і обрахування стажу, необхідного для її призначення, за законом віднесено до компетенції відповідних управлінь Пенсійного фонду України, якому після остаточного обрахунку стажу позивача визначитись із тим, чи достатньо такого стажу для призначення позивачеві пенсії за віком.
За наведених обставин, підстави для зобов'язання відповідача призначити позивачеві пенсію за віком відсутні.
У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Разом з тим, з метою ефективного захисту прав позивача, керуючись приписами ч. 2 ст. 9 КАС України, якими передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, при цьому, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, у цьому випадку, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
З урахуванням викладеного, позов належить задовольнити частково.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому підлягає стягненню з Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у сумі 605,60 грн.
Керуючись ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (вул.Саєнка Андрія, 10, м.Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 09.02.2024 р. №104650016869.
Зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 01.01.1992р. по 25.11.1994р., з 29.11.1994р. по 25.11.1996р.
Зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 05.02.2024 р. про призначення пенсії за віком.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко