07 травня 2024 рокуСправа №160/6152/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/6152/24 за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код юридичної особи 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови, скасування припису, -
05.03.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову №039620 від 07.02.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області щодо ФОП ОСОБА_1 ;
- скасувати припис ПУ №000310 від 07.02.2024 про усунення виявлених порушень законодавства про автомобільний транспорт, складений Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області щодо ФОП ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу та припис про усунення виявлених порушень законодавства про автомобільний транспорт є протиправними з огляду на помилковість висновків посадової особи відповідача. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову (вх. №19639/24), в якій останній просив:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу №039620 від 07.02.2024, винесеного Державною службою України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області щодо ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн до набрання рішенням суду законної сили;
- вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії припису ПУ №000310 від 07.02.2024 щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт, винесеного Державною службою України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області щодо ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до набрання рішенням суду законної сили.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
10.04.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №13497/24), в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що в порушення ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевізник не забезпечив водія трафаретом з червоним написом «Нерегулярні перевезення», схемою маршруту, розкладу руху, таблицею вартості проїзду, в транспортному засобі встановлене додаткове сидіння (в свідоцтві про реєстрацію 20 місць, а в наявності 21). Вказані обставини було належним чином зафіксовано в акті №АР026495 від 07.12.2023, що послугувало підставою для винесення спірних постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу та припису про усунення виявлених порушень законодавства про автомобільний транспорт. З огляду на викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви.
15.04.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №14032/24), в якій було підтримано аналогічну правову позицію, що і в позовній заяві, а також надано докази понесення витрат на правничу допомогу адвоката.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 08.09.2022 ОСОБА_2 є власником транспортного засобу марки Mercedes-Benz, модель Sprinter, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 .
На підставі Договору оренди транспортного засобу від 16.09.2022, наведений вище транспортний засіб було передано в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 з метою використання за призначенням.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований від 23.11.2018 фізичною особою-підприємцем, номер запису: 22240000000130231. Види економічної діяльності позивача згідно КВЕД: 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н. в. і. у. (основний), 82.20 Діяльність телефонних центрів, 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, 49.32 Надання послуг таксі, 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у., 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у., 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
06.12.2023 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) та ОСОБА_3 (замовник) укладено Договір про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах, предметом якого є здійснення позивачем за плату перевезення організованої замовником групи пасажирів у кількості 19 осіб та їх багажу. Список пасажирів наведено в Інформаційному листі щодо здійснення нерегулярних перевезень пасажирів №1218, що є додатком до даного договору (п. 1.1. розділу 1 Договору).
Відповідно до вказаного договору, 07.12.2023 позивач здійснював нерегулярні пасажирські перевезення по маршруту Чернівці-Харків.
07.12.2023 о 10 год 21 хв старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях у м. Харків, вул. Червоної Алеї, 51 здійснено перевірку транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 .
Під час перевірки було складено Акт №АР026495 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07.12.2023, згідно з яким було виявлено порушення п. 53 постанови Кабінету Міністрів України №176, ст. ст. 30, 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» під час надання послуг з перевезення пасажирів з місць, передбачених для посадки та висадки пасажирів, по регулярному маршруту, перевізник не забезпечив водія трафаретом з червоним написом «Нерегулярні перевезення», схемою маршруту, розкладом руху, таблицею вартості проїзду. В транспортному засобі встановлено додаткові сидіння (в свідоцтві про реєстрацію 20 місць, в наявності 21), чим порушено ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч. 1 перевезення пасажирів за відсутності на момент перевірки документів, передбачених ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду.
Акт був підписаний водієм ОСОБА_4 , проте, у поясненнях водія про причини порушень він висловив незгоду зі складеним актом.
Позивачу засобами електронного зв'язку направлено та видано особисто під підпис «Повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт» №1490/23/24-24 від 05.01.2024 та повторно №7370/23/24-24 від 29.01.2024.
07.02.2024 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитром Дяденчуком за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт позивачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №039620 в розмірі 17000 грн за порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджено актом №АР026495 від 07.12.2023.
Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу направлено засобами поштового зв'язку позивачу листом Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті «Про направлення копії Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу» №11505/23/24-24 від 09.02.2024.
09.02.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено припис щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт №10433/23/27-24 за результатами перевірки, проведеної 07.12.2023, про порушення позивачем ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», яким запропоновано вжити заходи до усунення виявлених порушень у строк до 07.03.2024.
Припис щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт №10433/23/27-24 від 09.02.2024 направлено позивачу засобами електронного зв'язку листом «Направлення припису щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт» №11564/23/24-24 від 09.02.2024.
Не погоджуючись із вищевказаними постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та приписом щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001.
Згідно з приписами статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.
Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами (далі - Порядок №1567).
Відповідно до пункту 3 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Відповідно до пункту 31 Порядку №1567 за результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник за наявності підстав виносить припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт.
Припис підлягає обов'язковому виконанню в зазначений у ньому строк. Про виконання припису уповноважена особа автомобільного перевізника повинна письмово повідомити посадовій особі територіального органу Укртрансбезпеки, що винесла припис.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V(далі -Закон № 877-V)дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу спірною постановою слугував висновок, викладений в акті №АР026495 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07.12.2023, згідно з яким було виявлено порушення п. 53 постанови Кабінету Міністрів України №176, ст. ст. 30, 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» під час надання послуг з перевезення пасажирів з місць, передбачених для посадки та висадки пасажирів, по регулярному маршруту, перевізник не забезпечив водія трафаретом з червоним написом «Нерегулярні перевезення», схемою маршруту, розкладом руху, таблицею вартості проїзду. В транспортному засобі встановлено додаткові сидіння (в свідоцтві про реєстрацію 20 місць, в наявності 21), чим порушено ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч. 1 перевезення пасажирів за відсутності на момент перевірки документів, передбачених ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами;
регулярні спеціальні пасажирські перевезення - перевезення певних категорій пасажирів (працівників підприємств, школярів, студентів, туристів, екскурсантів та інших) на автобусному маршруті за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку замовником транспортних послуг або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень;
нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.
Частиною першою статті 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Відповідно до абзацу 10 частини першої статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України; для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Судом встановлено, що 06.12.2023 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) та ОСОБА_3 (замовник) укладено Договір про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах, предметом якого є здійснення позивачем за плату перевезення організованої замовником групи пасажирів у кількості 19 осіб та їх багажу. Список пасажирів наведено в Інформаційному листі щодо здійснення нерегулярних перевезень пасажирів №1218, що є додатком до даного договору (п. 1.1. розділу 1 Договору).
З умов вказаного договору вбачається, що позивач надає послуги нерегулярних пасажирських перевезень та за вимогами статті 39 Закону №2344-III при наданні таких перевезень водій автобуса при собі повинен мати посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Постановою Кабінету Міністрів України №176 від 18.02.1997 затверджені Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, які визначають порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов'язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі - замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.
Відповідно до п.п. 51-61 Правил нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.
До нерегулярних перевезень належать: туристично-екскурсійні; весільні та святкові; ритуальні; одноразові перевезення до місць відпочинку; інші перевезення, що не заборонені пунктом 55 цих Правил.
У разі здійснення нерегулярних перевезень забороняється:
- здійснення перевезень одним автомобільним перевізником або одним транспортним засобом за одним маршрутом, або між тими самими пунктами більш як два рази на тиждень;
- організація (зокрема шляхом пропонування фізичним особам проїзду самостійно або за допомогою інших осіб чи засобів масової інформації) та здійснення перевезення за заздалегідь визначеними напрямками, надання послуг з перевезення автобусом за заздалегідь визначеним маршрутом, між визначеними кінцевими пунктами, з установленими часом відправлення, прибуття і вартістю проїзду;
- встановлення та стягнення плати за проїзд з окремих пасажирів;
- самовільне (не передбачене умовами договору) визначення початкових, проміжних і кінцевих пунктів перевезення;
- здійснення посадки та висадки пасажирів у пунктах і на зупинках, визначених для посадки і висадки пасажирів на маршрутах з регулярним перевезенням.
У разі порушення зазначених вимог перевезення не вважається нерегулярним і повинно здійснюватись відповідно до вимог, які встановлені для регулярних або регулярних спеціальних перевезень.
Під час здійснення нерегулярних перевезень водію забороняється проводити посадку та/або висадку пасажирів у не визначених договором місцях.
Замовлення юридичною або фізичною особою автобуса для нерегулярних перевезень здійснюється шляхом укладення з автомобільним перевізником письмового договору про замовлення транспортного засобу.
Суб'єкт господарювання, який надає туристичні та екскурсійні послуги і здійснює перевезення власним чи орендованим транспортним засобом, укладає договір перевезення з кожною особою.
Договір на здійснення нерегулярних перевезень, що укладається між юридичною або фізичною особою та автомобільним перевізником у письмовій формі, повинен містити дату і час здійснення перевезень, початковий та кінцевий пункти маршруту, маршрут перевезення і державний реєстраційний номер транспортного засобу та мету поїздки.
Під час здійснення нерегулярних перевезень пасажирський автомобільний перевізник забезпечує в установленому законодавством порядку страхування пасажирів.
Передній трафарет автобуса містить напис червоною фарбою «Нерегулярне перевезення» на білому фоні.
У салоні автобуса розміщується інформація про автомобільного перевізника та страховика із зазначенням найменування, адреси, номера телефону, страхової суми.
Під час здійснення нерегулярних перевезень водій повинен мати копію договору автомобільного перевізника із замовником послуг і копію договору обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.
Як слідує з матеріалів справи, в ході рейдової перевірки автотранспортного засобу позивача інспектором було виявлено відсутність у водія на момент перевірок документів, визначених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: трафаретом з червоним написом «Нерегулярні перевезення», схемою маршруту, розкладом руху, таблицею вартості проїзду.
При цьому, суд зауважує, що на підтвердження доводів позовної заяви щодо того, що під час перевірки були в наявності усі визначені статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» документи, позивачем до матеріалів справи жодного документального доказу представлено не було.
Суд наголошує, що за умови виконання нерегулярних перевезень, транспортний засіб мав би бути обладнаним одним переднім трафаретом із написом «Нерегулярні перевезення».
Матеріалами справи підтверджено, що перевірений транспортний засіб не мав жодних зовнішніх ознак, які б свідчили про виконання позивачем нерегулярних перевезень пасажирів. Зазначений факт позивачем у позовній заяві не спростовано.
Згідно з абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з вимогами статей 73, 75, 76 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У цій справі, суд звертає увагу на те, що позивачем наданими доказами не спростовано допущення ним порушень, документально встановлених посадовою особою відповідача.
Так, надані до позовної заяви документи не можуть підтверджувати виконання позивачем вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» саме на момент здійснення перевірки додержання позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом.
За викладених обставин, беручи до уваги, що позивач в спірному випадку виступає як перевізник, який здійснював надання послуг з нерегулярних пасажирських перевезень, не забезпечивши водія документами, передбаченими статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому, на переконання суду, у відповідача були правові підстави для застосування відповідного адміністративно-господарського штрафу спірною постановою та винесення припису щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих рішень, а тому, у задоволенні позову слід відмовити.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код юридичної особи 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови, скасування припису, відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 07.05.2024.
Суддя О.В. Царікова