16 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/4348/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, визнання протиправними та скасування наказів,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання бездіяльності протиправною щодо не надання відповіді на рапорт від 15.05.2023 про звільнення за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі-Закон №2232-XII) як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю матері із числа осіб з інвалідністю ІІ групи; зобов'язання відповідача розглянути по суті та звільнити позивача з військової служби на підставі поданого ним рапорта про звільнення з військової служби від 15.05.2023; визнання протиправним та скасування наказу командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 131 від 09.05.2023 щодо виключення зі списків особового складу; визнання протиправним та скасування наказу командира В/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) № 137-РС від 09.05.2023 щодо призупинення військової служби.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача призвано на військову службу по мобілізації та відповідно до наказу командира В/ч НОМЕР_1 від 07.03.2022 № 51 його було призначено на відповідну посаду. Представник позивача зазначає, що з грудня 2022 року у позивача почав погіршуватися стан здоров'я та у періоди з 24.12.2022 по 03.01.2023, з 12.01.2023 по 03.02.2023 останній перебував на стаціонарному лікуванні, з 03.02.2023 йому було надано відпустку у зв'язку із хворобою терміном на 30 календарних днів згідно постанови штатної ВЛК. Крім того, у лютому-березні 2023 року відчутно погіршився стан здоров'я його матері ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), яка є особою з інвалідністю ІІ групи, у зв'язку з чим ОСОБА_1 змушений був бути поруч, надавати їй необхідну сторонню допомогу, оскільки інших осіб, які проживали б з нею немає.
У травні 2023 року позивач звернувся до командира В/ч НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами (наявність матері із числа осіб з інвалідністю ІІ групи), однак такий рапорт від нього у В/ч НОМЕР_1 не був прийнятий, а направити рапорт поштовим листом не вбачалось можливим, оскільки відповідач знаходиться за межами доступу кур'єрських служб.
У зв'язку з чим 15.05.2023 рапорт аналогічного змісту позивачем було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та Міністерства оборони України (далі - МОУ).
В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 25.05.2023 № 2553 та СП, а також Військова частина НОМЕР_2 листом від 07.08.2023 №1314/2/56/100/7465 повідомили, що вищевказаний рапорт позивача було направлено за належністю на розгляд командира В/ч НОМЕР_1 . Крім того, представник позивача неодноразово зверталася з адвокатськими запитами з проханням повідомити, яке рішення було прийнято після розгляду поданого позивачем рапорту про звільнення з військової служби, на що ІНФОРМАЦІЯ_2 та Військова частина НОМЕР_2 повідомили, що ці запити направлено за належністю відповідачу.
Лише 11.03.2024 на електронну адресу представника позивача надійшла відповідь відповідача, в якій повідомлено, що станом на 11.03.2024 ОСОБА_1 перебуває в розпорядженні командира В/ч НОМЕР_1 як особа, що самовільно залишила місце служби, облікові документи направлені до ІНФОРМАЦІЯ_3 , до вказаної відповіді долучено витяг із наказу командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.05.2023 №131.
З урахуванням наведеного представник позивача вважає, що командиром В/ч НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення за результатами розгляду рапорта солдата ОСОБА_1 від 15.05.2023 та такою бездіяльністю відповідач грубо порушив права останнього на своєчасний та належний розгляд його рапорта та на його законне право звільнитися з військової служби. Натомість, знаючи про намір позивача звільнитися з військової служби, наказом командира В/ч НОМЕР_1 від 09.05.2023 № 137-РС, ОСОБА_1 заздалегідь протиправно виключено зі списків особового складу частини, а його військову службу призупинено з 09.05.2023.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 поновлено ОСОБА_1 пропущений з поважних причин строк звернення до суду з цим позовом, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику)учасників справи.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав. В обґрунтування такої позиції вказав, що на виконання наказу командира В/ч НОМЕР_1 від 19.03.2023 №1490 проведено службове розслідування за фактом неповернення до місця служби снайпера 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону ОСОБА_1 з ВЛК. Результати службового розслідування за даним фактом були затверджені наказом командира В/ч НОМЕР_1 від 30.04.2023 №1472, а копії матеріалів розслідування скеровано до ДБР у м.Полтава для вирішення питання про внесення до ЄРДР відомостей про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч .4 ст. 408 КК України. Наказом командира В/ч НОМЕР_1 від 09.05.2023 №131 ОСОБА_1 виключений зі списків частини та знятий з усіх видів забезпечення, облікові документи направлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, на даний час відсутній спір між сторонами - за відсутності будь-яких правовідносин з 09.05.2023, при цьому, враховуючи фактичні обставини справи, ОСОБА_1 ніяким чином не міг виконати вимоги діючого законодавства про проходження військової служби в частині самостійного подання рапорту своєму командиру у порядку, визначеному чинним законодавством, оскільки вчинив злочин та фактично не перебував на військовій службі. З урахуванням наведеного просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 05.03.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації згідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 25.02.2022 № 69/2022, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_3 (а.с.19 зворот- 22).
Наказом командира В/ч НОМЕР_1 від 07.03.2022 № 51 військовослужбовця за призовом ОСОБА_1 з 07.03.2022 зараховано до списків особового складу частини та призначено на посаду стрільця-снайпера 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти механізованого батальйону (а.с. 74).
Матеріалами справи підтверджено, що позивач у періоди з 24.12.2022 по 03.01.2023 та з 12.01.2023 по 03.02.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у різних медичних закладах, що підтверджується виписками із медичної карти стаціонарного хворого №3631, №156 (а.с. 9, 12), та згідно довідки військово-лікарської комісії від 03.02.2023 №112 проведено медичний огляд солдата ОСОБА_1 та у ній зазначено, що останній потребує відпустки у зв'язку з хворобою терміном на 30 календарних днів (а.с. 14).
Відповідно до наказу командира В/ч НОМЕР_1 від 06.03.2023 № 65 військовослужбовця за призовом рядового ОСОБА_1 , який перебував у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, вважати таким, що вибув з 03.03.2023 для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеню придатності до військової служби (а.с .74 зворот).
16.03.2023 ВЛК гарнізонною при Військовій частині НОМЕР_4 проведено медичний огляд солдата ОСОБА_1 , про що свідчить довідка військово-лікарської комісії від 16.03.2023 №770, в якій зазначено - «придатний до військової служби» (а.с.10).
19.03.2023 В/ч НОМЕР_1 за вх. №1309/8 зареєстровано рапорт командира 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону капітана ОСОБА_3 , в якому повідомлено, що 17.03.2023 у район виконання бойових завдань не повернувся військовослужбовець за призовом під час мобілізації рядовий ОСОБА_1 , який вибув на проходження ВЛК 03.03.2023 і закінчив проходження ВЛК 16.03.2023, у зв'язку з чим просив призначити службове розслідування по даному факту (а.с. 88).
Наказом командира В/ч НОМЕР_1 від 19.03.2023 №1490 призначено службве розслідування за даним фактом (а.с.88 зворот). Також відповідно до наказу командира В/ч НОМЕР_1 від 18.03.2023 №77 військовослужбовця за призовом рядового ОСОБА_1 , який перебував у лікувальному закладі та вчасно не повернувся з лікувального закладу, знято з речового забезпечення з 18.03.2023 (а.с. 75). Відповідно до наказу командира В/ч НОМЕР_1 від 27.03.2023 №86 ОСОБА_1 , призначеного в розпорядження командира частини наказом від 27.03.2023 №91-РС, зараховано в розпорядження командира частини з 27.03.2023 (а.с. 75 зворот).
Судом також встановлено, що за фактом неповернення 17.03.2023 до місця служби з військово-лікарської комісії стрільцем-снайпером 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону рядовим ОСОБА_1 було проведено службове розслідування, про що свідчить акт службового розслідування (а.с. 91-96).
30.04.2023 командиром В/ч НОМЕР_1 прийнято наказ №1472 «Про результати службового розслідування», згідно з пунктом 1 якого за неприбуття з лікувального закладу під час дії воєнного стану 17.03.2023, з метою ухилитися від військової служби в умовах воєнного стану, відсутність на військовій службі по теперішній час, грубе порушення вимог абзаців 2-5, 7, 8 10, 11 статті 11, статті 12, статті 14, статті 16, абзацу 1 статті 127 , абзаців 2, 5, 8, 9,16, 17 статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, питання притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця за призовом рядового ОСОБА_1 відкласти до його повернення (а.с. 77-81).
01.05.2023 Другим слідчим відділом (з дислокацією у м.Харкові) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтава за фактом самовільного залишення 17.03.2023 місця несення служби ОСОБА_1 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження 62023170020000819) про вчинення кримінального правопорушення за ч.4.ст. 408 КК України (а.с. 121).
09.05.2023 командиром В/ч НОМЕР_1 прийнято наказ (по особовому складу) №137-РС, згідно з яким відповідно до частини другої статті 24 Закону №2232-ХІІ військовослужбовцю за призовом рядовому ОСОБА_1 , який самовільно залишив військову частину 17.03.2023, призупинено військову службу у Збройних Силах України з 01.05.2023, підстава повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.05.2023 №1857 тлг (а.с. 85).
Наказом командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.05.2023 №131 позивача з 09.05.2023 виключено із списків особового складу частини (а. с. 76).
15.05.2023 ОСОБА_1 поштовим зв'язком направив на адресу МОУ та ІНФОРМАЦІЯ_5 рапорт, в якому просив звільнити його з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ (у зв'язку з наявністю матері із числа осіб з інвалідністю ІІ групи) (а.с.29 зворот-31).
В матеріалах справи наявні листи ІНФОРМАЦІЯ_5 від 25.05.2023 № 2553 (а.с. 17), Військової частини НОМЕР_2 від 07.08.2023 №1314/2/56/100/7465 (а.с. 17-18), якими повідомлено позивача, що вищевказаний рапорт було направлено за належністю на розгляд командира В/ч НОМЕР_1 , та лист Військової частини НОМЕР_2 від 06.09.2023 №1314/2/56/100/8439 (а.с. 34), яким повідомлено представника позивача про те, що її адвокатський запит щодо розгляду поданого позивачем рапорту про звільнення з військової служби було направлено належному розпоряднику - командиру В/ч НОМЕР_1 (а.с. 34).
06.02.2024 представник позивача направила безпосередньо на адресу В/ч НОМЕР_1 адвокатський запит №06-02/24 про надання інформації стосовно прийнятого рішення щодо поданого 15.05.2023 ОСОБА_1 рапорта про звільнення з військової служби (а.с. 35 зворот-36).
На вказаний адвокатський запит відповідач листом від 11.03.2024 № 0501/2/1/21 повідомив, що станом на 11.03.2024 ОСОБА_1 перебуває в розпорядженні командира В/ч НОМЕР_1 як особа, що самовільно залишила місце служби, облікові документи направлені до ІНФОРМАЦІЯ_3 ; одночасно направлено витяг із наказу командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.05.2023 № 131 (а.с. 56).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Закон №2232-ХІІ.
Згідно з частинами першою-другою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частин першої-третьої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Пунктом 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачені види військової служби, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII, а у частині четвертій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1), під час воєнного стану (пункт 2).
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній на момент надіслання позивачем рапорту від 15.05.2023) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2023 ОСОБА_1 поштовим зв'язком направив на адресу МОУ та ІНФОРМАЦІЯ_5 рапорт про звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ (у зв'язку з наявністю матері із числа осіб з інвалідністю ІІ групи) (а.с.29 зворот-31).
Вказаний рапорт було направлено за належністю на розгляд командира В/ч НОМЕР_1 , про що свідчать листи ІНФОРМАЦІЯ_5 від 25.05.2023 № 2553 та Військової частини НОМЕР_2 від 07.08.2023 №1314/2/56/100/7465 (а.с. 17-18).
Разом з тим, суд враховує, що 09.05.2023, тобто ще до подання позивачем рапорту від 15.05.2023, командиром В/ч НОМЕР_1 прийнято наказ (по особовому складу) від 09.05.2023 №137-РС, яким відповідно до частини другої статті 24 Закону №2232-ХІІ військовослужбовцю за призовом рядовому ОСОБА_1 , який самовільно залишив військову частину 17.03.2023, призупинено військову службу у Збройних Силах України з 01.05.2023 (а.с. 85), а також наказ (по стройовій частині) від 09.05.2023 №131, яким позивача з 09.05.2023 виключено із списків особового складу частини (а.с. 76).
Так, відповідно до частини другої статті 24 Закону №2232-XII військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту «г» частини другої, пункту «г» частини третьої, підпункту «д» пункту 1, підпункту «в» пункту 2 частини четвертої, підпунктів «е» пунктів 1 і 2, підпункту «в» пункту 3 частини п'ятої та підпункту «е» пункту 1, підпункту «д» пункту 2, підпункту «в» пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 частини четвертої, підпунктів «д» пунктів 1 та 2 частини п'ятої та підпункту «д» пункту 1, підпункту «ґ» пункту 2 частини шостої статті 26 цього Закону.
Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
Відповідно до пункту 144-1 Положення № 1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Як передбачено пунктами 144-5 та 144-6 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту «г» частини другої, пункту «г» частини третьої, підпункту «д» пункту 1, підпункту «в» пункту 2 частини четвертої, підпункту «е» пункту 1, підпункту «е» пункту 2, підпункту «в» пункту 3 частини п'ятої та підпункту «е» пункту 1, підпункту «д» пункту 2, підпункту «в» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні. Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 частини четвертої, підпункту «д» пункту 1, підпункту «д» пункту 2 частини п'ятої та підпункту «д» пункту 1, підпункту «ґ» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Звільнення військовослужбовців, військову службу яким призупинено, з військової служби здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу, крім військовослужбовців, які згідно із пунктом 225 цього Положення звільняються з військової служби Президентом України.
Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
З аналізу наведених норм вбачається, що військовослужбовці, військову службу яким призупинено, можуть бути звільнені з військової служби виключно у разі набрання законної сили обвинувальних вироків стосовно них. При цьому Положення №1153/2009 не містять норм, які передбачають можливість звільнення з військової служби військовослужбовцям, служба яким призупинена, за пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII.
Звільнення за нормами вказаного пункту Закону № 2232-XII можливо лише після продовження військової служби, у випадку наявності виправдувального вироку або закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
Тобто, після видання наказу командиром про призупинення військової служби позивача правовідносини з останнім з приводу можливості його звільнення з військової служби та порядок такого звільнення вже визначається статтею 24 Закону №2232-XII та пунктами 144-5 та 144-6 Положення № 1153/2008.
Як встановлено судом, за фактом неповернення 17.03.2023 до місця служби з військово-лікарської комісії стрільцем-снайпером 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону рядовим ОСОБА_1 було проведено службове розслідування, про що свідчить акт службового розслідування (а.с. 91-96).
На підставі повідомлення командира В/ч НОМЕР_1 від 30.04.2023 №0501/16/604 про виявлене кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 408 Кримінального кодексу України (а.с. 87), за даним фактом 01.05.2023 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження 62023170020000819) (а.с. 121).
Вказане стало підставою для прийняття командиром В/ч НОМЕР_1 наказу від 09.05.2023 №137-РС про призупинення позивачу військової служби у Збройних Силах України з 01.05.2023 та наказу від 09.05.2023 №131 про виключення позивача зі списків особового складу частини з 09.05.2023.
Станом на момент розгляду даної справи відомості щодо набрання законної сили обвинувального вироку відносно позивача або продовження його військової служби ні позивачем, ні відповідачем до суду не надано.
Таким чином, враховуючи те, що відносно позивача внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі повідомлення командира військової частини про вчинене кримінальне правопорушення та військову службу позивача призупинено з 01.05.2023, а з 09.05.2023 його виключено зі списків особового складу частини, тому вказані обставини унеможливлюють розгляд командуванням В/ч НОМЕР_1 поданого позивачем рапорту від 15.05.2023 про звільнення з військової служби до продовження його військової служби.
Підсумовуючи вище наведене суд дійшов висновку, що оскільки позивач є особою, яка самовільно залишила місце несення служби, та на дату подання ним рапорту від 15.05.2023 його військова служба у Збройних Силах України призупинена з 01.05.2023, він не входить до складу Збройних Сил України та стосовно нього не прийнятий виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або не закрито кримінальне провадження, наказ про продовження ним військової служби командиром військової частини не приймався, тому у відповідача були відсутні правові підстави для розгляду по суті рапорту позивача від 15.05.2023 про звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII (у зв'язку з наявністю матері із числа осіб з інвалідністю ІІ групи) та прийняття відповідного рішення за результатами такого розгляду.
З урахуванням вище наведеного позовні вимоги в частині визнання бездіяльності відповідача протиправною щодо ненадання відповіді на рапорт від 15.05.2023 про звільнення за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю матері із числа осіб з інвалідністю ІІ групи та зобов'язання відповідача розглянути по суті та звільнити позивача з військової служби на підставі поданого ним рапорта про звільнення з військової служби від 15.05.2023 є необґрунтованими, безпідставними, а тому до задоволення не підлягають.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.05.2023 № 131 щодо виключення позивача зі списків особового складу та від 09.05.2023 № 137-РС щодо призупинення військової служби, то суд зазначає, що позивачем (його представником) не зазначено жодних обґрунтувань порушення відповідачем процедури прийняття спірних наказів.
Згідно з пунктом 144-1 Положення № 1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України. (пункт 144-2 Положення № 1153/2008).
Відповідно до пункту 144-3 Положення № 1153/2008 звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.
Командир (начальник) військової частини на підставі наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця, військову службу якого призупинено, з посади, зокрема, видає наказ по стройовій частині про призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця та виключення його із списків особового складу військової частини.
Зі змісту зазначених правових приписів слідує, що у разі призупинення військової служби військовослужбовця, який, зокрема, самовільно залишив військову частину або місце служби, останній звільняється з посади та вважається таким, що не виконує (не несе) обов'язків військової служби, його/її контракт про проходження військової служби призупиняється, а також призупиняється виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям та останній не входить до чисельності Збройних Сил України. Після прийняття наказу про призупинення військової служби, командир військової частини має також видати наказ по стройовій частині про виключення його із списків особового складу військової частини.
Як встановлено судом вище, наказ командира В/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 09.05.2023 №137-РС про призупинення позивачу військової служби у Збройних Силах України з 01.05.2023 було прийнято на підставі повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.05.2023 №1857 тлг, яким повідомлено про внесення 01.05.2023 відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження 62023170020000819) (а.с. 85, 121).
Також з урахуванням вимог пункту 144-3 Положення № 1153/2008 командиром В/ч НОМЕР_1 прийнято наказ (по стройовій частині) від 09.05.2023 № 131 про виключення позивача зі списків особового складу частини з 09.05.2023.
Таким чином, проведеним судовим розглядом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення відповідачем процедури прийняття спірних наказів від 09.05.2023 № 131 та від 09.05.2023 № 137-РС, у зв'язку з чим позовні вимоги у вказаній частині також до задоволення не підлягають
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.
Керуючись статтями 243-246, 262 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_6 ).
Суддя О. О. Андрусенко