01 квітня 2024 рокуСправа №160/31906/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
05 грудня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач з урахуванням уточнення позовних вимог від 11.01.2024 року, просить:
- визнати протиправним Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 20.09.2023 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , період підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 15.10.2004 роки; підприємницької діяльності з 04.06.2002 по 31.12.2003 роки; періоди роботи з 15.01.1996 по 01.03.1999 рік; період роботи з 01.01.1998 року згідно записів трудової книжки серії: НОМЕР_1 та розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 13.09.2023 року.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 13.09.2023 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії на підставі ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 20.09.2023 № 047150021565 було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з недостатністю страхового стажу. Позивач зазначає, що до страхового стажу безпідставно не зараховано періоди підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 15.10.2004 роки та з 04.06.2002 по 31.12.2003 роки, період роботи з 15.01.1996 по 01.03.1999 роки, та період роботи з 01.01.1998 року згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 . Однак, на думку позивача, оскільки вона має відповідні записи щодо спірного періоду роботи у трудовій книжці, яка є основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, а також наявності свідоцтв про сплату єдиного податку серії: А №290256 від 01.07.2002 р. та серії: А №620663 від 01.01.2003 р., наданих ДПА України, листа ГУ ДПС України у Дніпропетровській області від 12.07.2023 року щодо системи оподаткування у період з 04.06.2002 по 15.10.2004 роки, вказані документи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу. Позивач не погодилась з таким рішенням відповідача, тому звернулася до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 08.12.2023 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк протягом п'яти днів з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків шляхом подання до суду: уточненої позовної заяви, що відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України (у кількості примірників залежно від складу сторін), із зазначенням відомостей щодо наявності/відсутності у позивача та відповідача електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), в якій слід визначитись із складом сторін у справі та привести прохальну частину позову у відповідність до вимог пунктів 4, 5 ч.5 ст. 160 КАС України.
На виконання ухвали суду від 08.12.2023 року на адресу суду від представника позивача адвоката Мазурик З.Я., 11.01.2024 року подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із доказами поважності такого пропуску та заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій приведено прохальну частину позову у відповідність до вимог пунктів 4, 5 ч.5 ст. 160 КАС України.
Ухвалою суду від 16.01.2024 року поновлено строк звернення до суду та відкрито провадження по справі №160/31906/23, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано представником відповідача 1 - 17.01.2024 року, представником відповідача 2 - 18.01.2024 року про що в матеріалах справи містяться довідки про доставку електронних листів.
29 січня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на позовну заяву, в якому відповідач-1 пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що рішенням від 20.09.2023 року № 047150021565 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону №-1058 становить 60 років, вік позивача становить 60 років. Необхідний страховий стаж становить 30 років, страховий стаж позивачки становить 27 років 04 місяці 27 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії за віком не враховано: період роботи з 15.01.1996 по 01.03.1999, оскільки запис про прийняття на роботу здійснений із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме, в розділі «Відомості про роботу» в заголовку не зазначене повне найменування підприємства; період підприємницької діяльності з 04.06.2002 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду; період підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 15.10.2004, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Згідно зі статтею 24 Закону №-1058, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Отже, у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону №-1058.
07 лютого 2024 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву, в якому відповідач-2 пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII розділ XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 доповнено п.3-1, згідно з яким до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із ст. 26 цього Закону, включаються періоди, зокрема ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Отже, починаючи з 1 січня 2018 року передбачена можливість для визначення права на призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України №1058, до страхового стажу включати, зокрема, періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку. Слід зазначити, що у даному випадку періоди з 04.06.2002 по 31.12.2003 та з 01.01.2004 по 15.10.2004 не враховуються до страхового стажу з урахуванням якого буде визначено розмір пенсії (зарахування періодів здійснення підприємницької діяльності обчислюється виключно для визначення права). Документально встановлено, що позивачем 13.09.2023, 02.10.2023 подано заяви про призначення пенсії до яких серед інших документів долучено: довідку ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.07.2023 №48562/6/04-36-24-18-16, в якій зазначено наступну інформацію: "Ви перебували на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Нікопольській ДПІ (Нікопольський район) як фізична особа - підприємець з 04.06.2002 по 15.10.2004. З 04.06.2002 по 30.06.2002 здійснювали підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, з 01.07.2002 по 31.12.2003 здійснювали підприємницьку діяльність за умовами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, з 01.01.2004 по 15.10.2004 здійснювали підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування." Отже, у вищезазначеній довідці за період з 04.06.2002 по 30.06.2002 та 01.01.2004 по 15.10.2004 вказано система оподаткування - загальна, та відсутня інформація про сплату податку, в свою чергу, фізична особа - підприємець, перебуваючи на загальній системі оподаткування відповідно до норм законодавства зобов'язаний сплачувати відповідний відсоток від суми доходу (прибутку), отриманого від здійсненої діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (ст. 19 ЗУ №1058, п. 177.2, ст. 177 ПКУ), але не менше розміру мінімального страхового внеску єдиного внеску, встановленого Законом. Звітність про період ведення позивачем підприємницької діяльності в органах Пенсійного фонду України відсутня. Щодо зарахування періодів роботи з 15.01.1996 по 01.03.1999 до загально стажу відповідач-2 зазначає наступне: відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Враховуючи вищезазначене. Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не мало правових підстав для зарахування періодів роботи позивача з 15.01.1996 по 01.01.1998, оскільки відомості про такі періоди роботи внесені з порушенням чинного законодавства.
11 березня 2024 року засобами поштового зв'язку до суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій нею наведені аргументи щодо обґрунтованості її позовних вимог, аналогічні, що зазначені у позовній заяві, а також позивач заперечує проти відзиву на позовну заяву та просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13.09.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по досягненню 60 річного віку звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
20 вересня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії, було прийнято рішення №047150021565, яким позивачу було відмовлено в призначені пенсії. Так, в рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років, страховий стаж позивачки становить 27 років 04 місяці 27 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано: періоди роботи з 15.01.1996 по 01.03.1999, оскільки запис про прийняття на роботу здійснений із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме, в розділі «Відомості про роботу» в заголовку не зазначене повне найменування підприємства (до стажу враховано період роботи з 01.01.1998 згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування); період підприємницької діяльності з 04.06.2002 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду; період підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 15.10.2004, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Незгода позивачки з рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком зумовила звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Суд зазначає, що умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XIІ (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV).
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Частиною 1 ст. 44 Закону України № 1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду (ч. 2 ст. 44 Закону України № 1058-IV).
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст. 44 Закону України № 1058-IV).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Судом встановлено, що згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 позивач в період з 15.01.1996 року по 01.03.1999 рік працювала на наступних посадах, а трудова книжка містить відповідні записи, а саме (мовою оригіналу):
- Запис № 24 « 15.01.1996 Принята на работу в качестве продавца розничний торговли, прик. № 4 от 15.01.96»;
-Запис № 25 « 01.03.1999 Уволена по собственному желанию, прик. № 6 от 01.03.99».
Основним документом, який підтверджує трудовий стаж є саме трудова книжка.
Відповідач-1 у оскаржуваному рішенні зазначає, що запис про прийняття на роботу здійснений із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме в розділі «Відомості про роботу» в заголовку не зазначене повне найменування підприємства.
Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть мати підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17.
Крім того, суд наголошує, що за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видач) трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права. Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Даний правовий висновок також підтверджується правовими висновками Верховного Суду, викладеними у справі № 300/860/17 від 30 вересня 2021 року.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки або інших бухгалтерських документів.
Як вбачається з матеріалів справи, записи в трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 зроблені чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачами суду не надано, а тому його безпідставно не зараховано до загального стажу, необхідного для призначення пенсії.
