15 липня 2024 рокуСправа №160/9575/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не розгляду рапорта ОСОБА_1 про направлення на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану здоров'я щодо подальшої придатності до проходження ОСОБА_1 військової служби за мобілізацією;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України розглянути рапорт ОСОБА_1 про направлення на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану здоров'я щодо подальшої придатності до проходження військової служби за мобілізацією.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він проходить службу у ВЧ НОМЕР_1 . Позивач вказує, що він неодноразово звертався за медичною допомогою у зв'язку зі станом здоров'я. Звернення позивача з проханням прийняти рапорт про направлення на військово-лікарську комісію відповідачем протиправно не розглядався. Також, позивач зазначає, що він не може подати рапорт на звільнення з лав Збройних Сил України, тому що не направлявся на проходження військово-лікарської комісії (далі - ВЛК). Вважаючи бездіяльність відповідача щодо нерозгляду рапорту позивача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що рапорт позивача про направлення його на ВЛК відповідачем отримано, проте розгляд рапорту та направлення позивача на ВЛК не можливе у зв'язку з його самовільною відсутністю за місцем служби. Відповідно до пункту 6.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008, направленню військовослужбовця на ВЛК передує встановлення попереднього діагнозу та визначення мету його огляду військово-лікарською комісією; попередній діагноз та мета огляду зазначаються у направленні ВЛК за уніфікованою формою, передбаченою додатком 14 до зазначеного Положення. Оскільки позивач самовільно залишив місце служби, виставлення йому попереднього діагнозу та визначення мети огляду ВЛК (якщо для цього є підстави), є фізично неможливим.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 23.05.2022 призваний на військову службу під час мобілізації у зв'язку з військовою збройною агресією російської федерації на підставі Указу Президента №69/2022 «Про загальну мобілізацію».
17.06.2022 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 114 позивач, який призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 17 червня 2022 року №41-РС на посаду старшого номера обслуги стартового взводу стартової батареї 2 підрозділу та прибув із військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
За час проходження військової служби, внаслідок здійснення обов'язків військової служби під час мобілізації у позивача з'явилась важка форма міопічного астигматизму.
Вказане захворювання полягає в порушенні форми рогівки або кришталика, в результаті чого відсутня можливість чітко бачити зображення. Деякі фрагменти зображень виходять чіткими, а інші фрагменти - розмитими. Внаслідок складного міопічного астигматизму знижується зір як вдалину так і на короткі дистанції (до 5 метрів), постійно спостерігається викривлене бачення і іноді роздвоєння предметів, виникає головний біль. Вказані обставини зумовлені порушенням в оці кровообігу, що призводить до дистрофічних змін на очному яблуці. Спостерігається значне зниження гостроти зору, предмети здаються розмитими, досить часто з'являється двоїння предметів.
Звернувшись за медичною допомогою до чергового лікаря медичної роти військової частини НОМЕР_1 , за результатами проведеного огляду, позивача було повідомлено про необхідність направлення його на лікування та негайної потреби у хірургічному втручанні.
За результатами огляду позивача лікарем-офтольмологом 10.02.2023 встановлено втрату гостроти зору одного ока на рівні 0,1 , другого ока 0,2. Лікарем-офотольмологом попереджено позивача про те, що у разі незабезпечення хірургічного втручання з можливою заміною хрусталика, можлива втрата зору взагалі.
Незважаючи на наявність висновку лікаря-офтольмолога, клопотання ОСОБА_1 про направлення на медичний огляд, лікарем медичної роти не надано позивачу відповідне направлення для проходження медичного огляду.
Оскільки направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією ОСОБА_1 не було надано, останній неодноразово звертався до безпосереднього командира з рапортом про направлення його на медичний огляд військово-лікарською комісією для встановлення стану здоров'я та можливості подальшого проходження військової служби за мобілізацією.
Позивач неодноразово звертався з рапортами до уповноважених представників, в тому числі керівництва військової частини НОМЕР_1 про його направлення на військово-лікарську комісію для визначення стану здоров'я щодо придатності до несення військової служби в подальшому. Однак рапорти не приймались, у зв'язку із чим позивач вимушений був звертатись зі скаргами до Генерального штабу ЗСУ від 31.01.2024 р., 20.03.2024 р. та рапортом від 21.03.2024 р.
Однак командування рапорт не розглянуло та відмовляється направляти позивача на медичний огляд військово-лікарською комісією.
13.03.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №73 Позивач, який призначений наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 11 березня 2024 року №379-РС на посаду солдата резерву 52 запасної роти військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_2 , виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
14.03.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 74 пункт старшого солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини на посаду старшого номера обслуги стартового взводу стартової батареї 2 підрозділу групи підрозділів та знято з усіх видів забезпечення. Вважати таким, що самовільно залишив військову частину з 13 березня 2024 року.
14.03.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно- господарської діяльності) № 124 призначено службове розслідування щодо з'ясування причин та обставин, що призвели до того, що старший солдат ОСОБА_1 не прибув до нового місця проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 .
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду рапорту на направлення його для огляду військово-лікарською комісією, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовною заявою.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з підпунктом «б» пункту 6.1 глави 6 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402, направлення на медичний огляд проводиться військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.
Пунктом 115 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999 визначено, що вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов'язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Положеннями статті 20 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Порядок розгляду заяв (клопотань) визначено, зокрема, в статті 15 зазначеного Закону, відповідно до якої, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рапорт позивача надійшов до військової частини НОМЕР_1 16.04.2024 та був зареєстрований за вхідним номером 961.
В свою чергу відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження опрацювання та надання відповіді по суті порушених в рапорті позивача питань.
Суд критично оцінює доводи відповідача, що ОСОБА_1 був відсутнім на службі на момент надходження рапорту та по теперішній час, що на думку представника відповідача унеможливлює розгляд рапортів, оскільки чинне законодавство не встановлює таких обмежень чи заборон, як відсутність на службі, як підставу для не розгляду рапортів.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що Військовою частиною НОМЕР_1 допущено протиправно бездіяльність щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 16.04.2024р. про направлення на ВЛК.
Доводи відповідача щодо недотримання Інструкції в частині необхідності долучення висновків первинного медичного огляду спростовуються описом вкладень, з яких вбачається, що позивачем було долучено до рапорту висновок чергового лікаря медичної роти військової частини НОМЕР_1 , результати огляду позивача лікарем-офтольмологом від 10.02.2023 р.
Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суд зазначає, що останній має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відповідач не обґрунтував неможливість розгляду рапорту позивача, а також не надав доказів розгляду такого рапорту.
При цьому, суд зауважує, що при вирішенні цієї справи не надається правова оцінка підставам та обґрунтованості рапорту позивача від 16.04.2024, як такого, в т.ч. наявності підстав для його задоволення, оскільки ці питання перебувають у компетенції відповідача.
Враховуючи вищенаведене, з метою відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 16.04.2024 про направлення на ВЛК.
Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)
Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Отже, суд вказує, що інші аргументи та підстави, зазначені сторонами, не спростовують висновків суду, викладених вище, оскільки судом надано правову оцінку основним аргументам, на яких ґрунтувалися доводи та заперечення учасників справи та оцінено їх в розрізі норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про направлення на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану здоров'я щодо подальшої придатності до проходження ОСОБА_1 військової служби за мобілізацією.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України розглянути рапорт ОСОБА_1 про направлення на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану здоров'я щодо подальшої придатності до проходження військової служби за мобілізацією.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька