про повернення позовної заяви
м. Вінниця
16 липня 2024 р. Справа № 120/8285/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Чернюк Алла Юріївна, розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінмедікал" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінмедікал" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0112530706 від 26.07.2023 року. Тому, з метою скасування даного рішення, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Ухвалою від 01.07.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-ти денний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку, із долученням відповідних доказів.
На виконання вимог ухвали від 01.07.2024 року представник позивача подав заяву про поновлення строку звернення до суду.
Обґрунтовуючи вказану заяву, представник позивача зазначив, що 26.07.2023 року він отримав спірне податкове повідомлення-рішення, яке в подальшому було оскаржено до Державної податкової служби України. Позивач зазначає, що він був переконаний у тому, що він має право на звернення до суду з позовом про оскарження рішення контролюючого органу у межах гарантованого спеціальним законом строком, передбаченим пунктом 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право платника податків оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь - який момент після отримання такого рішення з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу (1095 днів). Також, як поважні причини пропуску строку зазначає, що згідно рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінмедікал" його з 20.04.2021 року призначено директором вказаного Товариства, в якому він є єдиним учасником. Водночас, починаючи з серпня 2023 року по листопад 2023 року він постійно перебував у відрядженнях з метою технічного огляду, введення в експлуатацію медичного обладнання, що потребує технічного контролю, а з 27.11.2023 року перебував на лікарняному по 28.03.2024 року. В подальшому, після лікування та медичної реабілітації позивачу необхідно було виконати термінові наладки та пуски медичного обладнання, що потягло незворотність відряджень по містам України. Таким чином, позивач переконаний, що протягом періоду з серпня 2023 по 14 травня 2024 року, він як директор який здійснював представництво інтересів Товариства відповідно до установчих документів, в силу об'єктивних причин (обставин) не мав можливості займатись справами Товариства, в тому числі оскаржити спірне податкове повідомлення-рішення.
З огляду на викладене, представник позивача просить визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити процесуальний строк.
Згідно пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України, після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З наведених норм слідує, що положення КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною 2 статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною 4 статті 122 КАС України.
Як зазначено вище, в межах даної позовної заяви позивачем заявлено вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0112530706 від 26.07.2023 року.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - Податковий кодекс).
Статтею 56 Податкового кодексу визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.
Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення - підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником датку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу визначені випадки, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.
Таким чином, пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу.
У постанові від 11.10.2019 року у справі №640/20468/18 Верховний Суд зазначив, що відступає від висновку про застосування норми права щодо строку звернення до суду в частині того, що положення п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України є спеціальними щодо приписів ст. 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження такий строк становить 1095 днів.
Однак у постанові від 26.11.2020 року у справі № 500/2486/19 Верховний Суд прийшов до висновку про те, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 Податкового кодексу України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.
Крім того, зміст правовідносин щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу, якими цим органом платнику податків визначаються грошові зобов'язання, свідчить про те, що вони об'єктивно не можуть існувати як спірні протягом 1095 днів (або у відповідних випадках 2555 днів) з дня отримання відповідного податкового повідомлення-рішення.
У зв'язку з наведеним, право ініціювати в судовому порядку спір щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання об'єктивно не може існувати протягом 1095 днів, оскільки така тривалість порушує принцип правової визначеності як одного з основних елементів верховенства права, а також не забезпечує досягнення мети й завдань функціонування податкової системи.
Враховуючи викладене, для звернення до адміністративного суду з даним позовом встановлено шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Також суд приймає до уваги й позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.01.2022 року у справі № 160/11673/20.
У вказаній постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду остаточно визначив, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, для звернення до суду із даним позовом встановлено шестимісячний строк з дня коли позивач дізнався про порушення свого права.
В ухвалі суду від 01.07.2024 року суд наголошував на сталій практиці застосування строків звернення до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, та зазначав, що такий становить шестимісячний строк з дня коли позивач дізнався про порушення свого права.
Водночас, суд акцентує увагу на змісті постанови Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19, у якій Суд відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 року у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 року у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 року у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду.
У даній постанові Верховний Суд вказав, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням, наявної у неї, можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
З огляду на вказане, суд відхиляє доводи позивача щодо поважності пропуску строку звернення до суду з даним позовом у зв'язку зі зміною судової практики.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Слід зауважити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року № 340/1019/19).
В заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача підтверджує, що про наявність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення він дізнався 26.07.2023 року, отримавши його власноруч.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів слідує, що податкове повідомлення-рішення від 26.07.2023 року №0112530706. було оскаржене позивачем в адміністративному порядку та рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 04.06.2024 року №16631/6/99-00-06-01-02-06, керуючись статтею 56 ПК України, пунктом 4 розділу VIII Порядку № 916, Державна податкова служба України залишає без розгляду скаргу позивача та повертає її.
Між тим, суд зазначає, що рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 04.06.2024 року №16631/6/99-00-06-01-02-06 не є рішення центрального органу виконавчої влади, оскільки відповідно до п. 4 Розділу УІІІ Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та іншими особами та їх розгляду контролюючими органами № 916, про залишення скарги без розгляду контролюючий орган лише повідомляє платника податків у письмовій формі із зазначенням причин повернення.
Втім, із позовом щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.07.2023 року позивач звернувся лише 24.06.2024 року , тобто із пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Доводи позивача про перебування його у відрядженнях з 01 серпня 2023 року по 27 листопад 2023 року та з 28 березня 2024 року по 14 травня 2024 року суд вважає такими, що не можуть свідчити про пропуск строку звернення до суду з поважних причин.
В контексті вказаного, суд звертає увагу, що наявність наказів про відрядження не може достовірно свідчити про фактичне перебування позивача у відрядженні у весь період, який зазначений у відповідному наказі. Доказів протилежного (копії актів приймання-передачі та/або доказів оплати відповідних робіт по вказаним позивачем договорах) позивачем надано не було.
Підставою для поновлення строку мають бути такими, що реально перешкоджали чи унеможливлювали звернутись протягом досить тривалого часу до суду з даним позовом. Позивач таких причин не вказав.
Так, при належному та добросовісному відношенню до своїх прав та виконання своїх обов'язків позивач не був позбавлений можливості подати адміністративний позов у строк, встановлений законодавством, проте таким правом не скористався.
Суд також вважає необґрунтованими посилання позивача на введення воєнного стану.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в своїй постанові від 29 вересня 2022 р. у справі № 500/1912/22 дійшов висновку, що протягом дії воєнного стану суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду.
Теорією та практикою вироблені правила, згідно яких причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, під час воєнного стану поновленню підлягають лише процесуальні строки, порушені з поважних причин, основними з яких є такі: повітряна тривога, яка фактично перешкодила для вчинення конкретної процесуальної дії, відсутність електрозабезпечення, неможливість використання транспорту, ракетне чи інше збройне ураження території, де знаходиться адвокат та/або відповідний орган, а також окупація вказаної території тощо.
Позивач не вказав жодної причини, яка б об'єктивно перешкоджала позивачу протягом тривалого часу звернутись до суду.
Таким чином, заява позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, із всіма зазначеними ним підставами для поновлення цього строку, не є обґрунтованою та відсутні підстави для її задоволення.
Суд зазначає, що наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частинами першою, другою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Положення частини 2 статті 123 КАС України кореспондують приписам п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, якими передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 169 КАС України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.
Згідно з частиною 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст. ст. 169, 248, 256, 294, 295 КАС України, -
В задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою відмовити.
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінмедікал" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Чернюк Алла Юріївна