При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що спірним рішенням від 20.09.2023 року №047150021565 до загального стажу позивачки було зараховано страховий стаж з 01.01.1998 року згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у зв'язку із чим, спірним періодом трудової діяльності є- з 15.01.1996 року по 31.12.1997 року, а позовні вимоги в цій частині позову підлягають частковому задоволенню.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 04.06.2002 по 31.12.2003 роки, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом №2148-VIII від 03.10.2017) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Тобто, вказаними змінами законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб - підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Підприємці при досягненні пенсійного віку мають право на призначення пенсії за віком, проте зарахування підприємницької діяльності до страхового стажу залежить від того, яку систему оподаткування використовував приватний підприємець до виходу на пенсію. Відповідно до цього законодавець визначав перелік документів, які підтверджують зарахування стажу у певні періоди.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3-1 розділу XV «Перехідні положення» Закону №1058-IV (з внесеними змінами Законом № 2148-VIII від 03.10.2017), чинним з 01.01.2018 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу П Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01.07.2000 підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Отже, з аналізу наведених положень слідує, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:
до 01.05.1993 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків,
з 01.01.1998 по 31.12.2003 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків,
з 01.01.2004 по 31.12.2017 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період, зокрема доказом сплати є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Як вбачається з матеріалів справи, факт провадження позивачем підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування з 01.07.2002р. по 31.12.2003р. підтверджується свідоцтвами про сплату єдиного податку, виданими Державною податковою адміністрацією України серії: А №290256 від 01.07.2002 р. та серії: А №620663 від 01.01.2003 р.
Крім того в матеріалах справи міститься лист Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області №48562/6/04-36-24-18-16 від 12.07.2023 року, яким додатково підтверджується період, саме з 01.07.2002р. по 31.12.2003р. позивач здійснювала підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування.
Отже враховуючи, що у період з 01.07.2002р. по 31.12.2003р. позивачка здійснювала підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, що підтверджено свідоцтвами про сплату єдиного податку, виданими Державною податковою адміністрацією України серії: А №290256 від 01.07.2002 р. та серії: А №620663 від 01.01.2003 р., як того вимагає Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1), судом вбачаються підстави для зарахування вказаного періоду здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу позивача.
Щодо зарахування до страхового стажу періодів з 04.06.2002 року по 30.06.2002 рік та з 01.01.2004 року по 15.10.2004 рік, суд зазначає наступне.
Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період, зокрема доказом сплати є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Як вбачається з матеріалів справи, факт провадження позивачем підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування з 04.06.2002 року по 30.06.2002 рік та з 01.01.2004 року по 15.10.2004 рік підтверджується листом Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області №48562/6/04-36-24-18-16 від 12.07.2023 року.
Доказів того, що у вказаний період позивачка отримувала доходи та сплачувала страхові внески, суду не надано.
За наведених обставин, відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду підприємницької діяльності з 04.06.2002 року по 30.06.2002 рік та з 01.01.2004 року по 15.10.2004 рік.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області безпідставно та не обґрунтовано не врахував періоди роботи позивача згідно трудовій книжки серії НОМЕР_1 , а також період здійснення підприємницької діяльності з 01.07.2002р. по 31.12.2003р.
За наведених обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 20.09.2023р. №047150021565 підлягає скасуванню судом.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.01.1996 року по 31.12.1997 року, а також період здійснення підприємницької діяльності з 01.07.2002р. по 31.12.2003р.
Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В ході розгляду справи відповідачем 1 та відповідачем - 2 не було доведено правомірність прийняття спірного рішення про відмову у призначенні пенсії позивачці, у зв'язку із чим, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ч. 3 ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: 46001, Тернопільська область, м. Тернопіль, Майдан Волі, 3 код ЄДРПОУ 14035769), відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №047150021565 від 20.09.2023 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з 15.01.1996 року по 31.12.1997 року, а також період здійснення підприємницької діяльності з 01.07.2002 року по 31.12.2003 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 13.09.2023 року, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: 46001, Тернопільська область, м.Тернопіль, Майдан Волі, 3 код ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 268,40 грн. (двісті шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 268,40 грн. (двісті шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева