09 січня 2024 рокуСправа №160/28996/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,-
06.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся Дніпропетровського окружного адміністративного до суду із позовом до Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради, в якому просить:
- визнати неправомірною бездіяльність Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради у формі ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 про доступ до публічної інформації №23/19-7/6 від 19.07.2023 року;
- зобов'язати Комунальне підприємство «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради надати повну, достовірну та точну інформацію, що запитувалась згідно запиту про доступ до публічної інформації ОСОБА_1 №23/19-7/6 від 19.07.2023 року.
В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем станом на день подання позовної заяви не надано відповідь на запит про доступ до публічної інформації. При цьому, у позовній заяві вказано, що інформація, яка запитувалась позивачем у запиті від 19.07.2023 року №23/19-7/6 є такою, що сприяє дієвому контролю за витрачанням та запобіганню привласненню публічних коштів.
Ухвалою від 09.11.2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
11.12.2023 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, яким заперечується проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, так як витребування копії позовної заяви до ТОВ «Кондор Логістик» є витребуванням службової інформації. При цьому, з посиланням на п. 5 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідач вказує, що розпорядниками інформації є державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку. При цьому, унітарне комунальне підприємство не має на меті отримання прибутку. Оскільки відповідач відноситься до унітарних комунальних підприємств, відтак, ненадання запитуваної інформації є правом, а не обов'язком відповідача.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
19.07.2023 року позивачем подано до відповідача запит №23/19-7/6, в якому просив: «Надати електронну копію позовної заяви Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради по справі №914/767/23 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» (ЄДРПОУ: 39046990) про розірвання договору поставки та стягнення 130 335,00 грн.»
Відповідачем надано відповідь на запит листом №4/1759 від 27.11.2023 року. Так, витребування копії позовної заяви до ТОВ «Кондор Логістик» є витребуванням службової інформації. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації є державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку. Унітарне комунальне підприємство не має на меті отримання прибутку. Оскільки відповідач відноситься до унітарних комунальних підприємств, відтак, ненадання запитуваної інформації є правом, а не обов'язком. Надання службової інформації стороннім особам може нанести шкоду інтересам підприємства. Додатково зазначено, що позовна заява є судовим процесуальним документом. Ознайомлюватись з матеріалами справи мають право лише сторони по справі. Позивач не є стороною по справі, а тому не має права на отримання копії позовної заяви чи інших процесуальних документів по справі №914/767/23.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на запит №23/19-7/6 від 19.07.2023 року станом на дату звернення до суду, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюється Законом України «Про інформацію» від 02.10.1992 року №2657-XII (далі - Закон №2657-XII).
Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону №2657-XII встановлено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Згідно ст. 5 Закону №2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).
Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом (стаття 2 Закону №2939-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених вказаним Законом.
Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб'єктом владних повноважень.
Доступ до інформації забезпечується, зокрема шляхом надання інформації за запитами на інформацію (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону №2939-VI).
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 13, п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону №2939-VI розпорядники інформації, до яких, зокрема належать органи державної влади і органи місцевого самоврядування, зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Частинами першою і другою ст. 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 вказаного Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 вказаного Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 вказаного Закону. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 Закону №2939-VI).
У силу ч. 3 ст. 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Таким чином, Законом України №2939-VI регламентовано такі варіанти поведінки розпорядника інформації у разі одержання запиту на інформацію: надання відповіді на запит на інформацію у строк, передбачений ст. 20 Закону №2939-VI; прийняття рішення про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію (ч.ч. 6, 7 ст. 22 Закону №2939-VI); відмова в задоволенні запиту на інформацію; направлення запиту належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 надіслав на адресу Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради запит на інформацію відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проте, відповідач відповіді на запит позивача у встановлений строк та станом на день подання позовної заяви (06.11.2023 року) не надав.
Суд звертає увагу, що відповідно до п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 13 Закону №2939-VI:
- особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг є розпорядниками інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
- державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, є розпорядниками інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону №2939-VI не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов'язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою статті 23 Закону України "Про основи національного спротиву"). Не може бути також обмежено доступ до інформації про наявність у фізичних осіб податкового боргу. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.
Тобто, комунальні підприємства є розпорядниками інформації щодо розпорядження комунальним майном, зокрема, інформації про використання коштів, розподіл доходів від надання послуг (продукції, товарів), виплати заробітної плати працівникам, використання вкладів та дотацій з бюджетів, інші витрати, та прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.
За інформацією із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Комунальне підприємство «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради є комунальним підприємством, заснованим Дніпропетровською обласною радою за КВЕД 86.10 Діяльність лікарняних закладів.
Відповідно до частини 1 статті 78 Господарського кодексу України Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
Також частиною 3 статті 78 Господарського кодексу України визначено, що майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Абзацом 8 частини 1 статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я встановлено, що заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.
Згідно із пунктом 2 частиною 1 статті 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 зазначеного закону.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закон № 2939-VI розпорядниками інформації визнаються:
- юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
- суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;
Таким чином, Комунальне підприємство «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» як підприємство, що діє на основі відповідної ліцензії та фінансується з місцевого бюджету, є розпорядником публічної інформації у розумінні статті 13 Закону України “Про доступ до публічної інформації”.
Аналізуючи запит позивача від 19.07.2023 року про доступ до публічної інформації та відповідь відповідача на такий запит, суд зазначає таке.
Відповідач у листі №4/1759 від 27.11.2023 року вказав, що витребування копії позовної заяви до ТОВ «Кондор Логістик» є витребуванням службової інформації. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації є державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку. Унітарне комунальне підприємство не має на меті отримання прибутку. Оскільки відповідач відноситься до унітарних комунальних підприємств, відтак, ненадання запитуваної інформації є правом, а не обов'язком. Надання службової інформації стороннім особам може нанести шкоду інтересам підприємства. Додатково зазначено, що позовна заява є судовим процесуальним документом. Ознайомлюватись з матеріалами справи мають право лише сторони по справі. Позивач не є стороною по справі, а тому не має права на отримання копії позовної заяви чи інших процесуальних документів по справі №914/767/23.
Так, суд зазначає, що згідно з частинами першою та другою статті 6 Закону №2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
До службової може належати така інформація (ч. 2 ст. 9 Закону №2939-VI):
1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;
2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Верховний Суд у постанові від 05.04.2023 року по справі №420/27593/21 зазначив, що можливість віднесення інформації до конфіденційної, таємної чи службової не слід розуміти як єдину достатню підставу для обмеження доступу до конкретної інформації, що містить ознаки будь-якого із названих видів інформації.
Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону №2939-VI.
Ці вимоги називають «трискладовим тестом», який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. За умови додержання сукупності всіх трьох підстав може бути обмежено доступ до інформації (постанова пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації»).
Таким чином, передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації «трискладового тесту».
Суд звертає увагу на те, що положення частини другої статті 6 Закону №2939-VI передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі «трискладового тесту».
Отже, тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.
Таким чином, відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.
Так, позивач у запиті просив «надати копію позовної заяви Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради по справі №914/767/23 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» (ЄДРПОУ: 39046990) про розірвання договору поставки та стягнення 130 335,00 грн».
З матеріалів справи встановлено, що позивачем по справі №914/767/23 є Комунальне підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради.
Запитувана позивачем інформація знаходиться у володінні Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради.
Отже, інформація може бути зібрана і надана Комунальним підприємством «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради (без проведення додаткового змістовного аналізу), відповідає критеріям «відображеності та задокументованості» є публічною і її отримання регулюється положеннями саме Закону України «Про доступ до публічної інформації», а не процесуальним законодавством.
Також, судом відхиляються аргументи відповідача, що судовим процесуальним документом, а ознайомлюватись з матеріалами справи мають право лише сторони по справі. Оскільки, позивач не є стороною по справі, тому не має права на отримання копії позовної заяви чи інших процесуальних документів по справі №914/767/23
Згідно з частиною другою статті 9 ГПК України, особи які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, які подали апеляційну чи касаційну скаргу на відповідне рішення, мають право ознайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії судових рішень в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Так, процесуальним законодавством, зокрема ст. 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.
Згідно із абзацом 24 Розділу І наказу Державної судової адміністрації України №814 від 20.08.2019 року «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» (далі - Інструкція) судова справа - позовні заяви, заяви, скарги, справи, матеріали кримінального провадження, подання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду й можуть бути предметом судового розгляду, судові процесуальні документи, що виготовляються судом.
Інструкція визначає загальні правила ведення діловодства в місцевих та апеляційних судах України, регламентує порядок роботи з документами з моменту їх надходження чи створення до знищення в установленому порядку або передачі до державної архівної установи.
Згідно із абзацом 10 Розділу І Інструкції, документ - створена або отримана судом у процесі його діяльності інформація, зафіксована на матеріальному носії, основною функцією якого є зберігання і передача її у часі й просторі.
Відповідно до абзацу 24 Розділу І Інструкції справи (матеріали кримінального провадження) видаються для ознайомлення апаратом суду за резолюцією судді (судді-доповідача), або голови суду, або заступника голови суду, або секретаря відповідної судової палати на підставі письмової вимоги (заяви).
Тобто, ГПК України передбачає, що учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосується їх прав, свобод, інтересів чи обов'язків, звертаються до суду з письмовою заявою для ознайомлення з матеріалами справи.
Водночас, ОСОБА_1 у запиті №23/19-7/6 про доступ до публічної інформації від 19.7.2023 року не звертався до суду в рамках Господарського процесуального кодексу України та не просив надати матеріали, які містяться у справі №914/767/23, а звертався безпосередньо до відповідача з проханням надати електронну копію позовної заяви, що була подана Комунальним підприємством «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради до суду.
Відповідно до абзацу 20 Розділу І Інструкції, процесуальний документ - документ, на який поширюються вимоги процесуального закону.
Згідно із пунктом 4.1. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» процесуальні закони (Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України) регламентують спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників відповідних процесів до інформації, створеної (одержаної) у ході (досудового) судового провадження.
Відповідно до частини першої статті 171 ГПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Верховний Суд у постанові від 05.04.2023 ркоу по справі №420/27593/21 вказав, що позовна заява складається і подається до суду ще до моменту відкриття провадження у справі чи надання справі унікального номеру, тобто, позовна заява набуває свого статусу ще до того, як буде зареєстрована та отримає номер провадження, тому її не можна відносити до інформації створеної (одержаної) у ході (досудового) судового провадження.
У той же час, якщо б запит про доступ до публічної інформації №23/19-7/6 від 19.07.2023 року був адресований Господарському суду Львівської області, який відповідно до вимог ГПК України може надавати копії позовної заяви лише учасникам справи та особам, які не брали участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосується їх прав, свобод, інтересів чи обов'язків за відповідною письмовою заявою, то відмова у наданні інформації на підставі положень ГПК України носила б інший характер правовідносин.
У даному випадку, Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до будь-якої публічної інформації, відображеної та задокументованої будь-якими засобами та на будь-яких носіях, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Отже, з урахуванням наведеного, за наслідками розгляду запиту ОСОБА_1 на отримання публічної інформації №23/19-7/6 від 19.07.2023 року відповідачем безпідставно не надано достовірної, точної та повної інформації.
Крім того, як зазначав позивач, запитуваний згідно його запиту, документ стосується інформації, що має суспільний інтерес, так як сприяє дієвому контролю за витрачанням та запобіганню привласненню публічних коштів.
Не впливає на характер спірних правовідносин також мета отримання запитуваної позивачем інформації, з огляду на те, що така інформація є публічною та доступ до неї не обмежено.
На підставі наведених правових норм та встановлених у ході судового розгляду фактичних обставин справи суд констатує, що відповідачем було неправомірно відмовлено позивачу в наданні інформації за його запитом №23/19-7/6 від 19.07.2023 року.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Разом з тим, ч. 2 ст. 9 КАС України передбачає, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини по справі, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову, а не бездіяльність, Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради, оформленої листом №4/1789 від 27.11.2023 року, у наданні запитуваної позивачем інформації у запиті №23/19-7/6 від 19.07.2023 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.
Розподіл судових витрат у вигляді судового збору не здійснюється, так як позивач звільнений від його сплати.
Керуючись ст. 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради, оформленої листом №4/1789 від 27.11.2023 року, у наданні запитуваної ОСОБА_1 інформації у запиті №23/19-7/6 від 19.07.2023 року.
Зобов'язати Комунальне підприємство «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради надати повну, достовірну та точну інформацію, що запитувалась згідно запиту про доступ до публічної інформації ОСОБА_1 №23/19-7/6 від 19.07.2023 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко