20 грудня 2023 рокуСправа №160/26720/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД.Ларкас» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
16.10.2023 року представник Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД.Ларкас» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000170/2, прийняте 26.09.2023 року Волинською митницею.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказає, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що не відповідає вимогам законодавства. Також, представником позивача наголошено таке: у рішенні митного органу відсутнє посилання на обставини, що стали підставою для витребування від позивача додаткових документів; відповідачу надані інвойс та митна декларація країни відправлення, які містять відомості про ціну товарів; коносамент не є документом, що підтверджує митну вартість; констатація у рішенні МВ факту про наявність продавця товару та відправника товарів не містить логічного висновку про те, яким чином це впливає на заявлену вартість; зазначення у рішення, що інвойс адресовано двох покупцям не відповідає дійсності; зауваження щодо інформації на упаковці не містить логічного висновку про вплив на заявлену митну вартість; дії відповідача з невизнання митної вартості однієї частини товарів на визнання митної вартості іншої частини товарів є взаємовиключними та такими, що вказують на штучне вибіркове коригування митної вартості частини товарів, адже для підтвердження митної вартості всіх 5 товарів декларантом подані одні документи. Разом з тим, представник позивача вказав, що митним органом порушено п. 4 ч. 2 ст. 55 МКУ.
Ухвалою суду від 20.10.2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №160/26720/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
06.11.2023 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, яким заперечується проти задоволення позовних вимог. Митним органом встановлено, що митну вартість по декларації від 15.09.21023 року позивачем самостійно заявлено за шостим (резервним) методом визначення митної вартості, про що свідчить інформація, внесена у графу 43 МД відповідних товарних позицій. Під час перевірки документів митним органом було встановлено розбіжності. Так, участь у господарській операції третіх осіб (відправника «GAIA INTERNATIONAL») викликала у митного органу обґрунтований сумнів щодо можливого впливу третіх осіб на формування митної вартості товару, що й призвело до необхідності витребувати додаткові документи для спростування цього факту, серед яких - договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається. Митна вартість товарів була скоригована по 3-м товарним позиціям із 5-ти у зв'язку із тим, що саме по цим товарам відбулося спрацювання ризиків в системі АСАУР, а також митного органу за результатами порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів наявна інформація про вищу вартість товару.
Ухвалою від 13.11.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Волинської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у справі №160/26720/23.
14.11.2023 року та 16.11.2023 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якій викладенні заперечення проти аргументів митного органу, зазначеного у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
24.07.2023 року між ТОВ «Лагріма Трейд» (покупець) та компанією REISTAR LIMITED (продавець) укладений контракт №LT24072023, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти у власність від продавця на умовах, вказаних в інвойсі до даного контракту (згідно правилами ІНКОТЕРМС у редакції 2020 року) товари.
Згідно з п.4.3 даного Контракту покупець повинен здійснити оплату товару згідно даного контракту, інвойсів та митних декларацій до контракту протягом 365 банківських днів від дати, наступної за датою поставки товару. Датою поставки товару потрібно вважати дату, визначену в п. 5.1 даного контракту.
Відповідно до п. 5.1 Контракту датою поставки товару вважати дату оформленої митної декларації.
17.08.2023 року між ТОВ «ТД.Ларкас» (комітент) та ТОВ «Лагріма Трейд» (комісіонер) укладено договір комісії №ЛТ17082023, відповідно до якого комісіонер бере на себе зобов'язання від свого імені і за рахунок комітента знаходити за межами митного кордону України, здійснювати придбання і доставку на митну територію України товар, необхідний комітенту у відповідності з технічними і якісними характеристиками за найменуваннями і у кількості, вказаними в заявках, а також здійснювати всі необхідні платежі для митного оформлення товару.
15.09.2023 року ТОВ «Лагріма Трейд» в інтересах ТОВ «ТД.Ларкас» подано митну декларацію №23UA205030017224U4 на 5 товарних позицій.
Так, у митній декларації, поданій декларантом, було зазначено загальну суму - 9454,00 доларів США (графа 22).
На підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом митному органу були надані наступні документи:
- пакувальний лист б/н від 25.07.2023 року;
- рахунок-фактура (інвойс) №RS-250723-1/LG від 25.07.2023 року;
- коносамент №CODS489N від 24.07.2023 року;
- автотранспортна накладна №РО4994 від 13.09.2023 року;
- декларація про походження товару №RS-250723-1/LG від 25.07.2023 року
- зовнішньоекономічний договір (контракт) на відшкодувальній основі (крім позначених кодами 4100 або 4104) №LT24072023 від 24.07.2023 року;
- внутрішній договір (контракт) комісії №ЛТ17082023 від 17.08.2023 року;
- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації ( в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №10457557 від 16.09.2023 року;
- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №23UA205030017224U4 від 15.09.2023 року.
26.09.2023 року Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000170/2, відповідно до гр. 33 якого митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності :
1. згідно коносаменту №CODS489N від 24.07.2023 року місце доставки Одеса, в той як товар відправлено з Великобританії;
2. згідно контракту продавцем товару є «REISTAR LIMITED», згідно коносаменту відправник «GAIA INTERNATIONAL», згідно товаротранспортної накладної відправник «GAIA INTERNATIONAL»;
3. інвойс №RS-250723-1/LG від 25.07.2023 року адресований одночасно двом покупцям;
4. виробник товарів, зазначений у графі 31 поданої МД, не відповідає виробнику згідно наданого перекладу упаковок товару, також у інвойсі відсутня інформація щодо виробника товарів.
Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість самостійно. Згідно ст. 54 МКУ митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов'язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв'язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності, необхідно згідно ст. 53 та ст. 54 МКУ в 10-ти денний термін надати:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. - та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.
Додатково декларантом подано лист від 26.09.2023 року №1, у якому зазначено що надано усі наявні документи.
За умови надання, згідно ч.3 ст. 53 МКУ документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об'єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню (в тому числі складових митної вартості) і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано.
У зв'язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, також, вимогами ч.6 ст. 54 МКУ передбачено, що у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст. 53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості.
У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст. 60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта^ зв'язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв'язку з спрацюванням ризиків АС АУР, митницею відповідно до положень ст. 55 та ст. 57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме:
Товар 1 -7,68 дол./кг за МД №UA401020/23/24944 від 15.05.2023 року;
Товар 2-12,4 дол/кг за МД №UA401020/23/24944 від 15.05.2023 року;
Товар 3 - 1,706 дол/од. за МД №UA401020/22/20899 від 06.06.2022 року.
Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу або в судовому порядку. Митний кодекс України №4495-VI від 13.03.2012 року.
Позивач не погоджується із вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та вважає його таким, що не відповідає вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини, пов'язані з митним оформленням товарів, є Митний кодекс України.
Згідно з ч. 8 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).
На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України).
Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України).
Згідно ст. 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов'язковому порядку зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч. ч. 1,4 ст. 337 Митного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 року у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 року у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 року у справі №809/1469/16, від 13.01.2022 року у справі №1.380.2019.005307.
Суд зазначає таке стосовно зауважень митниці, викладених в оскаржуваному рішенні про коригування.
Щодо того, що згідно коносаменту №CODS489N від 24.07.2023 року місце доставки Одеса, в той як товар відправлено з Великобританії.
Коносамент відповідно до ст. 53 МКУ не є документом, що підтверджує заявлену митну вартість товару, а отже не містить даних для перевірки складових митної вартості товару, з огляду на що зауваження відповідача в цій частині є безпідставним та необґрунтованим. Окрім того, не вбачається логічний причинно-наслідковий зв'язок між даним зауваженням та неможливістю визначення митної вартості заявленого до митного оформлення товару. Відповідачем, у свою чергу, жодним чином не обгрунтовано дане зауваження.
Наступне твердження митниці «згідно контракту продавцем товару є «REISTAR LIMITED», згідно коносаменту відправник «GAIA INTERNATIONAL», згідно товаротранспортної накладної відправник «GAIA INTERNATIONAL», також не містить логічного висновку про те, яким це впливає на митну вартість.
Митниця зазначила, що інвойс №RS-250723-1/LG від 25.07.2023 року адресований одночасно двом покупцям, проте вказане спростоване матеріалами справи, зокрема самим інвойсом, що наявний у матеріалах адміністративної справи.
Щодо аргумента митниці «виробник товарів, зазначений у графі 31 поданої МД, не відповідає виробнику згідно наданого перекладу упаковок товару, також у інвойсі відсутня інформація щодо виробника товарів».
Суд звертає увагу, що відповідачем не пояснюється як впливає на митну вартість товару інформація на упаковці товару та відсутність інформації про виробника товару в інвойсі.
З огляду на зазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд уважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.
При цьому суд звертає увагу на те, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №21-127а15, №21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації
Суд також звертає увагу, що приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) документи згідно з переліком, наведеним у цій статті.
На підставі аналізу наведених норм, суд робить висновок, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Проте, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які подано декларантом, неможливо встановити ці складові.
Щодо обраного митним органом методу та обгрунтування такого.
Як встановлено судом та зазначено вище, у гр.33 оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості у зв'язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв'язку з спрацюванням ризиків АС АУР, митницею відповідно до положень ст. 55 та ст. 57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме:
Товар 1 -7,68 дол./кг за МД №UA401020/23/24944 від 15.05.2023 року;
Товар 2-12,4 дол/кг за МД №UA401020/23/24944 від 15.05.2023 року;
Товар 3 - 1,706 дол/од. за МД №UA401020/22/20899 від 06.06.2022 року
Обгрунтовуючи неможливість застосування інших методів визначення митної вартості товарів відповідач вказав, що метод 2а (ст. 59 МКУ) та метод 2б (ст. 60 МКУ) неможливо застосувати з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (ст. 62 МКУ) та метод 2г (ст. 63 МКУ) - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта».
Проте, як вбачається з зазначеного, відповідач суперечить власним твердженням, так як митну вартість товару визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а метод 2а та 2б не застосовувався через відсутність інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари.
Отже, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.
Суд зазначає, що обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17.
Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, який є індивідуально-правовим актом, оскільки породжує права і обов'язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень.
З урахуванням наведеного вище, оскаржуване рішення Волинської митниці про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.
Інші доводи та аргументи сторін не є такими, що впливають на висновки суду.
Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД.Ларкас» (51927, м. Кам'янське, вул. Коновалова Сержанта, 25В, код ЄДРПОУ 45075563) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Любомський район, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385) про визнання протиправними та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000170/2, прийняте 26.09.2023 року Волинською митницею.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД.Ларкас» судові витрати з оплати судового збору в розмірі 3730,59 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко