01 липня 2024 рокуСправа №160/4495/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Акціонерне товариство «Дніпровська теплоелектроцентраль» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0022420411 від 15.01.2024 року, винесене на підставі акту «Про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток» №47763/04-36-04-11-061/00130820 від 20.12.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем, камеральну перевірку проведено з порушенням строків, визначених ст.76 ПК України (протягом 30 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкового декларації або уточнюючого розрахунку) та без посилання в акті перевірки на норми ст.102 ПК України, що свідчить про не обґрунтованість її проведення, а відтак, безпідставності встановлення нею фактичних даних та відсутності правових наслідків для складання оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Узгоджена сума грошового зобов'язання протягом строків визначених в податкових деклараціях з податку на прибуток, була сплачена Товариством своєчасно, згідно розмірів і строків, визначених в податкових деклараціях. За таких обставин АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» не може притягатися до відповідальності у вигляді штрафу в зазначеному розмірі, оскільки в діях платника відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 124 ПК України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року відкрито провадження у справі №160/4495/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26 березня 2024 року о 11:30.
В період з 21.03.2024 по 29.03.2024 суддя перебувала на лікарняному, у зв'язку з чим підготовче засідання було перенесено на 02.04.2024.
26.03.2024 від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач не погоджується з позовними вимогами з наступних підстав.
Камеральною перевіркою АТ «ДТЕЦ» щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток встановлено порушення підприємством вимог під. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 57.1 ст. 57 ПК України щодо термінів сплати узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на прибуток.
Постановою від 13.03.2015 у справі №804/3957/15 про стягнення заборгованості у сумі 22980666 грн. адміністративний позов задоволено. Суд постановив стягнути з АТ «ДТЕЦ» податковий борг з податку на прибуток за 2014 рік та відстрочити виконання судового рішення до 01.04.2016.
Ухвалою Господарського суду Діпропетровської області від 17.12.2015 порушено провадження у справі №904/10198/15 про банкрутство «ПрАТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
За правовою позицією Верховного Суду у постанові від 23.04.2020 у справі №813/3342/16, у постанові від 06.11.2018 у справі №820/17352/14, у постанові від 14.11.2019 у справі №580/708/19, у постанові від 18.11.2019 у справі №2340/4224/18, у постанові від 10.12.2019 у справі №2340/4387/18 оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли (термін виконання яких настав) після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення направлено АТ «ДТЕЦ» на податкову адресу засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення і отримано платником податку особисто 29.01.2024.
Електронною поштою від позивача 01.04.2024 судом отримано відповідь на відзив.
Позивач зазначає, що докази сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2017, 2018, 2019 рік надані ним до позову. Відзив заперечень щодо своєчасної оплати податкових зобов'язань за вказані роки не містить. Натомість сума штрафу визначена в повідомленні-рішенні №00224240411 від 15.01.2024 як зазначено відповідачем в розрахунку штрафних санкцій і в акті «Про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток» №47763/04-36-04-11-061/00130820 від 20.12.2023, періоди несвоєчасної сплати податкового боргу по деклараціцям 2017,2018,2019 року.
Товариство посилається на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2018 у справі №904/10198/15, в якій встановлено, що позивач здійснив уточнення (зокрема, шляхом подачі уточнюючих декларацій) податкових зобов'язань по сплаті податку на прибуток за 2012, 2013, 2014 р.р. в бік зменшення суми податкових зобов'язань, а також самостійно сплачував суму боргу (зокрема, в акті перевірки наявні посилання на платіжні доручення, на підставі яких позивачем погашався борг), у зв'язку з чим станом на 31.03.2016 на рахунку ІКПП підприємства утворилася переплата у розмірі 3555154,19 грн., тому з урахуванням положень п. 126.1 ст. 126 ПК України, судом зроблено висновок про повне погашення АТ «Дніпровська ТЕЦ» відповідної суми податкового боргу 31.03.2016.
Тобто, на момент погашення позивачем суми боргу діяв мораторій, введений ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 у справі №904/10198/15, й у подальшому з 13.11.2018 вступили в силу законодавчі обмеження, визначені пунктом 4-3 Розділу X «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які діяли до набрання чинності Кодексу України з процедур банкрутства, однак станом на 04.06.2020 (дата проведення камеральної перевірки) та 06.07.2020 (дата формування спірного податкового повідомлення-рішення) встановлений ст. ст. 102, 114 ПК України строк давності застосування до платника штрафних (фінансових) санкцій закінчився.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про протиправність нарахування відповідачем штрафу за порушення термінів сплати узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на прибуток, що є підставою для скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення.
Проте, податкове повідомлення рішення №00224240411 від 15.01.2024 про застосування штрафних санкцій, стосується в тому числі своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2014 рік.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі №160/8586/20 борг АТ «Дніпровська ТЕЦ» з оплати податку на прибуток на 31.03.2016 відсутній.
02.04.2024 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 30.04.2024 об 11:30 год.
30.04.2024 в підготовче засідання учасники справи, які про розгляд справи були повідомлені належним чином, не з'явилися.
Судом на місці збільшено підготовче засідання на 30 днів і оголошено перерву в підготовчому засіданні до 28.05.2024 об 13:30 год.
28.05.2024 судом закрито підготовче засідання і перейдено до судового розгляду на 25.06.2024 об 13:00 год.
17.06.2024 через систему «Електронний суд» від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшли додаткові пояснення у справі.
Відповідач заперечує проти твердження позивача про порушення контролюючим органом строків проведення перевірки.
Посилаючись на приписи п. 102.1 ст. 102 ПК України, відповідач зазначає, що датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, визначений пунктом 102.1 ст. 102 ПК України, як у частині проведення податковим органом камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов'язання, так і застосування штрафних санкцій згідно з пунктом 126.1 ст. 126 ПК України за несвоєчасну сплату платником податків узгодженого грошового зобов'язання, є дата фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Відповідно до витягу з ІКПП позивача за 2014 -2024 роки, що додано відповідачем до відзиву, станом на 01.01.2017 наявний податковий борг, тому сплачені суми зобов'язань за вищезазначеними деклараціями були зараховані в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, а не в рахунок погашення зобов'язань згідно поданих в 2017, 2018, 2019 роках декларацій.
25.06.2024 в судовому засіданні судом ухвалено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
20.12.2023 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу ІІ Кодексу проведено камеральну перевірку щодо порушень термінів сплати (перерахування) з податку на прибуток.
Результати перевірки оформлені актом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 20.12.2023 №47763/04-36-04-11-061/00130820 від 20.12.2023.
За висновком податкового органу дані камеральної перевірки свідчать про порушення АТ «Дніпровська ТЕЦ» (код ЄДРПОУ 00130820) вимог підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 пункту 57.1 статті 57 Кодексу щодо термінів сплати узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на прибуток АТ «Дніпровська ТЕЦ».
На підставі вказаного акту податковим органном складено податкове повідомлення-рішення №0022420411 від 15.01.2024 (форма'Ш») про застосування штрафу 10% в сумі 813507,66 грн. за порушення строків сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за період 2014-2019 років.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
У розумінні підп. 41.1.1 п.41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За підп. 75.1.1 п.75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також можуть бути:
1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);
2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;
3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;
4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2,3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні";
5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимогстатті 39-3цього Кодексу;
6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;
7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначенихстаттею 39-3цього Кодексу;
8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу;
9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу;
10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно допункту 44-1.3 статті 44-1,підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу;
11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.
Як вбачається зі складеного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено перевірку щодо термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток позивача.
За вимогами п.76.3 ст.76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеноїпунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (п.102.1 ст.102 ПК України).
Отже, законодавством розмежовано випадки проведення камеральної перевірки податкової декларації ( 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання) та інші випадки, до яких можна віднести проведення камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання, яка проводиться з урахуванням строку давності, визначеного статей 102 цього кодексу, тобто не пізніше закінчення 1095 дня (з дня сплати).
За правилами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За висновком Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.07.2023 у справі №821/850/18 датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, визначений пунктом 102.1 статті 102 ПК України, як в частині проведення податковим органом камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов'язання, так і застосування штрафних санкцій згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України за несвоєчасну сплату платником податків узгодженого грошового зобов'язання, - є дата фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
При формуванні вказаного висновку Верховний Суд виходив з наступного.
Специфіка застосування штрафної санкції у відповідності до приписів ст. 126 ПК полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на сплачену узгоджену суму податкового зобов'язання. Тобто, базою визначення суми штрафних санкцій є сума, яка фактично сплачена, а не сума податкового боргу, або сума грошового зобовязання у повному обсязі.
Отже, з урахуванням того, що обов'язковою умовою для застосування до платника податку штрафної (фінансової) санкції на підставі ст. 126 ПКУ є сплата грошового зобов'язання або факт погашення податкового боргу, то відлік строку давності для застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов'язання починається з дня, наступного за днем фактичної сплати такого грошового зобов'язання.
Аналіз чинного правового регулювання відповідальності за порушення строків сплати податків дає підстави для висновку, що датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, впродовж якого може бути накладений штраф - є дата сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, а не дата, на яку припадає закінчення встановленого законом граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.
Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (п.п.115.1 ст. 115).
Таким строком є строк 1095 днів, початком відліку якого є дата сплати податкових (грошових) зобов'язань.
З урахуванням наведеного, камеральна перевірка була проведена податковим органом в межах строків, визначених ст.102.1 ст.102 ПК України (1095 днів), що свідчить про безпідставність тверджень позивача про проведення вказаної камеральної перевірки.
При цьому, суд не враховує посилання позивача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі №160/8586/20, яким визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0046725530 від 06.07.2020 виключно у зв'язку з закінченням строку на застосування штрафних санкцій, оскільки в той період діяли норми, які обчислювали такі строки з дати граничних строків сплати грошових зобов'язань.
В Податковому кодексі наведені наступні визначення.
податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (п.14.1.156 ст. 14 ПК України);
податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (п.14.1.157 ст. 14 ПК України);
податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п. 14.1.175 ПК України);
штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п. 14.1.265 ПК України).
Відповідно до підпунктів 16.1.3 , 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема, вести, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Статтею 36 ПК України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п. 31.1 ПК України).
Відповідно до ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання , зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексуУкраїни встановлено,що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Вимоги п.124.1 ст. 124 ПК України визначає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексучи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Зі звітної декларації з податку на прибуток за 2014 рік від 27.02.2015 №9081229284 вбачається, що підприємством були нараховані податкові зобов'язання у розмірі 22980666 грн. з терміном сплати 11.03.2015.
Задекларовані податкові зобов'язання не були сплачені своєчасно, що було підставою для звернення податкового органу до суду.
В рамках справи №804/3957/15 постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2015 стягнуто з АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» податковий борг з податку на прибуток за 2014 рік і відстрочено виконання судового рішення до 01.04.2016.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 за позовом Дочірньої компанія «ГАЗ УКРАЇНИ» Національної акціонерної компанії «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» було порушено провадження у справі №904/10198/15 про банкрутство ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» (зараз АТ "ДНІПРОВСЬКА ТЕЦ"), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном боржника.
В даному випадку суд застосовує правову позицію Верховного Суду наведену у постанові від 23.04.2020 у справі №813/3342/16, якою підтримано позицію, викладену у постановах від 06.11.2018 справі №820/17352/14, від 14.11.2019 у справі №580/708/19, від 18.11.2019 у справі №2340/4224/18, від 10.12.2019 у справі №2340/4387/18.
Відтак касаційною інстанцією звернуто увагу на наступне: «Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Абзацами третім, четвертим частини третьої статті 19 Закону № 2343 встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.
Частиною п'ятою статті 19 Закону № 2343 застережено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на вимоги поточних кредиторів.
Наведені норми регулюють правовідносини, що виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів. Дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до абзацу восьмого частини першої статті 1 Закону № 2343 кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Тобто, якщо податкові зобов'язання набули статусу угоджених до дня порушення провадження у справі про банкрутство та до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, такі зобов'язання є конкурсними, а не поточними.
Аналіз наведених норм свідчить, що встановлена цими правовими нормами заборона щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, який співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника). Підтвердженням цього є законодавче визначення поняття мораторію, що включає в себе: 1) зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію; 2) припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань. До таких заходів відносяться штрафні (фінансові) санкції, стосовно нарахування (застосування) яких і встановлено заборону.
Таке тлумачення норм, якими встановлено правовий режим мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідає суті мораторію: він вводиться господарським судом одночасно із порушенням справи про банкрутство, а відтак стосується тих вимог, що мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом.
В той же час заборона щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов'язання (зобов'язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов'язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов'язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури».
Виходячи з наведеного, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли (термін виконання яких настав) після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Підставою для припинення нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших видів санкцій за всіма видами заборгованості боржника є прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, що визначено нормою абзацу п'ятого частини першої статті 38 Закону № 2343.
Слід враховувати, що мораторій на задоволення вимог кредиторів та ліквідаційна процедура мають різні правові режими, зокрема наслідки мораторію застосовується до вимог кредиторів, обов'язок сплати яких виник до порушення справи про банкрутство, тоді як наслідки ліквідаційної процедури стосуються всіх вимог кредиторів, включаючи і поточних, зокрема з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.
Про послідовність та незмінність позиції законодавця в регулюванні питання відповідальності боржника, який перебуває в судовій процедурі банкрутства, свідчать і норми статей 41, 59 Кодексу України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року №2597-VIII, з набранням чинності яким з 21 квітня 2019 року втратив чинність Закон №2343, що за змістом аналогічні нормам статей 19, 38 Закону №2343.
На виконання судового рішення про відстрочення терміну сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток по податковій декларації за 2014 рік 31.03.2016 до ІКПП нарахована сума зобов'язань у розмірі 14804521,54 грн.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №358-р «Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році» АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» була включена до вказаного переліку.
Наказом Фонду державного майна України від 08.06.2018 №759 прийнято рішення про приватизацію державного пакету акцій розміром 99,9277% статутного капіталу АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль».
13.11.2018 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/10198/15 провадження по справі про банкрутство закрито. Скасовано мораторій введений ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 року.
Законом України від 18.01.2018 №2269-VІІІ «Про приватизацію державного і комунального майна» внесено зміни до розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме п. 4 доповнено пунктами 42-44 .
Провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
Після припинення провадження у справі про банкрутство забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, зупиняється перебіг позовної давності, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
21.10.2019 набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2019 №2597-VІІІ, у зв'язку з чим Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» втратив чинність.
Відповідно до п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.
Строк позовної давності було зупинено на підставі п.п.69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України до 01.08.2023 року.
Зупинення перебігу позовної давності означає, що в період існування вказаних обставин позовна давність не обчислюється, від дня припинення цих обставин перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу що минув до його зупинення.
У п. 102 Постанови Великої палати Верховного суду від 29.06.2021 року по справі № 904/3405/19 зазначено таке:
«Зупинення перебігу позовної давності має тимчасовий характер, коли до її строку не зараховується час існування визначених законодавством обставин, за наявності яких цей строк не спливає».
Твердження позивача про сплату ним зобов'язань за податковими деклараціями з податку на прибуток за півріччя 2017, за півріччя 2018 і за півріччя 2019 не приймаються судом .
Відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Аналіз положень п. 87.9 ст. 87 ПК України свідчить про те, що зарахування сплачених платником коштів в рахунок погашення податкового боргу, всупереч напряму сплати, визначеного платником податків, прямо передбачено нормами чинного податкового законодавства України.
За витягом з ІКПП позивача за 2014-2024 роки, станом на 01.01.2017 наявний податковий борг, тому сплачені суми зобов'язань за деклараціями були зараховані в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, а не в рахунок погашення зобов'язань згідно поданих у 2017, 2018 і 2019 роках декларацій.
У зв'язку з наведеним суд приходить до висновку про правомірність дій податкового органу щодо зарахування сплачених платником податку грошових коштів в якості оплати поточних податкових зобов'язань, на погашення податкового боргу минулих податкових періодів.
Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
Загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, визначено ст. 112 ПК України .
Вказаною статтею встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1). Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).
За позицією Верховного Суду у постановах від 03 серпня 2023 року у справі №520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21, від 5 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі №160/24147/21, відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов'язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання
За приписами частин 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд погоджується з доводами відповідача про доведеність складу податкового правопорушення позивачем, що обумовило правомірне застосування штрафу згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.
При цьому, суд враховує описку позивача у номері оскаржуваного податкового повідомлення рішення, який замість правильного №0022420411, вказав №00224240411.
Підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України, не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0022420411 від 15.01.2024 року, винесене на підставі акту «Про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток» №47763/04-36-04-11-061/00130820 від 20.12.2023 року- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона